Речовий мішок

Речовий мішок з Музею історії та розвитку Донецької залізниці

Речови́й мішок (речмішок) — заплічна сумка, вид торби з брезенту або парусини, що використовується (використовувалась) військослужбовцями. Зовнішньо схожий на безформний рюкзак.

У Російській імператорській армії прийнятий на озброєння 1882 року, у СРСР офіційно йменувався «Мішок речовий з наметової тканини з водотривким просоченням із зовнішньою кишенею і ременями для кріплення шинельної скатки» (рос. Мешок вещевой из палаточной ткани с водоупорной пропиткой с наружным карманом и ремнями для крепления шинельной скатки).

Історія

Реконструкція давньоримської армійської торби (loculus)

Укладка легіонера на жердині-furca

Заплічні торби для необхідних речей і запасів їжі використовували вже вояки в Стародавньому світі. Речмішок давньоримських легіонерів називався panarium (відоме також слово loculus), його переносили за спиною за допомогою жердини з перекладиною або розвилиною (furca), разом з іншою поклажею. Усі речі на жердині звалися загальним словом sarcina («поклажа», «укладка»). Використовування жердини дозволяло по тривозі швидко звільнитися від поклажі.

В армії Російської імперії речмішок впроваджений під час військових реформ Олександра ІІІ, 1882 року, замінивши собою шкіряний ранець. Проте в 1889 у гвардійській піхоті, пішій артилерії й інженерних військах вони були замінені знову на ранці зразку 1874 року. За інструкціями кінця XIX- початку XX ст. вміст речового мішка або ранця мав бути таким:

• 2 сорочки
• спідні штани
• 2 пари онуч
• рушник
• дві пари рукавиць (одна — тепла);
• 5 фунтів сухарів
• 1/8 фунта солі
• рушничне приладдя
• чарка
• 24 патрони

Речмішок бундесверу

Речові мішки аналогічного зразку прийняті в Червоній і Радянській армії. З 1 січня 1970 у речмішок належало укладати:

• до стінки, прилеглої до спини:
  • плащ-намет;
  • запасні онучі, складені в згортки розміром 30 X 45 см;
• на дно:
  • запас продовольства (внизу);
  • казанок;
  • кухоль;
  • особисті речі;
  • сталевий шолом (СШ-68, СШ-60);
• у кишеню мішка:
  • туалетне приладдя

Стрільці (автоматники, кулеметники) зберігали в речмішку також чохол з мастильницею. Приблизний об'єм речмішка ЗС СРСР становив 25-30 літрів.

З 1 січня 1974 року встановлено не носити речовий мішок, а перевозити і зберігати його в польових умовах на бойових і транспортних машинах — у місцях, вказаних командиром.

В Україні від 1997 р. встановлено, що речовий мішок має бути постійно укомплектований на випадок тривоги: казанок, кухоль, ложка, комплект ґудзиків, гачки, нитки, 2-3 зошити, носові хустини, крем та щітка для взуття, індивідуальний комплект захисту, головний убір не в сезон, шкарпетки (онучі), станок для гоління. Предмети польового спорядження зберігаються в підрозділах зібраними на поясному ремені, без боєприпасів та сумки з протигазом. Спорядження періодично має оглядатися та ремонтуватися. Перед виходом на тактичні навчання, маневри та на особливий період у речовий мішок вкладаються сухий пайок на одну добу (вниз торби), плащ-намет, шолом сталевий (згори поклажі), рушник (ближче до спини), пара запасних онуч, туалетні речі (у зовнішню кишеню торби), речі для догляду за обмундируванням та взуттям, пара натільної білизни.

Див. також

• Армійський ранець
• Патронташ
• Підсумок
• Польова сумка

Посилання

• Основні принципи побудови комплексу бойового екіпірування військовослужбовця // 09.12.2017, Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація власників зброї».
• Спорядження сучасного українського піхотинця // Український мілітарний портал.