Перейти до вмісту

Головна військово-морська база «Намив» (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Головна військово-морська база «Намив»
Миколаївська область, м. Очаків в Україна Україна
Типвійськово-морська база
Історія об'єкта
Побудовано1996

Головна військово-морська база «Намив» (ВМБ «Намив», військове містечко № 111) — частина Військово-морських сил України, розташована у Очакові Миколаївської області (колишня Південна військово-морська база в/ч А3130[1])[2][3].

До захоплення Росією Криму в березні 2014 року базувалася в смт. Новоозерне в затоці Донузлав.

Штаб Південної військово-морської бази України (Новоозерне)

Історія

[ред. | ред. код]

У часи СРСР територія бази відносилася до Кримської військово-морської бази[4]. У перші роки свого існування база знаходилася під особистим керівництвом головнокомандувача ВМФ СРСР Сергія Горшкова[5].

У 1976 році на посаду командувача бази було призначено контр-адмірала Юрія Вікторовича Крилова. За його безпосередньої участі були сплановані і виконані проекти будівлі штабу, тилу Кримської бази, вулиць, проспекту і приморського парку в Новоозерному. Також у цей час у складі бази служив контр-адмірал Федір Іванович Кантур на посаді начальника політичного відділу. На честь Кантура в селищі була названа одна з вулиць. В 1979 році командиром бази був призначений Ігор Георгійович Махонін, який пізніше став контр-адміралом.

У 1983 році базу очолив Ігор Васильович Кудряшов, який до цього працював на посаді начальника штабу, а пізніше дослужився до звання віце-адмірала. Потім, в 1987 році гарнізон очолив капітан 1-го рангу Олексій Іванович Фролов. У 1992 році командиром бази став Олександр Сергійович Цубін. В кінці 1980-х і початку 1990-х штаб бази очолював Борис Борисович Кожин, який потім став командувачем ВМС України і депутатом Верховної Ради України[5].

У ніч на 8 квітня 1992 року, після складання офіцерами бази присяги на вірність народу України в селище Новоозерне ввели бойову техніку 361-го полку 126-ї дивізії берегової оборони Чорноморського флоту СРСР: 4 БТР і 2 мотострілецьких взводи з Євпаторії[6]. Вихід із затоки Донузлав блокували два ракетних катери і два корвети, оскільки особовий склад кораблів, заблокованих у бухті, склав українську присягу. Наказ штабу флоту був — узяти під охорону бронетехніку і будівлю місцевої ради Євпаторії, проте командир 361-го полку не виконав його[6].

21 липня 1992 року сторожовий корабель СКР-112 підняв український прапор і пішов з Донузлава до Одеси[6]. Протягом 8 годин походу СКР-112 переслідували кораблі російського Чорноморського флоту, які застосовували попереджувальний артилерійський вогонь і здійснювали спроби висадити на сторожовий корабель групу захоплення. Україна направила на підтримку корабля винищувач і прикордонні катери. У зв'язку із загрозою моряки РФ не стали виконувати наказ штабу зупинити корабель[6].

Будинок офіцерів у Новоозерному

Після поділу Чорноморського флоту база перейшла до України[4]. За угодою між Російською Федерацією і Україною про параметри розподілу Чорноморського флоту 9 червня 1995 українській стороні перейшли наступні об'єкти на території Новоозерного: повсякденний командний пункт, 682-й вузол зв'язку, 1861-й вузол зв'язку, 3335-й склад засобів, 747-й пункт контролю безпеки зв'язку, 1296-тa станція ФПС, 61-ша лабораторія налаштування і регулювання озброєння, 2818-й склад пального, військово-морський госпіталь з поліклінічним відділенням, 560-та корабельна група спецмеддопомоги, 273-й санітарно-епідеміологічний загін, медичний склад, об'єднаний склад озброєння та майна, управління морської інженерної служби, мобільне депо, електромережа, дорожньо-експлуатаційна дільниця, вузол комплексного технічного контролю, лабораторія вимірювальної техніки, розрахунково-аналітична станція, гідрометеослужба, автомобільний склад, гараж № 3, 43-тя флотська команда, берегові бази 4533-тя, 5713-та й 4258-ма, Будинок офіцерів, матроський клуб, видавництво газети Кримської ВМБ, кінопрокатна база й військова комендатура[7].

27 березня 1996 року було завершено прийом об'єктів Кримської військово-морської бази і урочисто піднято Військово-Морські Прапори України на 17 кораблях і суднах створеного Південного військово-морського району ВМС України в Новоозерному. До складу ВМС увійшли великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський», десантні кораблі на повітряній подушці «Горлівка», «Краматорськ», «Артемівськ», малі протичовнові кораблі «Хмельницький» і «Ужгород», базові тральщики «Мелітополь», «Маріуполь» й «Генічеськ», розвідувальні кораблі «Івано-Франківськ» і «Чернівці», рейдовий буксир «Ковель», протипожежний катер «Євпаторія», плавкран «Каланчак» та інші судна забезпечення. Кораблі та катери передавалися у занедбаному та розграбованому стані, російські військовослужбовці навмисно псували матеріальну частину, викрадали і нищили технічну документацію. Завдяки роботі особового складу та шефській допомозі регіонів України, більша частина корабельного складу була відновлена.

9 липня 1996 частина була перетворена в Південний морський район Військово-морських сил України[4]. До нього увійшли органи військового управління, кораблі, судна, військові частини і підрозділи з пунктами базування по всьому Криму. Першим командиром був призначений контр-адмірал Борис Миколайович Рекуц[8].

Влітку 1997 база взяла участь у проведенні перших в історії України міжнародних навчань Сі-Бриз із залученням кораблів та суден США, Туреччини, Болгарії, Грузії й Румунії[8]. У 2001 році командувачем бази був призначений контр-адмирал Ігор Володимирович Князь[9].

Базування кораблів у бухті Донузлав

.

У 2003 році в ході реформування Збройних сил України Південний морський район реорганізується в Південну військово-морську базу[8]. У 2004 році командувачем бази призначений Володимир Миколайович Догонов[9]. У квітні 2006 року були проведені навчання в рамках Чорноморської військово-морської групи[10].

29 квітня 2009 на штабом був піднятий найбільший військово-морський прапор України розміром 4 на 6 метрів, прапор було піднято на честь переходу Чорноморського флоту під контроль Української Народної Республіки в 1918 році[11].

Морський тральщик «Черкаси» під час навчань у 2009 році

У жовтні 2009 року пройшли військові тактичні навчання. За діями армії спостерігав Президент України Віктор Ющенко, Начальник генерального штабу Збройних сил України Сергій Кириченко, командувач Військово-морських сил України Ігор Тенюх, перший заступник глави Секретаріату Президента Юрій Єхануров, також на навчаннях були присутні Петро Шатковський, Анатолій Гриценко, Віктор Плакіда й Леонід Жунько[12][13]. У навчаннях брали участь кораблі і допоміжні судна, морська піхота і морська авіація. Сухопутні війська були представлені армійською авіацією і бронетехнікою.

Російська інтервенція

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російська інтервенція до Криму (2014)

3 березня 2014 з'явилась інформація про блокування частини військовослужбовцями Російської Федерації[14]. Ракетний крейсер «Москва» у супроводі 4 кораблів Чорноморського флоту РФ блокували вихід із затоки Донузлав, де знаходяться кораблі Військово-морських сил України[15]. У ніч з 5-го на 6-те березня 2014 на виході з Донузлава був затоплений списаний великий протичовновий корабель «Очаків», що належав РФ[16]. 7 березня було затоплено водолазне морське судно «ВМ-416»[17]. У підсумку в Донузлаві були заблоковані кораблі Військово-морських сил України: корвет «Вінниця» (U206), морський тральщик «Чернігів» (U310), морський тральщик «Черкаси» (U311), рейдовий тральщик «Генічеськ» (U360), середній десантний корабель «Кіровоград» (U401), великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» (U402), протипожежний катер «Євпаторія» (U728), морський транспорт «Горлівка» (U753), морський буксир «Ковель» (U831), протидиверсійний катер «Феодосія» (U240), катер-торпедолов «Херсон» (U891) й буксирний катер «Новоозерне» (U942)[18]. 19 березня 2014 штаб Південної військово-морської база України перейшов під контроль РФ[19][20]. Ворота штабу біля контрольно-пропускного пункту були знесені бульдозером. 22 березня корвет «Вінниця» підняв Андріївський прапор ВМФ РФ[21].

24 березня 2014 року Рада національної безпеки і оборони України доручила Міністерству оборони України провести передислокацію військових частин, які знаходяться в Автономній Республіці Крим, на материкову Україну.

25 березня 2014 року в заблокованому окупантами озері Донузлав із застосуванням катерів, буксирів і вертольотів, підрозділів спеціального призначення російські окупанти після тривалого героїчного спротиву захопили останній в Криму корабель під прапором ВМС ЗС України – морський тральщик «Черкаси», обороною якого керував командир корабля капітан 3 рангу Юрій Федаш.

Структура

[ред. | ред. код]

Станом на 2018 рік:

  • 21-ша окрема радіотехнічна рота, в/ч А1980 (м. Миколаїв)
  • рота охорона Південної ВМБ

29-й дивізіон надводних кораблів, в/ч А0898 (м. Миколаїв)

[ред. | ред. код]
Докладніше: 29-й дивізіон надводних кораблів (Україна)
  • Корвет проекту 1124М «Вінниця» (б/н A206)
  • Рейдовий тральщик пр. 1258 «Генічеськ» (б/н M360)
  • Середній десантний корабель пр. 773 «Юрій Олефіренко» (б/н L401)

31-й дивізіон суден забезпечення, в/ч А1228 (м. Миколаїв)

[ред. | ред. код]
Докладніше: 31-й дивізіон суден забезпечення (Україна)
  • Протипожежний катер пр. 364 «Евпаторія» (б/н A728)
  • Середній морський транспорт пр. 1849 «Горлівка» (б/н A753)
  • Морський буксир пр. 745 «Ковель» (б/н A831)
  • Буксирний катер пр. Т63 «Новоозерне» (б/н A942)

Командування Кримська військово-морська база СРСР

[ред. | ред. код]

Командування Південна військово-морська база України

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ukrainian Military Pages: Військово-Морські Сили. www.ukrmilitary.com. Процитовано 6 серпня 2016.
  2. ↑ Поблизу Очакова збудують головну базу ВМС. Nova media. 3 січня 2021. Процитовано 22 лютого 2022.
  3. ↑ У Міноборони розповіли про плани розбудови баз ВМСУ «Намив», «Схід» і «Південь». Процитовано 22 лютого 2022.
  4. ↑ а б в Колектив Південної військово-морської бази українського флоту відзначив 15-річчя з дня створення з’єднання. Міністерство оборони України. 11.07.2011. Архів оригіналу за 07.03.2014. Процитовано 24.03.2014.
  5. ↑ а б Ткаченко Сергій (11.07.2008). Командиры Крымской ВМБ ЧФ СССР (1976-1995 гг.) (рос.). novoozernoe.net. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 13.05.2014.
  6. ↑ а б в г Мезенцев, Ярослав (09.02.2012). Как делили Черноморский флот Украина и Россия: едва не дошло до войны (рос.). argumentua.com. Процитовано 12.04.2014.
  7. ↑ Соглашение между Российской Федерацией и Украиной о параметрах раздела Черноморского флота от 9 июня 1995 года (рос.). Собрание законодательства Российской Федерации. Архів оригіналу за 13.04.2014. Процитовано 12.04.2014.
  8. ↑ а б в Сергій Осипов (08.05.2013). За географією — периферія, за духом — столиця!. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 24.03.2014.
  9. ↑ а б Сергій Ткаченко (11.07.2008). Командиры Южной ВМБ ВМС Украины (рос.). novoozernoe.net. Архів оригіналу за 24.03.2014. Процитовано 24.03.2014.
  10. ↑ У порту Новоозерне розпочинається друга фаза п’ятої активації Спільної Чорноморської групи військово-морського співробітництва Blackseafor. Міністерство оборони України. 06.04.2006. Архів оригіналу за 06.04.2014. Процитовано 24.03.2014.
  11. ↑ В Крыму над штабом ВМС Украины водружен самый большой военно-морской флаг (рос.). Інтерфакс. 29.04.2009. Процитовано 12.04.2014.
  12. ↑ Горева, Алла (10.10.2009). Анатолий Гриценко: «В своё время я отслужил три года на эскадренном миноносце» (рос.). Крымские известия. Архів оригіналу за 24.03.2014. Процитовано 24.03.2014.
  13. ↑ Военные учения в п. Новоозёрное посетил Президент Украины (рос.). Сайт посёлка Новоозёрное. 10.10.2009. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 24.03.2014.
  14. ↑ В Новоозёрном и Феодосии заблокированы части с морпехами-украинцами (рос.). Аргументы и факты — Украина. 03.03.2014. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 24.03.2014.
  15. ↑ Украинским кораблям закрыли выход из озера Донузлав (рос.). Информационное агентство «е-Крым». 05.03.2014. Архів оригіналу за 19.06.2015. Процитовано 24.03.2014.
  16. ↑ Російські військові затопили корабель біля входу в озеро Донузлав з метою перекриття фарватеру і блокування кораблів ВМС Збройних сил України. Міністерство оборони України. 06.03.2014. Архів оригіналу за 13.03.2014. Процитовано 24.03.2014.
  17. ↑ Российские военные затопили ещё один корабль на озере Донузлав (рос.). zn.ua. 07.03.2014. Процитовано 24.03.2014.
  18. ↑ Вяткин, Ярослав (11.03.2014). К миру без принуждения (рос.). Взгляд. Процитовано 24.03.2014.
  19. ↑ В Новоозёрном взята приступом база ВМС Украины (рос.). BBC. 19.03.2014. Процитовано 24.03.2014.
  20. ↑ Российские военные заняли воинскую часть Украины в Новоозёрном (рос.). Аргументы.ру. 19.03.2014. Процитовано 24.03.2014.
  21. ↑ Российские военные взяли штурмом корвет «Винница» – Минобороны Украины (рос.). Корреспондент. 22.03.2014. Процитовано 24.03.2014.
  22. ↑ Обстріл росіянами цивільного українського судна в 2000-му році. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 1 листопада 2019. Процитовано 9 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Головна_військово-морська_база_«Намив»_(Україна)&oldid=43170397