Альберт де Брольї
Альберт де Брольї фр. Albert, 4e duc de Broglie фр. Jacques-Victor-Albert de Broglie | |||
| |||
---|---|---|---|
25 травня 1873 — 22 травня 1874 | |||
Попередник: | Жуль Арман Дюфор | ||
Наступник: | Ернест Курто де Сіссе | ||
17 травня 1877 — 23 листопада 1877 | |||
Попередник: | Жуль Сімон | ||
Наступник: | Гаетан де Рошбуе | ||
Народження: |
13 червня 1821[1][2][…] Париж, Франція | ||
Смерть: |
19 січня 1901[1][2][…] (79 років) Париж, Франція | ||
Країна: | Франція | ||
Партія: | Орлеаністи | ||
Батько: | Віктор де Брольї (1785–1870) | ||
Мати: | Гедвіґа Ґустава Альбертина Сталь фон Гольштайнd | ||
Шлюб: | Полін де Галар де Брассак де Беарнd | ||
Діти: | Henri Amédée de Broglied, Victor de Broglied, Emmanuel de Broglied і François Marie Albert de Broglied | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
Роботи у Вікіджерелах |
Жак Вікто́р Альберт, герцо́г де Брольї (13 червня 1821, Париж — 19 січня 1901, Париж) — французький історик, політик та державний діяч, двічі очолював кабінет міністрів Франції, з 25 травня 1873 по 22 травня 1874 і з 17 травня по 23 листопада 1877[5].
Альберт, старший син прем'єр-міністра Франції Віктора де Брольї і онук мадам де Сталь, ще в юності почав журналістську кар'єру написавши ряд статей у «Revue des Deux Mondes», був також одним із засновників журналу «Ревю франсез»[6], і в той же час був одним з редакторів «Correspondant».
Під час правління короля Франції Луї-Філіппа I Альбер де Брольї виконував обов'язки секретаря посольств в європейських столицях Мадриді (Іспанія) і Римі (Італія). У 1848 залишив свою посаду і за часів Другої імперії принципово утримувався від будь-якої політичної діяльності. У 1871 — заступник глави департаменту Ер. У тому ж році був призначений послом при англійському дворі в Лондоні. Брольї також був однією з помітних постатей ліберального католицизму.
Жак Віктор Альберт, герцог де Брольї, очолюючи кабінет «морального порядку» (1873—1874), намагався зберегти династичні права і вотував концепцію аристократичної двопалатної системи. Проте його пропозиції були відкинуті як республіканцями, так і бонапартистами. Під час кризи у 1877 році герцог знову створив кабінет міністрів, але в результаті прийняття так званого «Маніфесту 363» збори та кабінет були розпущені того ж року.
З 1876 по 1885 Брольї виконував обов'язки сенатора від департаменту Ер. Крім цього, він став членом Французької академії (як і його батько) і Академії моральних і політичних наук Франції.
Написав ряд історичних досліджень, а також власні мемуари[7].
Помер 19 січня 1901 року в Парижі.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Albert de BROGLIE (1821—1901) [Архівовано 2009-01-25 у Wayback Machine.](фр.)
- ↑ [1] — Directmedia. — 564 с. — ISBN 9785446086214. Архівовано з джерела 26 лютого 2018
- ↑ Charles Maurras Le Duc Albert de Broglie [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.]. (фр.)
- Брольї, Жак-Віктор-Альбер // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Народились 13 червня
- Народились 1821
- Уродженці Парижа
- Померли 19 січня
- Померли 1901
- Померли в Парижі
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Прем'єр-міністри Франції
- Міністри закордонних справ Франції
- Політики XIX століття
- Правителі XIX століття
- Дипломати Франції
- Міністри внутрішніх справ Франції
- Міністри юстиції Франції
- Французькі історики
- Французькі журналісти
- Брольї