Очікує на перевірку

Владислав Реймонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Реймонт
пол. Władysław Stanisław Reymont
Ім'я при народженніпол. Władysław Stanisław Rejment
Народився7 травня 1867(1867-05-07)
Кобеле-Великі, Ramosky Uyezdd, Радомська губернія, Королівство Польське, Російська імперія
Помер5 грудня 1925(1925-12-05) (58 років)
Варшава, Польська Республіка[1]
ПохованняПовонзківський цвинтар[2]
Країна Російська імперія
 Польська Республіка
Національністьполяки[3]
Діяльністьписьменник, прозаїк-романіст, сценарист, прозаїк
Сфера роботихудожня література[d]
Мова творівпольська
Роки активностіз 1896
Magnum opusСеляни (роман) і Обіцяна земляd
ЧленствоПрофесійна спілка польських літераторів
ПартіяНаціональна ліга[d] і Польська народна партія "П'яст"d (5 грудня 1925)
У шлюбі зAurelia Szacnajder Szabłowskad
Автограф
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Премії Нобелівська премія з літератури (1924)

CMNS: Владислав Реймонт у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Владислав Реймонт (пол. Władysław Stanisław Reymont; 7 травня 1867, Кобеле Вельке — 5 грудня 1925, Варшава[5]) — польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1924 року. Його найвідомішим твором є роман «Селяни». 1893 року Реймонт жив у Варшаві від 1893 року і працював письменником. Опублікував свій перший роман «Комедіантка» у 1896 році. Реймонт належав до кола неоромантиків «Молода Польща». На честь письменника названо аеропорт в місті Лодзь.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Владислав народився у сім'ї сільського органіста. Його батько — Юзеф Реймонт був освіченою людиною. Мама — Антоніна з роду Купчинських, походила із збіднілої краківської шляхти; пізніше цей факт з життя матері Реймонт буде часто згадувати у своїх творах.

Батьки хотіли, щоб син став органістом. Владислав відмовлявся ходити до школи, дуже часто шукав себе у різних професіях, багато подорожував по Польщі, а також по Європі. Закінчив Варшавську недільну ремісничу школу. В 1880 −1884 вчився на кравця у Варшаві. Закінчивши навчання, здобув ступінь підмайстра. З 1884 по 1888 був актором у трупах мандрівних театрів. Потім, завдяки старанням батька, працював на Варшавсько-Віденській залізниці як дрібний службовець. 1890 року померла мати письменника. Свої перші вірші написав у 1882 році.

13 липня 1890 року внаслідок аварії на залізниці Реймонт з двома зламаними ребрами потрапив до лікарні. У медичній карті зазначено, що в потерпілого зламано 12 ребер. Завдяки чому отримав відшкодування у розмірі 38 500 рублів.

15 липня 1902 року Реймонт одружився з Аурелією Шабльовською. У цьому ж році помер брат письменника — Францішек.

В 1905 році Владислав Реймонт був свідком Революції 1905 року. Свої спостереження зі страйку і демонстрації проти царя Миколи ІІ автор описав у «Сторінках з нотатника».

У 1920 році письменник купує маєток.

5 грудня 1925 року письменника не стало.

Сейм Республіки Польща оголосив 2000 рік — роком Владислава Реймонта.

Творчість

[ред. | ред. код]

Дебютував в літературі в 1893. Його творчість поєднує традиції критичного реалізму з елементами натуралізму і символізму. Невелику частину творчої спадщини складають вірші.

Автор оповідань, повістей, романів, різноманітних в тематичному і жанровому відношенні. У збірках «Зустріч» (1897), «Перед світанком» (1902), в повісті «Справедливо» (1899) показано побут села. У романах «Комедіантка» (1896) і «Бродіння» (1897) зображуються побут і устої провінційного чиновництва, акторського середовища.

Автор роману «Вампір» (1911) і історичній трилогії «1794 рік» (1913—1918) про Польщу кінця XVIII століття і національно-визвольне повстання під керівництвом Тадеуша Костюшко.

Творчість Реймонта характеризується різноманітністю. Письменник писав на різні теми, використовував різні літературні форми. Часто у творчому доробку письменника з'являлась критика суспільства. 1924 року Владислав Реймонт здобув Нобелівську нагороду за повість «Селяни» (Chłopi).

Обіцяна земля

[ред. | ред. код]

Ця повість є однією з найкращих у творчості письменника. Була перекладена на багато іноземних мов. Також знято фільм по мотивах цієї повісті. Матеріали для написання праці Реймонт почав збирати ще у 1896 році, для того майже рік провів у Лодзі. Властивим героєм цього твору є капіталістичне місто, власне Лодзь. Письменник порівнює його з монстром, який знищує людей. Головна тема повісті, показ того, як троє головних героїв «робили гроші». Перший родом з Польщі (Кароль Боровецький), другий герой — німець (Макс Баум), а третій єврей (Мориц Вельт). Той факт, що всі вони з різних країн, зовсім не розділяє їх, а мотивує героїв до конкуренції. Спільними зусиллями вони відкривають фабрику.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Komediantka (Комедіантка, 1896)
  • Fermenty (Ферменти, 1897)
  • Ziemia obiecana (Земля обітована, 1898)
  • Chłopi (Селяни, 1904—1909)
  • Rok (Рок, 1794, 1914—1919)
  • Wampir (Вампір, 1911)
  • Bunt (Бунт, 1924)

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Вперше переклав роман Вл. Реймонта «Мужики»[1] Михайло Павлик[6] в 1907 р. Український письменник, друг Івана Франка.

Переклад роману Реймонта «Селяни» робив відомий політичний діяч УСРР Михайло Лебединець (у Харкові 1930 видано дві перші частини роману).

Роман «Мрійник» вперше перекладено у видавництві «Якабу Паблішинг», 2023 року, перекладачка — Лідія Кіцила.

Роман «Мрійник» увійшов до переліку 12 романів, вперше перекладених українською в межах грантового проєкту «Креативна Європа», наданого в межах підтримки України. Видано тиражем 1200 примірників.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Реймонт Владислав Станіслав // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 410. — ISBN 966-692-744-6.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #11878854X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Find a Grave — 1996.
  3. Encyclopædia UniversalisEncyclopædia Britannica, 1968.
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Павлик Михайло Іванович. Вікіпедія (укр.). 30 січня 2023. Процитовано 13 лютого 2023.