Пунктограма
Пунктогра́ма (від лат. punctum — крапка) — вживання розділового знака, яке відповідає правилу пунктуації[1]. Термін можна також застосовувати як назву оформленої розділовим знаком синтаксичної одиниці, тобто коли йдеться про пунктуаційно оформлене речення або його частину[1][2].
У шкільній практиці термін «пунктограма» часом заміняють синонімічним терміном — «пунктуаційне правило»[1]. У навчально-методичній літературі замість терміну «пунктограма» іноді використовують інший синонімічний термін – «орфограма»[1].
Шкільна програма передбачає перелік пунктограм для кожного класу[1].
- Пунктограма оформляє кінець речення. Використовуються розділові знаки крапка, знак оклику, знак питання або поєднання цих знаків.
- Пунктограма оформляє звертання: виділення комами, знаком оклику.
- Пунктограма може позначати відсутність розділових знаків: між підметом і присудком; між однорідними членами речення, поєднаними сполучником і, або, чи.
- Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — 360 с.
 | Ця стаття не має інтервікі-посилань. (листопад 2024) |