Нагірно-Карабаська автономна область
| Нагірно-Карабаська автономна область | |||||||||||
| |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Степанакерт | ||||||||||
| Форма правління | автономна область | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Засновано | 7 липня 1923 | ||||||||||
| - Скасовано | 26 листопада 1991 | ||||||||||
| Площа | 4388 км2 | ||||||||||
| Населення | |||||||||||
| - | 162 181 осіб | ||||||||||
| Густота | 37 осіб/км² | ||||||||||
| |||||||||||
| Джерело:[1] | |||||||||||
Нагірно-Карабаська автономна область (НКАО) (вірм. Լեռնային Ղարաբաղի Ինքնավար Մարզ, азерб. Dağlıq Qarabağ Muxtar Vilayəti) — автономна область, що існувала в 1923—1991 роки у складі Азербайджанської РСР, населена переважно вірменами.
5 липня 1921 р. рішенням Кавказького бюро (Кавбюро) Центрального Комітету РКП (б) Нагірний Карабах включений до складу АзРСР.
7 липня 1923 р. з вірменської частини Нагірного Карабаху утворена Автономна область Нагірного Карабаху (АОНК), з центром у містечку Ханкенді (перейменованому потім у Степанакерт) [2]. Спочатку НКАО межувала з Вірменською РСР, але до кінця 1930-х років спільний кордон зник.
У 1936 р., після прийняття нової союзної конституції, перейменована в Нагірно-Карабаську автономну область (НКАО).
2 вересня 1991 р. на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної Рад народних депутатів Азербайджанської РСР проголошено про створення Нагірно-Карабаської Республіки.
23 листопада 1991 р. Верховна Рада Азербайджанської Республіки прийняла постанову про ліквідацію НКАО. Верховна Рада СРСР визнала це рішення недійсним.
- ↑ (рос.) НАГОРНО-КАРАБАХСКАЯ АО (1979 г.) [Архівовано 16 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Декрет АзЦИКа Советов «Об образовании автономной области Нагорного Карабаха» 7 июля 1923 г. Источник: Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства АССР за 1923 г. Баку. 1923. С. 384—385 [Опубликовано в газете «Бакинский рабочий», N 151 от 9 июля 1923 г.](рос.)