Перейти до вмісту

Сексуальна практика між чоловіками

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еротична інтерпретація Адріана та Антіноуса (деталь), Пол Авріль

Сексуальна практика між чоловіками (ЧСЧ) — це сексуальні дії, в яких беруть участь чоловіки, які займаються сексом з чоловіками, незалежно від їх сексуальної орієнтації чи сексуальної ідентичності. Досліди показують, що в ході опитувань повідомлення про секс між чоловіками значно занижуються через соціальну упередженість.[1][2]

Поведінка

[ред. | ред. код]
Анальний секс між чоловіками у місіонерській позиції

Під час сексуальної активності між чоловіками можуть використовуватися різні пози для сексу.

Анальний секс

[ред. | ред. код]
Два чоловіків займаються сексом у ковбойській позі

Історично анальний секс в народі асоціювався з гомосексуальністю чоловіків та ЧСЧ. Багато ЧСЧ, однак, не займаються анальним сексом, і можуть брати участь в оральному сексі, сексі без проникнення або фроті, або взаємній мастурбації замість цього.[3][4][5] ЧСЧ можуть також брати участь у різних формах орального сексу, таких як мінет, тібеггінг та анілінгус. Веллінгс та ін. повідомили, що «рівняння гомосексуального на анальний секс серед чоловіків загальнопоширене серед непрофесіоналів і медичних працівників», тоді як онлайн-опитування 18 000 ЧСЧ в Європі «показало, що найчастіше практикується оральний секс, за яким слідує взаємна мастурбація, з анальним проникненням на третьому місці». Опитування 2011 року, проведене The Journal of Sexual Medicine, виявило схожі результати для американських геїв та бісексуалів. Поцілунки партнера в рот (74,5%), оральний секс (72,7%) та партнерська мастурбація (68,4%) були трьома найпоширенішими способами поведінки, 63,2% з вибірки самозвітувались з 5 до 9 різних сексуальних форм поведінки протягом останнього зустріч.[6]

Серед чоловіків, які займаються анальним сексом з іншими чоловіками, партнера по вставці називають верхнім, або активом, того, в кого проникають, - нижнім, або пасивом, а тих, хто виступає у будь-якій ролі, називають універсальними, або універсалами.[7] Задоволення, біль або і те, і інше можуть супроводжувати анальний секс. Хоча нервові закінчення в задньому проході можуть забезпечити приємні відчуття, оргазм може бути досягнутий завдяки сприйнятливому проникненню в анальний отвір шляхом непрямої стимуляції простати.[8][9] Дослідження Національного огляду сексуального здоров'я та поведінки (NSSHB) показали, що чоловіки, які самостійно повідомляють, що займають позицію сприйнятливого під час анального сексу під час останньої зустрічі, були принаймні настільки ж вірогідними, що досягли оргазму, як чоловіки, які прийняли роль актива.[10] Дослідження, що проводило вибірку одиноких людей у США, показало, що показники оргазму однакові серед чоловіків за сексуальною орієнтацією.[11] Що стосується болю або незручності під час анального сексу, [12] деякі дослідження показують, що для 24% - 61% чоловіків-геїв або бісексуалів хворобливий рецептивний анальний секс (відомий як анодиспареунія) є частою сексуальною проблемою протягом усього життя.

Повідомлення про поширеність анального сексу серед ЧСЧ з часом змінювались, причому деякі відсотки перевищували інші.[7][13][14][15] Великий відсоток чоловіків-геїв та бісексуалів самозвітується про участь у анальному сексі протягом усього життя. Дослідження серед чоловіків-геїв показали, що відсотки подібні при порівнянні чоловіків, які вважають за краще проникати до своїх партнерів, до тих, хто воліє бути сприйнятливим партнером.[16] Однак деякі чоловіки, які займаються сексом з чоловіками, вважають, що сприйнятливий партнер під час анального сексу ставить під сумнів їхню мужність.[17][18]

Непроникаючий секс та секс-іграшки

[ред. | ред. код]
Двоє чоловіків займаються фротингом, потираючи пеніси

Існує безліч непроникаючих сексуальних практик. Фрот є формою чоловічої сексуальної активності, як правило, включає в себе контакт пенісів.[19] Фрот може бути приємним, оскільки він взаємно і одночасно стимулює геніталії обох партнерів, як це має тенденцію виробляти приємне тертя проти вуздечки нервового пучка на нижній стороні пеніса вала кожної людини, трохи нижче сечового отвору голівці. Інтеркруральний секс - це ще одна форма непроникаючого сексу, яка може практикуватися між ЧСЧ. Також практикується стикування (введення пеніса однієї людини в крайню плоть іншого).

ЧСЧ може використовувати секс-іграшки. За даними онлайн-опитування понад 25 000 чоловіків, які самостійно повідомляють про гомосексуальну чи бісексуальну орієнтацію, 49,8% коли-небудь користувалися вібраторами. Більшість чоловіків, які раніше користувались вібратором, повідомляли про використання під час мастурбації (86,2%). При використанні під час партнерських взаємодій вібратори включали в прелюдію (65,9%) та статевий акт (59,4%). [20]

БДСМ

[ред. | ред. код]

Репрезентативне опитування, проведене в Австралії з 2001 по 2002 рік, показало, що за 12 місяців до опитування 4,4% чоловіків-геїв та 14,2% чоловіків-бісексуалів брали участь у сексуальних діях, пов’язаних з БДСМ [21] і 19,2% гей-чоловіки та 36,4% чоловіків-бісексуалів користувалися секс-іграшками. [22] Нерепрезентативне опитування на основі опитувальників щодо сексуальної поведінки американських студентів, опубліковане в 1997 році, показало, що 24% чоловіків-геїв та бісексуалів мали досвід шльопання як сексуальної практики.[23] Серед студентів-медиків у Північній Америці 6% чоловіків-геїв та 17% чоловіків-бісексуалів повідомили, що коли-небудь отримували біль із-за сексуального задоволення, а 5% чоловіків-геїв та 9% чоловіків-бісексуалів повідомляли про заподіяння болю для цієї мети.[16]

Ризики для здоров’я

[ред. | ред. код]
Поза 69 у ЧСЧ

Різноманітні інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), можуть бути наслідком сексуальної активності. Дослідження 2007 року повідомило, що два великі опитування населення показали, що "більшість чоловіків-геїв щорічно мають однакову кількість незахищених сексуальних партнерів, як чоловіки та жінки без полів".[24] [25]

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - це захворювання імунної системи людини, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). [26] [27] [28] За оцінками, 5–10% ВІЛ-інфекцій є наслідком чоловіків, що мають секс із чоловіками.[29] Однак у більшості країн Заходу більше ВІЛ-інфекції передається чоловіками, що мають секс із чоловіками, ніж будь-яким іншим шляхом передачі.[30] У США у 2017 р. Чоловіки-геї та бісексуали становили 70% із 38 739 нових діагнозів ВІЛ у 2017 р. [31] З 5164 людей, яким у Великій Британії діагностовано ВІЛ у 2016 році, 54% були чоловіками-геями або бісексуалами.[32] Ця статистика зменшується в Лондоні, як повідомляє Public Health England у 2017 р. [33] [34]

Сифіліс передається від людини до людини шляхом безпосереднього контакту з раною сифілісу; головним чином на зовнішніх геніталіях, вагіні або анусі. У 2006 році 64 % зареєстрованих випадків у США були серед чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками. Зростання захворюваності на сифіліс серед ЧСЧ спостерігався в інших розвинених країнах. Захворювання сифілісом збільшує рівень зараження ВІЛ і навпаки, і, відповідно, опитування в США справді виявило, що половина ЧСЧ із сифілісом також мають ВІЛ.[35] Деякі дослідження, що використовують зручні зразки, прийшли до висновку, що такий ріст можна пояснити збільшенням кількості сексуальних стосунків без презерватива серед ЧСЧ[36] хоча принаймні одне дослідження з використанням національної репрезентативної вибірки показало, що рівень використання презервативів серед ЧСЧ збільшився, а не зменшився, в останнє десятиліття, і спостерігається різке зниження частоти анального сексу під час останньої сексуальної зустрічі активного ЧСЧ.[37]

Згідно з американським опитуванням, ВІЛ, сифіліс та анальні бородавки значно частіше зустрічаються серед чоловіків, які нещодавно мали секс із чоловіками (ЧСЧ), ніж серед чоловіків, які нещодавно мали секс лише з жінками (ТПВ). З іншого боку, генітальний герпес рідше зустрічається серед ЧСЧ, ніж серед ТПВ. Хламідіоз, вірус папіломи людини, гонорея та воші не мають суттєвої різниці між двома групами.[38]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Turner CF, Ku L, Rogers SM, Lindberg LD, Pleck JH, Sonenstein FL (May 1998). Adolescent sexual behavior, drug use, and violence: increased reporting with computer survey technology. Science. 280 (5365): 867—73. doi:10.1126/science.280.5365.867. PMID 9572724.
  2. ↑ Coffman, Katherine B.; Coffman, Lucas C.; Ericson, Keith M. Marzilli (2013). The Size of the LGBT Population and the Magnitude of Anti-Gay Sentiment are Substantially Underestimated. Management Science. 63 (10): 3168—3186. doi:10.1287/mnsc.2016.2503. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
  3. ↑ Kaye Wellings; Kirstin Mitchell; Martine Collumbien (2012). Sexual Health: A Public Health Perspective. McGraw-Hill International. с. 91. ISBN 978-0335244812. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 29 серпня 2013.
  4. ↑ Goldstone, Stephen E.; Welton, Mark L. (2004). Sexually Transmitted Diseases of the Colon, Rectum, and Anus. Clin Colon Rectal Surg. 17 (4): 235—239. doi:10.1055/s-2004-836944. PMC 2780055. PMID 20011265.
  5. ↑ Edwin Clark Johnson, Toby Johnson (2008). Gay Perspective: Things Our Homosexuality Tells Us about the Nature of God & the Universe. Lethe Press. с. 139. ISBN 978-1-59021-015-4. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 12 лютого 2011.
  6. ↑ Rosenberger Joshua G (2011). Sexual Behaviors and Situational Characteristics of Most Recent Male‐Partnered Sexual Event among Gay and Bisexually Identified Men in the United States. The Journal of Sexual Medicine. 8 (11): 3040—3050. doi:10.1111/j.1743-6109.2011.02438.x. PMID 21883941.
  7. ↑ а б Steven Gregory Underwood (2003). Gay Men and Anal Eroticism: Tops, Bottoms, and Versatiles. Harrington Park Press. ISBN 978-1-56023-375-6. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 12 лютого 2011.
  8. ↑ Rosenthal, Martha (2012). Human Sexuality: From Cells to Society. Cengage Learning. с. 133—135. ISBN 978-0618755714. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 17 вересня 2012.
  9. ↑ Komisaruk, Barry R.; Whipple, Beverly; Nasserzadeh, Sara; Beyer-Flores, Carlos (2009). The Orgasm Answer Guide. JHU Press. с. 108–109. ISBN 978-0-8018-9396-4. Процитовано 6 листопада 2011.
  10. ↑ Mona Chalabi (20 серпня 2015). The Gender Orgasm Gap. FiveThirtyEight. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 листопада 2020.
  11. ↑ Garcia Justin R (2014). Variation in Orgasm Occurrence by Sexual Orientation in a Sample of U.S. Singles. The Journal of Sexual Medicine. 11 (11): 2645—2652. doi:10.1111/jsm.12669. PMC 6035747. PMID 25131299.
  12. ↑ Joel J. Heidelbaugh (2007). Clinical men's health: evidence in practice. Elsevier Health Sciences. с. 273. ISBN 978-1-4160-3000-3. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 14 жовтня 2011.
  13. ↑ Center for Disease Control, Increases in Unsafe Sex and Rectal Gonorrhea Among Men Who Have Sex With Men – San Francisco, California, 1994–1997. Retrieved April 29, 2007.
  14. ↑ Laumann, E., Gagnon, J.H., Michael, R.T., and Michaels, S. The Social Organization of Sexuality: Sexual Practices in the United States. 1994. Chicago: University of Chicago Press (Also reported in the companion volume, Michael et al., Sex in America: A Definitive Survey, 1994).
  15. ↑ Anal Sex Safety and Health Concerns. WebMD. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 19 серпня 2013.
  16. ↑ а б The Impact of Sexual Orientation on Sexuality and Sexual Practices in North American Medical.
  17. ↑ John H. Harvey; Amy Wenzel; Susan Sprecher (2004). The handbook of sexuality in close relationships. Routledge. с. 355—356. ISBN 978-0805845488. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 12 березня 2011.
  18. ↑ Odets, Walt (1995). In the Shadow of the Epidemic: Being Hiv-negative in the Age of AIDS. Duke University Press. с. 191–192. ISBN 978-0822316381. Процитовано 6 липня 2013.
  19. ↑ The New Sex Police. The Advocate. Here. 12 квітня 2005. с. 39—40, 42. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 12 лютого 2011.
  20. ↑ Reece M; Rosenberger JG; Schick V; Herbenick D; Dodge B; Novak DS (2010). Characteristics of vibrator use by gay and bisexually identified men in the United States. The Journal of Sexual Medicine. 7 (10): 3467—76. doi:10.1111/j.1743-6109.2010.01873.x. PMID 20561168.
  21. ↑ Richters J.; De Visser R. O.; Rissel C. E.; Grulich A. E.; Smith A. (2008). Demographic and psychosocial features of participants in bondage and discipline, "Sadomasochism" or Dominance and Submission (BDSM): Data from a National Survey. The Journal of Sexual Medicine. 5 (7): 1660—1668. doi:10.1111/j.1743-6109.2008.00795.x. PMID 18331257.
  22. ↑ Richters J.; Grulich AE; de Visser RO; Smith AM; Rissel CE. (2003). Sex in Australia: autoerotic, esoteric and other sexual practices engaged in by a representative sample of adults. Aust N Z J Public Health. 27 (2): 180—90. doi:10.1111/j.1743-6109.2008.00795.x. PMID 14696709.
  23. ↑ Elliott, Leland / Brantley, Cynthia, Sex on Campus, 1997, Random House, New York
  24. ↑ Sexual Behavior Does Not Explain Varying HIV Rates Among Gay And Straight Men - Medical News Today. medicalnewstoday.com. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 10 лютого 2015.
  25. ↑ Goodreau SM, Golden MR (October 2007). Biological and demographic causes of high HIV and sexually transmitted disease prevalence in men who have sex with men. Sex Transm Infect. 83 (6): 458—462. doi:10.1136/sti.2007.025627. PMC 2598698. PMID 17855487.
  26. ↑ Sepkowitz KA (June 2001). AIDS—the first 20 years. N. Engl. J. Med. 344 (23): 1764—1772. doi:10.1056/NEJM200106073442306. PMID 11396444.
  27. ↑ Weiss RA (May 1993). How does HIV cause AIDS?. Science. 260 (5112): 1273—1279. doi:10.1126/science.8493571. PMID 8493571.
  28. ↑ Cecil, Russell (1988). Textbook of Medicine. Philadelphia: Saunders. с. 1523, 1799. ISBN 978-0-7216-1848-7.
  29. ↑ Men who have sex with men (MSM) and HIV/AIDS | AVERT. avert.org. Архів оригіналу за 5 вересня 2013. Процитовано 10 лютого 2015.
  30. ↑ 2009 AIDS epidemic update. Joint United Nations Programme on HIV/AIDS and World Health Organization. November 2009. Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
  31. ↑ Center for Disease Control (CDC) (12 листопада 2019). HIV and Gay and Bisexual Men. www.cdc.gov (амер.). Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 28 січня 2020.
  32. ↑ HIV statistics | Terrence Higgins Trust. www.tht.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  33. ↑ Public Health England 2017 Report on HIV/AIDS in UK gay and bisexual men (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2018. Процитовано 4 листопада 2020.
  34. ↑ HIV and AIDS in the United Kingdom (UK). AVERT (англ.). 21 липня 2015. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  35. ↑ Reported STDs in the United States — 2014 National Data for Chlamydia, Gonorrhea, and Syphilis (PDF). 16 січня 2019. Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2018. Процитовано 4 листопада 2020.
  36. ↑ M Hourihan; H Wheeler; R Houghton; B T Goh (2004). Lessons from the syphilis outbreak in homosexual men in east London. Sex Transm Infect. 80 (6): 509—511. doi:10.1136/sti.2004.011023. PMC 1744940. PMID 15572625. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 4 листопада 2020.
  37. ↑ Andrew E. Grulich та ін. (2014). Homosexual experience and recent homosexual encounters: the Second Australian Study of Health and Relationships. Sexual Health. 11 (5): 439—50. doi:10.1071/SH14122. PMID 25376997.
  38. ↑ Thomas W. Gaither та ін. (2015). The Influence of Sexual Orientation and Sexual Role on Male Grooming-Related Injuries and Infections. J Sex Med. 12 (3): 631—640. doi:10.1111/jsm.12780. PMC 4599875. PMID 25442701.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сексуальна_практика_між_чоловіками