Перейти до вмісту

Сержант Стаббі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Sergeant Stubby
Народженняне раніше 1916 і не пізніше 1916
США
Смерть16 березня 1926 (aged 9–10)[1]
Званнясержант
Війни / битви

Перша світова війна

НагородиЗолота медаль Товариства за гуманне поводження з тваринами в США
Знак поранення
CMNS: Сержант Стаббі у Вікісховищі

Сержант Стаббі (1916 — 16 березня 1926) — собака та неофіційний талісман 102-го піхотного полку 26-ї піхотної дивізії (Янкі) під час Першої світової війни. Служив 18 місяців та брав участь у 17 боях і чотирьох наступальних операціях на Західному фронті. Врятував свій полк від несподіваних атак іпритом, знайшов поранених та нібито одного разу зловив німецького солдата за штани й тримав його на місці, поки його не знайшли американські солдати.[2] Його дії були добре задокументовані в тогочасних американських газетах[3][4][5].

Стаббі вважається бойовою собакою Великої війни з найбільшою кількістю нагород та єдиною собакою, якій було присвоєно військове звання сержанта за подвиги у боях[6]. Останки Стаббі покояться в Смітсонівському інституті[3][4][6].

Життя Стаббі стало сюжетом для анімаційного фільму 2018 року Сержант Стаббі: американський герой.

Ранній життєпис

[ред. | ред. код]

У тогочасних новинах Стаббі описували як бостон-тер'єра або «американського бультер'єра».[5][7] Описуючи його як собаку «невизначеної породи», Енн Баусум написала, що: «Тигрове цуценя, ймовірно, принаймні частково завдячував родині бостон-тер'єрів, яка еволюціонувала до породи настільки нової, що навіть її назва змінювалася: бостонські круглоголові, американські…[8] і бостонські бультер'єри».[9][10] Стаббі часто блукав територією кампусу Єльського університету в Нью-Гейвені у штаті Коннектикут. У липні 1917 року його помітили військовослужбовці 102-го піхотного полку під час свого вишколу. Капрал Джеймс Роберт Конрой (1892—1987) забрав собаку собі[4]. Під час переїзду на фронт Конрой сховав Стаббі на борту військового корабля. Коли вони зійшли з корабля у Франції, він непомітно проніс Стаббі під своїм пальтом.[11] Коли командир Конроя виявив, Стаббі віддав йому честь, як його навчили в таборі, й командир дозволив залишити собаку на борту.[6]

Військова служба

[ред. | ред. код]
Сержант Стаббі в пальті, з жетоном військовослужбовця та з медалями.

Стаббі служив у 102-му піхотному полку в траншеях у Франції протягом 18 місяців і брав участь у чотирьох наступальних операціях та 17 боях. Він вступив у бій 5 лютого 1918 року в Шемен-де-Дам, на північ від Суассона, і перебував під постійним вогнем, вдень і вночі більше місяця. У квітні 1918 року під час рейду для взяття Сешпрея Стаббі був поранений у передню ногу відступаючими німцями, які закидали противника ручними гранатами. Його відправили в тил для одужання та покращення його морального стану внаслідок перебування на фронті. Одужавши від ран, Стаббі повернувся на фронт.[4]

У перший рік перебування на фронті дихальні шляхи, шкіра та очі Стаббі були враженіь іпритом. Після того, як він одужав, собака повернувся на передову зі спеціально розробленим для захисту протигазом.[12] Згодом він навчився попереджати свій підрозділ про атаки іпритом, знаходити поранених солдатів на нічийній землі, і, оскільки він міг чути шум артилерійських снарядів раніше за людей, став дуже вправним у сповіщенні свого підрозділу, коли саме потрібно ховатися в укриття. Він був єдиним відповідальним за захоплення німецького шпигуна в Мез-Аргоннській операції, що призвело до того, що командир їхнього підрозділу присвоїв Стаббі військове звання сержанта.[6] Після повернення до Шато-Тьєррі з США жінки виготовили Стаббі пальто із замші, на якому були прикріплені його численні медалі. Пізніше він знову отримав поранення — в груди та ногу внаслідок ураження гранатою. Зрештою, у нього було два поранення[13]. Наприкінці війни Роберт Конрой зі Стаббі повернулися додому[6].

Після війни

[ред. | ред. код]
Генерал Джон Першинг нагороджує сержанта Стаббі медаллю від Товариства за гуманне поводження з тваринами на церемонії в Білому домі, 1921 рік

Повернувшись додому, Стаббі став знаменитістю та брав участь у багатьох парадах по всій країні. Він зустрічався з президентами Вудро Вільсоном, Калвіном Куліджем та Ворреном Г. Гардінгом.[6] Він також з'являвся на сценах водевілів, написаних Сильвестром Полі, і був удостоєний довічного членства в Американському легіоні та Християнській асоціації для юнаків (YMCA).

У 1921 році генерал армії Джон Дж. Першинг вручив Стаббі золоту медаль від Товариства за гуманне поводження з тваринами[4][5][13][14]. У тому ж році разом з Конроєм собака навчався в юридичному центрі Джорджтаунського університету і став талісманом команди Джорджтаунського Хояса.[14] Подаючи м'яч у перерві, він штовхав його по полю, на потіху вболівальникам.[15][16] Ще будучи студентом Джорджтауна, Конрой також працював спеціальним агентом Бюро розслідувань, попередника ФБР.[17]

Стаббі помер уві сні в березні 1926 року[4]. Тіло було збережено за допомогою таксидермії, а його кремани були запечатані всередині скакуна.[18] Пізніше Конрой представив Стаббі Смітсонівському інституту в 1956 році. Таксидермійська собака є частиною постійної колекції в Смітсонівському національному музеї американської історії[19] і зараз демонструється на їхній виставці «Ціна свободи: американці на війні».

Спадщина

[ред. | ред. код]
Цегла з іменем сержанта Стаббі на Меморіалі Свободи

Стаббі отримав некролог у New York Times після його смерті в 1926 році. Некролог займав півсторінки, значно більше за обсягом, ніж некрологи багатьох видатних людей того часу.[14]

«Капітолійський художник» Чарльз Вайєр Віппл написав портрет Стаббі.[5] З 2008 по 2009 рік собака був представлений на виставці «Хоробрі звірі» в Легермузеумі в Делфті в Нідерландах[20]. Під час церемонії, що відбулася в День перемир'я в 2006 році, цеглина з іменем Стаббі була розміщена на Алеї пошани на Меморіалі Свободи в Канзас-Сіті в пам'ять про сержанта Стаббі.[21]

Про Стаббі розповідається у, щонайменше, чотирьох книгах[11][22][23][24]. У 2014 році серіал BBC Schools WWI використовував Стаббі як відомого персонажа, щоб більше інформувати дітей про війну, а також створити анімаційний комікс, щоб проілюструвати його життя.[25][26]

Портрет Стаббі виставлений у Військовому музеї Вест-Нейвена в Коннектикуті[11].

У травні 2018 року нащадки Роберта Конроя освятили бронзову статую Стаббі в натуральну величину, назвавши її, «Стаббі салютує» роботи Сьюзан Багарі в Меморіалі «Дерева пошани» Коннектикуту в Меморіальному парку ветеранів у Міддлтауні, штат Коннектикут. Статуя вшановує полеглих ветеранів Коннектикуту, звідки родом і Стаббі, і Роберт Конрой.

Анімаційний фільм

[ред. | ред. код]

Сержант Стаббі: американський герой — повнометражний анімаційний фільм, заснований на житті та участі у бойових діях першої світової війни Стаббі. Вийшовши на екрани 13 квітня 2018 року,[27][28] озвучений Логаном Лерманом[29], Геленою Бонем Картер[30] та Жераром Депардьє[31], а музику написав номінант на премію «Оскар» Патрік Дойл. Анімація створена студією Mikros Image[32] та ірландсько-американською студією Fun Academy Media Group.

Фільм отримав схвальні відгуки та високі оцінки від кінокритиків і був офіційно схвалений кількома відомими установами, включаючи Humane Society of the United States, Armed Services YMCA, Westminster Kennel Club та United States Centennial War War Commission. Загальнонаціональний прокат фільму в США збігся з показом студійних фільмів «Месники: Війна нескінченності» та «Ремаейдж», а також розширенням визнаного критиками анімаційного фільму про собак «Острів собак» Веса Андерсона.

Фільм отримав загалом позитивні відгуки та численні нагороди, в тому числі золоту нагороду Parents' Choice Foundation і The Dove Foundation 's All Ages Seal of Approval, незважаючи на те, що фільм не містить жодних явних релігійних месиджів[33][34][35].

Незважаючи на початкову невдачу з прокатом, Сержант. «Стаббі» було випущено в більш ніж двох десятках країн. Фільм отримав нагороди фестивалів в Австралії, Франції, Іспанії та Великої Британії. У грудні 2018 року Студія Paramount Pictures придбала фільм для домашнього розповсюдження.

У листопаді 2019 року Fun Academy оголосила про створення нового фан-клубу на основі підписки The Stubby Squad, який пропонує відеопрограмування лише для учасників, завантажувані дії та елемент краудфандингу для розробки майбутніх проєктів Stubby. Вебсайт також пропонує безкоштовний веб-комікс для тих, хто не є учасником клубу, Stubby & Friends, а також подробиці щодо їхніх планів розповісти про решту життя Стаббі, включаючи його гра у водевілях і супровід Конроя на місії як G-man, а також анімаційний телесеріал, який є приквелом до його усиновлення Конроєм.

Було оголошено, що серію розроблятимуть сценаристи Скотт Крістіан Сава (Animal Crackers, The Dreamland Chronicles), Одрі Тейлор (Pet Robots) та Девід Вайз (Черепашки Ніндзя, Бетмен)[36]. Вайз помер через кілька місяців після оголошення.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bausum, Ann; Sharpe, David E., Foreword (2014). Sergeant Stubby: How a Stray Dog and His Best Friend Helped Win World War I and Stole the Heart of a Nation (Print). Washington, D.C: National Geographic. с. 220. ISBN 978-1426213106.
  2. ↑ Goldsmith, Connie (2017). Dogs at War: Military Canine Heroes. Minneapolis, MN: Twenty-First Century Books. с. 23. ISBN 978-1512410129.
  3. ↑ а б Stubby, World War I Canine Hero 1921. History wired. Smithsonian Institution. 16 березня 2012. Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 15 липня 2014.
  4. ↑ а б в г д е Kane, Gillian; Larson-Walker, Lisa, Illustrator (7 травня 2014). Sergeant Stubby: America's original dog of war fought bravely on the Western Front—then helped the nation forget the Great War's terrible human toll. Slate.com. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014.
  5. ↑ а б в г Stubby's Obituary: Stubby of A.E.F. Enters Valhalla. The New York Times. 4 квітня 1926 – July 16, 2003. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 15 липня 2014.
  6. ↑ а б в г д е "The Price of Freedom" exhibition. Smithsonian Institution. Архів оригіналу за 24 червня 2014. Процитовано 14 липня 2014.
  7. ↑ Evening Public Ledger. (Philadelphia [Pa.]) 1914–1942, July 9, 1921, NIGHT EXTRA, Image 18. Chroniclingamerica.loc.gov. Philadelphia, Pennsylvania. Library of Congress. 9 липня 1921. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
  8. ↑ Boston Terrier Dog Breed Information. akc.org. Процитовано 21 вересня 2019.
  9. ↑ Kane, Gillian (8 травня 2014). Sergeant Stubby: America's original dog of war fought bravely on the Western Front—then helped the nation forget the Great War's terrible human toll. Slate. Процитовано 18 вересня 2019.
  10. ↑ Bausum, Ann; Sharpe, David E., Foreword (2014). Sergeant Stubby: How a Stray Dog and His Best Friend Helped Win World War I and Stole the Heart of a Nation (Print). Washington, D.C: National Geographic. с. 23. ISBN 978-1426213106.
  11. ↑ а б в Bausum, Ann; Sharpe, David E., Foreword (2014). Sergeant Stubby: How a Stray Dog and His Best Friend Helped Win World War I and Stole the Heart of a Nation (Print). Washington, D.C: National Geographic. с. 112. ISBN 978-1426213106.
  12. ↑ Marie Lux, Anna.
  13. ↑ а б Dog Hero Again Honored. Roundup Record-Tribune & Winnett Times. 28 жовтня 1921. с. 10.
  14. ↑ а б в Martin, Major General Thaddeus (12 квітня 2011). Stubby the Military Dog. Connecticut Military department. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
  15. ↑ A Connecticut Hero: Sgt. Stubby. Архів оригіналу за 17 січня 2015. Процитовано 9 січня 2015. [Архівовано 2015-01-17 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Richmond, Derek (4 листопада 2003). From Mascot to Military, Stubby Left Pawprints on Hilltop and Beyond. Georgetown, Washington, D.C: Georgetown University. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. [Архівовано 2014-10-29 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Bausum, Ann (2015). Sergeant Stubby: How a Stray Dog and His Best Friend Helped Win World War I and Stole the Heart of a Nation (англ.). National Geographic Books. ISBN 978-1-4262-1465-3.
  18. ↑ Sergeant Stubby. www.atlasobscura.com. Atlas Obscura. Процитовано 20 липня 2021.
  19. ↑ Object record:Stubby. amhistory.si.edu. Smithsonian National Museum of American History. Процитовано 20 липня 2021.
  20. ↑ Brave Beasts. Legermuseum. 18 липня 2008. Архів оригіналу за 9 грудня 2009. Процитовано 21 грудня 2009. [Архівовано 2009-12-09 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Stubby. Snopes.com. 11 листопада 2006. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 14 липня 2014. [Архівовано 2014-07-15 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Bausum, Ann (13 травня 2014). Stubby the War Dog: The True Story of World War I's Bravest Dog (Hardcover/audio). Washington D.C.: National Geographic Children's Books. с. 80. ISBN 1426314868.
  23. ↑ Glendinning, Richard; Glendinning, Sally; Amundsen, Richard (1978). Stubby, Brave Soldier Dog (Hardcover). Champaign, Illinois: Garrard Pub. Co./Olympic Marketing Corp. с. 48. ISBN 0811648648.
  24. ↑ George, Isabel (2012). The Most Decorated Dog In History: Sergeant Stubby (Print) (вид. Kindle). HarperCollins. с. 304. ASIN B00739VSKW.
  25. ↑ BBC Schools World War One. BBC. Архів оригіналу за 19 лютого 2015.
  26. ↑ Animation: Sergeant Stubby. BBC. 28 березня 2014. Архів оригіналу за 4 липня 2015.
  27. ↑ Sgt. Stubby: An American Hero. Official Homepage. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016.
  28. ↑ Sgt. Stubby: An American Hero. IMDb. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 11 березня 2016.
  29. ↑ (Пресреліз). {{cite press release}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  30. ↑ Helena Bonham Carter joins cast of animated tale "Sgt Stubby". The Slanted. 26 липня 2016. Архів оригіналу за 27 липня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
  31. ↑ (Пресреліз). {{cite press release}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  32. ↑ Hero, Sgt Stubby: An American (24 січня 2017). Fun Academy and Mikros Image's SGT. STUBBY Slated to Open on April 13, 2018. Sgt. Stubby: An American Hero. Процитовано 12 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  33. ↑ The Movie. The World of Sgt. Stubby (амер.). Процитовано 16 грудня 2019.
  34. ↑ Sgt. Stubby: An American Hero (2018) (англ.), процитовано 17 березня 2021
  35. ↑ Sgt. Stubby: An American Hero | Dove Family Friendly Movie Reviews. Dove.org (амер.). Процитовано 16 грудня 2019.
  36. ↑ Stubby: The Series | Meet the Creative Team (англ.), процитовано 16 грудня 2019
  37. ↑ Ukraine war: Minesweeping dog helps clear Chernihiv of Russian explosives (англ.). BBC News. 16 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  38. ↑ Joe Golder; Graeme Murray (10 квітня 2022). Brave bomb squad dog helps disposal experts in Ukraine clean up Russian landmines (англ.). Daily Mirror. Процитовано 22 квітня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сержант Стаббі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сержант_Стаббі&oldid=43834525