Перейти до вмісту

Фелікс Бернштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фелікс Бернштейн
нім. Felix Bernstein
Народився24 лютого 1878(1878-02-24)[4][5][…]
Галле, Мерзебург[d], Саксонія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер3 грудня 1956(1956-12-03)[1][2][…] (78 років)
Цюрих, Швейцарія[3][5]
Країна Німеччина[7]
Національністьєвреї[6]
Місце проживанняГалле
Діяльністьматематик, викладач університету
Галузьматематика
Alma materГеттінгенський університет і Stadtgymnasium Halled
Науковий керівникДавид Гільберт
Знання мовнімецька
ЗакладГеттінгенський університет[6] і Університет Мартіна Лютера[6]
Magnum opusТеорема Кантора — Бернштейна
БатькоJulius Bernsteind

Фелікс Бернштейн (англ. Felix Bernstein; 24 лютого 1878, Галле — 3 грудня 1956, Цюрих) — німецький математик. Першим довів центральну для теорії множин теорему Кантора — Бернштейна (1896 рік). Також визначив статистичні закони успадкування груп крові (1924 рік). Професор Колумбійського, Сиракузького і Нью-Йоркського університетів.[8]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Фелікс Бернштейн народився в єврейській родині науковців. Його батько Юліус Бернштейн (1839—1917) був провідним фізіологом. Батько Юліуса, дід Фелікса, Арон Бернштейн (1812—1884) був політичним діячем, вченим і журналістом. Мати Фелікса була талановитим музикантом, грала на фортепіано і складала музику. Фелікс був названий на честь композитора Фелікса Мендельсона, оскільки його мати сподівалася, що її син у майбутньому стане відомим музикантом.

Ще бувши учнем гімназії в Галле, Бернштейн відвідував семінар Георга Кантора в місцевому університеті (Кантор був другом батька Бернштейна).[8]

Освіта та кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1896 році Фелікс вирушив до Пізи, де вивчав філософію, археологію та історію мистецтва. Потім, після навчання в Пізі він провів дослідження під керівництвом Давида Гільберта і Фелікса Кляйна, де написав дисертацію з теорії множин. За цю дисертацію він був відзначений докторським ступенем в 1901 році.

У 1901 році Фелікс повернувся в Галле і почав викладати математику.

З 1911 року Бернштейн почав працювати в Геттінгенському університеті. Приблизно в цей же час Фелікс познайомився і потоваришував з відомим фізиком Альбертом Ейнштейном.

Під час Першої Світової війни Бернштейн отримав медичне звільнення від військової служби, але все одно повинен був внести свій внесок у військові дії. У зв'язку з цим він працював на державній посаді комісара фінансів, аж до 1921 року.

У 1921 році він був призначений професором в Геттінгенському університеті і заснував там Інститут математичної статистики.

У 1928 році Бернштейн викладав в Гарвадськом університеті як запрошений професор.

30 січня 1933 року в Німеччині прийшла до влади націонал-соціалістична партія, яку очолював Гітлер. Гітлер, як канцлер Німеччини, негайно оголосив судовий позов проти євреїв Німеччини. У зв'язку з цим в 1934 році Бернштейн був звільнений з усіх своїх посад.

Потім Бернштейну вдалося емігрувати зі своєю сім'єю в Сполучені Штати Америки.[8] У штатах життя було досить важке з фінансової точки зору. Бернштейн постійно потребував грошей, про що він писав у листах своєму другу Альберту Ейнштейну.[9]

У 1948 році Бернштейн покинув викладацьку діяльність в США і повернувся в Геттінгені, де він був призначений почесним професором.

Також він провів якийсь час у Римі та Фрайбурзі.

Помер Фелікс Бернштейн в Цюриху 3 грудня 1956 року.[8]

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Протягом своєї кар'єри Бернштейн викладав в університетах США, Колумбії, Нью-Йорка, Сіракуз і коледжі Triple Cities, які зараз є частиною Бінгемтонського університету.

Бернштейн був різнобічним математиком, його праці належать до теорії множин, теорії чисел, теорії тригонометричних рядів, теорії інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей і математичній статистиці. Він довів фундаментальну теорему Кантора — Бернштейна, зробив значний внесок у ізопериметричну проблему та теорію перетворення Лапласа.

З 1920-х років багато займався застосуванням математичних методів в біології, досліджуючи завдання загальної генетики, генетики популяцій і теорії спадковості.[8]

Діяльність Бернштейна не обмежувалася тільки наукою. У перші роки Веймарської республіки він активно займався політикою і обіймав посаду віцеголови місцевої організації Німецької демократичної партії. Однак пізніше зрозумів, що подібна діяльність заважає його академічній кар'єрі й пішов з політики.[9]

У 2014 році в Геттінгені був відкритий Інститут математичної статистики в області біології імені Фелікса Бернштейна.[10]

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Felix Bernstein (1905). Untersuchungen aus der Mengenlehre. Mathematische Annalen. Springer. 61: 117—155. doi:10.1007/bf01457734. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 16 травня 2018. (Dissertation, 1901); reprint Jan 2010, ISBN 11413702631141370263
  • Felix Bernstein (1905). Über die isoperimetrische Eigenschaft des Kreises auf der Kugeloberfläche und in der Ebene (PDF). Mathematische Annalen. 60: 117—, 136. doi:10.1007/bf01447496.
  • Felix Bernstein (1905). Über die Reihe der transfiniten Ordnungszahlen (PDF). Mathematische Annalen. 60: 187—, 193. doi:10.1007/bf01677265.
  • Felix Bernstein (1905). Die Theorie der reellen Zahlen (PDF). Jahresbericht der Deutschen Mathematiker-Vereinigung. 14: 447—, 449.
  • Felix Bernstein (1905). Zum Kontinuumproblem (PDF). Mathematische Annalen. 60: 463—, 464. doi:10.1007/bf01457626.
  • Felix Bernstein (1907). Über das Gaußsche Fehlergesetz (PDF). Mathematische Annalen. 64: 417—, 448. doi:10.1007/bf01476025.
  • Felix Bernstein (1907). Zur Theorie der trigonometrischen Reihe (PDF). Journal für die reine und angewandte Mathematik. 132: 270—, 278.
  • Felix Bernstein (1919). Die Mengenlehre Georg Cantors und der Finitismus (PDF). Jahresbericht der Deutschen Mathematiker-Vereinigung. 28: 63—, 78.
  • Felix Bernstein (1919). Die Übereinstimmung derjenigen beiden Summationsverfahren einer divergenten Reihe, welche von T.E. Stieltjes und E. Borel herrühren (PDF). Jahresbericht der Deutschen Mathematiker-Vereinigung. 28: 50—, 63. — Corrections in Vol.29 (1920), p. 94
  • Felix Bernstein (1923). Zur Statistik der sekundären Geschlechtsmerkmale beim Menschen (PDF). Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, Mathematisch-Physikalische Klasse. 1923: 89—, 95.

Див. також

[ред. | ред. код]

Теорема Кантора — Бернштейна

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116147423 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б ISNI — 2012.
  3. ↑ а б в http://www-history.mcs.st-and.ac.uk/Biographies/Bernstein_Felix.html
  4. ↑ http://www-history.mcs.st-andrews.ac.uk/Biographies/Bernstein_Felix.html
  5. ↑ а б http://www.learn-math.info/historyDetail.htm?id=Bernstein_Felix
  6. ↑ а б в г Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  7. ↑ http://www-history.mcs.st-and.ac.uk/Countries/Germany.html
  8. ↑ а б в г д Д. О'Конар, І. Робертсон (2008). Фелікс Бернштейн. Архів математики MacTutor (англ.). Університет Сент-Ендрюс. Процитовано 16 травня 2018.
  9. ↑ а б Євген Беркович (2008). Справа Фелікса Бернштейна, або Теорія анти-відносності. Нотатки з єврейської історії (рос.). Процитовано 16 травня 2018.
  10. ↑ Аксел Мунк (2014). Прес-реліз: Математична статистика в області наук про життя. Георг-Аугуст-Университет Гёттинген (англ.) (232). Процитовано 16 травня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фелікс_Бернштейн&oldid=40684588