Перейти до вмісту

Контрбатарейна РЛС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Російська контрбатарейна РЛС «Зоопарк-1» (1Л219М)

Контрбатарейна РЛС — мобільна РЛС, яка виявляє артилерійські снаряди, випущені однією або кількома гарматами, гаубицею, мінометом, або ракетною установкою, та за їх траєкторією обчислює місце знаходження зброї[1]:5–18. Розвинені системи здатні оперативно передавати інформацію для дружньої артилерії, для завдання контрбатарейного удару[1]:5–15. Деякі радари, такі як AN/TPQ-37 або COBRA[2], здатні обчислювати місце приземлення снаряду. В залежності від особливостей ландшафту, атмосферних умов, сучасний контрбатарейний радар здатен виявляти ворожі батареї на відстані до 50 км. Контрбатарейна РЛС може входити до артилерійської батареї або її групи підтримки.

За сприятливих умов, така РЛС може попереджати військових про початок обстрілу. Оскільки тривалість польоту багатьох снарядів не перевищує хвилини, необхідно використовувати автоматизовану систему оповіщення. Деякі контрбатарейні РЛС можуть бути використані для коригування вогню дружньої артилерії[1]:C-1.

Приклади

[ред. | ред. код]

Перспективи

[ред. | ред. код]

Все більше поширення отримують багатофункціональні РЛС, що забезпечують цілевказування засобів ППО та артилерії по наземних об'єктах в рамках C-RAM місій[3]. Наприклад, такими багатофункціональними РЛС є AN/TPQ-53, Giraffe-4 та інші.

Фотогалерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в ARMY FM 3-09.12 (FM 6-121) MCRP 3-16.1A Tactics, Techniques, and Procedures for FIELD ARTILLERY TARGET ACQUISITION (PDF). US ARMY. 2002. Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2014. Процитовано July 2014. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  2. EURO-ART COBRA Counter Battery Radar. EURO-ART GmbH. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 18 листопада 2014.
  3. Слюсар, В.И. (2018). Информационные технологии в артиллерийских системах стран НАТО (PDF). Озброєння та військова техніка. - №3(19). – 2018. – С. 69- 74. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 29 лютого 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]