Верхнє (Лисичанськ)
| Верхнє Лисичанськ | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 48°54′36″ пн. ш. 38°25′50″ сх. д. / 48.91° пн. ш. 38.4305° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Адмінодиниця |
Лисичанська волость Лисичанськ Лисичанський район | |||
| Карта | ||||
| ||||
Вище, 3-я рота, Верхнє — колишня запорозька слобода Біленька (Белинка) Кальміуської паланки, Третя рота Слов'яносербії у складі Російської імперії, селище і місто Верхнє в складі УРСР. З 1965 року частина міста Лисичанськ.
На 1859 рік село Вище, над Сіверським Дінцем належало гірничому відомству уряду Російської імперії. Тут було 218 господ, 1747 осіб, православна церква.[1]
В 1917 р. місцеве товариство «Просвіта» висловило протест проти невключення Катеринославської губернії до складу автономної України згідно з Другим Універсалом Української Центральної Ради.[2]
Станом на 1926 р. до складу Верхнянської селищної ради входили: с. Верхнє, з. шл. Будка 88 в., з. шл. Будка 89 в., з. шл. Будка 134 км., з. шл. стан. Вовчоярська, Донецький содовий з-д, Євгеніївський руд., Цегельня, Лісова сторожа і пасіка Єзерського, д. Мирна Долина (Катрух.), Верхнянське с. г. т-во «Горо́д», Радгосп «Мирна Долина», цементний з-д «Комінтерн», вис. Чехировий гай. Населення складало 15,963 чоловік, а села Верхнє — 11,145.[3]
В 1938 році дістало статус міста, 1965 року ввійшло до складу сусіднього Лисичанська.
Вулиці: Свердлова, Хмельницького, Короленка, Попова Гора, Жуковського, 9-го травня, Машинобудівників, Чорноморська, Кубанська, Красна, Жовтнева, Корольова, Лагоди, Польова, Героїв Сталінграда, Кольцова.
| Динаміка зміни кількості населення в 1775—1959 рр. | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1775[4] | 1795[4] | 1859[1] | 1886[5] | 1908[6] | 1926[3] | 1939[7] | 1953[8] | 1959[9] |
| 796 | ▲884 | ▲1,747 | ▲2,534 | ▲5,151 | ▲11,145 | ▲34,211 | ▼31,740 | ▲40,163 |
Володимир Сосюра, який працював у Верхньому в 1909—1911 роках, назвав свій біографічний роман «Третя рота» (1988).
- Ворошилов Климент Єфремович (1881—1969) — радянський військовий та політичний діяч.
- ↑ а б [1] / Вильсон И. И. — Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — Санкт-Петербург : Типография Карла Вульфа, 1863. — Т. 13. — С. 42. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
- ↑ По Україні : Голос з Катеринославщини // «Народня воля». — 1917. — № 103. — С. 2. Архівовано з джерела 14 березня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ а б [2] — Артемовск : Типография издательства «Украинский рабочий», 1927. — С. 29—30. — 1000 прим. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
- ↑ а б Каленюк С. П., Ломако М. М. Роти полку Депрерадовича. Мандрівка Лисичанським краєм у пошуках першопоселенців. — Лисичанськ : ПП «Прінтекспрес», 2010. — С. 61. — 500 прим. — ISBN 978-966-8061-48-6. Архівовано з джерела 5 вересня 2021
- ↑ [3] / Ершов Г. Г. — Волости и важнейшие селения Европейской России : по данным обследования, произведенного статистическими учреждениями Министерства внутренних дел. — Санкт-Петербург, 1886. — Т. 8. — С. 26—27. Архівовано з джерела 22 серпня 2020
- ↑ [4] — Екатеринослав : Типография Губернского Земства, 1911. — С. 20. Архівовано з джерела 1 вересня 2020
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 г. demoscope.ru (рос.) . «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 24 грудня 2013.
- ↑ Лисичанськ. Сторінки історії. lis.gov.ua. Лисичанська міська рада. 31 серпня 2020. Архів оригіналу за 31 серпня 2020.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 г. demoscope.ru (рос.) . «Демоскоп Weekly». Архів оригіналу за 27 липня 2011.
