Papers by nariman seyityahya
Shodoznavstvo = The Oriental Studies, 2025
The article examines the features of the form of the first chapter of “The Fragments from the Nog... more The article examines the features of the form of the first chapter of “The Fragments from the Nogai Epic”, which is contained in the handwritten miscellany of the first third of the 19th century from the Institute of Manuscripts of the V. I. Vernadsky National Library of Ukraine. Based on the results obtained, conclusions are drawn regarding the genre affiliation of the work. The study confirmed the assumption that the first chapter of “The Fragments…” is a redaction of the text of the “Chapter which describes the Places of Assembly and Habitations” from “Daftar-i Chingiz-name”. It was established that not only the Berlin handwritten copy of “Chingiz-name”, in which the parts of the text corresponding to the two chapters of “The Fragments from the Nogai Epic” are in the same order as in “The Fragments…”, could be an intermediate link between the specified “Chapter” from “Daftar-i Chingiz-name” and the first chapter of “The Fragments…”, but also “History of the Tatars”, which J. von Klaproth acquired in Mozdok. The possibility of this is indicated by the fact that the “Account of the Places of Assembly and Habitations” from this “History”, as well as the first chapter of “The Fragments…”, contains a sentence close in content to a line from a song that V. Kh. Kondaraki heard from the Nogais in Crimea in 1875. Based on the results of studying Nogai folklore, it was assumed that the revision of the text of the “Chapter which describes the Places of Assembly and Habitations” from “Daftar-i Chingiz-name”, presented in the first chapter of “The Fragments from the Nogai Epic”, as well as the other two Nogai versions of this chapter of “Daftar”, appeared as a result of the adaptation of the original text to oral performance by transforming the prose text into a mixed or completely poetic one, which more closely corresponded to the Nogai epic tradition. The first chapter of “The Fragments…”, the “Dastan of the Places of Assembly and Habitations” from the Berlin handwritten copy, in which part of the text is converted into a quatrain, and the song that V. Kh. Kondaraki heard in the Crimean steppe in 1875 are the examples of such changes of the original text in the Nogai environment. Analysis of the text of the first chapter of “The Fragments from the Nogai Epic” showed that it corresponds in form to the Nogai folk epic poem with a predominant line length of 7–8 syllables and with the classical structure of their division in the form of 4 + 3 and 3 + 2 + 3 / 2 + 3 + 3. The lines are grouped into quatrains, in which even lines are consonant (abcb dbeb fbgb…). In accordance with this, the work itself can be considered as a monorhyme. The function of the so-called “redif rhyme” in it is performed by the lexical epiphora yurtıdur. The content of the first chapter of “Excerpts” allows us to attribute it to the genre of historical songs (yır) of the Nogais.
The World of the Orient / Східний світ, 2025
The paper presents the results of the study of a small manuscript on the history of the Crimean K... more The paper presents the results of the study of a small manuscript on the history of the Crimean Khanate, known under the conventional title of "A Brief History of the Crimean Khans". Based on the study of the Kyiv and Berlin manuscripts, the features of the writing's content were examined , and the sources of information were identified. The analysis of the manuscript content proves that it can be divided into 4 parts, containing the genealogy of the founder of the Giray dynasty, Khadzhi Giray Khan, and a list of his sons, a commented chronology of the succession of Crimean khans in 1475-1654, an uncommented chronology of the succession of khans in 1666-1724, and a description of certain historical events that took place in the Crimean Khanate between 1725/6 and 1730. It is found that the source of the conventional first part of "A Brief History" is "Shejere-i Turki" by Abu-l-Ghazi. The main source of the conventional second part of "A Brief History" is "Taqwīm al-tawārīkh" by Katib Celebi. The odds are that he used "Fadhlakat al-Tawārīkh" by Kâtib Celebi, and "Ta'rīkh al-Djannābī" and "Tanqih-i Tawarikh-i Muluk" by Hezârfen as additional sources. The source of the conventional third part, most likely, was an uncommented chronology of the change of power in Crimea, written in the high style Ottoman language, which has not survived to our time or has not yet been found. The study suggests that this part of "A Brief History" and the corresponding part of Seyyed Muhammad Riza's "Seven Planets", originate from the common source. The conventional fourth part of "A Brief History of the Crimean Khans" most likely belongs to the pen of the author himself and from this point of view deserves special attention. The list of the manuscript's sources and the content of its small fourth part written by the author himself allow us to get to see him as a person well-versed in history and well educated for his time, and assume that he was an ethnic Nogai or Crimean Tatar from the retinue of one of the Giray dynasty sultans in the North Caucasus. The results of the research also include the transcriptive text of the manuscript based on a comparative study of the Berlin and Kyiv manuscripts and its translation into Ukrainian, which are attached hereto.
Східний світ - The World of the Orient, 2025
The article presents the study results of the language of a small work on the history of the Crim... more The article presents the study results of the language of a small work on the history of the Crimean Khanate, known under the conventional name “A Brief History of the Crimean Khans”. Earlier, the language of the work was characterized by researchers as Nogai-Tatar (J. von Klap-roth, 1807–1808) and Crimean Tatar (M. A. Usmanov, 1975). In order to establish the language, a comparative study of the languages of the Berlin and Kyiv manuscripts of “A Brief History” was conducted, and their characteristic features were singled out. They formed two groups, one of which reflects the characteristic features of the languages of the Oguz group, and the second one – the languages of the Kipchak group.
The analysis of the identified linguistic features of the manuscript versions of the work has showed that its language is mixed, in which the features characteristic of Turkic languages of the Kipchak group, widespread in the North Caucasus and the Northern Black Sea region, are combined with the features characteristic of Oguz languages, primarily Ottoman. Searches for the dialectal basis of the language of “A Brief History of the Crimean Khans” showed that it is, with minor differences, close to the language of the Crimean official letters and other documents of the Crimean Khanate of the second half of the 16th to the beginning of the 18th century, as well as to the colloquial language of the city of Bakhchisarai in the Crimea. All this made it possible to preliminarily characterize the language of the work as an old Crimean Tatar written language.
Study of the peculiarities of the spelling of the numerals toḳuz (“nine”), toḳsan (“ninety”) and tört (“four”) with the initial sound /t/, which only partially corresponds to the spelling of these numerals in official letters and other documents of the Crimean Khanate of the second half of the 16th – beginning of the 18th century, allowed us to assume that the work was created among the Nogai people, subjects of the Crimean khans, in the North Caucasus. The analysis of the reports of J. von Klaproth regarding the Nogai-Tatar language of the work and the use by the Nogai of the old Tatar language in writing, which is called Jagatai (Dshagatai) or Shagaltai (Schagaltai), confirmed this assumption and made it possible to finally establish that the work was written in a language that coincides with the language of official letters and other documents produced in the Crimean Khanate between the second half of the 16th – the early 18th century, i.e. in the old Crimean Tatar written language.
У статті викладено результати дослідження мови невеликого за обсягом твору з історії Кримського ханства, відомого під умовною назвою “Стисла історія кримських ханів”. Раніше мова твору була охарактеризована дослідниками як ногайсько-татарська (Ю. фон Клапрот, 1807–1808) і кримськотатарська (М. А. Усманов, 1975). З метою встановлення мови було проведено порівняльне дослідження мови берлінського та київського списків “Стислої історії”. Виокремлено характерні особливості мови списків, які становлять дві групи, одна з яких відображає характерні риси мов огузької групи, а друга – мов кипчацької групи.
Аналіз виявлених мовних особливостей списків твору показав, що його мова є змішаною, у якій характерні риси, властиві тюркським мовам кипчацької групи, поширеним на Північному Кавказі та в Північному Причорномор’ї, поєднані з рисами, властивими огузьким мовам, насамперед османській. Пошуки діалектної основи мови “Стислої історії кримських ханів” засвідчили, що вона з незначними відмінностями близька до мови кримських офіційних листів та інших документів Кримського ханства другої половини XVI – початку XVIII століття, а також до розмовної мови міста Бахчисарая в Криму. Все це дало підстави попередньо охарактеризувати мову твору як стару кримськотатарську писемну мову.
Дослідження особливостей орфографії числівників toḳuz (“дев’ять”), toḳsan (“дев’янос-то”) і tört (“чотири”) з початковими звуками /т/, яка лише частково відповідає написанню цих числівників в офіційних листах та інших документах Кримського ханства другої половини XVI – початку XVIII століття, дало змогу припустити, що твір був створений у сере-довищі ногайців, підданих кримських ханів, на Північному Кавказі. Аналіз повідомлень Ю. фон Клапрота щодо ногайсько-татарської мови твору й використання ногайцями на письмі старої татарської мови, яка називається джагатайською або шагалтайською, підтвердив це припущення й дав підстави остаточно встановити, що твір був написаний мовою, яка збігається з мовою офіційних листів та інших документів Кримського ханства другої половини XVI – початку XVIII століття.
The Oriental Studies - Сходознавство, 2024
This article presents the results of a preliminary study of the first chapter of “The Fragments f... more This article presents the results of a preliminary study of the first chapter of “The Fragments from the Nogai epic”, which is contained in a manuscript miscellany of the first third of the 19th century from the Manuscript Institute of the National Library of Ukraine named after V. I. Vernadskyi. At this stage of the research, searches for texts that correlate with the text of the first part of “The Fragments…” were conducted, in order to identify its sources and ways of its appearance on the basis of their comparative study in the future. During the research, it was established that in terms of content, structure and construction of sentences, the first chapter of “The Fragments…” is close to the “Chapter which describes the Places of Assembly and Habitations” from the anonymous work “Daftar-i Chingiz-name” of the 1680s. Finding out this made it possible to discover four more texts related to the indicated text from “The Fragments…” Two of them stem from manuscripts which were common among the Bashkirs between the 18th and the first third of the 19th centuries, and the two others stem from manuscripts that come from the Nogai environment, one of which belongs to the time before 1807. The importance that the Bashkirs and Nogais were giving not only to the “Daftar-i Chingiz-name”, but also separately to the chapter which describes the places of assembly and habitations as a source from their history, allowed us to assume that the anonymous author-compiler of “Daftar-i Chingiz-name” based it on a folklore work created in the Bashkir lands, possibly by the Nogais. A preliminary comparison of “The Fragments from the Nogai Epic” with the corresponding fragment of the copies of “Daftar-i Chingiz-name”, which is contained in a manuscript from the Berlin National Library, showed that they were probably directly related to each other by origin and that the first chapter of “Fragments” stemmed from “The Chapter that describes the Places of Assembly and Habitations” of the “Daftar-i Chingiz-name”. Acquaintance with the discovered texts showed the perspective of their comparative study for elucidating the history of the text of the first chapter of “Fragments”.
Сейтяг’яєв Н. С. ГЕНЕАЛОГІЯ СПИСКІВ “СТИСЛОЇ ІСТОРІЇ КРИМСЬКИХ ХАНІВ”, 2024
The paper presents the results of the study of the genealogy of the copies of a small work on the... more The paper presents the results of the study of the genealogy of the copies of a small work on the history of the Crimean Khanate, known under the conventional title “A Brief History of the Crimean Khans”. Based on a comparative study of the Kyiv and Berlin manuscripts, the important data on the history of the text of the work were obtained. In particular, the probable time of its creation (1730–1736) and the time when it was copied into the Berlin copy of the Abu-l-Ghazi’s work (around 1737) were determined. It has been proven that the “Brief History” is a separate work, and not a continuation of the “Turkic Genealogy” of Abu-l-Ghazi, to which it was added in the Kyiv manuscript. It was found that the Berlin manuscript was the first of the manuscripts of North Caucasian origin into which the “Brief History” was copied.
It was established that the main events in the history of the protographs of the currently known “Shejere-i Turki” copies, which contain the “Brief History”, with the exception of its copying into the Berlin manuscript in St. Petersburg, had taken place in the North Caucasus. This fact, in combination with the presence of Nogai-themed texts in the Berlin and Kyiv handwritten miscellanies, enabled us to put forward a hypothesis of their circulation among the Nogais in the North Caucasus. This is also evidenced by the marginalia which concern the Nogai people’s history in
the text of the “Shejere-i Turki” in the Kyiv manuscript.
The study results show the perspectives of a comparative study of the currently known copies of the “Shejere-i Turki”, containing “A Brief History of the Crimean Khans”, in order to identify the ways of their appearance and dissemination in the North Caucasus.
“Розділ про Ідікі” з рукописного збірника “Абу-л-Газі. Родовід тюрків” ІР НБУВ (походження, мова і зміст), 2022
The article deals with the “Chapter on Idiki” (“Faṣl-ı İdiki”) from the manuscript miscellany tit... more The article deals with the “Chapter on Idiki” (“Faṣl-ı İdiki”) from the manuscript miscellany titled “Abu-l-Ghazy. Genealogy of the Turks” (F. V, No. 3780) from the collection of Institute of Manuscripts of V. I. Vernadsky National Library of Ukraine, in Kyiv (Fund V “Odessa Society of
History and Antiquities”, No. 3780). It is located at the beginning of the part of the handwritten manuscript miscellany, which we conditionally called “Nogai” part. It was found out that the “Chapter on Idiki” is directly connected with the “Chapter that tells the dastan of Idige-bek” from
“Daftar-i Chingiz-name”.
The difference between the text of the Edigey’s genealogy in the Kyiv manuscript and the corresponding chapter from “Daftar-i Chingiz-name” lies in the exclusion of a part of the text before the final words “And Allah knows the truth” (“Ve Allahü aʻlem”), which is not directly related to the list of Edigey’s descendants, in the reduction of separate words and phrases in a number of sentences, as well as in the absence of three episodes in it, the nature of which suggests that they were omitted by the copyist. Another difference is the discrepancy between some names of places
and people.
Two variants of the prayer formula that refers to the name of Edigey in the “Chapter on Idiki” and in its source show the degree of sacralization of his personality in the environment in which they were created. In the Kyiv manuscript, it was erased and the name Edig Sary (“fair-haired”, “blond”) was added over this place. This indicates a lack of reverence for Edigey in the person who did this (probably the owner of the Kyiv manuscript, Muhammad-efendi b. Khota).
The main difference of the “Chapter on Idiki” is connected with the changing in it the Chagatai-based language of the source to the Ottoman-Turkish, which was carried out due to phonetic and lexical changes in the text. At the same time, it contains certain elements that may be associated with the original text or with the Turkic languages of the North Caucasus. Taking into account the regular replacement of Chagatai elements in the text with Ottoman-Turkish ones, it can be assumed
that this is due to the influence of the Turkic languages of the North Caucasus. In particular, the use of the word kişi (“junior”), which reflects the phonetic features of the Nogai language (the transition from /ch/ to /sh/ at the root of the word), suggests that such a language could be
Nogai and that the author of the abbreviation or copyist who copied the text into the Kyiv manuscript, was a Nogai.
The exact time of the appearance of the “Ottoman-Turkish” version of the genealogy of Edigey from “Daftar-i Chingiz-name” is not known. Its appearance is apparently associated with the strengthening of the Ottoman cultural influence in the Northern Black Sea region and the North
Caucasus and the transformation of the Ottoman-Turkish language in the 17th – 18th centuries in the language of literacy and diplomacy in these regions. The need to create an “Ottoman-Turkish” version of the “Chapter” could be caused by the need to substantiate any claims of the Nogai elite
in the new historical conditions that developed in the North Caucasus or in the Northern Black Sea region.
Keywords: “Chapter on Idiki”, Kyiv manuscript, “Daftar-i Chingiz-name”, Turkic languages of the North Caucasus, “Ottoman-Turkish” version, genealogy of Edigey, Nogais
“Розділ про Ідікі” з рукописного збірника “Абу-л-Газі.
Родовід тюрків” ІР НБУВ (походження, мова і зміст)
У статті розглядається “Розділ про Ідікі” (“Faṣl-ı İdiki”) з рукописного збірника “Абу-л-Газі. Родовід тюрків” (ф. V, № 3780), який міститься в зібранні Одеського товариства історіїта старожитностей, що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки
України ім. В. І. Вернадського в Києві. Вона міститься на початку частини збірника, яку умовно названо нами “ногайською”. З’ясовано, що “Розділ про Ідікі” безпосередньо пов’язаний з “Розділом, що розповідає дастан про Ідіге-бекa” з “Дафтар-і Чингіз-наме”.
Відмінність тексту родоводу з київського рукопису від відповідного йому розділу з “Дафтар-і Чингіз-наме” полягає у вилученні частини тексту перед завершальними словами “А істину знає Аллах” (“Ve Allahü aʻlem”), яка не має безпосереднього стосунку до перерахування нащадків Едигея, у скороченні окремих слів і фраз у низці речень, а також у відсутності в ній трьох епізодів, характер яких свідчить про те, що вони були пропущені переписувачем. Ще однією відмінністю є різночитання окремих географічних назв та особових
імен.
Варіанти молитовної формули при імені Едигея в “Розділі про Ідікі” та її джерелі показують міру сакралізації його особистості в середовищі, у якому вони були створені. У київському збірнику вона була затерта і над цим місцем дописано ім’я Едіг Сари (“світлово-
лосий”, “блондин”), що свідчить про відсутність в особи, яка це зробила (ймовірно, увласника київського манускрипту Мухаммеда-ефенді б. Хота), пієтету щодо Едигея.
Головна відмінність “Розділу про Ідікі” пов’язана зі зміною в ньому чагатайської в основі мови джерела на османсько-турецьку, яка здійснена за рахунок змін у фонетиці та лексиці тексту. Водночас у ньому є окремі елементи, які можуть бути пов’язані з первісним
текстом або тюркськими мовами Північного Кавказу. Зважаючи на регулярну заміну в тексті чагатайських елементів на османсько-турецькі, можна припустити, що це пов’язано із впливом тюркських мов Північного Кавказу. Зокрема, використання слова kişi (“молодший”), яке відображає фонетичні особливості ногайської мови (перехід /ч/ у /ш/ у корені слова), свідчить про те, що такою мовою могла бути ногайська і що автором скорочення або
переписувачем, який скопіював текст до київського збірника, був ногаєць.
Точний час появи “османсько-турецької” редакції родоводу Едигея з “Дафтар-і Чингіз-наме” не відомий. Її поява, судячи з усього, пов’язана з посиленням османського культурного впливу в Північному Причорномор’ї і на Північному Кавказі та з перетворенням османсько-турецької мови в XVII–XVIII ст. у зазначених регіонах у мову писемності та дипломатії. Потреба у створенні “османсько-турецької” редакції “Розділу” могла бути ви-
кликана необхідністю обґрунтування якихось претензій ногайської еліти за нових історичних умов, що складалися на Північному Кавказі чи в Північному Причорномор’ї.
Ключові слова: “Розділ про Ідікі”, київський манускрипт, “Дафтар-і Чингіз-наме”, тюркські мови Північного Кавказу, “османсько-турецька” редакція, генеалогія Едигея, ногайці
Zolotoordynskoe Obozrenie, 2015
This publication contains a fragment about the history of Crimean khans from the historical work ... more This publication contains a fragment about the history of Crimean khans from the historical work "Umdet al-Akhbar" written by a Crimean author Abdulgaffar Kyrymi. In particular, this publication contains a translation of the story about the descendants of Bash-Timur (Tash-Timur according to another version). In this story, Abdulgaffar Kyrymi thoroughly reveals the history of the descendants of Bash-Timur – Gyyaseddin and Devlet-Berdi. He also tells how Haji Giray, Devlet-Berdi's son, became Khan. In addition, he provides information about khan Ulugh Muhammad, Bash-Timur's cousin. The author provides us with a very interesting and supporting information in a separate addition to the margins of the manuscript. In particular, this addition contains a brief history of the Turkic tribes and inhabitants of Tataristan, birthplace of the Seljuks and Osman family from the Kayi clan. It also tells how the Ottomans took control of Crimea, examines in detail the reasons for th...
The World of the Orient, Jun 30, 2021
This work deals with certain issues of attribution of the handwritten manuscript miscellany "Abu-... more This work deals with certain issues of attribution of the handwritten manuscript miscellany "Abu-l-Gazi. Genealogy of the Turks" from the collection of Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine named after V. I. Vernadsky (Fund V "Odesa Society of History and Antiquities", No. 3780). The special attention is paid to the problems of the manuscript dating and ascertainment of facts about its owners. The main focus of the work was to study paleographic features and content of the texts of historical works and passages, inscriptions of various contents in the margins, the back sides of binding covers and on manuscript sheets which do not contain the main text. It was found that the manuscript under study is three separate manuscripts combined in one manuscript book, conventionally named according to the content or the alleged place of copying "Nogai", "Kumyk" (main) and "Kabardian" parts. It is determined that the "Kumyk" part was supposedly copied in the Kumyk lands of Dagestan at the end of the 18 th century (after 1792) or at the beginning of the 19 th century (after 1800) and at first belonged to a representative of the Kumyk nobility, from which it passed to Muhammad Effendi b. Khota. Apparently, he was that one who bound it into one manuscript together with two handwritten small notebooks around the beginning of the 19 th century. It was found that the other two parts of the handwritten manuscript miscellany are dated to the second half of the 18 th -early 19 th centuries. The manuscript in which the three mentioned parts were combined was in use by Muhammad Effendi b. Khota (and possibly another owner of the manuscript after him as well) between 1804 and 1839. It was confirmed that the authorship of the text of the "Derbend-name" in the manuscript belongs to Mohammed Avabi Aktashi and that it contains an appendix (zeyl). It was found that the second owner of the "Kumyk" part and the first owner of the manuscript in its present form, Muhammad Effendi b. Khota lived among the Nogays, Abazin-Altykeseks and Kabardians in the Beshtau district (Pyatigorye region of the North Caucasus) and that he should probably be identified with Cutel-ogly Muhammad Effendi, a resident of the Sultan village (aul), information about which was transmitted in the notes of W. Glen. It is suggested that the manuscript in question was the protograph for the manuscripts of the "Turkic genealogy" and "Derbend-name" copied by the enlightener of the Kabardian people, Sh. Nogmof.
The World of the Orient, 2019
Question concerning the number of Muslim Turkic population in the Crimean Khanate on the eve of R... more Question concerning the number of Muslim Turkic population in the Crimean Khanate on the eve of Russian conquest in the 70's of the 18 th century is important for understanding of the history of the Crimea and the Crimean Tatars, as well as the history of development and decay of the Golden Horde Turkic civilization. For the first time this question was raised in the work of F. F. Lashkov in 1916. He believed that during the Crimean Khanate, "the degree of population of the country was not appropriate to the physical conditions that this country". In the 1920s the A. Markevich supported an idea of Lashkov and tried to substantiate the additional arguments. These researchers believed that the population of the Crimean peninsula in the Khan period was slightly higher than 300 thousand people. Nearly at the same time, A. Ozenbashli had another view -he argued that more than 3 million people lived in the Crimean Khanate. In this article the testimonies of contemporaries regarding the population size in the Crimean khanate, as well as the data of the Crimean historical works are considered. The research substantiates the expediency of calculating the population of the Crimean Khanate on the basis of information about the number of troops, considering the criteria for calculating and choosing the coefficient to be used in calculations. On the basis of the data derived from these sources, the number of Khanate population in the final stages of its existence is calculated. It was found out that the first significant reduction of the population of the Khanate occurred at the last Crimean Khan Shahin Girey in 1777. It was established that the population of the Crimean Khanate in the period up to 1777 was about 1.44-3.2 million people, of which 0.9-2.4 million were Crimean Tatars and 540-800 thousand were Nogai.
2 Metindeki butun ayirmalar tarafimizca ikmal edilmistir. N. S. 3 Sovyetler Birligi zamaninda Len... more 2 Metindeki butun ayirmalar tarafimizca ikmal edilmistir. N. S. 3 Sovyetler Birligi zamaninda Leningrad’daki “SSCR AN Instituta Vostokovedeniya” Turkce elyazmalari fonunda muhafaza edilmekte idi. Erisim Numarasi B 756 (590 ic) Tur. [St. Petersburg nushalarindan biri bugun de ayni enstitude bulunmaktadir. Digeri ise St. Petersburg Devlet Universitesi Vostocniy Fakultet kutuphanesindedir. Serkan Acar]
DERBENDNÂME’NİN KYİV YAZMASINDAKİ VERSİYONU VE ONUN ZEYLİ, 2021
The considered version of “Derbend-Nâmeh” is contained in the handwritten miscellany of the Natio... more The considered version of “Derbend-Nâmeh” is contained in the handwritten miscellany of the National Library of Ukraine. Its tittle is Et-Târîḫü Bâbü’l-Ebvâb “Derbendnâme” der zemân-ı Nûşirvân-ı ʻÂdil (“The History of Bâb al-Abvâb “Derbend-Nâmeh” during the reign of Nushirvan the Just”). The version contains a supplement entitled Derbend’de olan ziyâret-gâhı beyân ider (“It talks about visit places in Derbend”). The same addition is contained in Persian translation of “Derbend-Nâmeh” by Ali-Yâr ibn Kâzim. Comparison of two texts shows that the version contained in the Kyiv manuscript may be the source for the Persian translation and therefore it is of interest for research.
До питання атрибуції рукописного збірника “Абу-л-Газі. Родовід тюрків” із зібрання ІР НБУВ НБУВ // Східний світ. - 2021. - №2. - С. 103-144., 2021
This work deals with certain issues of attribution of the handwritten manuscript miscellany “Abu-... more This work deals with certain issues of attribution of the handwritten manuscript miscellany “Abu-l-Gazi. Genealogy of the Turks” from the collection of Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine named after V. I. Vernadsky (Fund V “Odesa Society of History and Antiquities”, No. 3780). The special attention is paid to the problems of the manuscript da-ting and ascertainment of facts about its owners. The main focus of the work was to study paleographic features and content of the texts of historical works and passages, inscriptions of various contents in the margins, the back sides of binding covers and on manuscript sheets which do not contain the main text. It was found that the manuscript under study is three separate manuscripts combined in one manuscript book, conventionally named according to the content or the alleged place of copying “Nogai”, “Kumyk” (main) and “Kabardian” parts. It is determined that the “Kumyk” part was supposedly copied in the Kumyk lands of Dagestan at the end of the 18th century (after 1792) or at the beginning of the 19th century (after 1800) and at first belonged to a representative of the Kumyk nobility, from which it passed to Muhammad Effendi b. Khota. Apparently, he was that one who bound it into one manuscript together with two handwritten small notebooks around the beginning of the 19th century. It was found that the other two parts of the handwritten manuscript miscellany are dated to the second half of the 18th – early 19th centuries. The manuscript in which the three mentioned parts were combined was in use by Muhammad Effendi b. Khota (and possibly another owner of the manuscript after him as well) between 1804 and 1839. It was confirmed that the authorship of the text of the “Derbend-name” in the manuscript belongs to Mohammed Avabi Aktashi and that it contains an appendix (zeyl). It was found that the second owner of the “Kumyk” part and the first owner of the manuscript in its present form, Muhammad Effendi b. Khota lived among the Nogays, Abazin-Altykeseks and Kabardians in the Beshtau district (Pyatigorye region of the North Caucasus) and that he should probably be identified with Cutel-ogly Muhammad Effendi, a resident of the Sultan village (aul), information about which was transmitted in the notes of W. Glen. It is suggested that the manuscript in question was the protograph for the manuscripts of the “Turkic genealogy” and “Derbend-name” copied by the enlightener of the Kabardian people, Sh. Nogmof.
“Стисла історія” ель-Хадж Курбана як ймовірне джерело перекладених черкеських генеалогій другої половини XVIII–XIX ст., 2019
The article analyzes the “The Excerpt from the lineages of the Kabardian Murzas”, from the manusc... more The article analyzes the “The Excerpt from the lineages of the Kabardian Murzas”, from the manuscript of the Manuscript Institute of the V. Vernadskiy National Library of Ukraine. Particular attention is paid to the exploring the local Turkic elements in the text of the monument, as well as its contents. For this purpose two translated genealogies of the Kabardian princes are involved for comparison – “Translation from the Kabardian lineage, which is written in the following content” and “Legend of the princes of Circassian”.
The analysis of the text of “The Excerpt” allowed to reveal in it four words that are typical for the vocabulary of the local Turkic languages of the North Caucasus: tökülen (tögülen), keme (geme), yeddi and tüzedeler. It was found that three of them are characteristic for the Turkic peoples that are neighbors of Kabardians – the Balkars, the Karachays, the Kumyks and the Nogais, and one (yeddi) – is inherent for the vocabulary of the Azerbaijani language and could be included in the text in Ottoman-Turkish language with the help of Kumyk language.
Comparative research of the text of “The Excerpt” showed that the absence in it of one or another branch of the lineage, available in the later translated genealogies of the Kabardian princes, is connected, above all, with their belonging to one or another family. It may also be connected to their practical purpose, for the determine of which we don’t have enough material yet.
As a result of the study, the time of the monument creation (1757–1758), the name of its author (al-Hajj Kurban) and the person who ordered it (Prince Elmurza Bekovich-Cherkasky) were established. The language of the work is defined as Ottoman Turkish with elements of local Turkic languages, in which the influence of Kumyk language prevails. It is established that the monument is written in the traditions of Muslim historiography and genealogy involving these translations and oral genealogies of the Kabardians. Based on the results of the study, it was concluded that the “Brief History” of al-Hajj Kurban is probably the first monument of the Kabardian historiography proper and is a source for later genealogies of the Kabardian princes.
Keywords: “Brief history”, genealogy, historiography, the Kabardians, Kumyk language,
Ottoman Turkish language, “The Excerpt”, the North Caucasus
В статье анализируется “Отрывок из родословных кабардинских мурз”, который содержится в рукописи Института рукописи Национальной библиотеки Украины им. В. И. Вернадского. Особое внимание уделено исследованию местных тюркских элементов в тексте памятника, а также его содержания. С этой целью для сравнения привлечены две переводные генеалогии кабардинских князей – “Перевод с родословной кабардинского, писанного в нижеследующем содержании” и “Сказание о князьях черкесских”.
В результате исследования были установлены время составления памятника (1757–1758 гг.), имя автора (эль-Хаджж Курбан) и личность заказчика (князь Эльмурза Бекович-Черкасский). Язык памятника определен как османско-турецкий с элементами местных тюркских языков, в которых преобладает влияние кумыкского языка. Установлено, что памятник написан в традициях мусульманской историографии и генеалогии с привлечением данных преданий и устных генеалогий кабардинцев. На основе результатов исследования
сделан вывод о вероятности того, что “Краткая история” эль-Хаджж Курбана представляет собой первый памятник собственно кабардинской историографии и является источником для более поздних генеалогий кабардинских князей.
Ключевые слова: генеалогия, историография, кабардинцы, “Краткая история”, кумыкский язык, османско-турецкий язык, “отрывок”, Северный Кавказ
HARF ÇEVİRİSİ PROBLEMLERİ VE PRENSİPLERİ / KIRIM TATAR TÜRKÇESİ-TÜRKİYE TÜRKÇESİ-RUSÇA SÖZLÜK / Refik MUZAFAROV, Nüzhet MUZAFAROV, 2018
Bu yazıda, Kırım Tatarlarının önemli bilim adamlarından Prof. Dr. Refik MUZAFAROV tarafından Kiri... more Bu yazıda, Kırım Tatarlarının önemli bilim adamlarından Prof. Dr. Refik MUZAFAROV tarafından Kiril yazısıyla hazırlanmış Kırım Tatar Türkçesi-Rusça Sözlük yayına hazırlanırken kullanılan Kiril yazısı - Latin yazısı yönünde harf çevirisi prensipleri ve genel olarak Kırım Tatar Türkçesinde bununla ilgili sorunlar üzerinde durulmaktadır.
Ön Söz / KIRIM TATAR TÜRKÇESİ-TÜRKİYE TÜRKÇESİ-RUSÇA SÖZLÜK / Refik MUZAFAROV, Nüzhet MUZAFAROV, 2018
Bu yazı, Prof. Dr. Refik MUZAFAROV ve onun kardeşi Nüzhet MUZAFAROV tarafından hazırlanıp Türkiye... more Bu yazı, Prof. Dr. Refik MUZAFAROV ve onun kardeşi Nüzhet MUZAFAROV tarafından hazırlanıp Türkiye Türkçesine çevrilerek yayımlanan Kırım Tatar Türkçesi-Rusça Sözlüğü'nün Ön Söz'üdür. Yazıda ayrıca Kırım Tatarlarının önemli bilim adamlarından biri olan Prof. Dr. R. Muzafarov'un biyografisi, halkının vatanı Kırım'a dönmesi uğruna verdiği mücadeleye katkısı, bilimsel çalışmaları ve bu cümleden olarak Kırım Tatarcası-Rusça ve Rusça-Kırım Tatarcası sözlükleri üzerinde çalışması kısadan anlatılmakta.
Східний Світ, 2019
Question concerning the number of Muslim Turkic population in the Crimean Khanate on the
eve of R... more Question concerning the number of Muslim Turkic population in the Crimean Khanate on the
eve of Russian conquest in the 70’s of the 18th century is important for understanding of the history
of the Crimea and the Crimean Tatars, as well as the history of development and decay of the
Golden Horde Turkic civilization. For the first time this question was raised in the work of
F. F. Lashkov in 1916. He believed that during the Crimean Khanate, “the degree of population of
the country was not appropriate to the physical conditions that this country”. In the 1920s the
A. Markevich supported an idea of Lashkov and tried to substantiate the additional arguments.
These researchers believed that the population of the Crimean peninsula in the Khan period was
slightly higher than 300 thousand people. Nearly at the same time, A. Ozenbashli had another
view – he argued that more than 3 million people lived in the Crimean Khanate.
In this article the testimonies of contemporaries regarding the population size in the Crimean
khanate, as well as the data of the Crimean historical works are considered. The research substantiates
the expediency of calculating the population of the Crimean Khanate on the basis of information
about the number of troops, considering the criteria for calculating and choosing the
coefficient to be used in calculations. On the basis of the data derived from these sources, the
number of Khanate population in the final stages of its existence is calculated. It was found out
that the first significant reduction of the population of the Khanate occurred at the last Crimean
Khan Shahin Girey in 1777. It was established that the population of the Crimean Khanate in the
period up to 1777 was about 1.44–3.2 million people, of which 0.9–2.4 million were Crimean Tatars
and 540–800 thousand were Nogai.
К вопросу о численности мусульманского тюркского населения
в Крымском ханстве в конце XVIII в.
Вопрос о численности мусульманского тюркского населения в Крымском ханстве нака-
нуне российского завоевания 70-х гг. XVIII в. имеет важное значение для понимания исто-
рии Крыма и крымских татар, а также истории развития и упадка золотоордынской
тюркской цивилизации. Впервые эта тема была поднята в работе Ф. Ф. Лашкова 1916 г. Он
считал, что во времена Крымского ханства “степень населенности страны не была в соот-
ветствии с теми физическими условиями, которыми одарена эта страна”.
В 1920-е годы идею Ф. Ф. Лашкова поддержал и попытался обосновать дополнитель-
ными аргументами А. И. Маркевич. Названные исследователи считали, что численность
населения Крымского полуострова в ханский период была чуть выше 300 тысяч человек. В
те же годы оппонентом им выступил А. Озенбашлы, который утверждал, что в Крымском
ханстве проживало более 3 млн человек.
В данной статье рассмотрены свидетельства современников о численности населения в
Крымском ханстве, а также данные крымских исторических сочинений. В исследовании обосновывается целесообразность расчета численности населения Крымского ханства на
основе сведений о количестве войска, рассматриваются критерии расчета и выбора коэф-
фициента, который следует использовать в вычислениях.
На основе данных, полученных из названных источников, произведен расчет количества
населения ханства в завершающие периоды его существования. Выяснено, что первая зна-
чительная убыль населения ханства имела место при последнем крымском хане Шагин-
Гирее в 1777 г. Установлено, что численность населения Крымского ханства в период до
1777 г. составляла порядка 1,44–3,2 млн человек, из которых 0,9–2,4 млн составляли крым-
ские татары и 540–800 тыс. – ногайцы.
V.İ. Vernadskiy adına Milliy İlmiy Kitaphaneniñ Elyazma Bölüginde bulunğan qırımtatar ve türk tar... more V.İ. Vernadskiy adına Milliy İlmiy Kitaphaneniñ Elyazma Bölüginde bulunğan qırımtatar ve türk tarihleri, tilleri ve edebiyatları boyunca malzemeler
(Resources on the Crimean Tatar and Turkish history, language and literature, stored in the V.I. Vernadsky National Scientific Library. / Материалы по крымскотатарской и турецкой истории, языку и литературе, хранящиеся в Национальной научной библиотеке им. В.И. Вернадского)
Yazıda bazı yazma eserlerinin içeriği tanıtılıp makaleye ek olarak onların genel listesi verilmiştir. İlk kez yayınlanmış Muhtasar Kırım Hanlığı Tarihi ve Abdülgaffar Kırımî'nin Umdetü'l-Ahbar'ından bir parçası gibi örnek parçalar araştırmacıların dikkatini çekebilirler.
The article describes the contents of some manuscripts and, at the end, a general list of manuscript materials is attached. Some excerpts that are given as examples, such as The Short History of the Crimean Khanate which was published in the article for the first time and an extract from "Umdet al-ahbar" by Abdulgaffar Kyrymi, can attract the attention of researchers.
В статье дано описание содержания некоторых рукописей и в конце приложен общий перечень рукописных материалов. Некоторые из представленных в качестве образцов отрывков, такие как впервые опубликованная в статье "Краткая история Крымского ханства" и отрывок из "Умдет аль-ахбар" Абдульгаффара Кырыми, могут привлечь внимание исследователей.
В статье дается обзор процесса развития крымской историографии на Крымском полуострове в период с... more В статье дается обзор процесса развития крымской историографии на Крымском полуострове в период существования на нем советской автономии (1921-1945 гг.). Обозначаются этапы возрождения, развития и ликвидации собственно крымской историографии на полуострове в эти годы, а также начала формирования концепции "русского Крыма".
В статье рассматриваются особенности новой рукописи
“Истории Челеби Акая”, обнаруженой в Библиоте... more В статье рассматриваются особенности новой рукописи
“Истории Челеби Акая”, обнаруженой в Библиотеке
раритетных произведений Стамбульского университета в
2014 г. Осуществлена сверка новой рукописи с четырьмя
известными рукописями исторического произведения
Челеби Акая из Бахчисарая, Киева, Санкт-Петербурга и
Каира. К сверке привлечены также 3 стамбульские списка
“Семи планет” Мухаммеда Ризы, а также уникальная
рукопись “ Умдет ал-ахбар” Абд ал-Гаффара Кырыми.
В ходе исследований стамбульской рукописи “Истории
Челеби Акая” выяснено время написания произведения
(1754) и имя автора (Абд ар-Рахман б. Мухаммед ал-
Хальвети), установлено две известны в настоящее время
авторские редакции этого произведения.
The article provides information on basic features of the new-found manuscript of “History of
Chelebi Aqai”. The copy was discovered in the Istanbul University Rare Works Library in 2014. The
research is based on the comparison of this new manuscript and four known copies of Chelebi Aqai’s
historical work from Bakhchysarai, Kyiv, St. Petersburg and Cairo. Three Istanbul manuscript copies
of Muhammed Riza’s “Seven planets” and the unique Istanbul manuscript of Abd al-Ghaffar Qyrymi’s
“Umdet al-akhbar” were also taken for comparison. The study of Istanbul manuscript of “History of
Chelebi Aqai” allowed determining the time of writing (1754) and the name of the author (Abd al-Rahman
b. Muhammad al-Khalveti). It is established that now we have two author’s versions of this work.
The report examines the practical steps for transition of the Crimean
Tatar literary language scr... more The report examines the practical steps for transition of the Crimean
Tatar literary language script to the Latin alphabet in the period since
the early 1990s till the end of 2013. It presents the analysis of results
of the international conference of 1992, Kurultay session of 1993,
Parliament Resolution of the Autonomous Republic of Crimea “On
the alphabet of the Crimean Tatar language” of 1997, the Romanian
diaspora’s initiatives in 2009, the preparation of the orthography rules
draft for the Crimean Tatar language in 2009‒2010, discussions on
the Latin alphabet and orthography rules for 2010‒2013.
Проблеми переходу на латиницю кримських татар
на початку 1990-х – наприкінці 2013 р.
Доповідь розглядає практичні кроки з переведення писемності
кримськотатарської літературної мови на латинську графіку в пе-
ріод з початку 1990-х – на кінець 2013 р. Аналізові підлягають ре-
зультати міжнародної конференції 1992 р., сесії Курултаю 1993 р.,
постанови Верховної Ради АРК “Про абетку кримськотатарської
мови” 1997 р., ініціативи румунської діаспори 2009 р., підготов-
ки проекту правил орфографії кримськотатарської мови у 2009–
2010 рр., дискусій з питань латинської графіки та правил орфо-
графії у 2010–2013 роках.
Uploads
Papers by nariman seyityahya
The analysis of the identified linguistic features of the manuscript versions of the work has showed that its language is mixed, in which the features characteristic of Turkic languages of the Kipchak group, widespread in the North Caucasus and the Northern Black Sea region, are combined with the features characteristic of Oguz languages, primarily Ottoman. Searches for the dialectal basis of the language of “A Brief History of the Crimean Khans” showed that it is, with minor differences, close to the language of the Crimean official letters and other documents of the Crimean Khanate of the second half of the 16th to the beginning of the 18th century, as well as to the colloquial language of the city of Bakhchisarai in the Crimea. All this made it possible to preliminarily characterize the language of the work as an old Crimean Tatar written language.
Study of the peculiarities of the spelling of the numerals toḳuz (“nine”), toḳsan (“ninety”) and tört (“four”) with the initial sound /t/, which only partially corresponds to the spelling of these numerals in official letters and other documents of the Crimean Khanate of the second half of the 16th – beginning of the 18th century, allowed us to assume that the work was created among the Nogai people, subjects of the Crimean khans, in the North Caucasus. The analysis of the reports of J. von Klaproth regarding the Nogai-Tatar language of the work and the use by the Nogai of the old Tatar language in writing, which is called Jagatai (Dshagatai) or Shagaltai (Schagaltai), confirmed this assumption and made it possible to finally establish that the work was written in a language that coincides with the language of official letters and other documents produced in the Crimean Khanate between the second half of the 16th – the early 18th century, i.e. in the old Crimean Tatar written language.
У статті викладено результати дослідження мови невеликого за обсягом твору з історії Кримського ханства, відомого під умовною назвою “Стисла історія кримських ханів”. Раніше мова твору була охарактеризована дослідниками як ногайсько-татарська (Ю. фон Клапрот, 1807–1808) і кримськотатарська (М. А. Усманов, 1975). З метою встановлення мови було проведено порівняльне дослідження мови берлінського та київського списків “Стислої історії”. Виокремлено характерні особливості мови списків, які становлять дві групи, одна з яких відображає характерні риси мов огузької групи, а друга – мов кипчацької групи.
Аналіз виявлених мовних особливостей списків твору показав, що його мова є змішаною, у якій характерні риси, властиві тюркським мовам кипчацької групи, поширеним на Північному Кавказі та в Північному Причорномор’ї, поєднані з рисами, властивими огузьким мовам, насамперед османській. Пошуки діалектної основи мови “Стислої історії кримських ханів” засвідчили, що вона з незначними відмінностями близька до мови кримських офіційних листів та інших документів Кримського ханства другої половини XVI – початку XVIII століття, а також до розмовної мови міста Бахчисарая в Криму. Все це дало підстави попередньо охарактеризувати мову твору як стару кримськотатарську писемну мову.
Дослідження особливостей орфографії числівників toḳuz (“дев’ять”), toḳsan (“дев’янос-то”) і tört (“чотири”) з початковими звуками /т/, яка лише частково відповідає написанню цих числівників в офіційних листах та інших документах Кримського ханства другої половини XVI – початку XVIII століття, дало змогу припустити, що твір був створений у сере-довищі ногайців, підданих кримських ханів, на Північному Кавказі. Аналіз повідомлень Ю. фон Клапрота щодо ногайсько-татарської мови твору й використання ногайцями на письмі старої татарської мови, яка називається джагатайською або шагалтайською, підтвердив це припущення й дав підстави остаточно встановити, що твір був написаний мовою, яка збігається з мовою офіційних листів та інших документів Кримського ханства другої половини XVI – початку XVIII століття.
It was established that the main events in the history of the protographs of the currently known “Shejere-i Turki” copies, which contain the “Brief History”, with the exception of its copying into the Berlin manuscript in St. Petersburg, had taken place in the North Caucasus. This fact, in combination with the presence of Nogai-themed texts in the Berlin and Kyiv handwritten miscellanies, enabled us to put forward a hypothesis of their circulation among the Nogais in the North Caucasus. This is also evidenced by the marginalia which concern the Nogai people’s history in
the text of the “Shejere-i Turki” in the Kyiv manuscript.
The study results show the perspectives of a comparative study of the currently known copies of the “Shejere-i Turki”, containing “A Brief History of the Crimean Khans”, in order to identify the ways of their appearance and dissemination in the North Caucasus.
History and Antiquities”, No. 3780). It is located at the beginning of the part of the handwritten manuscript miscellany, which we conditionally called “Nogai” part. It was found out that the “Chapter on Idiki” is directly connected with the “Chapter that tells the dastan of Idige-bek” from
“Daftar-i Chingiz-name”.
The difference between the text of the Edigey’s genealogy in the Kyiv manuscript and the corresponding chapter from “Daftar-i Chingiz-name” lies in the exclusion of a part of the text before the final words “And Allah knows the truth” (“Ve Allahü aʻlem”), which is not directly related to the list of Edigey’s descendants, in the reduction of separate words and phrases in a number of sentences, as well as in the absence of three episodes in it, the nature of which suggests that they were omitted by the copyist. Another difference is the discrepancy between some names of places
and people.
Two variants of the prayer formula that refers to the name of Edigey in the “Chapter on Idiki” and in its source show the degree of sacralization of his personality in the environment in which they were created. In the Kyiv manuscript, it was erased and the name Edig Sary (“fair-haired”, “blond”) was added over this place. This indicates a lack of reverence for Edigey in the person who did this (probably the owner of the Kyiv manuscript, Muhammad-efendi b. Khota).
The main difference of the “Chapter on Idiki” is connected with the changing in it the Chagatai-based language of the source to the Ottoman-Turkish, which was carried out due to phonetic and lexical changes in the text. At the same time, it contains certain elements that may be associated with the original text or with the Turkic languages of the North Caucasus. Taking into account the regular replacement of Chagatai elements in the text with Ottoman-Turkish ones, it can be assumed
that this is due to the influence of the Turkic languages of the North Caucasus. In particular, the use of the word kişi (“junior”), which reflects the phonetic features of the Nogai language (the transition from /ch/ to /sh/ at the root of the word), suggests that such a language could be
Nogai and that the author of the abbreviation or copyist who copied the text into the Kyiv manuscript, was a Nogai.
The exact time of the appearance of the “Ottoman-Turkish” version of the genealogy of Edigey from “Daftar-i Chingiz-name” is not known. Its appearance is apparently associated with the strengthening of the Ottoman cultural influence in the Northern Black Sea region and the North
Caucasus and the transformation of the Ottoman-Turkish language in the 17th – 18th centuries in the language of literacy and diplomacy in these regions. The need to create an “Ottoman-Turkish” version of the “Chapter” could be caused by the need to substantiate any claims of the Nogai elite
in the new historical conditions that developed in the North Caucasus or in the Northern Black Sea region.
Keywords: “Chapter on Idiki”, Kyiv manuscript, “Daftar-i Chingiz-name”, Turkic languages of the North Caucasus, “Ottoman-Turkish” version, genealogy of Edigey, Nogais
“Розділ про Ідікі” з рукописного збірника “Абу-л-Газі.
Родовід тюрків” ІР НБУВ (походження, мова і зміст)
У статті розглядається “Розділ про Ідікі” (“Faṣl-ı İdiki”) з рукописного збірника “Абу-л-Газі. Родовід тюрків” (ф. V, № 3780), який міститься в зібранні Одеського товариства історіїта старожитностей, що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки
України ім. В. І. Вернадського в Києві. Вона міститься на початку частини збірника, яку умовно названо нами “ногайською”. З’ясовано, що “Розділ про Ідікі” безпосередньо пов’язаний з “Розділом, що розповідає дастан про Ідіге-бекa” з “Дафтар-і Чингіз-наме”.
Відмінність тексту родоводу з київського рукопису від відповідного йому розділу з “Дафтар-і Чингіз-наме” полягає у вилученні частини тексту перед завершальними словами “А істину знає Аллах” (“Ve Allahü aʻlem”), яка не має безпосереднього стосунку до перерахування нащадків Едигея, у скороченні окремих слів і фраз у низці речень, а також у відсутності в ній трьох епізодів, характер яких свідчить про те, що вони були пропущені переписувачем. Ще однією відмінністю є різночитання окремих географічних назв та особових
імен.
Варіанти молитовної формули при імені Едигея в “Розділі про Ідікі” та її джерелі показують міру сакралізації його особистості в середовищі, у якому вони були створені. У київському збірнику вона була затерта і над цим місцем дописано ім’я Едіг Сари (“світлово-
лосий”, “блондин”), що свідчить про відсутність в особи, яка це зробила (ймовірно, увласника київського манускрипту Мухаммеда-ефенді б. Хота), пієтету щодо Едигея.
Головна відмінність “Розділу про Ідікі” пов’язана зі зміною в ньому чагатайської в основі мови джерела на османсько-турецьку, яка здійснена за рахунок змін у фонетиці та лексиці тексту. Водночас у ньому є окремі елементи, які можуть бути пов’язані з первісним
текстом або тюркськими мовами Північного Кавказу. Зважаючи на регулярну заміну в тексті чагатайських елементів на османсько-турецькі, можна припустити, що це пов’язано із впливом тюркських мов Північного Кавказу. Зокрема, використання слова kişi (“молодший”), яке відображає фонетичні особливості ногайської мови (перехід /ч/ у /ш/ у корені слова), свідчить про те, що такою мовою могла бути ногайська і що автором скорочення або
переписувачем, який скопіював текст до київського збірника, був ногаєць.
Точний час появи “османсько-турецької” редакції родоводу Едигея з “Дафтар-і Чингіз-наме” не відомий. Її поява, судячи з усього, пов’язана з посиленням османського культурного впливу в Північному Причорномор’ї і на Північному Кавказі та з перетворенням османсько-турецької мови в XVII–XVIII ст. у зазначених регіонах у мову писемності та дипломатії. Потреба у створенні “османсько-турецької” редакції “Розділу” могла бути ви-
кликана необхідністю обґрунтування якихось претензій ногайської еліти за нових історичних умов, що складалися на Північному Кавказі чи в Північному Причорномор’ї.
Ключові слова: “Розділ про Ідікі”, київський манускрипт, “Дафтар-і Чингіз-наме”, тюркські мови Північного Кавказу, “османсько-турецька” редакція, генеалогія Едигея, ногайці
The analysis of the text of “The Excerpt” allowed to reveal in it four words that are typical for the vocabulary of the local Turkic languages of the North Caucasus: tökülen (tögülen), keme (geme), yeddi and tüzedeler. It was found that three of them are characteristic for the Turkic peoples that are neighbors of Kabardians – the Balkars, the Karachays, the Kumyks and the Nogais, and one (yeddi) – is inherent for the vocabulary of the Azerbaijani language and could be included in the text in Ottoman-Turkish language with the help of Kumyk language.
Comparative research of the text of “The Excerpt” showed that the absence in it of one or another branch of the lineage, available in the later translated genealogies of the Kabardian princes, is connected, above all, with their belonging to one or another family. It may also be connected to their practical purpose, for the determine of which we don’t have enough material yet.
As a result of the study, the time of the monument creation (1757–1758), the name of its author (al-Hajj Kurban) and the person who ordered it (Prince Elmurza Bekovich-Cherkasky) were established. The language of the work is defined as Ottoman Turkish with elements of local Turkic languages, in which the influence of Kumyk language prevails. It is established that the monument is written in the traditions of Muslim historiography and genealogy involving these translations and oral genealogies of the Kabardians. Based on the results of the study, it was concluded that the “Brief History” of al-Hajj Kurban is probably the first monument of the Kabardian historiography proper and is a source for later genealogies of the Kabardian princes.
Keywords: “Brief history”, genealogy, historiography, the Kabardians, Kumyk language,
Ottoman Turkish language, “The Excerpt”, the North Caucasus
В статье анализируется “Отрывок из родословных кабардинских мурз”, который содержится в рукописи Института рукописи Национальной библиотеки Украины им. В. И. Вернадского. Особое внимание уделено исследованию местных тюркских элементов в тексте памятника, а также его содержания. С этой целью для сравнения привлечены две переводные генеалогии кабардинских князей – “Перевод с родословной кабардинского, писанного в нижеследующем содержании” и “Сказание о князьях черкесских”.
В результате исследования были установлены время составления памятника (1757–1758 гг.), имя автора (эль-Хаджж Курбан) и личность заказчика (князь Эльмурза Бекович-Черкасский). Язык памятника определен как османско-турецкий с элементами местных тюркских языков, в которых преобладает влияние кумыкского языка. Установлено, что памятник написан в традициях мусульманской историографии и генеалогии с привлечением данных преданий и устных генеалогий кабардинцев. На основе результатов исследования
сделан вывод о вероятности того, что “Краткая история” эль-Хаджж Курбана представляет собой первый памятник собственно кабардинской историографии и является источником для более поздних генеалогий кабардинских князей.
Ключевые слова: генеалогия, историография, кабардинцы, “Краткая история”, кумыкский язык, османско-турецкий язык, “отрывок”, Северный Кавказ
eve of Russian conquest in the 70’s of the 18th century is important for understanding of the history
of the Crimea and the Crimean Tatars, as well as the history of development and decay of the
Golden Horde Turkic civilization. For the first time this question was raised in the work of
F. F. Lashkov in 1916. He believed that during the Crimean Khanate, “the degree of population of
the country was not appropriate to the physical conditions that this country”. In the 1920s the
A. Markevich supported an idea of Lashkov and tried to substantiate the additional arguments.
These researchers believed that the population of the Crimean peninsula in the Khan period was
slightly higher than 300 thousand people. Nearly at the same time, A. Ozenbashli had another
view – he argued that more than 3 million people lived in the Crimean Khanate.
In this article the testimonies of contemporaries regarding the population size in the Crimean
khanate, as well as the data of the Crimean historical works are considered. The research substantiates
the expediency of calculating the population of the Crimean Khanate on the basis of information
about the number of troops, considering the criteria for calculating and choosing the
coefficient to be used in calculations. On the basis of the data derived from these sources, the
number of Khanate population in the final stages of its existence is calculated. It was found out
that the first significant reduction of the population of the Khanate occurred at the last Crimean
Khan Shahin Girey in 1777. It was established that the population of the Crimean Khanate in the
period up to 1777 was about 1.44–3.2 million people, of which 0.9–2.4 million were Crimean Tatars
and 540–800 thousand were Nogai.
К вопросу о численности мусульманского тюркского населения
в Крымском ханстве в конце XVIII в.
Вопрос о численности мусульманского тюркского населения в Крымском ханстве нака-
нуне российского завоевания 70-х гг. XVIII в. имеет важное значение для понимания исто-
рии Крыма и крымских татар, а также истории развития и упадка золотоордынской
тюркской цивилизации. Впервые эта тема была поднята в работе Ф. Ф. Лашкова 1916 г. Он
считал, что во времена Крымского ханства “степень населенности страны не была в соот-
ветствии с теми физическими условиями, которыми одарена эта страна”.
В 1920-е годы идею Ф. Ф. Лашкова поддержал и попытался обосновать дополнитель-
ными аргументами А. И. Маркевич. Названные исследователи считали, что численность
населения Крымского полуострова в ханский период была чуть выше 300 тысяч человек. В
те же годы оппонентом им выступил А. Озенбашлы, который утверждал, что в Крымском
ханстве проживало более 3 млн человек.
В данной статье рассмотрены свидетельства современников о численности населения в
Крымском ханстве, а также данные крымских исторических сочинений. В исследовании обосновывается целесообразность расчета численности населения Крымского ханства на
основе сведений о количестве войска, рассматриваются критерии расчета и выбора коэф-
фициента, который следует использовать в вычислениях.
На основе данных, полученных из названных источников, произведен расчет количества
населения ханства в завершающие периоды его существования. Выяснено, что первая зна-
чительная убыль населения ханства имела место при последнем крымском хане Шагин-
Гирее в 1777 г. Установлено, что численность населения Крымского ханства в период до
1777 г. составляла порядка 1,44–3,2 млн человек, из которых 0,9–2,4 млн составляли крым-
ские татары и 540–800 тыс. – ногайцы.
(Resources on the Crimean Tatar and Turkish history, language and literature, stored in the V.I. Vernadsky National Scientific Library. / Материалы по крымскотатарской и турецкой истории, языку и литературе, хранящиеся в Национальной научной библиотеке им. В.И. Вернадского)
Yazıda bazı yazma eserlerinin içeriği tanıtılıp makaleye ek olarak onların genel listesi verilmiştir. İlk kez yayınlanmış Muhtasar Kırım Hanlığı Tarihi ve Abdülgaffar Kırımî'nin Umdetü'l-Ahbar'ından bir parçası gibi örnek parçalar araştırmacıların dikkatini çekebilirler.
The article describes the contents of some manuscripts and, at the end, a general list of manuscript materials is attached. Some excerpts that are given as examples, such as The Short History of the Crimean Khanate which was published in the article for the first time and an extract from "Umdet al-ahbar" by Abdulgaffar Kyrymi, can attract the attention of researchers.
В статье дано описание содержания некоторых рукописей и в конце приложен общий перечень рукописных материалов. Некоторые из представленных в качестве образцов отрывков, такие как впервые опубликованная в статье "Краткая история Крымского ханства" и отрывок из "Умдет аль-ахбар" Абдульгаффара Кырыми, могут привлечь внимание исследователей.
“Истории Челеби Акая”, обнаруженой в Библиотеке
раритетных произведений Стамбульского университета в
2014 г. Осуществлена сверка новой рукописи с четырьмя
известными рукописями исторического произведения
Челеби Акая из Бахчисарая, Киева, Санкт-Петербурга и
Каира. К сверке привлечены также 3 стамбульские списка
“Семи планет” Мухаммеда Ризы, а также уникальная
рукопись “ Умдет ал-ахбар” Абд ал-Гаффара Кырыми.
В ходе исследований стамбульской рукописи “Истории
Челеби Акая” выяснено время написания произведения
(1754) и имя автора (Абд ар-Рахман б. Мухаммед ал-
Хальвети), установлено две известны в настоящее время
авторские редакции этого произведения.
The article provides information on basic features of the new-found manuscript of “History of
Chelebi Aqai”. The copy was discovered in the Istanbul University Rare Works Library in 2014. The
research is based on the comparison of this new manuscript and four known copies of Chelebi Aqai’s
historical work from Bakhchysarai, Kyiv, St. Petersburg and Cairo. Three Istanbul manuscript copies
of Muhammed Riza’s “Seven planets” and the unique Istanbul manuscript of Abd al-Ghaffar Qyrymi’s
“Umdet al-akhbar” were also taken for comparison. The study of Istanbul manuscript of “History of
Chelebi Aqai” allowed determining the time of writing (1754) and the name of the author (Abd al-Rahman
b. Muhammad al-Khalveti). It is established that now we have two author’s versions of this work.
Tatar literary language script to the Latin alphabet in the period since
the early 1990s till the end of 2013. It presents the analysis of results
of the international conference of 1992, Kurultay session of 1993,
Parliament Resolution of the Autonomous Republic of Crimea “On
the alphabet of the Crimean Tatar language” of 1997, the Romanian
diaspora’s initiatives in 2009, the preparation of the orthography rules
draft for the Crimean Tatar language in 2009‒2010, discussions on
the Latin alphabet and orthography rules for 2010‒2013.
Проблеми переходу на латиницю кримських татар
на початку 1990-х – наприкінці 2013 р.
Доповідь розглядає практичні кроки з переведення писемності
кримськотатарської літературної мови на латинську графіку в пе-
ріод з початку 1990-х – на кінець 2013 р. Аналізові підлягають ре-
зультати міжнародної конференції 1992 р., сесії Курултаю 1993 р.,
постанови Верховної Ради АРК “Про абетку кримськотатарської
мови” 1997 р., ініціативи румунської діаспори 2009 р., підготов-
ки проекту правил орфографії кримськотатарської мови у 2009–
2010 рр., дискусій з питань латинської графіки та правил орфо-
графії у 2010–2013 роках.