Чемпіонат світу з футболу 1978
| Чемпіонат світу з футболу 1978 | |
|---|---|
| |
| Команд | 105 (у фінальній частині: 16) |
| Місце проведення | Аргентина |
| Чемпіон |  Аргентина (вперше)
|
| Зіграно матчів | 38 |
| Забито м’ячів | 102 (2,68 за матч) |
| Кількість глядачів | 1 610 215 (42 374 у середньому) |
| Найкращий бомбардир |  Маріо Кемпес(6 м’ячів) |
← 1974 1982 → | |
Чемпіонат світу з футболу 1978 року — одинадцятий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 1 по 25 червня 1978 року в Аргентині.
Переможцем турніру уперше у своїй історії стала збірна Аргентини, яка у фінальній грі на Естадіо Монументаль в Буенос-Айресі з рахунком 3:1 у додатковий час здолала команду Нідерландів, для якої це був другий програний фінал світової першості поспіль. Уп'яте переможцем чемпіонату світу стала збірна країни-господаря фінального турніру.
У рамках фінальних частин світових першостей дебютували збірні Ірану і Тунісу. Востаннє участь у фінальному турнірі мундіалю брали 16 команд, оскільки з наступного розіграшу їх кількість збільшили до 24.
Рішення про проведення світової футбольної першості 1978 року в Аргентині ухвалено на конгресі ФІФА в Лондоні 6 липня 1966 року. На тому ж конгресі визначено й господарів світових першостей 1974 і 1982 років.
За два роки до турніру внаслідок військового перевороту до влади в Аргентині прийшла військова хунта, яка не лише не відмовилася від проведення світової футбольної першості, але й розглядала її як важливу з погляду пропаганди подію, успішне проведення якої довело б світу, що в Аргентині все стабільно попри політичні зміни. Нова влада країни намагалася ініціювати зміну логотипу чемпіонату, в якому легко впізнавалися дві підняті вгору руки, повернуті долонями одна до одної. Цей жест був своєрідною візитівкою Хуана Домінго Перона, попереднього керівника Аргентини, який таким чином вітав натовп, перед яким виступав. Утім від ідеї зміни логотипу аргентинцям довелося відмовитися, оскільки він уже активно використовувався в комерційних цілях, і була реальна загроза отримати багатомільйонні судові позови.
У кваліфікаційному раунді 105 збірних змагалися за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Аргентини і чинний чемпіон світу збірна ФРН, кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді.
16 місць, передбачених у фінальній частині світової першості 1978 року, розподілили між континентальними конфедераціями таким чином:
- Європа (УЄФА): 9,5 місця, включно з гарантованим місцем збірної ФРН. За решту 8,5 місця змагалася 31 команда. Команда, що виборювала 0,5 місця, мала шанс вибороти путівку на чемпіонат світу у плей-оф проти представника КОНМЕБОЛ.
- Південна Америка (КОНМЕБОЛ): 3,5 місця, включаючи гарантоване місце збірної Аргентини. За решту 2,5 місця змагалися 9 команд. Команда, що виборювала 0,5 місця, мала шанс вибороти путівку на чемпіонат світу у плей-оф проти представника УЄФА.
- Північна, Центральна Америка та Кариби (КОНКАКАФ): 1 місце, за яке змагалися 17 команд.
- Африка (КАФ): 1 місце, за яке боролися 26 команд.
- Азія й Океанія (АФК/ОФК): 1 місце, за яке змагалися 22 команди.
На футбольний чемпіонат світу удруге поспіль не зуміли кваліфікуватися команди Англії, Бельгії, СРСР, а також діючі чемпіони світу чехословаки. Уперше з 1958 року до фінальної частини мундіалю не потрапили збірні Болгарії та Уругваю. З іншого боку учасниками турніру уперше в історії стали команди Ірану і Тунісу, австрійці повернулися на світову першість уперше з 1958 року, а збірні Франції, Іспанії та Угорщини — уперше з 1966 року.
Наступні команди кваліфікувалися для участі у фінальному турнірі:
|
|
|
 Країни, збірні яких кваліфікувалися на чемпіонат світу Країни, чиї збірні не кваліфікувалися Країни, чиї збірні не брали участі у відборі Країни, що не входили до ФІФА
|
Правила проведення турніру загалом повторювали формат, що використовувався для попередньої світової першості. Змагання розпочиналися у чотирьох групах по чотири команди у кожній. Згодом команди, що посіли перші два місця у своїй групі, ставали учасниками другого групового раунду. Переможці змагання у кожній із двох груп цього раунду ставали учасниками фінальної гри, а команди, що фінішували на других місцях, розігрували між собою бронзові нагороди.
Єдиним важливим нововведенням у частині формату турніру було впровадження серії пенальті для визначення переможця в іграх стадії плей-оф на випадок, якщо основний і додатковий час матчу завершувався внічию. Утім, в обох іграх плей-оф чемпіонату 1978 року переможців визначили без цього нововведення, і перша серія післяматчевих пенальті на чемпіонатах світу відбулася лише за чотири роки, на ЧС-1982.
Матчі чемпіонату світу прийняли шість стадіонів у п'яти містах Аргентини. Передбачалося використання восьми футбольних арен, проте від побудови стадіонів у Ла-Платі і в провінції Тукуман згодом організатори були змушені відмовитися.
Найбільшою ареною турніру був столичний Естадіо Монументаль, який прийняв дев'ять ігор, включаючи фінальний матч.
| Буенос-Айрес | Кордова | |
|---|---|---|
| Естадіо Монументаль | Хосе Амальфітані | Шато Каррерас |
| Місткість: 74,624 | Місткість: 49,318 | Місткість: 46,986 |
|
|
_1.jpg)
|
| Мар-дель-Плата | ||
| Хосе Марія Мінелья | ||
| Місткість: 43,542 | ||
| ||
| Росаріо | ||
| Хіганте де Арроїто | ||
| Місткість: 45,645 | ||
| ||
| Мендоса | ||
| Сьюдад де Мендоса | ||
| Місткість: 34,954 | ||
| ||
Усі збірні скористалися правом заявити на турнір по 22 гравці, включаючи трьох воротарів (за винятком збірної Мексики, що обмежилася двома голкіперами).
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Італія
|
3 | 3 | 0 | 0 | 6 | 2 | +4 | 6 | Вихід до другого групового раунду |
| 2 | Аргентина
|
3 | 2 | 0 | 1 | 4 | 3 | +1 | 4 | |
| 3 |  Франція
|
3 | 1 | 0 | 2 | 5 | 5 | 0 | 2 | |
| 4 |  Угорщина
|
3 | 0 | 0 | 3 | 3 | 8 | −5 | 0 |
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Польща
|
3 | 2 | 1 | 0 | 4 | 1 | +3 | 5 | Вихід до другого групового раунду |
| 2 |  ФРН
|
3 | 1 | 2 | 0 | 6 | 0 | +6 | 4 | |
| 3 |  Туніс
|
3 | 1 | 1 | 1 | 3 | 2 | +1 | 3 | |
| 4 |  Мексика
|
3 | 0 | 0 | 3 | 2 | 12 | −10 | 0 |
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Австрія
|
3 | 2 | 0 | 1 | 3 | 2 | +1 | 4 | Вихід до другого групового раунду |
| 2 |  Бразилія
|
3 | 1 | 2 | 0 | 2 | 1 | +1 | 4 | |
| 3 |  Іспанія
|
3 | 1 | 1 | 1 | 2 | 2 | 0 | 3 | |
| 4 |  Швеція
|
3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 3 | −2 | 1 |
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Перу
|
3 | 2 | 1 | 0 | 7 | 2 | +5 | 5 | Вихід до другого групового раунду |
| 2 |  Нідерланди
|
3 | 1 | 1 | 1 | 5 | 3 | +2 | 3 | |
| 3 |  Шотландія
|
3 | 1 | 1 | 1 | 5 | 6 | −1 | 3 | |
| 4 |  Іран
|
3 | 0 | 1 | 2 | 2 | 8 | −6 | 1 |
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Нідерланди
|
3 | 2 | 1 | 0 | 9 | 4 | +5 | 5 | Вихід до фіналу |
| 2 | Італія
|
3 | 1 | 1 | 1 | 2 | 2 | 0 | 3 | Вихід до гри за третє місце |
| 3 | ФРН
|
3 | 0 | 2 | 1 | 4 | 5 | −1 | 2 | |
| 4 | Австрія
|
3 | 1 | 0 | 2 | 4 | 8 | −4 | 2 |
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Аргентина
|
3 | 2 | 1 | 0 | 8 | 0 | +8 | 5 | Вихід до фіналу |
| 2 | Бразилія
|
3 | 2 | 1 | 0 | 6 | 1 | +5 | 5 | Вихід до гри за третє місце |
| 3 | Польща
|
3 | 1 | 0 | 2 | 2 | 5 | −3 | 2 | |
| 4 | Перу
|
3 | 0 | 0 | 3 | 0 | 10 | −10 | 0 |
Найкращим бомбардиром турніру з шістьма забитими голами став номінальний півзахисник збірної Аргентини Маріо Кемпес. Загалом забито 102 голи, авторами яких стали 62 гравці, включно з трьома автоголами.
- 6 голів
- 5 голів
- 4 голи
- 3 голи
.svg){kind=small}
- 2 голи
- 1 гол
Рене Гаусман- Данієль Пассарелла
- Альберто Тарантіні
Еріх Обермаєр- Вальтер Шахнер
Рейналдо- Зіку
Марк Бердолль- Бернар Лякомб
- Крістіан Лопес
- Мішель Платіні
- Домінік Рошто
Карой Чапо- Андраш Тот
- Шандор Зомборі
Ірадж Данаїфард- Хассан Ровшан
Ромео Бенетті- Франко Каузіо
- Ренато Дзаккареллі
Віктор Ранхель- Артуро Васкес Аяла
Дік Наннінга- Рене ван де Керкгоф
- Віллі ван де Керкгоф
Сесар Куето- Хосе Веласкес
Казімеж Дейна- Анджей Шармах
Кенні Далгліш- Джо Джордан
Хуан Мануель Асенсі- Дані
Томас Шеберг
Мохтар Дуїб- Неджиб Гоммід
- Алі Каабі
Рюдигер Абрамчик- Бернд Гельценбайн
- Гансі Мюллер
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Автоголи
- Андранік Ескандарян (у грі проти Шотландії)
- Ерні Брандтс (у грі проти Італії)
- Берті Фогтс (у грі проти Австрії)
- Чемпіонат світу 1978 на сайті FIFA [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Деталі чемпіонату на RSSSF [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Чемпіонат світу з футболу 1978 на сайті Transfermarkt [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Чемпіонат світу з футболу 1978 на сайті National football teams [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Чемпіонат світу з футболу 1978 на сайті Worldfootball [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Чемпіонат світу з футболу 1978 на сайті Soccerway [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)