Воронченко Ігор Олександрович

Воронченко Ігор Олександрович
Адмірал
Загальна інформація
Народження	22 серпня 1964(1964-08-22) (60 років) смт Бабаї, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Alma Mater	Ташкентське вище танкове командне училищеd
Військова служба
Приналежність	СРСР →  Україна
Вид ЗС	СВ ЗСС / СВ ЗСУ / ВМС ЗСУ
Рід військ	Танкові війська Берегова оборона
Війни / битви	Вторгнення Росії в Україну
Командування
2016—2020 Командувач ВМС України ????—2015 Начальник Головного управління персоналу ГШ ЗСУ ????—2013 Управління військ берегової та територільної оборони 1998—2003 501-й окремий механізований полк (в/ч А0669)
Нагороди та відзнаки
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція) Орден Данила Галицького Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України) Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України) Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

І́гор Олекса́ндрович Воро́нченко (нар. 22 серпня 1964, смт Бабаї, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — адмірал Військово-Морських Сил ЗС України (23 серпня 2018). Командувач ВМС ЗС України (2016–2020). З 2020 року — Головний інспектор Міністерства оборони України.

Життєпис

Ігор Воронченко народився в смт Бабаї на Харківщині. Бажання стати військовиком мав з дитинства.

У 1986 році закінчив Ташкентське вище танкове командне училище, після чого потрапив до Групи радянських військ у Німеччині, де командував танковим взводом. У 1988 році повернувся до Радянського Союзу, продовжив військову службу у Білоруському військовому окрузі на посадах командира танкової роти та начальника штабу танкового батальйону. з 1986 по 1992 рік проходив військову службу на посадах від командира взводу до начальника штабу — заступника командира танкового батальйону.

Після розпаду СРСР повернувся на Батьківщину та склав присягу на вірність народу України. В ЗС України — з 1992 року. Проходив службу в Національній гвардії України в м. Харкові. З 1998 по 2003 рік на території Криму командував 25-м полком Національної гвардії, що перебував у складі 7-ї дивізії НГУ. Полк згодом був переформований у 501-й окремий механізований полк (в/ч А0669).

З грудня 2003 року — у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, де займав відповідальні посади начальника відділення та начальника відділу — заступника начальника військ берегової оборони Командування ВМС ЗС України.

У 1997 році здобув оперативно-тактичний рівень, а в 2007 році — оперативно-стратегічний рівень військової освіти.

З 2007 року по 2011 рік проходив службу на керівних посадах в Об’єднаному оперативному командуванні Збройних Сил України. У 2011–2015 роках обіймав посаду заступника командувача ВМС ЗС України з берегової оборони, а з червня 2015 року до квітня 2016 року очолював Головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.

6 грудня 2013 року полковнику Ігорю Воронченку — заступнику командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з берегової оборони — начальникові управління військ берегової та територіальної оборони Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України було присвоєно військове звання генерал-майора.

У 2014 році, протягом шести місяців, брав участь в АТО на території Луганської області, де був координувальним заступником керівника АТО.

14 жовтня 2015 року генерал-майору Ігореві Воронченку — начальнику Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, було присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.

25 квітня 2016 року призначений в.о. командувача ВМС ЗС України.

2 липня 2016 року Президент України Петро Порошенко призначив генерал-лейтенанта Ігоря Воронченка командувачем ВМС ЗС України та присвоїв йому військове звання віце-адмірала. 23 серпня 2018 року указом Президента України № 242/2018 присвоєне військове звання адмірала.

11 червня 2020 року указом Президента України № 216/2020, Воронченка було звільнено з посади Командувача ВМС ЗС України. На його місце було призначено контр-адмірала Олексія Неїжпапу. Тоді ж Ігоря Воронченка було призначено на посаду Головного інспектора Міністерства оборони України.

Відзнаки та нагороди

• Орден «За заслуги» (Франція, 30 листопада 2019)
• Орден Данила Галицького (24 серпня 2013) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, високопрофесійне виконання службового обов'язку та з нагоди 22-ї річниці незалежності України
• Медаль «За бездоганну службу» III ст. (20 жовтня 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм
• Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь»
• Медаль «За сумлінну службу» I ступеня
• Медаль «10 років Збройним Силам України»
• Медаль «15 років Збройним Силам України»

Джерела

• Сайт Міністерства оборони України [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.]

Посилання

• віце-адмірал Воронченко Ігор Олександрович^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Інтерв'ю

• Я пропонував вивести танки і розстріляти Верховну Раду Криму
• Генерал Ігор Воронченко: Болотов, Пушилін, Губарєв — усі вони пішаки
• Ігор Воронченко: Сила військ берегової оборони — в людях, які люблять свою землю (PDF). Журнал «Військо України» № 10 (136) 2011 (стор. 14—15). Процитовано 27 березня 2014.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Ігор Воронченко в рамках програми «Україні — професійний флот» (частина 1). «YouTube». Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 27 березня 2014.
• Ігор Воронченко в рамках програми «Україні — професійний флот» (частина 2). «YouTube». Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 27 березня 2014.
• Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року року № 581/2015 «Про присвоєння військових звань»
• Президент змінив командувача ВМС України: флот очолив бойовий генерал [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]