Емотивізм

Емотивізм (англ. еmotive – те, що викликає емоції, збуджує, від лат. еmoveo – зворушую, хвилюю) — суб'єктивістська теорія моралі, відома також як метатеорія, стверджує, що моральні судження не мають логічного значення, не можуть вважатися абсолютно істинними або хибними, оскільки не описують будь-яких фактів і не дають ніякої інформації про світ. Значення їх полягає в тому, щоб служити для вираження емоцій.

Д. Юм також стверджував, що моральні судження не несуть повідомлення про предмети й вчинки, а лише відображають ставлення до них у формі схвалення або несхвалення. Емотивізм як самостійна концепція сформувався в ХХ столітті в рамках неопозитивізму. Прибічники емотивізму включають А. Айєра, Ч. Стівенсона, Б. Рассела, М. Шліка, Р. Карнапа та інших.

Література

• Емотивізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики : Словник. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – 416 с. ISBN 978-966-485-156-2
• А.А.Гусейнов. Этика: Энциклопедический словарь. М.: Гардарики, 2001. С. 573-581.(рос.)