Перейти до вмісту

Карл Густав Гемпель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карл Густав Гемпель
нім. Carl Gustav Hempel
Народився8 січня 1905(1905-01-08)[1][2][…]
Оранієнбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[4]
Помер9 листопада 1997(1997-11-09)[1][2][…] (92 роки)
Princeton Townshipd, Мерсер, Нью-Джерсі, США
·пневмонія
Країна Німеччина
 США
Місце проживанняСША
Діяльністьматематик, інформатик, філософ, есеїст, викладач університету, епістемолог
Alma materГеттінгенський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і HU Berlin
ЗакладПринстонський університет, Єльський університет, Університет Піттсбурга, HU Berlin, Чиказький університет і Квінз-коледжd
Magnum opusPhilosophy of Natural Scienced
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Нагороди


Карл Густав «Пітер» Гемпель (8 січня 1905 — 9 листопада 1997) — американський письменник та філософ німецького походження. Він був головною фігурою в логічному емпіризмі, напрямку філософії 20-го століття. Гемпель зробив основний внесок в розробку дедуктивно-номологічної моделі[en] наукового пояснення, яка вважалась «стандартною моделлю», що пояснювала закономірності, законів та одиничних факторів, протягом 1950-х та 1960-х років. Він також відомий завдяки парадоксу воронів (також відомий як «Парадокс Гемпеля»).[5]

Біографія

[ред. | ред. код]
Файл:10.jpg

Гемпель вивчав математику, фізику і філософію в університеті Геттінгена, а пізніше - в університеті Берліна і Гейдельберга. В Геттінгені він познайомився із Давидом Гільбертом і був вражений його програмою, яка мала на меті описати всю математику на твердих логічних засадах, отриманих з обмеженого числа аксіом.

Після переїзду до Берліну, Гемпель взяв участь у Конгресі з наукової філософії в 1929 році, де він зустрів Рудольфа Карнапа і став брати участь у берлінському гуртку філософів пов'язаному з Віденським гуртком. У 1934 році він здобув докторську ступінь в університеті Берліна захистивши дисертацію з теорії ймовірностей.

Протягом року, після отримання докторського ступеня, все більш репресивний та антисемітський нацистський режим у Німеччині спонукав Гемпеля емігрувати (його дружина була єврейського походження[6])  до Бельгії. В цьому йому допоміг вчений Паул Оппенгейм[en], з яким він був співавтором книги «Der Typusbegriff im Lichte der neuen Logik» (Поняття типу у світлі нової логіки) з типології та логіки в 1936 році. У 1937 році Гемпель емігрував до Сполучених Штатів, де обійняв посаду помічника Карнапа[7] в університеті Чикаго. Пізніше він обіймав посади в міському коледжі Нью-Йорка (1939—1948 рр.), Єльському Університеті (1948—1955 р.р.) і Принстонському університеті, де викладав разом з Томасом Куном до моменту, поки не став емеритом в 1973 році. Між 1974 і 1976 роками він був у відставці в Єврейському університеті в Єрусалимі, до того як став університетським професором філософії в університеті Пітсбурга в 1977 році та викладав там до 1985 року.

Гемпель ніколи не вживав термін «логічний позитивізм», як точний опис Віденського гуртка і Берлінської групи, воліючи описувати цих філософів і себе — «логічними емпіриками». Він вважав, що термін «позитивізм», з його корінням в ідеях Оґюста Конта, призводить до матеріалістичної метафізики, яку емпірикам приймати не потрібно. Він вважав Людвіга Вітгенштайна геніальним філософом, який був здатен формулювати філософські думки яскравою й образною мовою, але твердження Віттґенштейна (принаймні, періоду «Трактату») все-одно схилялися у бік метафізики. До Гемпеля метафізика передбачала знання речей, які не були пізнаваними, тобто - метафізичні гіпотези було неможливо підтвердити або спростувати доказом.

У 2005 році в місті Оранієнбург, на батьківщині Гемпеля, перейменовано в його пам'ять одну з вулиць на «Карл-Густав-Гемпель-Штрассе».

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Основні твори

[ред. | ред. код]
  • 1936: «Über den Gehalt von Wahrscheinlichkeitsaussagen(«Про зміст заяви ймовірності»)» із Павлом Оппенгеймом, «Der Typusbegriff im Licht der neuen Logik («Концепція типу у світлі нової логіки»)»
  • 1942: Функція загальних законів в історії
  • 1943: Дослідження за логікою підтвердження
  • 1959: Логіка функціонального аналізу
  • 1965: Аспекти наукового пояснення
  • 1966: Філософія природознавства
  • 1967: Наукове Пояснення

Колекції есе

[ред. | ред. код]
  • Аспекти наукового пояснення та інші есе (1965), ISBN 0-02-914340-3.
  • Обрані філософські твори (2000), ISBN 0-521-62475-4.
  • Філософія Карла Густава Гемпеля: дослідження в науці, пояснення і раціональність (2001), ISBN 0-19-512136-8.

Статті

[ред. | ред. код]
  • «Про природу математичної істини» і «Геометрії та емпірична наука» (1945), Американський математичний місяць, випуск 52.
  • Статті у читаннях філософського аналізу (стор 222—249), Під ред. Герберта Файгла й Уілфріда Селларса (Епплтон-Століття-Крофтс, Встанов.,1949).

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118549065 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 червня 2018. Процитовано 21 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Carl Hempel "Scientific Inquiry: Invention and Test". First Philosophy: Fundamental Problems and Readings in Philosophy, Volume 2 (вид. 2nd). Peterborough, Ontario: Broadview Press. с. 206. ISBN 978-1-55111-973-1.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ Hempel, Carl. Carl Gustav Hempel's Papers. Special Collections Department, University of Pittsburgh. Архів оригіналу за 7 грудня 2015. Процитовано 17 вересня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Карл_Густав_Гемпель