Бахрам V

Бахрам V
Бахрам V на полюванні
Народився	400(0400)
Помер	438(0438) Мідія
Країна	Держава Сасанідів
Національність	перс
Діяльність	суверен, монарх
Титул	шахиншах
Посада	Шахіншах імперії Сасанідівd
Термін	420/421—438
Попередник	Шапур IV Хосров Узурпатор
Наступник	Єздигерд II
Конфесія	зороастризм
Рід	Сасаніди
Батько	Єздигерд I
Мати	Шошандухт
Брати, сестри	Шапур IV
У шлюбі з	Сапунід
Діти	1 син
Медіафайли у Вікісховищі

Бахрам або Вахрам V (*هرام پنجم, бл. 400 —438) — шахиншах Ірану в 420/421-438. Мав прізвисько «Гур», тобто онагр.

Життєпис

Боротьба за владу

Походив з династії Сасанідів. Син Єздигерда I, шаха Ірану, та Шошандухт. Замолоду посварився з батьком через відношення до християнства. Внаслідок цього Бахрама було відправлено у заслання до сасанідського васала аль-Нумана I, володаря Лахмідського емірату. В оазі аль-Хіра (столиці емірату) Бахрам здобув знання з військової справи.

По смерті батька, що відбулася наприкінці 420 або на початку 421 року Бахрам розпочав боротьбу за владу з братами Шапуром IV і Нарсесом, а також висуванцем знаті — Хосровом, представником бічної гілки династії Сасанідів.

Проте 421 року за допомогою війська лахмідського еміра Мундіра I (сина аль-Нумана I), повалив Хосрова і захопив престол. За іранською легендою, Бахрам запропонував Хосрову наступний спосіб довести своє право на царювання: тіара сасанидських царів мала бути покладена між двома левами, і претенденти по черзі повинні були спробувати забрати її у левів. Хосров відмовився від такого випробування, а Бахрам сміливо підійшов до левів і взяв тіару.

Володарювання

Із самого початку новий володар Ірану вирішив спиратися на велику земельну знать. В релігійних питаннях надав широку підтримку магам зороастризму, а християни піддавалися жорстоким гонінням. В результаті цих переслідувань єпископи християнської церкви в Ірані скликали собор, на якому було оголошено про відділення іранських християн від Візантії.

Такі дії Бахрама V спричинили війну з Візантійською імперією. У 421 війська візантійців на чолі із Флавієм Ардабурієм вдерлися на північ Месопотамії, взявши в облогу місто Нісібіс. У відповідь Бахрам V змусив ворогів відступити та взяв в облогу місто Феодосіополь в Осроені, але захопити його не зміг, оскільки в цей час у східні сатрапії вдерлися війська ефталів. Тому спочатку шах уклав мир з останніми, погодившись на сплату данини. Потім 422 року замирився з візантійським імператором Феодосієм II: обидві сторони зберегли володіння, а християнам була обіцяна свобода віросповідання.

Слідом за цим Бахрам V рушив проти ефталітів, яким зрештою завдав поразки. До 427 році відновив владу над землями до річки Амудар'я, зокрема поставивши залогу у містах Мерв та Бухара. Намісником східних сатрапій було поставлено брата Нарсеса. У 428 році повалив царя Арташеса IV та приєднав Вірменію до своєї держави.

Слідом за цим вдерся до індійських земель, поставивши кордон своєї держави по річці Інд (південно-східна частина сучасного Пакистану). Тоді ж одружився з дочкою місцевого махараджи. Після цього розширив землі Ірану уздовж північної течії Інду. В середині 430-х років намагався приборкати зороастрійське священство та військову аристократію. Помер близько 438 року. Йому спадкував син Єздигерд II.

Легенди

З особистістю цього володаря пов'язані численні оповідки, що поширювалися ще за часи його правління, потім в правління інших сасанідських шахів, а також в період Арабського халіфату. Розповіді про його мисливські подвиги, любовні пригоди стали улюбленими темами фольклору, літератури і образотворчого мистецтва багатьох народів Близького Сходу.

Самого Бахарма V пов'язували у фольклорі з образом божества Веретрагни, який уособлює чоловічу силу, дієве чоловіче начало. У часи халіфату та хорезмшахів цей образ перетворився в небесного богатиря. Навіть про смерть Бахрама V створена легенда, за якою під час полювання він провалився разом з конем в глибоку яму і зник в ній.

Родина

Дружина — Сапунід, дочка індійського царя Шангала

Діти:

• Єздигерд, шах Ірану

Джерела

• Klaus Schippmann: Grundzüge der Geschichte des sasanidischen Reiches. Darmstadt 1990, ISBN 3-534-07826-8.
• Pourshariati, Parvaneh (2008), Decline and Fall of the Sasanian Empire: The Sasanian-Parthian Confederacy and the Arab Conquest of Iran, London and New York: I.B. Tauris, ISBN 978-1-84511-645-3