Термін тайфун традиційно вживається щодо тропічних циклонів північно-західної частини Тихого океану (у північній частині, як і в північній Атлантиці, прийнятий термін ураган). Слово запозичене з англійської мови, де щодо його походження існують кілька версій:
від кит.: 颱風, тай фен — «великий вітер»[1]; припускається вплив араб.طوفان, ṭufān[2][4];
Тайфуни виникають через порушення стійкості пасатів. Вони рухаються по периферії тихоокеанського субтропічного антициклону спочатку на захід і південний захід. На широті близько 20—30° змінюють свій напрям на північний схід і досягають берегів Японії, Китаю, Кореї. Інколи, трансформуючись у позатропічні циклони, досягають Камчатки. Спостерігаються також аномальні траєкторії проходження тайфунів, які круто піднімаються на північ. У середньому на рік буває 20—25 тайфунів, найчастіше у серпні—вересні. Для тайфунів характерні сильні вітри та катастрофічні зливи, що спричинюють значні руйнування на суходолі й хвилювання на морі[1].
↑ абДмитро Сергійович Бірюков, Юрій Миколайович Скалецький, Олег Іліодорович Насвіт, Потапенко В’ячеслав Георгійович. Глобальні тенденції загроз природного і техногенного характеру та їхніх соціально-економічних наслідків // Стратегічні пріоритети. — 2011. — № 1. — С. 38.
↑The Compact Edition of the Oxford English Dictionary, Volume II, page 559, «Typhoon». Oxford University Press, 1971.
↑The Arabic Contributions to the English Language: An Historical Dictionary by Garland Hampton Cannon and Alan S. Kaye considers typhoon «a special case, transmitted by Cantonese, from Arabic, but ultimately deriving from Greek. […] The Chinese applied the [Greek] concept to a rather different wind […]»
