Перейти до вмісту

Ядерна енергетика Білорусі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
class=notpageimage|
ядерні електростанції у Білорусі.
В експлуатації
В стадії будівництва
Майбутні
Під тривалим відключенням
Зачинені
Скасовані

У Білорусі наразі є два функціонуючі комерційні ядерні реактори.

Історія

[ред. | ред. код]

Перший ядерний реактор в Білорусі був побудований у селищі Сосни[ru] під Мінськом.[1]

Проект будівництва Білоруської АЕС вперше розглядався в кінці 1960-х — початку 1970-х років. Пропонувалося побудувати її на березі озера Снуди в Браславському районі Вітебської області або в селищі Брожа[ru] в Бобруйському районі Могильовської області. У 1971 році ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР підтримали будівництво АЕС на Снудському майданчику, але в наступному році Міненерго і Мінсредмаш СРСР отримали перенесення на більш сприятливий з геологічної та економічної точки зору майданчик на литовському березі озера Дрісвяти, де побудували Ігналінську АЕС.[2]

В кінці 1970-х — 1980-х років зростання потреб в електроенергії знову поставило актуальне питання про будівництво АЕС. Розглядалися варіанти її розміщення в Березовському і Столинському районах Брестської області, Рогачовському районі Гомельської області, Вітебському, Оршанському і Чашницькому районах Вітебської області, але за ряду причин вибір був зроблений на основі нового майданчика на березі озера Селява в Крупському районі Мінської області.[2]

На початку 1980-х років розглядалося кілька проектів будівництва атомних станцій для теплопостачання найбільших міст БРСР: біля Мінська пропонувалося побудувати атомну теплоелектроцентраль, а біля Вітебська, Гомеля і Могильова — атомні станції теплопостачання (АСТ) за проектом АСТ-500 (860 Гкал/год). За розрахунками ядерників, АСТ можна було розмістити в безпосередній близькості від великих міст — всього в 3-5 км від їх меж. До грудня 1985 року були узгоджені майданчики для будівництва АСТ поблизу Вітебська, Гомеля і Могильова. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС будівництво цих об'єктів було скасоване.[3] У 1983 році в Руденську, недалеко від Мінська, почалося будівництво Мінської АТЕЦ: союзний уряд рекомендував розширити саме її, а Білоруську АЕС будувати пізніше. У 1988 році, після аварії на Чорнобильській АЕС, від будівництва АЕС відмовилися під тиском громадськості.[2] На майданчику в Руденську була побудована Мінська ТЕЦ-5[ru].

Питання про будівництво в Білорусі АЕС пророблялося і на початку 1990-х років. Національною академією наук визначено понад 70 потенційних майданчиків для розміщення станцій.[4] Надалі багато майданчиків відсіялися за різними причинами. В результаті, коли у 2006 році до питання про будівництво АЕС повернулися, було визначено 4 можливі варіанти розміщення станції:

Постачання енергії Білорусі завжди залежало від решти країн колишнього Радянського Союзу. Протягом 1980-х років біля Мінська будувалась станція, яка мала складатися з кількох реакторів ВВЕР1000, будівництво було припинено у 1988 році через Чорнобильську катастрофу. Країна імпортує 90% свого газу з Росії (за оцінками, 22,5 мільярдів м3 у 2012 році), який використовується переважно для виробництва електроенергії, станція потужністю 2400 МВт скоротить імпорт приблизно на 5 мільярдів кубічних метрів на рік (за приблизною вартістю $ 800 мільйонів) за вартість палива та поводження з відходами більш ніж вдвічі нижчу за вартість газу.[9]

Політика Росії щодо будівництва атомних електростанцій у неядерних державах передбачає надання об’єкта «під ключ», включаючи постачання всього палива та репатріацію використаного на об’єкті відпрацьованого палива. Потім паливо перероблятиметься в Росії, а зрештою відходи відправлятимуться назад до країни походження.[9]

У середині 2006 року білоруський уряд схвалив план будівництва першої електростанції ВВР потужністю 2000 МВт у Могильовській області на сході Білорусі. Станція могла б забезпечувати електроенергією менше половини аналогічної російської газової електростанції та забезпечувати близько 30% національного виробництва електроенергії до 2020 року за ціною близько € 4 мільярдів (станом на січень 2008 року) на основі договору «під ключ». Після того, як міжнародні продавці висловили інтерес, Міністерство енергетики оголосило в серпні 2008 року, що воно отримало пропозиції від Атомбудекспорту, Areva. Через тривалі міжурядові угоди, які мали бути укладені зі США щодо постачання ядерних технологій, і розмір французької станції, який був занадто великим для першого національного реактора, це зробило «Атомбудекспорт» найімовірнішим постачальником для установки 2x1000 МВт. . Експлуатація першого блоку спочатку була запланована на 2016 рік, а другого – на 2018 рік, тоді як два інших блоки планувалося ввести в експлуатацію до 2025 року. У червні 2007 року російський Ексімбанк запропонував 2 мільярди доларів як кредитну лінію для об'єкта. У листопаді 2007 року указом президента були визначені організації, відповідальні за підготовку до будівництва першої в країні атомної електростанції, а також кошти, спрямовані на проектування та вибір майданчика. Місцями-кандидатами були Краснополянськ і Кукшиновськ (обидва у Могильовській області) та Островець у Гродненській області. Островець, розташований за 23 км від кордону з Литвою та за 55 км від Вільнюса, був обраний у грудні 2008 року, незважаючи на протести Литви. Володіння станцією могло бути частково або повністю приватним, дивлячись на болгарський прецедент з інтересом (або розпачем). Раніше також розглядали проекти участі в Смоленській АЕС-2 і Курській АЕС-2, віддаючи перевагу національному рішенню.[9]

У червні 2009 року уряд оголосив, що «Атомбудекспорт» стане головним розпорядником станції за участю російських і білоруських субпідрядників, зокрема петербурзького «Атоменергопроекту». Міжурядова угода про станцію була підписана в березні 2011 року, тоді як попередній контракт на будівництво «під ключ» з компанією «Атомбудекспорт» для установки потужністю 2400 МВт (2 x 1200 МВт АЕС-2006 за моделлю В-491) був підписаний Білоруським національним управлінням з Будівництва АЕС. У грудні 2011 року було подано заявку на виконання робіт на ділянці, тоді як генеральний договір було підписано в березні 2012 року, а початок робіт запланований на квітень наступного року.[10] Запуск станції в Островці був запланований на 2017 та 2018 роки.[9]

Щодо фінансування робіт, у червні 2009 року уряд оголосив про схвалення $ 9 мільярдів російського фінансування, тоді як у серпні 2009 року було підтверджено угоду про фінансування з 2010 року. Офіційна оцінка вартості, включаючи інфраструктуру, становить $ 9,4 мільярда, третину з яких буде витрачено в період 2011-15 років. У листопаді 2011 року було домовлено, що Росія надасть кредит до $ 10 мільярдів протягом 25 років для фінансування 90% будівельного контракту.[9]

Майбутня ядерна програма

[ред. | ред. код]

Запропоновано будівництво ще 2 реакторів на Островецькій АЕС, щоб довести загальну потужність країни до 4000 МВт..[9]

Управління відходами та геологічні сховища

[ред. | ред. код]

У контракті на постачання все відпрацьоване паливо має бути відправлено назад до Росії для переробки.[9]

Виробництво урану

[ред. | ред. код]

Перелік реакторів

[ред. | ред. код]
Цей розділ — витяг з Перелік комерційних ядерних реакторів § Білорусь.[ред.]
Назва Блок
№. 		Реактор Статус Чиста потужність (MW) Початок будівництва Комерційне використання Закриття
Тип Модель
Островець 1 PWR ВВЕР-1200 V-491 Функціонує 1109 02013-11-033 листопада 2013 02021-06-1010 червня 2021[11]
2 PWR ВВЕР-1200 V-491 Функціонує 1109 02014-04-2424 квітня 2014 02023-11-011 листопада 2023[12]
Мінськ 1 PWR ВВЕР-1000 Незавершений 963 01983 1983 01987 1987
2 PWR ВВЕР-1000 Незавершений 963 01983 1983 01987 1987

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Беларускі ядзерны…» // Сацыялістычны шлях (Ушачы) № 14 (3308), серада 14 лютага 1962 г.
  2. ↑ а б в Монзуль В. Ю. Мирный атом в БССР [Архівовано 2018-02-11 у Wayback Machine.] // Беларуская думка № 1 2018 — С. 63—70.
  3. ↑ Монзуль В. Ю. Проект строительства Могилёвской атомной станции теплоснабжения в контексте развития атомной энергетики Белорусской ССР в 1980-е гг. [Архівовано 2022-04-22 у Wayback Machine.] // Гісторыя Магілёва: мінулае і сучаснасць. — Магілёў: БДУТ, 2021. — С. 203-207.
  4. ↑ Почему белорусская АЭС разместится именно в Гродненской области [Архівовано 2009-03-27 у Wayback Machine.] // TUT.BY, 20.01.2009
  5. ↑ Краснополянская площадка. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
  6. ↑ Кукшиновская площадка. Архів оригіналу за 28 грудня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
  7. ↑ Как живут деревни, где собирались, но не построили АЭС. Репортаж «Еврорадио»(рос.)
  8. ↑ Островецкая площадка. Архів оригіналу за 28 грудня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
  9. ↑ а б в г д е ж WNA - Nuclear Power in Belarus [Архівовано 4 marzo 2013 у Wayback Machine.] Pagina aggiornata alla versione di Marzo 2012
  10. ↑ (рос.) Белорусскую АЭС начнут строить уже в апреле. Строители называют это историческим событием
  11. ↑ Росатом Госкорпорация "Росатом" ядерные технологии атомная энергетика АЭС ядерная медицина. rosatom.ru. Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 5 листопада 2022.
  12. ↑ Second Belarus unit enters commercial operation. world-nuclear-news.org.

Ровнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядерна_енергетика_Білорусі&oldid=43400546