Емпієма

Емпієма
Спеціальність	пульмонологія і хірургія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	J86.9
MeSH	D004653
Empyemas у Вікісховищі

Емпіє́ма (англ. empyema; від грец. ἐμπύημα — «гнійник») — значне скупчення гною всередині порожнистого органа або порожнини тіла.

Термін «емпієма» застосовують з назвою ураженого органа або порожнини. Емпієму відрізняють від абсцесу, який розташовується у товщі тканини та обмежений піогенною мембраною.

Морфологічні зміни при емпіємі відповідають картині гнійного запалення. При тривалому та тяжкому перебігу запального процесу слизова (синовіальна або серозна) оболонка, а потім і глибші тканини можуть бути частково або повністю зруйновані.

Емпієма може розвиватися у:

• оболонах мозку (субдуральна емпієма)
• плевральній порожнині (емпієма плеври або піоторакс)
• торакальній порожнині^{[джерело?]}
• жовчевому міхурі
• апендиксі (апендицит)
• матці (піометра)
• сечовому міхурі
• суглобах (септичний артрит).

Див. також

• Емпієма плеври (піоторакс)
• Нагноєння
• Абсцес
• Гнійник

Джерела

• Эмпиема // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).