Дім Моцарта (Відень)
Дім Моцарта (нім. Mozarthaus Vienna) розміщений на вулиці Домгассе[de] 5 неподалік собору Святого Стефана у районі внутрішнього міста Відня. Це єдине збережене місце проживання Вольфганга Моцарта у Відні, де він проживав впродовж 1784–1787 років.
Дім Моцарта | |
---|---|
48°12′29″ пн. ш. 16°22′30″ сх. д. / 48.208161111111° пн. ш. 16.374911111111° сх. д. | |
Тип | музей[1] і будівля музеюd[2] |
Статус спадщини | пам'ятка культурної спадщини[d][2] |
Країна | Австрія[2][1] |
Адреса | Domgasse 5[2] |
Засновано | 2006 |
Сайт | mozarthausvienna.at/en/ |
Нагороди | |
Дім Моцарта у Вікісховищі |
Історія
ред.Будинок був збудований у XVII ст. триповерховим з входом з Великої Учнівської вулиці 845 (Große Schulerstraße, № 845) і перебудований після 1716 власником Андре Сімоне Карове (Andrea Simone Carove). З 1720 будинок належав родині Камесіна, у якої Моцарт винайняв на другому поверху чотири кімнати (два кабінети) і кухню. Тут він прожив найдовше з своїх віденських помешкань. Найвідомішим написаним тут твором була комічна опера «Весілля Фігаро».
До 150 річниці смерті у рамках «Тижня Моцарта у Третьому Рейху» націонал-соціалісти відкрили 1941 музей Моцарта — німецького композитора. З 1945 приміщення перейшло у власність Історичного музею Відня[de]. Будинок перебував у приватній власності і через його зовнішній вигляд музей за рік відвідувало до 80.000 осіб, хоча він знаходився у самій відвідуваній туристами частині Відня.
До річниці з дня народження Моцарта 2006 будинок викупив віденський холдинг і реконструював його. У приміщеннях усіх поверхів, підвалів площею понад 1000 м² відкрили експозицію з аудіовізуальними інсталяціями, присвячену життю і творчості Моцарта. У приміщеннях звучить музика з «Весілля Фігаро». У будинку розміщено кафе, музейний магазин, з жовтня 2010 салон австрійської фірми Bösendorfer. У 2006 музей відвідало 203.000 відвідувачів, 2008 — 133.000 відвідувачів.
Примітки
ред.Посилання
ред.- Mozarthaus [Архівовано 9 березня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- Musée Mozart, Maison de Figaro [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]