Араукарієвий ліс

	Араукарієвий ліс
Країна	Бразилія і Аргентина

Араукарієві ліси, пінерая^[1]^[2] — хвойні субтропічні ліси, утворені видами роду Араукарія. Виростають у Південній Америці у двох ізольованих один від одного регіонах. У східній частині материка на значній площі в бразильських штатах Парана, Санта-Катаріна та Ріу-Гранді-ду-Сул у Бразилії, а також в Уругваї, Східному Парагваї та Аргентині поширена араукарія бразильська (Araucaria brasiliana). Значно меншу територію займають ліси з переважанням араукарії чилійської (Araucaria araucana), якою супроводжують породи з твердою деревиною, найважливіша з них - ембуйя (Phoebe porosa). Поширені в Андах на 40° пд. ш. в інтервалі висот від 500 до 3000 м над рівнем моря. Для підліску характерний вид Падуб парагвайський (Ilex paraguariensis), з якого готують мате, або парагвайський чай^[3].

Екорегіон Араукарієві вологі ліси

Сухопутний екологічний регіон Араукарієві вологі ліси розташований у західній частині Південної Америки та займає південну частину глобального екорегіону Атлантичний ліс (NT0101 у класифікації WWF). Переважаючий тип природної рослинності - хвойні змішані ліси з переважанням араукарії - являють собою реліктові екосистеми гірських районів Південної Америки, що залишилися від широко поширених і відігравали більшу роль в минулі геологічні епохи змішаних хвойно-широколистяних лісів. Поширені в гірському масиві Серра-да-Мантікейра від середньовисоких плоскогір'їв (близько 500 м) до високих схилів гір, що височіють до 1600 м над рівнем моря. На північ від цього регіону виростають чагарники екорегіону Серрадо, на півдні інші савани, на заході та сході - вологі тропічні ліси.