Координати: 46°43′37″ пн. ш. 4°51′26″ сх. д. / 46.7269° пн. ш. 4.85722° сх. д. / 46.7269; 4.85722
Очікує на перевірку

Вид із вікна в Ле Гра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вид із вікна в Ле Гра
Дата створення / заснування 1827[1]
Зображення
Назва англ. Untitled 'point de vue'[1]
Країна  Франція
Місце розташування Остін
Координати точки огляду 46°43′37″ пн. ш. 4°51′26″ сх. д. / 46.726944444444° пн. ш. 4.8572222222222° сх. д. / 46.726944444444; 4.8572222222222
Жанр Пейзажна фотографія і пейзаж
Творець Жозеф Нісефор Ньєпс
Країна походження  Франція
Колір чорно-білийd
З матеріалу Геліографія, п’ютер[1] і бітуми[1]
Зображує Сен-Лу-де-Варенн, дах, небо і сад
У збірках Центр Гаррі Рансомаd[1]
Інвентарний номер 964:0000:0001[1]
Місце створення Сен-Лу-де-Варенн
Ширина 20,3 см
Висота 16,7 см
Товщина 0,15 см
Статус авторських прав 🅮
Час експонування 28 800 s і невідомо
Мапа
CMNS: Вид із вікна в Ле Гра у Вікісховищі

46°43′37″ пн. ш. 4°51′26″ сх. д. / 46.7269° пн. ш. 4.85722° сх. д. / 46.7269; 4.85722

Геліогравюра «Вид із вікна в Ле Гра», віддрукована з літографічного кліше

«Вид з вікна в Ле Гра» (фр. Point de vue du Gras) — найперша геліогравюра, що дійшла до наших днів, вважається першою в світі фотокарткою, знятою з натури. Створена французьким винахідником Жозефом Нісефором Ньєпсом в 1826 році (за іншим даними, в 1827 році) на пластинці, вкритою шаром бітуму[2]. Технологія геліографії розроблена Ньєпсом вже на початку 1820-х років, однак спочатку використовувалася тільки для тиражування рисунків контактним способом, а більш ранні зображення, зняті за допомогою камери-обскури, не збереглися[3].

Створення

[ред. | ред. код]
Кліше, отримане Ньепсом у 1826 році в камері-обскурі

Ньєпс отримав цей знімок, проекспонувавши в камері-обскурі пластинку з п'ютера розміром 16,2×20,2 сантиметрів, покриту сирійським асфальтом (бітумом). Через низьку чутливість експозиція тривала не менше 8 годин при яскравому сонячному світлі[4][5]. Про це свідчить освітлення протилежних стін будівель, можливе тільки при добовому переміщенні Сонця протягом цього часу. Згідно з більш сучасними дослідженнями, експозиція могла тривати кілька діб[6]. З усіх геліогравюр, створених Ньепсом, ця єдина, отримана за допомогою камери-обскури. Всі інші, демонстровані ним для ілюстрації свого винаходу, представляли собою контактні копії малюнків.

Технологія Ньєпса мало схожа на сучасну аналогову фотографію й більш близька до друкарських фотомеханічних процесів[7]. Шар бітуму, частково полімеризований під дією світла, погано розчиняється в суміші лавандової олії і вайт-спіриту, в якій платівка оброблялася після експозиції. Навпаки, бітум неекспонованих ділянок змивається цією сумішшю, оголюючи поверхню пластинки, яка потім протравлюється кислотою. Обробка закінчувалася зняттям залишків бітуму за допомогою спирту і промиванням[8]. Протравлені неекспоновані ділянки поверхні змінювали свою структуру, набуваючи здатність утримувати друкарську фарбу, якою і робились відбитки на папері. Поверхня отриманого таким способом кліше виглядає майже однорідною, лише незначно змінюючи ступінь відбиття світла на протравлених ділянках. Тепер оригінал знімка знаходиться в Дослідницькому центрі Гаррі Ренсома в місті Остін, штат Техас[9]. Він поміщений в спеціальний кейс, наповнений безкисневою газовою сумішшю, що уповільнює старіння[10].

Широко відома фотографія являє собою друкарський відбиток з кліше і зображує вид з вікна майстерні Ньєпса в маєтку Гра, розташованому в містечку Сен-Лу-де-Варенн (фр. Saint-Loup-de-Varennes) французької провінції Бургундія. Низька якість заважає розглянути деталі, тим не менш, можна побачити дві стіни і похилий дах якогось будинку. На дальньому плані помітні дерево і ще один будинок з чітко видимими вікнами. У 2003 році журнал «Life» вніс цей знімок в список «100 фотографій, що змінили світ».

Науковий аналіз та консервація

[ред. | ред. код]

Під час проєкту з дослідження та консервації у 2002-2003 роках науковці Інституту консервації Гетті дослідили фотографію за допомогою рентгенівської флуоресцентної спектроскопії, інфрачервоної спектроскопії з перетворенням Фур'є та інших методів[11]. Вони підтвердили, що зображення складається з бітуму, а металева пластина — з олова (олово, леговане свинцем, а також сліди заліза, міді та нікелю)[12]. Інститут також спроєктував і побудував складну систему вітрин, в якій артефакт знаходиться в постійно контрольованому, стабілізованому, безкисневому середовищі[13].

У 2007 році вчені з Лувру опублікували аналіз фотографії за допомогою іонно-променевого аналізу з даними[14], отриманими на їхньому електростатичному прискорювачі потужністю 2 МВ[15]. Це показало деталі процесу окислення, який роз'їдав зображення.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е https://www.hrc.utexas.edu/niepce-heliograph/
  2. ФОТОГРАФИЯ. Всемирная история, 2014, с. 19.
  3. 100 лет фотографии, 1938, с. 25.
  4. Краткий справочник фотолюбителя, 1985, с. 8.
  5. Легенды фотографии. Жозеф Ньепс. Вид из окна. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 30 вересня 2017.
  6. Niépce and the Invention of Photography — Nicephore Niepce House Photo Museum [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.].
  7. Foto&video, 2010, с. 87.
  8. Очерки по истории фотографии, 1987, с. 16.
  9. Новая история фотографии, 2008, с. 21.
  10. Conservation. The First Photograph. Harry Ransom Center. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
  11. Analyzing the world's first photograph. Precious image studied at Getty Institute in Los Angeles. [Архівовано 15 червня 2012 у Wayback Machine.] National Public Radio, April 7, 2002. Retrieved August 26, 2008.
  12. Brown, Barbara N. (November 2002). GCI/HRC Research World's First Photograph. Abbey Newsletter. Т. 26, № 3. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 15 березня 2015.
  13. Harry Ransom Center, The University of Texas at Austin. The first photograph: conservation and preservation. Retrieved August 26, 2008.
  14. Pascual-Izarra, Carlos; Barradas, Nuno P.; Reis, Miguel A.; Jeynes, Chris; Menu, Michel; Lavedrine, Bertrand; Ezrati, Jean Jacques; Röhrs, Stefan (31 серпня 2007). Towards truly simultaneous PIXE and RBS analysis of layered objects in cultural heritage. Nuclear Instruments and Methods in Physics Research Section B: Beam Interactions with Materials and Atoms. 261 (1–2): 426—429. arXiv:0707.2448. Bibcode:2007NIMPB.261..426P. doi:10.1016/j.nimb.2007.04.259.
  15. Art et Science - AGLAE, un accélérateur de particules au Louvre, par Guillaume Achard-Vincent. 23 лютого 2014. Архів оригіналу за 23 лютого 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]