Мельник Петро Степанович

Петро Степанович Мельник
Петро Степанович Мельник;
Генерал-майор; медичної служби
Загальна інформація
Народження	11 листопада 1948 (76 років); с. Клембівка Ямпільського р-ну Вінницької обл.
Alma Mater	Саратовський медичний інститут
Військова служба
Роки служби	1977-2010
Приналежність	Україна
Рід військ	Медична служба
Формування	Військово-медичне управління
Командування
2009	Начальник Військово-медичного управління; МО України
2006-2008	Начальник Департаменту охорони здоров'я; МО України
?-2006	Начальник Військово-медичного центру Повітряних Сил ЗС України
Нагороди та відзнаки
	Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
	Медаль «За бойові заслуги»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельник.

Петро́ Степа́нович Ме́льник (нар. 11 листопада 1948) — український військовий лікар, був директором Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України у 2006—2008 роках та пізніше Військово-медичного управління МО України у 2009 році, генерал-майор медичної служби ^[1].

Життєпис

Народився 11 листопада 1948 року в селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області.

У 1977 році закінчив військово-медичний факультет при Саратовському медичному інституті за фахом «лікувально-профілактична справа». До армійських лав став 1977 року. Пройшов шлях від начальника лазарету медичного пункту окремого батальйону аеродромно-технічного забезпечення авіаційного полку до начальника медичної служби Повітряних Сил ЗС України — начальника Військово-медичного центру Повітряних Сил ЗС України.

9 листопада 2005 року Петрові Мельнику присвоєно ступінь доктора медичних наук на підставі рішення невідомої міжнародної атестаційної ради в Російській Федерації (не Вищою атестаційною комісією Міносвіти РФ, яка визнається в Україні). Диплом за № 000149.

У червні 2006 року призначений директором Департамент охорони здоров'я Міністерства оборони України який очолював до кінця 2008 року.

У 2009 році став керівником новоствореного Військово-медичного управління Міністерства оборони, який був розформований до кінця того ж року.

У 2010 році на нетривалий час знову очолив Військово-медичний центр у Вінниці. У тому ж році звільнений з лав Збройних Сил.

Нагороди

Відзначений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2004)^[2] та іншими медалями і відзнаками

Примітки

↑ Указ Президента України від 21 серпня 1997 року № 880/97 «Про присвоєння військових звань»
↑ Указ Президента України від 7 грудня 2004 року № 1447/2004 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Збройних Сил України»

Посилання

Глитай в мундирі, або ж павук. analitica.kiev.ua [Архівовано 30 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Уміння жерти. З годівниці. ОРД [Архівовано 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Історія військової медицини / М. І. Бадюк, Л. М. Бадюк, Л. Д. Паращук / під редакцією професора М. І. Бадюка. — Київ: «МП Леся», 2016. — 304 с.

[1] Указ Президента України від 21 серпня 1997 року № 880/97 «Про присвоєння військових звань»

[2] Указ Президента України від 7 грудня 2004 року № 1447/2004 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Збройних Сил України»

[1]

[2]