Перейти до вмісту

Жан Буїз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жан Буїз
фр. Jean Bouise
Дата народження3 червня 1929(1929-06-03)
Місце народженняГавр Франція Франція
Дата смерті6 липня 1989(1989-07-06) (60 років)
Місце смертіЛіон Франція Франція
Похованняcimetière de Saint-Hilaire-de-Brensd[1]
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Роки активності1961 — 1989
IMDbID 0099366
Сезар (1980)

Жан Жозе́ф Буї́з (фр. Jean Bouise; 3 червня 1929, Гавр, Франція — †6 липня 1989, Ліон, Франція) — французький актор. Лауреат премії «Сезар» 1980 року за найкращу роль другого плану у фільмі «Удар головою» (1979).

Біографія

[ред. | ред. код]

Жан Буїз народився 3 червня 1929 року у Гаврі, Франція. Освіту здобув у Хімічному інституті в Руані. У 1950-і роки почав відвідувати театральні курси. Познайомився з театральним режисером Роже Планшоном[fr] та брав участь у становленні театру Комедії в Ліоні. У 1950-і роки Жан Буїз був одним із засновників театру «Théâtre de la Cité» міста Віллербанн, де служив актором трупи, граючи у виставах в постановці Планшона, у тому числі у «Тартюфі» та в «Бравому солдатові Швейке».

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У кіно Жан Буїз почав зніматися у 1960-і роки, граючи головним чином другорядні ролі у таких фільмах, як «Негідна стара пані» (1965), «Дзета» (1969) та «Визнання» (1970) Коста-Гавраса, «Не торкайся до мене» (1971), «Повернення високого блондина» (1974), «Спеціальний відділ» (1975) та «Моесьє Кляйн» (1976). З часом Жан Буїз став одним з найвідоміших акторів другого плану французького кіно.

За ролі у «Старій рушниці» (1975) Робера Енріко та у фільмі «Слідчий Файяр на прізвиську „Шериф“» (1976) Іва Буассе Буїз був номінований на Сезара як найкращий актор другого плану, та отримав цю нагороду у 1980 році за роль у фільмі Жана-Жака Анно «Удар головою».

Під кінець життя зіграв у Люка Бессона у його перших фільмах: дипломата радянського посольства у Франції у фільмі «Нікіта», дядька Луї у «Блакитній безодні», начальника станції у «Підземці», старого, що навчає наново говорити героя П'єра Жоліве у стрічці «Остання битва».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Жан Буїз був одружений з акторкою Ізабель Садоян[fr] (нар. 12.05.1928).

Помер Буїз 6 липня 1989 року у французькому Ліоні на лікарняному ліжку від раку легенів. Похований під майже анонімною могильною плитою на кладовищі Сент-Ілеер-де-Бренс в Ізері. Люк Бессон дуже переживав смерть актора, з яким вони були дружні, до того ж йому пришилося монтувати останній фільм за участі Буїза «Нікіта» уже після смерті актора. «Це було важко — монтувати кадри з близькою людиною, якої вже немає», — розповідав Бессон.

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1963 ф Ярмарок двієчників La foire aux cancres (Chronique d'une année scolaire) директор
1963 кф Колесо La meule Сімон
1963 ф Інша Крістобаль El otro Cristóbal
1964 тф Веселі куми з Віндзору Joyeuses commères de Windsor
1964 ф Я — Куба Soy Cuba Джим(в кубинській версії)
1964 ф Тінтін і блакитні апельсини Tintin et les oranges bleues капітан Гаддок
1965 ф Негідна стара пані La vieille dame indigne Альфонс
1965 тф Король Убу Ubu roi Батько Убу
1966 ф Війну закінчено La guerre est finie Рамон
1966 ф У чужій шкурі Avec la peau des autres Маржері
1968 ф Найкращий місяць Le mois le plus beau кюре
1969 ф Дзета Z Жорж Піру
1969 ф Люди поза законом Les hors-la-loi Марк
1969 ф Американець L'américain офіціант в кафе
1970 ф Життєві дрібниці Les choses de la vie Франсуа
1970 ф Визнання L'aveu начальник заводу
1970 ф Померти від кохання Mourir d'aimer Суддя у справах неповнолітніх
1971 ф Втеча La poudre d'escampette людина на терасі
1971 ф Не торкайся до мене Out 1, noli me tangere Варок
1971 тф Семимильні чоботи Les bottes de sept lieues купець
1971 ф Побачення у Бре Rendez-vous à Bray шеф-редактор
1972 ф Французькі кальвіністи Les camisards кучер
1972 ф Вогні Стрітення Les feux de la chandeleur панотець Ів Бутільє
1972 ф Замах L'attentat високопоставлений французький поліцейський
1972 ф Вожаки Les caïds Муреллі
1973 ф Підозра Les granges brûlées журналіст
1974 ф 1: Спектр Out 1: Spectre
1974 тф Мадам Боварі Madame Bovary Шарль Боварі
1974 ф Повернення високого блондина Le retour du grand blond міністр
1974 ф Дюпон Лажуа Dupont Lajoie інспектор Булар
1975 ф Спеціальний відділ Section spéciale консультант Лінаіс
1975 ф Бригада La brigade Шарль
1975 ф Божевільну – убити Folle à tuer доктор С. Розенфельд
1975 ф Стара рушниця Le vieux fusil Франсуа
1975—1990 с Сінема 16 Cinéma 16 Шарль Гудо
1976 ф Мосьє Кляйн Mr. Klein продавець
1976 ф Мадо Mado Андре
1976 ф Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф» Le Juge Fayard dit Le Shériff Генеральний прокурор Арну
1977 тф Мовчазний племінник Un neveu silencieux Александр
1977 ф Мішень Le point de mire Боб
1977 ф Смерть негідника Mort d'un pourri комісар Перне
1978 ф Ніжності Les petits câlins батько Софі
1978 ф Брудний мрійник Sale rêveur Робер
1978 ф Дороги на південь Les routes du sud фермер
1978 ф Метелик на плечі Un papillon sur l'épaule доктор Бав'є
1979 ф Удар головою Coup de tête президент Сівардьє
1979 ф Пако – страховик Paco el seguro Емброуз
1980 ф Антрацит Anthracite ректор
1981 тф Викрадач дітей Le voleur d'enfants Ербін
1982 тф Необережний мандрівник Le voyageur imprudent суддя Віньє
1982 тф Меретте Mérette пастор Magnoux
1982 ф Геката Hécate Vaudable, консул Франції
1983 тф Кредо Credo батько Сержа
1983 ф Остання битва Le dernier combat лікар
1983 ф Едіт і Марсель Édith et Marcel Люсьєн Рупп
1983 тф Пабло мертвий Pablo est mort Донадьє
1983 ф Темна конячка La bête noire Пепе
1983 ф Екватор Équateur прокурор
1983 ф Від імені усіх рідних Au nom de tous les miens Д-р Ciljimaster
1983 ф Якби мені було 1000 років Si j'avais mille ans
1984 ф Повітря злочину L'air du crime мосьє Шутц
1984 кф Не кидайте слухавки Ne quittez pas старий
1984 кф Немає спокою Біллі Бракко Pas de repos pour Billy Brakko читець, озвучування
1985 ф Піти, повернутися Partir, revenir кюре
1985 ф Підземка Subway начальник станції
1985 ф Суто особиста справа Strictement personnel комісар
1985 тф Маленька дівчина модель La petite fille modèle детектив
1986 ф Червона зона Zone rouge Антуан Шенешаль
1986 тф Танго кохання L'amour tango Луї
1986 ф Остання картинка La dernière image Ланглуа
1987 ф Останнє літо у Танжері Dernier été à Tanger Макс Паск'є, права рука Вільяма
1987 ф Кінець літа L'été en pente douce Олів'є Воке
1987 ф Район замків Châteauroux district комісар Feuille
1987 ф Йєнач Jenatsch доктор Тоблер
1987 ф Спіраль Spirale Жан-Франсуа
1987 ф Втомившись від війни De guerre lasse Йосип Ісаак Рот - єврейський старшина
1988 ф Блакитна безодня Le grand bleu дядько Луї
1988 ф Філософський камінь L'oeuvre au noir Кампан
1988 кф Сила слова Puissance de la parole
1989 тф Французька революція La révolution française Моріс Дюпле
1989 ф Грізне літо Un été d'orages Робер
1990 ф Нікіта Nikita Аташе посольства

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди і номінації Жана Буїза[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1976 Найкращий актор другого плану Стара рушниця Номінація
1978 Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф» Номінація
1980 Удар головою Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1413
  2. ↑ Повний перелік нагород на номінацій Жана Буїза [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Нагороди
Попередник:
Жак Вільре
за Роберт та Роберт 		Премія «Сезар» за найкращу чоловічу роль другого плану
1980
за Удар головою 		Наступник:
Жак Дюфіло
за Поганий син
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан_Буїз&oldid=41226660