Малахія

Малахія
У лику	святий
Медіафайли на Вікісховищі

Малахі́я (івр. מַלְאָכִי, Малахі, «Мій посланець») — малий біблійний пророк, останній із старозаповітніх пророків.

Агіографія

За переданням, походив з коліна Завулона, помер у молодості; пророкував у той час, як Єрусалимський храм був знову побудований після полону, ймовірно, близько 400 р. до н. е.; був таким же поборником віри й закону у дні Ездри і Неемії, як Огій і Захарія — у дні Зоровавеля. Він звинувачує народ за брак ревності в жертвопринесеннях, священиків — за ухилення від віри, пригрожує їм Божим судом за різні пороки та богохульство; в той же час він передрікає славу другого храму і ясно пророкує про пришестя Месії, явлення Предтечі і прийдешній Божий суд.

В часи Ісуса його пророцтва не тільки повторялися апостолами, але й були відомі книжникам і народові.

Див. також

Книга пророка Малахії

Nosferatu: The Wrath of Malachi

Джерела

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)

Посилання

• Малахія [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 899. — 1000 екз.