Перейти до вмісту

Z

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Z
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ È
É Ê Ë Ē Ė Ę Ě
Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ Ƣ
Ĥ Ħ Ì Í Î Ï
Ī Į İ I IJ Ĵ Ķ
Ǩ Ƙ Ļ Ł Ĺ
Ľ Ŀ LJ Ñ Ń Ņ Ň
Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş
Š Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ
Ʈ Ù Ú Û Ü Ū
Ŭ Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

Z («зет»)[1] — 26-а літера латинського алфавіту. Існує в більшості графічних систем на його основі.

Назва і вимова

[ред. | ред. код]

У латинській мові назва літери вимовлялася як ['zeːta] чи ['dzeːta] — відповідно до назви грецької літери. Прийняте в українській мові позначення «зет»[1] походить з латинської через німецьке (Zett) і польське (zet) посередництво.

У більшості англомовних країн літера називається zed (МФА[zɛd]), але в американському варіанті прийнята назва zee (МФА[ziː]). Вона походить від британської діалектної форми кінця XVII століття, що виникла за аналогією до назв літер B, C, D, тощо[2]. Існує ще одна діалектна форма izzard (МФА[ˈɪzərd]), що датується XVIII століттям, і можливо, походить від окс. izèda чи фр. ézed, і далі від реконструйованої народнолатинської форми *idzēta, що може бути утворена від dzēta доданням протетичного звука. Її варіанти трапляються в гонконзькій англійській, але й там здебільшого розглядаються як порушення норми[3].

В італійській, баскській, іспанській та ісландській літера називається zeta (зараз не входить до ісландської абетки, але трапляється в деяких іменах). У фінський абетці також вживається назва zeta, але вимова інша — МФА[tsetɑ] чи МФА[tset]. У португальській вона називається , у шведській — zäta, у данській — zæt, у нідерландській, індонезійській, польській, румунській і чеській — zet, у німецькій — Zett, у норвезькій — zett, у французькій — zède, у в'єтнамській — zét. В абетці есперанто назва літери вимовляється як МФА[zo]. У піньїні офіційна назва літери [tsɨ] («ци»), але зараз під впливом англійської поширюються некоректні zed та zee.

Вимова

[ред. | ред. код]

У більшості мов літера читається як дзвінкий ясенний фрикативний [z] або дзвінкий ясенний африкат [d͡z]. У деяких мовах вона читається як глухий ясенний африкат [t͡s] (фінська, німецька; у запозиченнях може читатися [z]). В італійській мові z ([ˈd͡zɛta]) в різних словах може читатися по-різному: як [d͡z] (Zanni, [ˈd͡zanni] — «Дзанні») у дзвінкому варіанті, і як [t͡s] (pizza, [ˈpitt͡sa] — «піца») — у глухому.

Історія

[ред. | ред. код]

Походить від літери Ζ, ζ («дзета») грецької абетки і далі від фінікійської «заїн».

В абетці латинської мови літера z з'являлася двічі. Вона була присутня в архаїчній формі латинського алфавіту, бувши запозиченою з етруського письма. До етруського алфавіту вона могла потрапити з варіанта грецької абетки, поширеного на острові Іскія; фонетичним її значенням міг бути африкат [ts].

Оскільки фонема /z/ у V ст. до н. е. перейшла в /r/ (явище ротацизму), z виходить з ужитку. У I столітті до н. е. вона вводиться в латинську абетку знову, тепер вже прямо з грецької: як і y, вона використовується для передачі грецизмів[4]. Доти фонема /z/ передавалася літерою s на початку слова і сполученням ss у середині: sōna (дав.-гр. ζώνη — «пояс»), trapessita (дав.-гр. τραπεζίτης — «банкір», «міняйло»).

У деяких написах, зроблених народною латиною, z передає особливий звук, ймовірно африкат, утворений злиттям рефлексів /j/, /dj/ та /gj/: zanuariu (лат. ianuarius — «січень», «Януарій»), ziaconus (лат. diaconus — «диякон»), oze (лат. hodie — «сьогодні»)[5].

Подібним чином замість /z/ міг вживатися склад /di/ у деяких словах, наприклад, baptidiare (лат. baptizare — «хрестити»). У сучасній італійській, де літера z передає африкати /ts/ чи /dz/, нащадки латинських ianuarius і hodie пишуться через g, яка перед i та e вимовляється /dʒ/: італ. gennaio, oggi. В інших мовах, таких як іспанська, африкат зазнав подальшої еволюції.

Інше використовування

[ред. | ред. код]

Велика літера

[ред. | ред. код]
  • У математиці — позначення осі аплікат. Z з подвійною косою рискою — позначення множини цілих чисел (від нім. Zahlen — «числа»).
  • У хімії — позначення атомного номера елемента.
  • У фізиці — позначення Z-бозона.
  • Символ Z — маркування військової техніки ЗС РФ, що отримало також назву «путінської свастики».

Мала літера

[ред. | ред. код]
  • У математиці — позначення осі аплікат, а також однієї із змінних.

Способи кодування

[ред. | ред. код]

У юнікоді велика «Z» записується U+005A, а мала «z» — U+007A.

Код ASCII для великої «Z» — 90, для малої «z» — 122;

або у двійковій системі, 01011010 та 01111010, відповідно.

Код EBCDIC для великої «Z» — 233, для малої «z» — 169 (64 less).

NCR код HTML та XML — «Z» та «z» для великої та малої літер відповідно.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

На Всеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висувалася пропозиція передавати літерою z дзвінкий ясенний африкат [d͡z], для позначення якого завжди використовувалося сполучення дз[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Зет // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. One early use of «zee»: Lye, Thomas (1969) [2nd ed., London, 1677]. A new spelling book, 1677. Menston, (Yorkshire) Scolar Press. с. 24. LCCN 70407159. Zee Za-cha-ry, Zion, zeal
  3. Michael Chugani (4 січня 2014). 又中又英——Mispronunciations are prevalent in Hong Kong. Headline Daily. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.
  4. James Grout: Appius Claudius Caecus and the Letter Z [Архівовано 1 липня 2019 у Wayback Machine.], part of the лат. Encyclopædia Romana
  5. Ti Alkire & Carol Rosen, Romance Languages: A Historical Introduction (Cambridge: Cambridge University Press, 2010), 61.
  6. М. Скрипник Підсумки правописної дискусії [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Вісті ВУЦВК. — 1927. — 19 червня.