Католицька церква в Таїланді
 Католицька церква в Таїла́нді | |
|---|---|
| Тип | католицька церква в регіоніd |
| Класифікація | Католицька церква |
| Теологія | Католицьке богослов'я |
| Структура | Дієцезії: 10 |
| Парафії | 436 |
| Учасники | 292 000 осіб (2004; 0,46%) |
| Священики | 662 (2004) |
 Католицька церква в Таїланді у Вікісховищі | |
Като́лицька це́рква в Таїла́нді — друга християнська конфесія Таїланду. Складова всесвітньої Католицької церкви, яку очолює на Землі римський папа. Керується конференцією єпископів. Станом на 2004 рік у країні нараховувалося близько 292 000 католиків (0,46% від усього населення)[1]. Існувало 10 діоцезій, які об'єднували 436 церковних парафій. Кількість священиків — 662 (з них представники секулярного духовенства — 433, члени чернечих організацій — 229), постійних дияконів — 0, монахів — 434, монахинь — 1439.
Перші португальські католицькі місіонери з'явилися в сіамському королівстві Аюттхая на початку XVI століття й за переказами навіть навернули правителя Аюттхаї на католіцизм, проте надійних джерел, які б це підтверджували нема. Достовірними є лише записи єзуїтського ченця й мандрівника Франциска Ксав'єра, який писав про свій намір відвідати королівство по дорозі до Китаю, який втім не здійснився через його смерть 1552 року. Першими португальськими місіонерами, що прибули в Аюттхаю з Малакки після місячної подорожі, стали домініканські брати Жеронімо да Круз (порт. Jeronimo da Cruz) та Себастьяно да Канто (порт. Sebastião da Canto).[2]
Впродовж XVII століття наростав конфлікт між португальськимм ченцями, що були підзвітні португальському королю за системою падроадо[en], і апостольськими вікаріями — підданими Франції, що діяли в рамиках Конгрегації пропаганди віри. За короля Аюттхаї Нарая країну було відкрито для європейців та проповідування католіцизму стало вільним. Станом на 1662 рік французькі місіонери виявили в столиці близько 2000 католиків, серед яких було 10 португальських і 1 іспанський священик. У 1665 році було відкрито католицьку школу, а 1669 року — лікарню. Французький уряд сподівався на навернення до християнства короля та всього народу. Проте антифранцузькі та антихристиянські настрої почали панувати після дозволу Нарая побудувати французькі фортеці в країні разом з постійними іноземними гарнізонами. В результаті палацового перевороту й революції 1688 року Нарая було заарештовано, він невдовзі помер, а новим королем став полководець Пхетрача, який наказав убити або вислати з країни всіх іноземців. Лише 1691 року католицькій місії було дозволено відновити діяльність семінарії.[2]
У XVIII столітті гоніння на католиків продовжувалися: їм було заборонено виїжджати зі столиці, проповідувати місцевими тайською чи палійською мовами тощо. Постраждала місія й від вторгнення Бірми 1767 року. Лише з встановленням нової династії 1782 року ситуація поліпшилася. У 1867 році в Сіамі було близько 8 тисяч католиків, у 1909 році — вже більше 23 тисяч. Впродовж першої половини XX століття католицькі місії поширилися всією країною, що з 1939 року змінила назву на Таїланд.[2]
- ↑ Статистика за країною // Catholic-Hierarchy.org.
- ↑ а б в Fr. Surachai Chumsriphan. A Brief History Of The Catholic Church In Thailand // Newsletter of the District of Asia. — . Архівовано з джерела 15 листопада 2019. Процитовано 18 травня 2019.(англ.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Католицька церква в Таїланді
- Статистика за країною [Архівовано 18 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Catholic-Hierarchy.org.