Антонович Дмитро Володимирович
Антонович Дмитро Володимирович | |
---|---|
Народився | 2 (14) листопада 1877 Київ, Російська імперія |
Помер | 12 жовтня 1945 (67 років) Прага, Чехословаччина |
Країна | Російська імперія |
Національність | українець |
Діяльність | мистецтвознавець, історик, дипломат, політик |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Заклад | Український вільний університет |
Посада | Член Всеросійських установчих зборівd і ректор Українського вільного університету |
Партія | РУП |
Батько | Антонович Володимир Боніфатійович |
Мати | Антонович-Мельник Катерина Миколаївна |
У шлюбі з | Антонович Катерина Михайлівна |
Діти | Антонович-Рудницька Марина Дмитрівна, Антонович Михайло Дмитрович і Антонович Марко Дмитрович |
Автограф | |
|
Дмитро́ Володи́мирович Антоно́вич (псевдоніми Войнаровський, Муха, Шельменко, Подорожній; (2 [14] листопада 1877, Київ — 12 жовтня 1945, Прага) — український історик мистецтва й театру, політичний діяч, син Володимира Антоновича; один із засновників Революційної української партії, редактор численних українських часописів; член Української Центральної Ради, член Всеросійських установчих Зборів, морський міністр, міністр мистецтва, голова дипломатичної місії в Римі (1919), один з організаторів, ректор Українського вільного університету у Відні та Празі; голова Українського історико-філологічного товариства у Празі. Один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі.
Навчався у 4-й київській гімназії, Київському (з 1895) і Харківському університетах. У 4-й київській гімназії прилучається до громадської роботи, вступивши 1893 року в український гурток, організований Іваном Руденком. Тоді почалася і артистична діяльність: протягом 1894—1896 Антонович керував аматорським театром у с. Сидорівка Канівського повіту.
29 січня (11 лютого)1900 року Антонович разом з Михайлом Русовим, Левком Мацієвичем, Опанасом Андрієвським, Олександром Коваленком заснували у Харкові Революційну українську партію. У 1902—1903 роках редагував у Чернівцях газету «Гасло», а в 1905 році — у Харкові газету «Воля». Продовжує громадську роботу у видавничому гуртку (пізніше видавництво «Вік»), який очолював Олександр Лотоцький.
Із 1912 року Антонович викладав історію мистецтва у Київській мистецькій школі. Належав до Української соціал-демократичної робітничої партії. 1913 року Антонович з кількома товаришами засновує у Києві соціал-демократичний журнал «Дзвін», редактор перших трьох номерів. Під час Першої світової війни навколо Антоновича гуртується частина рупівців («пораженці» та «самостійники»), які не підтримували «оборонської» позиції одного з лідерів партії Симона Петлюри. Ця група підтримувала постійний зв'язок із Союзом визволення України, з центром у Відні. Із забороною українських видань Антонович змушений вступити на службу до Всеросійського союзу міст.
У 1917 році — один із засновників Української академії мистецтв.
Із березня 1917 року — активний член Української Центральної Ради, товариш голови УЦР Михайла Грушевського. В жовтні 1917 року Антонович за дорученням Генерального Секретаріату УЦР-УНР їздив до Одеси, Херсона, Миколаєва з метою з'ясувати питання про можливість українізації Чорноморського флоту. Після повернення до Києва був призначений генеральним секретарем. Був обраний членом Всеросійських установчих Зборів (Подільський округ. № 1 — українські есери, Спілка, українські соціал-демократи)[1]. Із 9 (22 січня) 1918 року — міністр морських справ УНР.
14 (27) січня 1918 року Мала Рада затвердила запропонований Антоновичем проект українського морського прапора, який розробила Українська морська рада. Прапор складався з двох смуг — угорі синя, внизу — жовта; на синій — золотий тризуб і хрест. У період Директорії УНР — міністр мистецтва в уряді Володимира Чехівського, голова дипломатичної місії Української Народної Республіки у Римі і Празі. Брав участь у громадсько-мистецькому житті України, був ініціатором заснування Державного драматичного театру (1918) і Державного народного театру (1918—1922).
У липні — жовтні 1918 року — генеральний консул Української Держави у Швеції.
У 1919—1920 роках — голова місії УНР в Королівстві Італія.
У 1921 році — один із засновників, а в 1928—1930, 1937—1938 роках — ректор Українського вільного університету у Відні і Празі. Директор Музею визвольної боротьби України у Празі.
У 1928–30 і 1937–38 роках — ректор УВУ, кілька разів був деканом філософічного факультету цього університету, викладав у ньому історію мистецтва. В 1925–45 роках — голова Українського історико-філологічного товариства і директор Музею визвольної боротьби України у Празі.
Був одружений з Катериною Антонович. Його дочка Марина Рудницька була мистецтвознавцем, активною діячкою української діаспори у Канаді. Сини Михайло та Марко були істориками.
Його зусиллями постала Студія пластичного мистецтва у Празі, довгі роки її очолював, будучи одночасно головою Українського товариства пластичного мистецтва. 1942 року в Лецпцизі вийшла одна з останніх значних праць — «Німецький вплив на українське мистецтво».
Війна скінчилася, у Празі стояли радянські війська; тоді «зачинилась найменша можливість проявлення громадського життя… саме слово „Україна“ стало небезпечним… настроєні… прихильно чехи радили… не витикатися з своїм українством, мовчати й називати себе руськими».
Помер у Празі. У заповіті просив проспівати над його труною улюблені українські пісні, однак чехи порекомендували не робити цього, «бо українські співи могли б викликати сумні або навіть і трагічні наслідки». Влаштувати жалобну «академію» виявилося також неможливим — «всі були залякані, більшість знайомих професора навіть на похорон не прийшла».
На вшанування проф. українського університету, директора українського музею і голови історико-філологічного товариства в Празі Дмитра Антоновича на Меморіальному пам'ятному знаку, встановленому працівниками Української Господарської Академії на цвинтарі Подєбрад, встановлено окрему меморіальну дошку[2].
- ↑ hrono.ru: Антонович Д. В. Архів оригіналу за 1 грудня 2009. Процитовано 19 січня 2010.
- ↑ Білецький В. С. Вшанування пам'яті українських науковців у Подєбрадах (з чеських нотаток) / Володимир Білецький // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка: зб. статей / ред. В. Білецький: Т. 19 : Микита Шаповал — видатний державний діяч, вчений, патріот: матеріали наук.-практ. конф. з нагоди 125-річчя від дня народження, 5 квітня 2007 року, м. Донецьк. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2007. — С. 129—131.
- Найновійші розсліди старої української архітектури і значіння їх для історії українського мистецтва. — Прага, 1931
- Українське мистецтво, 300 років українського театру, Т. Шевченко як маляр.
- Естетика виховання Т. Шевченка (1914),
- Українське мистецтво. Конспективний історичний нарис. — Прага; Берлін: Нова Україна, 1923. [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Триста років українського театру 1619—1919 (1925) та ін. [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Передхристиянська релігія українського народу
- Deutsche Einfluesse auf die Ukrainische Kunst, von Dmytro Antonowytsch. Mit 40 Bildtafeln. Leipzig, Verlag von S.Hirzel. 1942. 182 S.
- Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. — Київ: Либідь, 1993.
- Антонович Дмитро Володимирович // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Антонович Дмитро Володимирович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К.: НБУВ, 2017. — С. 22–23. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Пінчук Ю. А. Антонович Дмитро Володимирович [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 106. — ISBN 966-00-0734-5.
- Шаповал, А. І. 2012. Дмитро Антонович: життя та діяльність. — Миронівка: ПрАТ «Миронівська друкарня», 1—348.
- Усенко Б. Антонович Дмитро Володимирович [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Бойцун Марко. Соціал-демократія в Україні [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.] // Historians.in.ua — 2017. — 10 червня.
- Дмитро Антонович. Про автора. Українська культура. Збірка лекцій. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / упор. С. В. Ульяновська; вст. ст. І. М. Дзюби; перед. слово М. Антоновича; додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського. — К. : Либідь, 1993. — 592 с.; іл.
- Коллард Ю. Спогади юнацьких років. [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] — Торонто: Срібна сурма, 1972. — 223 с.
- Антонович Д. Тимко Бойчук (1896—1922) / Д. Антонович. — Прага: Вид-во укр. молоді, 1929. — 14 с. — (Майстрі українського мистецтва). [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович, Д. Олександер Мурашко (1875—1919) / Д. Антонович. — Прага: Вид-во укр. молоді, 1925. — 14 с. : портр. — (Майстри українського мистецтва). [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович Д. Дмитро Безперчий (1825—1913): про життя і діяльн. Д. Безперчого взято із спогадів акад. М. Сумцова та ін. і з листів Г. Семирадського, зібраних у вид. Д. Гордєєва: Материалы для худож. летописи г. Харькова. Харків, 1914. Звідти ж взято й репрод. / Д. Антонович. — Прага: Вид-во укр. молоді, 1926. — 14 с. : іл., портр. — (Майстри українського мистецтва). [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович, Д. Ян Станиславський (1860—1907) / Д. Антонович. — Прага: Вид-во укр. молоді, 1926. — 14 с. — (Майстри українського мистецтва). [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович Д. Перша Наталка Полтавка / Дмитро Антонович. — Прага ; Берлін: Нова Україна, 1923. — 15 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович Д. Український театр: конспектив. іст. нарис / Д. Антонович. — Прага ; Берлін: Нова Україна, 1923. — 14 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович Д. Українське мистецтво: конспект: іст. нарис / Д. Антонович. — Прага ; Берлін: Нова Україна, 1923. — 11 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Українська культура: зб. лекцій: курс 63, 65, 84 / за ред. Д. Антоновича. — Подєбради: б. в., 1934. — 8 с., 26 с., С. 123—334 с. — (Курси українознавства при Українській Господарській академії в Ч. С. Р. ; вип.4). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович Д. Праця Олександра Русова для українського театру та музики / Дмитро Антонович. — Львів: З друк. наук. т-ва ім. Шевченка у Львові, 1938. — 22 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Українка Л. Первісне люде: світ, відомий давнім людям / Леся Українка ; за ред. Д. Антоновича. — Б. м. : Вид-во Укр. молоді, 1923. — 20 с. : іл. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Група празької студії = Les artistes de studio de Prague / передм. Д. Антонович. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1925. — 14 с. — (Сучасне українське мистецтво ; вип. 1). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович Д. Триста років українського театру, 1619—1919 / Д. Антонович. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1925. — 272 с. [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Українська культура: зб. лекцій: курс 63, 65, 84 / за ред. Д. Антоновича. — Подєбради: б. в., 1934. — 8 с., 26 с., С. 123—334, 1 с. — (Курси українознавства при Українській Господарській академії в Ч. С. Р. ; вип.4). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Антонович Дмитро в Електронній бібліотеці «Культура України» [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Народились 14 листопада
- Народились 1877
- Уродженці Києва
- Померли 12 жовтня
- Померли 1945
- Померли в Празі
- Випускники Харківського університету
- Українські мистецтвознавці
- Українські історики
- Українські педагоги
- Науковці Українського вільного університету
- Українські дипломати
- Посли України в Італії
- Посли України в Норвегії
- Посли України у Швеції
- Члени РУП
- Міністри УНР
- Діячі УЦР
- Українська діаспора Праги
- Педагоги XX століття
- Педагоги Києва
- Випускники Четвертої київської гімназії
- Члени Всеросійських установчих зборів
- Члени Української соціал-демократичної робітничої партії