Перейти до вмісту

Салюков Олег Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Салюков.
Салюков Олег Леонідович
рос. Олег Салюков
Нині на посаді
Народився21 травня 1955(1955-05-21) (69 років)
Саратов, РРФСР, СРСР
Відомий яквійськовослужбовець
КраїнаРосія
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Олександра Невського орден «За військові заслуги» Орден Пошани (Російська Федерація) Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня Орден «За особисту мужність» медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «300 років Російському флоту» медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня Медаль «Генерал армії Маргелов» For distinguished service Медаль «За відзнаку у військовій службі» (Міноборони Російської Федерації) медаль «200 років Міністерству оборони» медаль «За повернення Криму» медаль «За співдружність в ім'я порятунку» (МНС РФ) медаль «За військову доблесть» (РФ) Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги»
 Медіафайли у Вікісховищі

Олег Леонідович Салюков (21 травня 1955(1955-05-21), Саратов) — російський воєначальник, головнокомандувач Сухопутними військами з 2 травня 2014 року[1] . Генерал армії (2019)[2] .

З 11 січня 2023 року заступник командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні вторгнення РФ в Україну[3] .

Знаходиться під санкціями Євросоюзу, Великої Британії, Канади та інших країн.[⇨]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олег Салюков народився 21 травня 1955 року у місті Саратові в родині військовослужбовця. Батько — Леонід Іванович Салюков (1920—2006), учасник німецько-радянської війни, танкіст, генерал-майор[4]. Виріс у Пензі, в 1972 році закінчив середню загальноосвітню школу № 6 Пензи з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1977 році закінчив Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна із золотою медаллю[5][5].

1985 року закінчив Військову академію бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського з відзнакою. В 1996 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації[6].

Військову службу проходив командиром взводу, командиром роти, начальником штабу та командиром батальйону в Київському військовому окрузі (1977—1982), заступником командира навчального танкового полку (в/ч 47866, Ковров), командиром танкового полку, заступником командира 4-ї гвардійської танкової Кантеміровської дивізії імені Ю. В. Андропова у Московському військовому окрузі, командиром 121-ї мотострілецької дивізії (1997—1998), командиром 81-ї гвардійської мотострілецької дивізії (1998—2000), начальником штабу та командувачем 35-ї загальновійськової армії Далекосхідного військового округу (2000 — жовтень 2003), заступником командувача військ (жовтень 2003 — 12 квітня 2005), начальником штабу (12 квітня 2005 — 31 грудня 2008), командувачем військами (31 грудня 2008 — 10 грудня 2010[5] Далекосхідного військового округу.

Військові звання «майор» та «полковник» присвоєно достроково. 12 червня 2006 року присвоєно військове звання «генерал-полковник».

10 грудня 2010 року указом Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва призначено заступником начальника Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації.

2 травня 2014 року указом Президента Російської Федерації Володимира Путіна № 291 призначено Головнокомандувачем Сухопутними військами Російської Федерації[1] . 6 травня 2014 року вручено штандарт Головнокомандувача Сухопутними військами ЗС РФ[7] . Одночасно є начальником Московського територіального гарнізону.

Учасник бойових дій.

Командував військовими парадами на Червоній площі в Москві на День Перемоги 9 травня 2014—2022 років.

22 лютого 2019 року Олегу Салюкову присвоєно військове звання « генерал армії»[2]. Він став 65-м в історії сучасної Росії воєначальником, який отримав це військове звання[6].

11 січня 2023 року разом з генерал-полковником Олексієм Кімом призначений заступником командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні спеціальної військової операції[8][3].

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений. Є син.[9]

Невістка — Салюкова Діна Георгіївна.

Санкції

[ред. | ред. код]

Олег Салюков відповідав за російські наземні операції в Україні. Несе відповідальність за активну підтримку та реалізацію дій та політики, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, Салюков є підсанкційною особою в багатьох країних світу.[10]

23 лютого 2022 року, в результаті вторгнення Росії в Україну, включений до списку санкцій Євросоюзу, оскільки «відповідає за російські наземні операції в Україні. Тому він несе відповідальність за активну підтримку та реалізацію дій та політики, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності чи безпеці в Україні»[11] .

Пізніше включений до списку санкцій Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії[10] .

Нагороди

[ред. | ред. код]
Генерал-полковник О. Л. Салюков.
Москва, Красная площадь, 9 мая 2016 года

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Сухопутные войска России получили нового командующего. — Указом президента Владимира Владимировича Путина от 2 мая 2014 года № 291 генерал-полковник Салюков Олег Леонидович назначен главнокомандующим Сухопутными войсками. [Архівовано 2014-10-31 у Wayback Machine.] РИА «Новости» // ria.ru (6 мая 2014 года)
  2. ↑ а б Главком Сухопутных войск Салюков получил звание генерала армии. [Архівовано 2020-06-17 у Wayback Machine.] РИА «Новости» // ria.ru (22 февраля 2019 года)
  3. ↑ а б Герасимова назначили командующим Объединённой группировкой войск
  4. ↑ Генерал Салюков: вехи биографии. «Улица Московская». Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
  5. ↑ а б в Салюков Олег Леонидович. Главнокомандующий Сухопутными войсками ВС РФ, генерал армии. Биография. [Архівовано 2021-08-02 у Wayback Machine.] Официальный сайт Министерства обороны Российской Федерации // structure.mil.ru
  6. ↑ а б В России появился первый с 2015 года генерал армии. // lenta.ru. 22 лютого 2019. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 22 лютого 2019.
  7. ↑ Генерал-полковнику Олегу Салюкову вручён штандарт главнокомандующего Сухопутными войсками. [Архівовано 2016-08-16 у Wayback Machine.] Официальный сайт Министерства обороны Российской Федерации // function.mil.ru (6 мая 2014 года)
  8. ↑ "Має постраждати": Путін у катастрофічній ситуації, тому часто змінює воєначальників, — ЗМІ. Фокус (укр.). 13 січня 2023. Процитовано 13 січня 2023.
  9. ↑ Как главнокомандующий зарабатывает на патриотических праздниках | Илья Барабанов (укр.), процитовано 25 березня 2023
  10. ↑ а б Салюков Олег Леонидович - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 3 січня 2023. Процитовано 3 січня 2023. [Архівовано 2023-01-03 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Official Journal of the European Union L 042I. COUNCIL REGULATION (EU) 2022/259. — 2022. — 14 грудня. — ISSN 1977-0677.
  12. ↑ Новым командующим войсками на Дальнем Востоке стал генерал-полковник Олег Салюков. Информационное агентство «Оружие России» // arms-expo.ru. 16 січня 2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 24 грудня 2011. [Архівовано 2016-04-13 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • Военная элита России. Российская Федерация. — М., 2014. — С. 134.
  • Горбачёв А. Н. 10000 генералов страны: Краткий биобиблиографический справочник. — 5-е изд. — М.: Infogans, 2017.
  • Зенькович Н. А. Дмитрий Медведев. Третий Президент. Энциклопедия. — М., 2009. — С. 375.
  • Кто есть кто в России. Исполнительная власть. = Кто правит современной Россией / авт.-сост. К. А. Щёголев. — М.: Астрель: ACT, 2007.
  • Тихонов А. Новые звёзды зажглись на погонах // Красная Звезда. — 2019. — 25 февраля.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Салюков_Олег_Леонідович&oldid=43714726