Puttin' on the Ritz
Puttin' on the Ritz — пісня, написана в 1927[1] Ірвінгом Берліном[2] і вперше виконана Harry Richman в однойменному мюзиклі 1930[1]. Остаточний варіант пісні, проте, написана тим же Берліном з новим приспівом в 1946[1] у виконанні Fred Astaire у фільмі Cieli azzurri (Блакитне небо)[1][2].
Пізніше, пісня була записана численними іншими виконавцями.[1] Серед найбільш вдалих варіантів — виконання голландського співака Taco у 1982.[2]
Назва пісні походить від сленгового вислову Puttin' on the Ritz, що означає «елегантно одягатися» і походить від назви готелю Hôtel Ritz Paris у Парижі.[3]
Текст пісні протягом багатьох років змінювався. Puttin' on the Ritz був спочатку опублікований у Берліні в 1929 році з першою версією тексту, в якому йдеться про Гарлем і Lenox Avenue — райони Нью-Йорка з переважно чорношкірим населенням. Ця версія використана в мюзиклі Puttin' on the Ritz (з Харрі Річманом). Та ж саме версія використовується у фільмі 1939 року «Захоплення ідіота» у виконанні Кларка Ґейбла. Пізніше, однак, автор переніс місце дії до Парк-авеню, зробивши героями пісні багатьох білих городян. Крім того, у другій редакції тексту поет-пісняр згадує Гері Купера, який на той момент був одним з найвідоміших голлівудських акторів, а також Джона Рокфеллера — першого доларового мільярдера. Цю пісню записав Фред Астер для фільму «Блакитні небеса[en]» (1946).
Пісня написана в формі A(куплет)A | B(приспів) B | C(перехід) | B, але перша строфа A (з повторенням) в виконаннях зазвичай опускається, так що усічена форма приймає вигляд 32-тактової форми AABA, де A — музика приспіву (в повній версії позначена буквою B), із закінченням на рефрені Puttin' on the Ritz.
На думку Джона Мюллера[en][4], основний прийом у фрагменті А (усіченої версії) — це використання ритмічного рішення із затримкою: розбалансований пасаж, підкреслений небанальними наголосами у тексті, який несподівано розв'язується на довгій ноті, за ним слідує посилене твердження заголовної фрази. Маршеподібний фрагмент В, лише злегка синкопований, діє як контраст до попередньої ритмічної складності. На думку Алека Вайлдера[en], в його дослідженні американської популярної пісні, ритмічний малюнок «Puttin’ on the Ritz» — найбільш складний і задирливий з усіх, з якими він коли-небудь стикався.
Своєрідності пісні надає друга частина (розділ B в повній версії форми), кожна строфа якої закінчується рефреном Puttin' on the Ritz. Тут найпростіша мелодійна фігура (квартсекстаккорд) в тісному розташуванні) проводиться чотири рази (див. нотний приклад), щоразу інакше ритмизована. Перше проведення встановлює вихідний мелодико-ритмічний варіант («точку відліку», ноти фігури синхронізовані з долями метричної сітки). Усі наступні проведення фігури ритмічно скорочені (три восьмих замість чотирьох), при цьому метричні акценти падають на різні ноти фігури: у другому проведенні — акцент на d (№ 2 на схемі мелодійного прототипу) зі зміщенням на шістнадцяту (синкопа), у третьому — на f (№ 3), у четвертому — на a (№ 4). Винахідлива мелодико-ритмічна гра створює враження збою в тактовому метрі, який насправді строго витримується протягом усієї п'єси.
Серед виконавців, які записали пісню, включають в себе, серед інших (за абеткою):
- Фред Астер[1][5]
- Елла Фіцджеральд
- Джуді Гарленд[6]
- Бенні Гудмен[7]
- International Symphony Orchestra[1]
- Еріх Кунцель з естрадним оркестром штату Цинцитнаті[1]
- Rebecca Luker e Peter Buchi[1]
- The Swingle Singers[1]
- Двайт Томас[1]
- Роббі Вільямс
- Puttin' on the Ritz 4:36/6:03
- Livin' In My Dream World 3:06
- Puttin' on the Ritz 6:07
- Singin' in the Rain 4:39
| Країна | Позиція в хіт-параді |
Тижнів |
|---|---|---|
| Австрія | 3[10] | 10[10] |
| Бельгія | 13[10] | 6[10] |
| Німеччина | 20[10] | 25[10] |
| Норвегія | 2[10] | 19[10] |
| Нова Зеландія | 1[10] | 18[10] |
| Нідерланди | 18[10] | 8[10] |
| Швеція | 1[10] | 13[10] |
| Швейцарія | 6[10] | 6[10] |
Пісню «Puttin’ on the Ritz» переспівували багато разів. Серед представників джазу і свінгу свої версії створювали Бенні Гудмен, Елла Фіцджеральд, Джуді Гарленд Руфус Вейнрайт, Ніл Даймонд, Кенні Болл[en], Pasadena Roof Orchestra, The Clevelanders, The Swingle Singers, Mad Band, Beegie Adair[en] і багато інших. Серед музикантів інших жанрів — Майкл Джексон, Leningrad Cowboys (спід-метал), Shiny Toy Guns (синті-поп), Брета Отри (електронний рок з використанням семплів версії Елли Фітцджеральд) та інших.
На українській сцені «Puttin' on the Ritz» звучав у хоровій версії у виконанні хору київського академічного хору «Хрещатик»[11]
- Схожість для російського вуха назви цієї пісні на ім'я російського президента спричинило до появи караоке-версії пісні під назвою «Путин Огурец»[12].
- ↑ а б в г д е ж и к л м Puttin' on the Ritz, song (from «Puttin' On The Ritz»). Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 14 жовтня 2015.
- ↑ а б в Songfacts: Puttin' on the Ritz. Архів оригіналу за 26 травня 2008. Процитовано 14 жовтня 2015.
- ↑ Urban Dictionary: Ritz
- ↑ Mueller, John (1986). Astaire Dancing – The Musical Films. London: Hamish Hamilton. с. 267. ISBN 0-241-11749-6.
- ↑ Puttin' on the Ritz — Fred Astaire | Listen, Appearances, Song Review | AllMusic. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 14 жовтня 2015.
- ↑ Puttin' on the Ritz — Judy Garland | Listen, Appearances, Song Review | AllMusic
- ↑ http://www.allmusic.com/song/puttin-on-the-ritz-mt0001551666
- ↑ Taco — Puttin' On The Ritz (1982, Vinyl) [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)
- ↑ Taco — Puttin' On The Ritz / Livin' In My Dream World (1982, Vinyl) [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Swiss Charts: Taco — Puttin' on the Ritz. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 14 жовтня 2015.
- ↑ Шлягери звідусіль — 2[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ - Puttin On The Ritz по-русски (Путин-Огурец) Відео на YouTube
- Ноти «Puttin’ on the Ritz» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- «Puttin’ on the Ritz» у виконанні Taco, 1983 [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- «Puttin' on the Ritz» у виконанні Кларка Гейбла в фільмі «Idiot's delight», 1939 [Архівовано 25 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Уривок з епізоду «Bridegroom Wanted!» серіалу «Джівс і Вустер» [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |