Житні Гори
| село Житні Гори | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Білоцерківський район |
| Тер. громада | Рокитнянська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA32020130050064201 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1756[1] |
| Населення | 2347 |
| Площа | 30 км² |
| Густота населення | 78,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09611 |
| Телефонний код | +380 4562 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°43′52″ пн. ш. 30°27′59″ сх. д. / 49.73111° пн. ш. 30.46639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
151 м |
| Водойми | Рокитна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09611, Київська обл., Рокитнянський р-н, с.Житні Гори, вул.Центральна,40 |
| Карта | |
  Житні Гори | |
 Житні Гори | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Жи́тні Гори — село в Рокитнянській селищній громаді Білоцерківського району Київської області України. Населення становить 2347 осіб.
Село Житні Гори належало до білоцерківських володінь польського шляхетського роду Браницьких. За даними Географічного словника Королівства Польського у 1790 році в селі мешкало 616 осіб, у 1863 році — 1351, а наприкінці XIX ст. — вже 2264 особи.
Поблизу села знайдено неолітичне поселення дніпро-донецької культури.
За адміністративно-територіальним устроєм XVIII ст. село Житні Гори відносилося до Київського воєв., з 1797 р. Васильківського пов. Київської губ.
Володимир Вільний написав книгу "Житні гори".
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2336 | 99.53% |
| російська | 7 | 0.30% |
| румунська | 2 | 0.09% |
| білоруська | 1 | 0.04% |
| вірменська | 1 | 0.04% |
| Усього | 2347 | 100% |
Пам'яткою архітектури є дерев'яна церква Йосипа Обручника, розташована в центрі села. Церква зведена у 1756 році, спершу була трьохзрубовою з однією світловою та двома декоративними банями. У 1854 році до неї були добудовані бічні приділи та притвор. В інтер'єрі храму збереглися розписи XIX століття.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Йосипа с. Житні Гори XVIII ст. — Київського воєв., з 1797 р. Васильківського пов. Київської губ.; ХІХ ст. — Рокитнянської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/zhyt_004.xml [Архівовано 14 грудня 2018 у Wayback Machine.]
Нині церковна громада Церква праведного Іосифа Обручника належить до юрисдикції Рокитнянського благочиння Білоцерківської єпархії Української православної церкви Московського Патріархату.
- Коваленко Михайло Васильович український радянський компартійний діяч, один із трьох засновників Аграрної партії України . В 1996 році заснував партію разом з Зубцем Михайло Васильовичем та Гладій Михайло Васильовичем
- Коваленко Микола Митрофанович — Народний депутат України 1-го скликання.
- Лісовенко Василь Трохимович — український радянський компартійний діяч, депутат Верховної Ради України І скликання. Член ЦК КПУ в 1990—1991 р. Секретар ЦК КПУ, член Політбюро ЦК КПУ у травні-серпні 1991 року.
- Лісовенко Віталій Васильович — український економіст, заступник Міністра фінансів України.
- Танчик Семен Петрович — доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН, директор НДІ агротехнологій та якості продукції рослинництва. Дата народження: 27 березня 1951 р.
- Базис Микола Федорович — кандидат економічних наук, професор, академік Міжнародної Кадрової Академії, «Заслужений економіст України», нагороджений почесним знаком «Відмінник освіти України» та відзнакою МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України».
- Островський Олександр Олександрович (1964—2014) — солдат МВС України, учасник російсько-української війни.
- Самар Ольга Андріївна (* 1978) — українська художниця.
- Żytnie Góry // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 899. (пол.)
- Сайт школи с. Житні Гори [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Житні Гори
- сайт Верховної Ради України
- Культурне надбання Київської області [Архівовано 10 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. К., Грані-Т, 2008, с.87
- Дерев'яні храми України [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Житні Гори. Історія. Людські долі / К. В. Кузьменко-Лісовенко. – Київ : Ніка-Прінт, 2012. – 656 с. : іл. – ISBN 966-8578-24-3.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |