Антихрист
Анти́христ (англ. The Anti-Christ) — персонаж християнської есхатології, біблійних, церковних й інших пророцтв про останні дні світу. Згідно з ними, він буде людиною надзвичайних здібностей, знань і вмінь, котра матиме всю силу сатани (не бувши одержимим) і діятиме зовсім вільно супроти Церкви, християн і всього людства, і котрого більшість людей прийме за месію, і він стане всесвітнім державним правителем. Саме слово «антихрист» з грецької означає «супротивник Христа», або «той, хто проти Христа». Однак частина «анти», окрім «проти», означає також і «замість». Таким чином це людина під владою диявола, яка бажатиме замінити собою Христа.
У широкому сенсі антихристами називають усіх, хто противиться Христу або стверджує, що є месією (спасителем людства) чи продовжувачем справи Христа. Антихристами називали імператора Нерона[1], завойовника Тамерлана[2], царя Петра І, імператора Наполеона[1], вождів Великої французької революції, російських більшовиків і мексиканських революціонерів[1]. Тобто, тих, хто використовував насильство держави у віросповідній сфері, зокрема, у боротьбі з християнством.
Також часто таким терміном користувалися в політичній і міжконфесійній боротьбі з метою очорнення своїх опонентів.
У суто філософському розумінні антихрист це найвищий прояв людського себелюбства[3].
Поняття антихриста в християнстві
ред.Поняття антихриста переважно пов'язують із християнським вченням про кінець світу: найбільше думок про його природу, діяльність і суть було висловлено християнськими святими, церковними діячами. Саме вони дозволяють уявити суть цього явища.
Прихід антихриста
ред.За свідченнями святих Белярміна і Свареза антихрист не буде якимось товариством, але означеною особою, матиме всю силу сатани[4], але не буде сатаною, тільки людиною[5] Він також не буде втіленим дияволом, а справжньою людиною, отже, він не буде одночасно і дияволом, і людиною[6].
Антихрист повинен прийти наприкінці світу. Про це говорив Пророк Єзекіїл, натякаючи на антихриста (Ґоґа) і його боротьбу проти наверненого єврейського народу у Палестині: «В останніх днях прийде твій час»[7]. Свята Хільдегарда пише, що «Син погибелі прийде тоді, коли вже закінчуватиметься день і заходитиме сонце, тобто, коли наближаться останні часи й коли світ почне хитатися в своїх основах»[8].
Про скорий прихід антихриста говорили в усі епохи: з самого початку існування цього поняття, від самих витоків християнства. Зокрема Бертина Букіййон, яка жила у першій половині 19 століття, зазначає: «Кінець світу наближається, й антихрист не забариться прийти. Ми його не побачимо, ані також ті, що за нами прийдуть. Але ті, що по них прийдуть, потраплять під його владу. В час його приходу ніщо не зміниться в домі. Все йтиме своїм звичайним ладом. Духовні вправи, праця в лічницях і все інше, до чого ми звикли, відбуватимуться як звичайно. Аж тут сестри усвідомлять собі, що паном становища став антихрист Санта Клаус»[9].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Шпіраго Ф. Антихрист. — Львів, 1995, с. 77
- ↑ Всемирная история. СОЦЭКГИЗ, М, 1959, т. 3, с. 584
- ↑ Мацейна А. Тайна беззакония СПг, 1999, с. 64
- ↑ святий Іван Золотустий
- ↑ «Scivias», св. Гільґельгарда.
- ↑ св. Іван Дамаскин
- ↑ Єз. 38:16; порівн. Об. 20:7-9
- ↑ Schmelzeis, Hl. Hildegard, стор. 377
- ↑ Curicgue, Voix prophetigue 1872, том І, стор. 427
Література
ред.
- Фрідріх Ніцше. Ораторія "Антихрист". (укр.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Лукашевич М. Царство антихриста [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Релігія і політика, Львів, УАД, 2002. ISBN 5-87332-127-2
Посилання
ред.- Антихрист // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Антихрист [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 39-40. — 1000 екз.