Five Eyes

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Five Eyes
АбревіатураFVEY
ТипСтратегічний альянс[1]
партнерство[1]
intelligence allianced
Засновано14 серпня 1941
ЧленствоАвстралія Австралія
Канада Канада
Нова Зеландія Нова Зеландія
Велика Британія Велика Британія
США США
Офіційні мовианглійська (де-факто)
Членів5 країна

Five Eyes (укр. П'ять очей; FVEY) — розвідувальний альянс, до якого входять такі країни: Австралія, Канада, Нова Зеландія, США та Велика Британія.

Ці країни, з подібною системою загального права, є учасниками багатосторонньої угоди UKUSA, договору про спільну радіотехнічну розвідувальну діяльність[2][3][4].

Витоки FVEY можна простежити з періоду після Другої світової війни, коли Антигітлерівська коаліція підписала Атлантичну хартію для досягнення певних цілей у повоєнному періоді. Протягом холодної війни FVEY розробила систему ECHELON для спостереження за зв'язками Радянського Союзу та Східного блоку, хоча зараз вона використовується для моніторингу мільярдів приватних комунікацій по всьому світу[5][6].

Наприкінці 1990-х існування ECHELON було розкрито для громадськості, що викликало серйозні дебати в Європейському парламенті та, меншою мірою, на конгресі Сполучених Штатів. У рамках зусиль, що проводяться в ході «Війни проти терору» з 2001 року, FVEY також розширив можливості спостереження, приділяючи значну увагу моніторингу Всесвітньої павутини. Колишній підрядник АНБ Едвард Сноуден назвав «П'ять очей» «наднаціональною розвідувальною організацією, яка не відповідає відомим законам своїх країн»[7]. Документи, оприлюдені Сноуденом у 2013 році, показали, що FVEY шпигує за громадянами держав-членів та передає зібрану інформацію один одному, щоб обійти обмежувальні внутрішні норми щодо нагляду за громадянами[8][9][10][11].

Незважаючи на тривалу суперечку щодо своїх методів спостереження, FVEY залишається однією з найвідоміших шпигунських альянсів в історії[12].

Загальний огляд

[ред. | ред. код]
Штаб-квартира АНБ, Форт Меде, штат Меріленд, США
Штаб-квартира ЦУЗ, Челтнем, Глостершир, Велика Британія
Центр безпеки комунікацій, Оттава, Онтаріо, Канада

Оскільки оброблені дані збирається з різних джерел, обмін розвідками не обмежується радіоелектронною розвідкою (SIGINT) і часто включає в себе воєнну розвідку, а також агентурну розвідку (HUMINT) та геопросторову розвідку (GEOINT). У наведеній нижче таблиці наведено огляд більшості агентств FVEY, які беруть участь у таких формах обміну даними[2].

Країна Служба Абревіатура Роль[2]
Австралія Австралійська секретна розвідувальна служба ASIS HUMINT
Управління радіотехнічної оборони Австралії ASD SIGINT
Австралійська служба безпеки і розвідки ASIO Розвідка безпеки
Австралійська геопросторово-розвідувальна організація AGO GEOINT
Оборонна розвідувальна організація DIO Воєнна розвідка
Канада Канадське командування розвідувальних сил CFINTCOM Воєнна розвідка
Центр безпеки комунікацій CSE SIGINT
Канадська служба безпеки й розвідки CSIS HUMINT, Розвідка безпеки
Канадське командування розвідувальних сил CFINTCOM GEOINT
Нова Зеландія Управління оборонної розвідки та безпеки DDIS Воєнна розвідка
Служба безпеки урядових комунікацій GCSB SIGINT
Служба розвідки безпеки Нової Зеландії NZSIS HUMINT
Велика Британія Воєнна розвідка Великої Британії DI Воєнна розвідка
Центр урядового зв'язку GCHQ SIGINT
MI5 MI5 Розвідка безпеки
Таємна служба розвідки MI6, SIS HUMINT
США Центральне розвідувальне управління CIA HUMINT
Розвідувальне управління Міністерства оборони США DIA Воєнна розвідка
Федеральне бюро розслідувань FBI Розвідка безпеки
Національне агентство геопросторової розвідки NGA GEOINT
Агентство національної безпеки NSA SIGINT

Історія

[ред. | ред. код]
Титульна сторінка першої версії секретної угоди UKUSA у 1946 році, яка була оприлюднена в 2011 році.

Походження (1940-1950-і роки)

[ред. | ред. код]

Витоки FVEY можна простежити тоді, коли Атлантична хартія була підписана Антигітлерівською коаліцією для досягнення певних цілей у повоєнному періоді. 17 травня 1943 року уряди Великої Британії та США підписали угоду про співпрацю між Військовим міністерством США та Урядовою школою кодів і шифрів Великої Британії, також відомої як Угода Бруса. 5 березня 1946 року секретний договір був офіційно оформлений як Угода UKUSA, яка лягла основою для співпраці між Агентством національної безпеки і Центром урядового зв'язку, яка діє і по сьогоднішній день[13][14].

У 1948 році цей договір поширювався на Канаду, згодом до угоди додались Норвегія (1952 рік), Данія (1954 рік), Західна Німеччина (1955), Австралія (1956), Нова Зеландія (1956)[14]. Ці країни брали участь у альянсі як «треті сторони». У 1955 офіційний статус країн, що залишилися у союзі був офіційно затверджений у новій версії Угоди UKUSA, яка містила таке твердження:

На цей раз лише Канада, Австралія та Нова Зеландія будуть розглядатися як країни-учасниці Співдружності, що співпрацюють з UKUSA[14].

Термін Five Eyes є скороченням від «AUS/CAN/NZ/UK/US EYES ONLY» (AUSCANNZUKUS)[15].

Холодна війна (1950-90-ті роки)

[ред. | ред. код]

Під час холодної війни Центр урядового зв'язку та Агентство національної безпеки займались спільною розвідкою в Радянському Союзі, Китайській Народній Республіці та деяких країнах Східної Європи (відомі як Exotics)[16]. Протягом кількох десятиліть була розроблена мережа ECHELON для спостереження за військовими та дипломатичними зв'язками Радянського Союзу та Східного блоку[6].

Під час В'єтнамської війни агенти Австралії та Нової Зеландії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні працювали безпосередньо для підтримки Сполучених Штатів, тоді як оператори Центру урядового зв'язку, розташовані в (тодішній) британській колонії Гонконгу, мали завдання контролювати Північно-В'єтнамські системи ППО[17][18]. Під час Фолклендської війни британці отримували секретні дані про від своїх союзників у FVEY, таких як Австралія, а також від третіх сторін, таких як Норвегія та Франція[19][20][21]. Після закінчення війни в Перській затоці, співробітник Австралійської секретної розвідувальної служби (АСІС) використовував дані Таємної служба розвідки (SIS) для прешкоджання роботи кувейтських урядових установ[20].

У 1953 році SIS та ЦРУ спільно організували переворот в Ірані[22][23][24][25], а у 1960-х рр. - вбивство прем'єр-міністра Демократичної Республіки Конго Патріса Лумумби[26][27][28]. У 1970-х роках АСІС та ЦРУ спільно організували повалення президента Чилі Сальвадора Альєнде[29][30][31][32]. Під час подій на площі Тяньаньмень 1989 року, SIS та ЦРУ брали участь у операції Yellowbird, щоб врятувати дисидентів від китайського режиму[33].

Розкриття інформації про мережу ECHELON (1988—2000)

[ред. | ред. код]
Принцип збору інформації PRISM

До кінця 20-го століття мережа спостереження ECHELON перетворилася на глобальну систему, здатну розшифрувати масові приватні та комерційні повідомлення, включаючи телефонні дзвінки, факс, електронну пошту та інший трафік даних. Це було зроблено шляхом перехоплення носіїв зв'язку, таких як супутникова передача та комутовані телефонні мережі загального користування[34].

У Five Eyes є два типи методів збору інформації: програма PRISM і система збору даних Upstream. Програма PRISM збирає інформацію про користувачів з технологічних фірм, таких як Google, Apple та Microsoft, а система Upstream збирає інформацію безпосередньо з повідомлень цивільних осіб через волокно-оптичні кабелі та інфраструктуру. У 1988 році Данкан Кемпбелл виявив у New Statesman існування ECHELON та продовження угоди UKUSA про глобальні сигнальні розвідки [Sigint]. У творі «Хтось слухає» докладно описано, як операції підслуховування використовувались не лише в інтересах «національної безпеки», а для корпоративного шпигунства на користь американським бізнес-інтересам. Частина інформації пройшла практично непомітно поза журналістськими колами[35]. У 1996 році докладний опис ECHELON був представлений новозеландською журналісткою Нікі Хагер у книзі під назвою «Таємна влада — роль Нової Зеландії в міжнародній шпигунській мережі», яку Європейський Парламент цитував у доповіді 1998 року «Оцінка технологій політичного контролю» (PE 168.184)[36]. 16 березня 2000 року Парламент закликав до прийняття резолюції про Five Eyes та їх мережу спостереження ECHELON, яка вимагала б «повного демонтажу ECHELON»[37].

Через три місяці Європейський парламент створив комітет для розслідування мережі спостереження ECHELON. Проте, на думку ряду європейських політиків, таких як Esko Seppänen, цим розслідуванням перешкоджала Європейська Комісія[38].

У Сполучених Штатах законодавець конгресу попередив, що система ECHELON може використовуватися для спостереження за громадянами США[39]. 14 травня 2001 року уряд США скасував всі зустрічі з Тимчасовим комітетом щодо ECHELON[40].

Згідно з повідомленням BBC у травні 2001 року, «уряд США все-таки відмовляється визнати, що ECHELON навіть існує»[6].

Війна проти тероризму (з 2001 року)

[ред. | ред. код]

Після терористичного акту 11 вересня на Всесвітній торговий центр та Пентагон можливості Five Eyes значно зросли в рамках глобальної війни проти терору.

Під час підготовки до війни в Іраку, Five Eyes прослуховувала повідомлення інспектора ООН з озброєнь Ганса Блікса[41][42]. Офіс генерального секретаря ООН Кофі Аннана теж був оснащений «жучками» для прослуховуння британськими агентами[43][44]. Five Eyes підтримувала дії, спрямовані на посилення підслуховування делегацій ООН шести країн в рамках кампанії «брудних трюків», спрямованих на застосування тиску на ці шість країн для голосування за використання сили проти Іраку[43][45][46].

SIS і ЦРУ співпрацювали з правителем Лівії Муаммаром Каддафі, щоб шпигувати за лівійськими дисидентами на Заході в обмін на дозвіл використовувати Лівію як базу для термінових передач даних[47][48][49][50][51].

Починаючи з 2010 року, Five Eyes також мають доступ до SIPRNet, секретної версії інтернету уряду США[52].

У 2013 році документи, які були оприлюдені колишнім підрядником АНБ Едвардом Сноуденом, виявили існування численних програм спостереження, які спільно працюють з Five Eyes. Наступний список включає в себе кілька відомих прикладів, про які повідомлялося в ЗМІ:

  • PRISM — керується АНБ разом з ЦУЗ та ASD[53][54]
  • XKeyscore — керується АНБ спільно з ASD та ЦУЗ[55]
  • MUSCULAR — керується ЦУЗ та АНБ[58]
  • STATEROOM — керується ASD, ЦРУ, CSE, ЦУЗ та АНБ[59].

У березні 2014 року Міжнародний Суд (ICJ) наказав Австралії припинити шпигунство у Східному Тиморі. Вперше суд накладає такі обмеження на члена FVEY[60].

Скандали щодо спільного шпигунства

[ред. | ред. код]

В останні роки документи FVEY показали, що вони навмисно шпигують за громадянами один одного та діляться зібраною інформацією один з одним, щоб обійти обмежувальні внутрішні положення про шпигунство[8][9][10][11][61]. Шамі Чакрабарті, директор адвокатської групи Liberty, стверджує, що альянс FVEY підвищує здатність держав-членів «субконтрактувати свою брудну роботу» один одному[62]. Колишній підрядник АНБ Едвард Сноуден назвав FVEY «наднаціональною розвідувальною організацією, яка не відповідає законам своїх країн»[7].

В результаті розкриття інформації Сноудена, альянс FVEY став предметом обговорення у певних країнах:

Канада Канада: Наприкінці 2013 року канадський федеральний суддя Річард Мозлі рішуче заборонив Канадській службі безпеки й розвідки (CSIS) надавати дозвіл зарубіжним партнерам стежити за канадцями. У судовому рішенні, яке описане на 51 сторінці стверджується, що CSIS та інші канадські федеральні відомства незаконно залучили союзників FVEY до глобальних спостережень[63][64][65].

Нова Зеландія Нова Зеландія: У 2014 році парламент Нової Зеландії вимагав від Служби розвідки безпеки Нової Зеландії та Служби безпеки урядових комунікацій Нової Зеландії надати інформацію про грошові внески від членів альянсу FVEY[66]. Обидві відомства відмовились розкривати будь-яку інформацію, що стосується FVEY. Лідер лейбористської партії Девід Кунліфф заявив, що громадськість має право бути поінформованою[66].

Європейський Союз Європейський Союз. На початку 2014 року Комітет Європейських Парламентів з питань громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ випустив проект звіту, який підтвердив, що розвідувальні органи Нової Зеландії та Канади співпрацювали з АНБ за програмою Five Eyes та, можливо, активно поширювали між собою дані про громадян ЄС[67][68].

Перелік цілей спостереження FVEY

[ред. | ред. код]

Наступний список містить кілька цілей FVEY, які є публічними діячами в різних галузях.

Відомі організації

[ред. | ред. код]

Авіакомпанії

[ред. | ред. код]

Мережі мовлення

[ред. | ред. код]

Фінансові установи

[ред. | ред. код]

Багатонаціональні корпорації

[ред. | ред. код]
  • Thales Group (Франція)[98]

Нафтові корпорації

[ред. | ред. код]

Пошукові системи

[ред. | ред. код]

Телекомунікаційні оператори

[ред. | ред. код]
  • Proximus Group (Бельгія)[103]
  • Pacnet (Гонконг)[104]

ООН

[ред. | ред. код]
  • Інститут Організації Об'єднаних Націй з дослідження проблем роззброєння[106]

Університети

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.fbi.gov/news/press-releases/fbi-hosts-five-eyes-summit-to-launch-drive-to-secure-innovation-in-response-to-intelligence-threats
  2. ↑ а б в James, Cox (грудень 2012). Canada and the Five Eyes Intelligence Community (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 вересня 2015.
  3. ↑ Center for Army Lessons Learned - Thesaurus. 2 лютого 2014. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  4. ↑ Department of Navy Chief Information Officer - Policy: PKI Interoperability with FVEY Partner Nations on the NIPRNet. 1 лютого 2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  5. ↑ BBC News | EUROPE | Echelon: Big brother without a cause?. news.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 6 квітня 2018.
  6. ↑ а б в Q&A: What you need to know about Echelon (брит.). 29 травня 2001. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 6 квітня 2018.
  7. ↑ а б NDR. Snowden-Interview: Transcript (Seite 2). www.ndr.de (нім.). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  8. ↑ а б Ball, James (20 листопада 2013). US and UK struck secret deal to allow NSA to 'unmask' Britons' personal data. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  9. ↑ а б MacAskill, Ewen; Ball, James; Murphy, Katharine (2 грудня 2013). Revealed: Australian spy agency offered to share data about ordinary citizens. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  10. ↑ а б Watt, Nicholas (10 червня 2013). NSA 'offers intelligence to British counterparts to skirt UK law'. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  11. ↑ а б Editorial, Reuters. British spy agency taps cables, shares with U.S. NSA - Guardian. U.K. (брит.). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018. [Архівовано 2018-04-07 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Experts say US spy alliance will survive Snowden (амер.). Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 6 квітня 2018. [Архівовано 2018-07-03 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Farrell, Paul (2 грудня 2013). History of 5-Eyes – explainer. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2016. Процитовано 6 квітня 2018.
  14. ↑ а б в Norton-Taylor, Richard (24 червня 2010). Not so secret: deal at the heart of UK-US intelligence. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  15. ↑ Wayback Machine (PDF). 4 грудня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 5 лютого 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  16. ↑ Aldrich, Richard (24 червня 2010). Allied code-breakers co-operate – but not always. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  17. ↑ Norton-Taylor, Richard (18 червня 2010). GCHQ by Richard Aldrich, Securing the State by David Omand | Book reviews. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  18. ↑ а б Campbell, Duncan. Inside Echelon. Telepolis (de-DE) . Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  19. ↑ Editor, George Jones, Political (13 березня 2002). How France helped us win Falklands war, by John Nott (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  20. ↑ а б Canberra spy link to MI6 alleged. The Independent (брит.). 23 лютого 1994. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  21. ↑ Norsk lyttestasjon viktig brikke i Falklandskrigen - Brennpunkt - NRK. 29 червня 2009. Архів оригіналу за 29 червня 2009. Процитовано 6 квітня 2018.
  22. ↑ Sanchez, Raf (19 серпня 2013). British diplomats tried to suppress details of MI6 role in Iran coup (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 28 серпня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  23. ↑ Risen, James (16 квітня 2000). SECRETS OF HISTORY: The C.I.A. in Iran -- A special report.; How a Plot Convulsed Iran in '53 (and in '79). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  24. ↑ Declassified Documents Reveal CIA Role In 1953 Iranian Coup. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  25. ↑ CNN, By Dan Merica and Jason Hanna,. In declassified document, CIA acknowledges role in 1953 Iran coup - CNNPolitics. CNN. Архів оригіналу за 28 березня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  26. ↑ Corera, Gordon (2 квітня 2013). MI6 and the death of Patrice Lumumba. BBC News (брит.). Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  27. ↑ Pincus, Karen DeYoung and Walter (27 червня 2007). CIA Releases Files On Past Misdeeds (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 28 травня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  28. ↑ CIA details Cold War skulduggery (брит.). 26 червня 2007. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  29. ↑ Canberra's furtive aid in overthrowing Allende - World - smh.com.au. www.smh.com.au (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  30. ↑ Suich, Max (20 березня 2010). [www.theaustralian.com.au/news/features/spymaster-stirs-spectre-of-covert-foreign-activities/story-e6frg6z6-1225842681065 Spymaster stirs spectre of covert foreign activities]. {{cite news}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  31. ↑ Questions over Australian involvement in Chile coup. SBS News (брит.). Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  32. ↑ The Other 9/11. The Other 9/11. Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  33. ↑ Anderlini, Jamil (1 червня 2014). Tiananmen Square: the long shadow. Financial Times (брит.). Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 6 квітня 2018.
  34. ↑ Schmid, Gerhard. REPORT on the existence of a global system for the interception of private and commercial communications (ECHELON interception system) (2001/2098(INI)).
  35. ↑ Echelon | DuncanCampbell.org. www.duncancampbell.org (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 6 квітня 2018.
  36. ↑ STOA: Political control technologies - Summary of Interim Study. 17 квітня 1999. Архів оригіналу за 17 квітня 1999. Процитовано 6 квітня 2018.
  37. ↑ MOTION FOR A RESOLUTION on Echelon - B5-0290/2000. www.europarl.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 квітня 2018.
  38. ↑ Historical archives. www.europarl.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  39. ↑ Lawmakers Raise Questions About International Spy Network. archive.nytimes.com. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  40. ↑ Campbell, Duncan. Echelon Chronology. Telepolis (de-DE) . Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  41. ↑ Blix secrets shared with NZ - reports. NZ Herald (новозел. англ.). 29 лютого 2004. ISSN 1170-0777. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  42. ↑ Australian spy circle tied to UN bugging - SpecialsWarOnIraq - www.smh.com.au. www.smh.com.au. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  43. ↑ а б UK bugged Annan's office, says former minister - World - www.smh.com.au. www.smh.com.au. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  44. ↑ UK 'spied on UN's Kofi Annan' (брит.). 26 лютого 2004. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  45. ↑ Vulliamy, Ed; Beaumont, Peter; Bright, Martin (2 березня 2003). Revealed: US dirty tricks to win vote on Iraq war. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  46. ↑ Bright, Martin (3 березня 2013). Ten years on what happened to the woman who revealed dirty tricks on Iraq war vote?. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  47. ↑ CNN, From Ben Wedeman,. Documents shed light on CIA, Gadhafi spy ties (англ.). Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  48. ↑ Libya spy papers 'show CIA links'. BBC News (брит.). 4 вересня 2011. Архів оригіналу за 2 травня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  49. ↑ Hauslohner, Abigail (2 вересня 2011). How Libya Seems to Have Helped the CIA with Rendition of Terrorism Suspects. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2018. [Архівовано 2013-12-21 у Wayback Machine.]
  50. ↑ Files show MI6, CIA ties to Libya: reports. The Sydney Morning Herald (англ.). 3 вересня 2011. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  51. ↑ Spencer, Richard (3 вересня 2011). Libya: secret dossier reveals Gaddafi's UK spy links (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 4 вересня 2011. Процитовано 6 квітня 2018.
  52. ↑ NZ way down the WikiLeaks queue. Stuff (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  53. ↑ Hopkins, Nick (7 червня 2013). UK gathering secret intelligence via covert NSA operation. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  54. ↑ Dorling, Philip (12 червня 2013). Australia gets 'deluge' of US secret data, prompting a new data facility. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  55. ↑ Dorling, Philip (8 липня 2013). Snowden reveals Australia's links to US spy web. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 2 серпня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  56. ↑ Borger, Julian; Hopkins, Nick (1 серпня 2013). Exclusive: NSA pays £100m in secret funding for GCHQ. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  57. ↑ Americans pay GCHQ £100m to spy for them, leaked NSA papers from. The Independent (брит.). 2 серпня 2013. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  58. ↑ Peterson, Barton Gellman, Ashkan Soltani, and Andrea (4 листопада 2013). How we know the NSA had access to internal Google and Yahoo cloud data. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  59. ↑ Germany, SPIEGEL ONLINE, Hamburg. Photo Gallery - Photo 5 - Photo Gallery: Spies in the Embassy. SPIEGEL ONLINE (англ.). Процитовано 6 квітня 2018.
  60. ↑ Allard, Tom (3 березня 2014). Australia ordered to cease spying on East Timor by International Court of Justice. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  61. ↑ Davidson, Helen (16 жовтня 2013). NSA files: Australian spies scooped up thousands of email accounts to help US. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  62. ↑ Beaumont, Peter (22 червня 2013). NSA leaks: US and Britain team up on mass surveillance. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 6 червня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  63. ↑ Canada’s spy agencies chastised for duping courts. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  64. ↑ CSIS asked foreign agencies to spy on Canadians, kept court in dark, judge says. 22 грудня 2013. Архів оригіналу за 22 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  65. ↑ Court rebukes CSIS for secretly asking international allies to spy on Canadian terror suspects travelling abroad. National Post (амер.). 25 листопада 2013. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  66. ↑ а б Spy agencies silent over funding. Radio New Zealand (новозел. англ.). 24 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  67. ↑ European report calls for review of data sharing with Canada over spy concerns. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  68. ↑ DRAFT REPORT on the US NSA surveillance programme, surveillance bodies in various Member States and their impact on EU citizens’ fundamental rights and on transatlantic cooperation in Justice and Home Affairs (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2014.
  69. ↑ Norton-Taylor, Richard (17 лютого 2012). MI5 spied on Charlie Chaplin after FBI asked for help to banish him from US. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  70. ↑ British spy files show FBI efforts to ban Charlie Chaplin. USATODAY.COM. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  71. ↑ Ex-Snoop Confirms Echelon Network (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  72. ↑ S., Hyatt, Michael (2001). Invasion of privacy : how to protect yourself in the digital age. Washington, DC: Regnery Pub. ISBN 0895262878. OCLC 46366233.
  73. ↑ Laing, Aislinn (9 липня 2013). British intelligence 'birdwatchers spied on Nelson Mandela's hideout' (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  74. ↑ Starkey, Jerome (10 липня 2013). Nelson Mandela ‘was spied on by MI6 birdwatchers’. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  75. ↑ Times, David Johnston and Special To the New York. C.I.A. TIE REPORTED IN MANDELA ARREST (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  76. ↑ The Day Mandela Was Arrested, With A Little Help From the CIA. Newsweek (англ.). 5 грудня 2013. Архів оригіналу за 17 січня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  77. ↑ The Vancouver Sun - Google News Archive Search. news.google.com. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 6 квітня 2018.
  78. ↑ Evening Times - Google News Archive Search. news.google.com. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 6 квітня 2018.
  79. ↑ Shane, Scott (2 листопада 2013). No Morsel Too Minuscule for All-Consuming N.S.A. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  80. ↑ Cohen, Adam (21 вересня 2006). Opinion | While Nixon Campaigned, the F.B.I. Watched John Lennon. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  81. ↑ The Lennon Files: The FBI and the Beatle. The Independent (брит.). 21 грудня 2006. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  82. ↑ Norton-Taylor, Richard; Ezard, John (21 лютого 2000). MI5 sent file on Lennon to help US investigation. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  83. ↑ Nick., Redfern, (2007). Celebrity Secrets Official Government Files on the Rich and Famous. Pocket Books. ISBN 9781416538462. OCLC 500811932.
  84. ↑ Aderet, Ofer; Haaretz (20 грудня 2013). U.S., British Intelligence Spied on Former Prime Minister Olmert, Defense Minister Barak. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  85. ↑ Australia spied on Indonesian president, leaked documents reveal. ABC News (en-AU) . 18 листопада 2013. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 6 квітня 2018.
  86. ↑ McDonald, Hamish (20 листопада 2013). Spying on President Susilo Bambang Yudhoyono's wife a step too far by ASD. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  87. ↑ Staff, SPIEGEL (27 жовтня 2013). Embassy Espionage: The NSA's Secret Spy Hub in Berlin. Spiegel Online. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  88. ↑ US 'bugged Merkel's phone from 2002'. BBC News (брит.). 27 жовтня 2013. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  89. ↑ Revealed: Britain's 'secret listening post in the heart of Berlin'. The Independent (брит.). 5 листопада 2013. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  90. ↑ Washingtonpost.com: NSA Admits to Spying on Princess Diana. www.washingtonpost.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  91. ↑ Doward, Jamie (11 січня 2004). Secret files could hold clues to Diana's death. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  92. ↑ Rayner, Nick Allen and Gordon (2008). Diana's Squidgygate tapes 'leaked by GCHQ' (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  93. ↑ Kim Dotcom 'can sue NZ spy agency'. BBC News (брит.). 7 березня 2013. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  94. ↑ GCSB spying illegal, but no charges laid. NZ Herald (новозел. англ.). 29 серпня 2013. ISSN 1170-0777. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  95. ↑ NSA hacked Al-Jazeera and Russia’s Aeroflot – report. RT International (амер.). Архів оригіналу за 5 вересня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  96. ↑ Snowden Document: NSA Spied On Al Jazeera Communications. Spiegel Online. 31 серпня 2013. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  97. ↑ а б в 'Follow the Money': NSA Spies on International Payments. Spiegel Online. 15 вересня 2013. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  98. ↑ а б New NSA leaks reveal US, UK spied on top officials in 60 nations - France 24. France 24 (амер.). 20 грудня 2013. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  99. ↑ Romero, Simon (9 вересня 2013). N.S.A. Spied on Brazilian Oil Company, Report Says. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  100. ↑ Gallagher, Ryan (9 вересня 2013). New Snowden Documents Show NSA Deemed Google Networks a "Target". Slate (амер.). ISSN 1091-2339. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  101. ↑ Gellman, Barton; Soltani, Ashkan (30 жовтня 2013). NSA infiltrates links to Yahoo, Google data centers worldwide, Snowden documents say. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 6 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  102. ↑ France in the NSA's crosshair : Wanadoo and Alcatel targeted. Le Monde.fr (фр.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  103. ↑ Schmitz, Gregor Peter (20 вересня 2013). Cyber Attack : Belgians Angered by British Spying. Spiegel Online. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  104. ↑ EXCLUSIVE: US hacked Pacnet, Asia Pacific fibre-optic network operator, in 2009. South China Morning Post (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  105. ↑ Poitras, Laura; Rosenbach, Marcel; Stark, Holger (26 серпня 2013). Codename 'Apalachee': How America Spies on Europe and the UN. Spiegel Online. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 6 квітня 2018.
  106. ↑ а б Glanz, James; Lehren, Andrew W. (20 грудня 2013). N.S.A. Spied on Allies, Aid Groups and Businesses. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2018.
  107. ↑ а б New NSA leaks reveal US, UK spied on top officials in 60 nations - France 24. France 24 (амер.). 20 грудня 2013. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  108. ↑ IAEA Leader's Phone Tapped (washingtonpost.com). www.washingtonpost.com. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  109. ↑ Edward Snowden: US government has been hacking Hong Kong and China for years. South China Morning Post (англ.). 4 квітня 2018. Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Five_Eyes&oldid=43998116