Єлісєєв Сергій Станіславович
| Сергій Єлісєєв | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Сергей Елисеев | ||||||||||||||
.jpg) | ||||||||||||||
| Народження | 24 жовтня 1961 (63 роки) Ногінськ, Росія,  СРСР | |||||||||||||
| Національність | росіянин | |||||||||||||
| Країна | СРСР Україна Росія | |||||||||||||
| Рід військ | .svg){kind=small} ВМФ СРСР (1983—1991) ВМС України (1993—2014) ВМФ РФ (від 2014) | |||||||||||||
| Освіта | Калінінградське військово-морське училище, НУОУ | |||||||||||||
| Звання |  Віце-адмірал(позбавлений звання 26 лютого 2021 року)[1] | |||||||||||||
| Командування | Балтійський флот РФ | |||||||||||||
| Війни / битви | Російське вторгнення в Україну | |||||||||||||
| Інше | дезертир, державний зрадник, перебіжчик | |||||||||||||
| Нагороди | СРСР
Росія
Україна (позбавлений)
| |||||||||||||
 Єлісєєв Сергій Станіславович у Вікісховищі | ||||||||||||||
.png){kind=small}
Єлісєєв Сергій Станіславович (рос. Елисеев Сергей Станиславович; *24 жовтня 1961) — радянський, український і російський воєначальник, віцеадмірал. Заступник командувача Балтійським флотом ВМФ Росії з 14 липня 2014 року і до сьогоднішнього часу[2]. 26 лютого 2021 потрапив до санкційного списку на засіданні РНБО, та в березні позбавлений усіх державних і відомчих нагород та звань[1][3].
Народився в Ногінську Московської області. У 1978-1983 рр. навчався на факультеті артилерійського і зенітно-ракетного озброєння Калінінградського вищого військово-морського училища за спеціальністю «озброєння кораблів»[4]. З 1983 р. до 1993 р. на різних посадах проходив службу на кораблях Тихоокеанського флоту[5].
Продовжив службу у військово-морських силах України. У 1999—2001 рр. служив як капітан 1-го рангу, був командиром десантного корабля «Костянтин Ольшанський». Служив на кораблях і в штабах ВМС України. У 2004 р. закінчив Національну академію оборони України.
У серпні 2010 р. призначений першим заступником командувача ВМС України[5], а в листопаді того ж року — начальником Севастопольського гарнізону[6]. У 2011 р. очолював державну екзаменаційну комісію в Академії ВМС України імені П. С. Нахімова[7].
Був першим заступником спільних російсько-українських навчань «Фарватер миру» у 2011 р.[8], а вже на наступних навчаннях Єлісєєв був їхнім керівником[9]. У 2013 р. він знову був першим заступником на тих навчаннях[10]. У 2011—2013 Єлісєєв був командувачем парадом з української сторони на урочистостях, присвячених Дню перемоги та Дню флоту в Севастополі[11][12][13].
Під час російської анексії українського Криму в 2014 р. Єлісєєв написав рапорт на військово-лікарську комісію з метою звільненням з українського військового флоту[14].
Перебіг на службу до ВМФ Росії, де в липні 2014 р. призначений заступником командувача Балтійського флоту РФ[4]. Керує бойовим вишколом особового складу. У серпні 2014 р. Військова прокуратура України офіційно звинуватила Сергія Єлісєєва в порушенні військової присяги, державній зраді та дезертирстві[15]. Його внесено в базу «Миротворець»[16].
Є єдиним найвищим офіцером у командуванні Балтфлоту, який зберіг посаду після звільнення в 2016 р. за негативними мотивами командувача флоту РФ Віктора Кравчука[ru] і дальшої «чистки серед офіцерів» у штабі флоту РФ[17].
- Ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР»;
- Медаль «За бездоганну службу» II ст. й III ст.;
- Пам'ятний знак «230 років Чорноморському флоту Російської Федерації» (2013) — «за активну участь у підготовці та проведенні спільного Українсько-Російського навчання „Фарватер миру 2013“, показаний високий рівень теоретичної підготовки, морської, польової та льотної виучки.»[18]
- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ст.[19];
- Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги»
- Медаль «За участь в Головному військово-морському параді»
- Орден Богдана Хмельницького (Україна) II ст. й III ст.[20][21] (позбавлений);
- Медалі Міністерства оборони України «Доблесть і честь», «10 років ЗС України», «15 років ЗС України», «Ветеран військової служби» (позбавлений)
- Знак генштабу України «Слава і честь»(позбавлений)
26 лютого 2021 року рішенням РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» безстроково позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення.[22][23]
Єлісєєв Сергій доданий до санкційного списку різних країн.[24]
- ↑ а б РНБО застосувала найсуворіші санкції проти 10 експосадовців-держзрадників. Українська Правда. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
- ↑ (рос.) Елисеев Сергей Станиславович [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Начальник ГУР МО України позбавив відомчих відзнак зрадників, які були нагороджені до початку російської агресії проти нашої держави. gur.gov.ua. Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ а б (рос.) Бывший вице-адмирал Украины займется подготовкой российских моряков [Архівовано 2015-08-07 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Морській державі потрібен сучасний флот [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Начальником Севастопольского гарнизона назначен вице-адмирал Сергей Елисеев [Архівовано 2016-10-29 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Выпускник-отличник Академии ВМС начнет офицерскую службу на морском тральщике «Чернигов» [Архівовано 2015-05-12 у Wayback Machine.]
- ↑ «Фарватер миру-2011» — реклама «нової дружби» України і Росії? [Архівовано 2018-01-17 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода
- ↑ (рос.) На Чёрном море прошли российско-украинские учения [Архівовано 2018-01-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Командувач ВМС: Навчання Фарватер миру-2013 відбулися за повного взаєморозуміння сторін [Архівовано 2018-01-17 у Wayback Machine.] // УНІАН
- ↑ ВМС України та ЧФ готуються до святкування Дня Перемоги [Архівовано 2015-05-03 у Wayback Machine.] // УНІАН
- ↑ (рос.) День Победы в Севастополе — особый праздник
- ↑ Військові та капелани України і Росії разом святкували День флоту [Архівовано 2018-01-17 у Wayback Machine.] // «Православіє в Україні»
- ↑ Ігор Тенюх: Після моєї відставки люди Лєбєдєва повернулися в Збройні сили [Архівовано 2017-06-27 у Wayback Machine.] // «Українські медійні системи» (Главком)
- ↑ (рос.) Украина обвиняет вице-адмираал ВМФ России Сергея Елисеева в госизмене и дезертирстве [Архівовано 2015-09-06 у Wayback Machine.] // «Коммерсантъ»
- ↑ Елисеев Сергей Станиславович / Єлісєєв Сергій Станіславович / Eliseev Sergej Stanislavovich [Архівовано 17 січня 2018 у Wayback Machine.] // Myrotvorets Research Center
- ↑ (рос.) Юлия Никитина, Ирина Тумакова, Балтфлот доверен крымским адмиралам / fontanka.ru [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.], 30.06.2016
- ↑ В Севастополе подведены итоги российско-украинского учения «Фарватер мира-2013». ForPost (рос.). 26 червня 2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ Віцеадмірал Сергій Єлисєєв на військовому параді в Калінінграді (2020 рік). Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ Указ Президента України про відзначення нагородами військовослужбовців Військово-Морських Сил України № 917 від 22.07.1999. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 26 червня 2020.
- ↑ Указ Президента України про відзначення нагородами з нагоди Дня флоту України № 499 від 02.07.2009. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 26 червня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 27 лютого 2021 року № 81/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»»
- ↑ Екс-міністра Захарченка та двох колишніх військових позбавили відзнак від розвідки. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
- ↑ ЄЛІСЄЄВ Сергій Станіславович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Єлісєєв Сергій- Єлісєєв Сергій Станіславович. ВМС ЗС України. 2016—2021. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 28 січня 2021.
- Єлісєєв Сергій Станіславович (повістка про виклик). Військова прокуратура України. 21.06.2016. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 28 січня 2021.
- Народились 24 жовтня
- Народились 1961
- Віце-адмірали (СРСР)
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені відзнакою «Доблесть і честь»
- Нагороджені медаллю «10 років Збройним Силам України»
- Нагороджені медаллю «15 років Збройним Силам України»
- Нагороджені відзнакою «Ветеран військової служби»
- Українські колаборанти з Росією в Криму (з 2014)
- Дезертири
- Державні зрадники
- Особи, які переховуються від органів влади України
- Уродженці Ногінська
- Віцеадмірали (Україна)
- Випускники Національного університету оборони України
- Віцеадмірали (Російська Федерація)
- Фігуранти бази «Миротворець»
- Перебіжчики
- Позбавлені державних нагород України
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну