Фрідріх III (курфюрст Саксонії)

Фрідріх III Мудрий нім. Friedrich der Weise
Фрідріх III Мудрий
9-й курфюрст Саксонії
1486 — 1525
Попередник:	Ернст I
Наступник:	Йоганн I
Народження:	17 січня 1463(14630117) Castle Hartenfelsd, Торгау, Німеччина
Смерть:	5 травня 1525 Аннабург
Поховання:	Церква Всіх Святих (Віттенберг)
Країна:	Німеччина
Релігія:	лютеранство
Рід:	Веттіни
Батько:	Ернст I
Мати:	Єлизавета Віттельсбах
Нагороди:	Золота троянда
Медіафайли у Вікісховищі

Портрет Фрідріха III Саксонського, Альбрехт Дюрер

Фрідріх III Мудрий (нім. Friedrich der Weise, 17 січня 1463, Торгау — 5 травня 1525 року, Аннабург) — 9-й курфюрст Саксонії в 1486—1525 роках, 20-й ландграф Тюрингії в 1486—1525 роках (як Фрідріх VI).

Життєпис

Походив з Ернестинської гілки Веттінів. Старший син Ернста I, курфюрста Саксонії, та Єлизавети Віттельсбах. Народився 1463 року в Торгау. Здобув гарну освіту відрізнявся рідкісним знанням творів античних авторів.

В 1486 році після його смерті батька успадкував титул курфюрства та герцогство Саксен-Віттенберг. Рештою володінь керував разом зі своїм братом Йоганном. 1493 року здійснив прощу до святих місць Палестини, де став лицарем Єрусалимського Ордену Святого Гробу Господнього.

Користувався великою повагою імператора Максиміліана I Габсбурга та інших курфюрстів. Доєднався до німецьких князів на чолі з Бертольдом, архієпископом Майнцьким, які вимагали реформи державних установ. У 1500 році після заснування імператорського управління став головувати в ньому.

У 1502 році він заснував Віттенберзький університет, де зокрема викладали Мартин Лютер і Меланхтон, засновники нової конфесії, що спричинили початок Реформації. Фрідріх III був захисником Лютера через бажання послабити вплив папства в Німеччині. Підтримував мистецтво.

Його придворними художниками були Якопо де Барбарі і Лукас Кранах Старший . У 1507—1508 роках був генерал-штатгалтером імперії. У зв'язку з цим на саксонських монетах вперше з'являється знак гідності імператорського вікарія. Також провів реконструкцію замків Віттенбергу, Гартенфельс у Торгау та замку Колдіца.

1518 року отримав від папи римського Льва X золоту троянду. У 1519 році після смерті імператора Максиміліана I курфюрсти й папа римський запропонували Фрідріхові III імператорську корону, але, відчуваючи себе недостатньо сильним для цього, він відхилив їх вибір і сприяв обранню онука Максиміліана I — Карла за умови, що той погасить заборгованість Габсбургів перед Саксонією. також перед коронацією у Франкфурті-на-Майні Карл Габсбург вимушений був підписати виборчу капітуляцію, значною мірою розроблену Фрідріхом III, якою послаблювалася центральна влада імператора й розширювалася самостійність німецьких князів.

1521 року після засудження Мартина Лютера на Вормському рейхстазі надав йому притулок в Вартбурзі. Не визнаючи себе відкрито прихильником вчення Лютера, саксонський курфюрст безперешкодно допускав його поширення в своїй країні. Водночас Фрідріх III на своєї момент смерті зібрав багато мощей у своїй замковій церкві — більше ніж 19 тис. різних речей (третя подібна колекція Європи свого часу), серед яких великий палець від святої Анни, гілочка з палаючого куща Мойсея, сіно святих яслів та молоко Діви Марії.

З початком Селянської війни виступив проти її придушення і закликав до поліпшення життя селян. Помер 1525 року в мисливському замку Лохау поблизу Аннабургу.Похований в Церкві Всіх Святих у Віттенберзі. Йому спадкував брат Йоганн I.

Канонізація

Святий в Українській лютеранській церкві. День пам'яті - 5 травня.

Родина

Коханка — Ганна Веллер

• 2-3 бастарди

Зовнішність

Був доволі гладким, тіло мало округлі форми. Тому сучасники часто називали Фрідріха III «жирним бабаком» (з одночасним натяком на те, що не був одружений).

Джерела

• Ingetraut Ludolphy: Friedrich der Weise, Kurfürst von Sachsen. 1463—1525. Göttingen 1984, ISBN 3-525-55392-7.
• Geoffrey Parker; Caleb Carr; et al. (2001). «Martin Luther Burns at the Stake, 1521». In Robert Cowley (ed.). The collected What if? : eminent historians imagining what might have been. New York: G. P. Putnam's Sons. p. 511. ISBN 0-399-15238-5.
• Bernd Stephan: «Ein itzlichs Werck lobt seinen Meister». Friedrich der Weise, Bildung und Künste. Leipzig 2014.