Books by Danylov Dmytro
![Research paper thumbnail of ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ДГ'ЯНА» У ВЧЕННІ ЙОҐИ / TRANSFORMATION OF DHYĀNA IN TEACHINGS OF YOGA [in Ukrainian]](https://attachments.academia-assets.com/64705595/thumbnails/1.jpg)
Данилов Дмитро. Трансформація поняття «дг’яна» у вченні йоґи. — К.: ДУХ I ЛIТЕРА. — 2020. — 192 с. ISBN 978-966-378-797-8, 2020, 2020
Представлене видання дає можливість сучасним дослідникам і практикам йоґи глибше зрозуміти йоґічн... more Представлене видання дає можливість сучасним дослідникам і практикам йоґи глибше зрозуміти йоґічну медитацію — дг’яну. У монографії досліджується процес становлення й розвитку філософських засад дг’яни в історичній перспективі. Автор ретельно вивчає та ілюструє різноманіття поглядів та визначень, що формують поняття «дг’я- на» у ведійський, епічний, класичний та гатха-йоґічний періоди. Для відображення уявлень кожної із зазначених епох, уперше зроблено український переклад нових фрагментів санскритських першоджерел. Показано, як зміни в значенні поняття «дг’яна» впливали на розвиток вчення йоґи, практику йоґінів та по-різному формували уявлення про таке звичне для сучасної людини поняття, як «мислення».
Монографія, як ґрунтовне комплексне дослідження, спонукає до подальшого вивчення інтелектуальних тенденцій у розвитку йоґи та її взаємодії з іншими філософськими та езотеричними вченнями. Книга адресована науковцям, викладачам, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться історією індійської та західної філософської думки, прак- тикам йоґи.
За останнє сторіччя Йоґа як і пов’язані з нею практики медитації, психотехніки стали невід’ємним атрибутом західної культури. Десятки мільйонів людей практикують асани й пранаями, беруть участь у йоґа-семінарах, навіть, не помічаючи цього, використовують терміни йоґи в повсякденній мові. Однак, будь-яка популяризація має й зворотну сторону — спрощення. На жаль, цей процес повною мірою торкнувся і Йоґи. У свідомості західної людини терміни Йоґи втратили свою початкову глибину, Йозі приписали масу поглядів і концепцій, породжених швидше західною, а не індійською культурою. Сама Йоґа стала сприйматися як канонічне, монолітне вчення, позбавлене відтінків, історії, внутрішньої динаміки. У зв’язку з цим виникла потреба в справжньому науковому осмис- ленні Йоґи, яка й привела в останні два десятиліття до появи Yoga-studies у провідних світових центрах наукового сходознавства. Одним із піонерів цих досліджень у нашій країні став Дмитро Данилов — автор цієї монографії.
Книга написана в дуже сучасному жанрі історії та деконструкції ідей. Об’єктом досліджень став термін «дг’яна», який, як показав автор, покриває безліч досить різнорідних психопрактик, і неодноразово змінював своє значення. Таким чином, і це дуже відрадно, досліджуючи це вчення, Дмитро виходить за рамки сприйняття Йоґи як чисто тілесної практики й звертається до її глибини. Думаю, ця монографія буде цікава не тільки сходознавцям, але й філософам, психологам, а також усім, хто дійсно глибоко цікавиться йоґою. Андрій Сафронов. Президент Української федерації йоґи
Свого часу М. Еліаде відніс йоґу до одного з чотирьох базових і взаємозалежних понять, до однієї з чотирьох «кінетичних ідей», які ведуть в осердя індійської релігійно-філософської думки. Минає понад півсторіччя і в світі з’являється різнопланове зацікавлення йоґою, а індійське явище стає впливовою і помітною світовою тенденцією. Уявити сучасний глобалізований культурний, релігійний
і науковий ландшафт без йоґи вже неможливо.
В останні роки історико-філософські дослідження йоґи не тільки істотно пожвавились, а і стали помітним напрямком в індологічній гуманітаристиці. Активно розвивається і міждисциплінарне (трансдисциплінарне) осмислення феномену йоґи. При цьому підвищене зацікавлення спрямоване не тільки на індуїстську йоґічну думку, а і буддійську, джайнську. Водночас не вся основна йоґічна термінологія, включаючи дг’яну, встигла стати предметом окремих розвідок. Тому запропоноване Дмитром Данило- вим монографічне видання, присвячене окремо узятому поняття, тобто дг’яні, є беззаперечно актуальним та відо- бражає світові тенденції в сучасних студіях з індійської філософії.
Автору вдалось не тільки зосередитись на одному з ключових понять йоґічної думки, а і належно проаналізу- вати його трансформацію, залучивши для цього необхідне коло першоджерел. Саме дослідження побудоване так, що аналіз вживання дг’яни здійснюється у досить широкому часовому діапазоні: від ведійських витоків (наприклад, Ріґведа cамгіта, Каушитака, Шветашватара, Майтрі упа- нішади) й епічних текстів (наприклад, «Мокшадгарма», «Бгаґавадґіта») до йоґа даршяни (наприклад, «Йоґа-сутри» Патаньджалі) і середньовічних гатха-йоґічних текстів (на- приклад, «Гатха-йоґа-прадипіка»). У результаті, вдалося помітити важливі трансформації в розумінні дг’яни, які відбувались у різних площинах: гносеологічній, сотері- ологічній, трансцендентній, тілесній. При цьому аналіз поняття дг’яна здійснюється у контексті, який передбачає звернення до різних даршян, включаючи неортодоксаль- ні. Це дало змогу доречно вказати на ті конкретні впли- ви у змінах значень дг’яни, які мали місце в індійському діалогічному історико-філософському процесі. У разі необхідності, Д. Данилов обстоює свої погляди, дискуту- ючи з провідними дослідниками йоґічної філософської спадщини (не тільки згаданим раніше М. Еліаде, а і Дас Ґуптою, Дж. Маллінсоном, Ф. Маасом та іншими).
З позиції історико-філософської індології в Україні запропонована монографія Д. Данилова зберігає не тільки вищеокреслену актуальність. Вона вирізняється ще і но- ваторством, оскільки є першим завершеним досліджен- ням, присвяченим історико-філософським аспектам йоґи. Завдяки автору до вітчизняної науки і культури вводиться не тільки цікава та значуща проблематика, а і відповідні фрагменти санскритських текстів у перекладі українською мовою.
Будемо сподіватись, що монографія знайде свого заці- кавленого читача і сприятиме відновленню та пожвавлен- ню вітчизняних досліджень, присвячених непересічному феномену йоґи.
Юрій Завгородній, доктор філософських наук
Papers by Danylov Dmytro
N° 139 JAN . FEB . MRT, 2025
This is a publication in a journal of Yoga Federatie van de Nederlandstaligen in België vzw. It i... more This is a publication in a journal of Yoga Federatie van de Nederlandstaligen in België vzw. It is a translation from English text.
BDYoga, 2025
Krieg und Yoga. Vor allem im westlichen Yoga-Umfeld bringt man diese beiden Begriffe kaum zusamme... more Krieg und Yoga. Vor allem im westlichen Yoga-Umfeld bringt man diese beiden Begriffe kaum zusammen. Doch die Geschichte des Yoga belehrt uns eines Besseren. Auch der Angriffskrieg gegen die Ukraine führt die beiden Begriffe auf erschütternde Weise wieder zusammen.
Development of the Term Dhyana in the Discourse of Yoga from the Vedic Origins to the Hatha-Yoga Sources
ках щодо сакрального. І, дійшовши до нашого часу, зберегла їх у багатоманітних формах та проявах.... more ках щодо сакрального. І, дійшовши до нашого часу, зберегла їх у багатоманітних формах та проявах. Так, чи мова йде про виконання, чи про нотну систему, чи про відношення до музиціювання як до способу споглядання, чи про природоцентричний зміст класичних творів, чи, зрештою, про саму флейту сяо (яка втілила у собі традиційні принципи) – все це зберегло в собі давній дух, витриману естетику та етос старожитніх священних звичаїв.
![Research paper thumbnail of ТІЛЕСНІСТЬ ДГ’ЯНИ У СОТЕРІОЛОГІЇ ГАТХА-ЙОҐИ / CORPOREALITY OF DHYĀNA IN SOTERIOLOGY OF HAṬHA-YOGA [in Ukrainian]](https://attachments.academia-assets.com/58561242/thumbnails/1.jpg)
Visnuk of Lviv University, 2018
Dhyāna in the period of haṭhayoga acquires new shades of meaning and changes its significance. Th... more Dhyāna in the period of haṭhayoga acquires new shades of meaning and changes its significance. The texts clearly articulate the opportunity to practice dhyāna, regardless of belonging to different religious and philosophical trends in India. Dhyāna acquires a new direction, paving the way for the understanding of the hidden knowledge about the body. The practitioner of dhyāna acquires the ability to attain “true understanding”, revealing the psychological potencies that are deeply embedded in the human mind and "hidden there". “Amanaska Yoga” indicates the rejection of the stereotypical understanding of dhyāna and its objects. One of the new meanings that dhyāna acquires during this period is “gazing at”. The gnosiology of dhyāna during this period consists in attempt to understand physical and metaphysical body, as well as in the comprehension of the metaphysical space in which it dwells. Only when such gnosis becomes "natural" for a practitioner can one be considered of mastering dhyāna. The resulting knowledge, in its turn, leads to liberation.
(Russian) Дхьяна в текстах «хатха-йоги» приобретает новые оттенки смысла и меняет свою значимость. Четко формулируется возможность практиковать дхьяну вне зависимости от принадлежности к разным религиозно-философским течениям Индии. Дхьяна приобретает и новую направленность, прокладывая путь к познанию "скрытых знаний" о теле. Практик дхьяны приобретает способность достигать «истинного понимания», раскрывая психологические потенции, глубинно заложенные в сознании человека и "скрыто там присутствующие". В «Аманаска йоге» указывается на отказ от стереотипного представления о дхьяне и ее объектах. Одно из новых значений, которое приобретает дхьяна в этот период – «пристальное всматривание» (ДТЙШ). Гносеология дхьяны в этот период заключается в познании физического и метафизического тела, а также в постижении метафизического пространства, в котором оно пребывает. Только когда такой гнозис станет естественным для практикующего, можно считать дхьяну освоенной. Полученное знание, в свою очередь, приводит к освобождению.
(Ukrainian)
Дг’яна в текстах «хатха-йоги» набуває нових відтінків сенсу і змінює свою значимість. У текстах чітко формулюється можливість практикувати дг’яну незалежно від приналежності до різних релігійно-філософських течій Індії. Дг’яна набуває і нову спрямованість, прокладаючи шлях до пізнання "прихованих знань" про тіло. Практик дг’яни набуває здатності досягати «суттєвого розуміння», розкриваючи психологічні потенції, які закладені в свідомості людини і "присутні там приховано". У «Аманаска йоги» вказується на відмову від стереотипного уявлення о дг’яні і її об’єктах. Одне з нових значень, яке набуває дг’яна в цей період - «пильне вдивляння» (ДТЙШ). Гносеологія дг’яни в період «хатха-йоги» полягає в пізнанні фізичного і метафізичного тіла, а також в осягненні метафізичного простору, в якому воно перебуває. Тільки коли такий гнозис стане "природним" для практикуючого, можна вважати дг’яну освоєною. Отримане знання, в свою чергу, призводить до звільнення.
![Research paper thumbnail of ТРАНСЦЕНДУВАЛЬНА ТА ІНТЕГРУВАЛЬНА ВЛАСТИВОСТІ ДГ’ЯНИ В «ЙОҐА–СУТРАХ» ПАТАНЬДЖАЛІ [in Ukrainian]](https://attachments.academia-assets.com/57962842/thumbnails/1.jpg)
Випуск 138 (№ 11) Ч. 2. Філософські науки Видавництво «Гілея» ВГО Українська академія наук, 2018
This article provides the characteristics of «dhyāna» term found in Yoga Sūtras of Patañjali. Des... more This article provides the characteristics of «dhyāna» term found in Yoga Sūtras of Patañjali. Despite a long history of study of Yoga Sūtras the notion of dhyāna and its qualities receives little attention so this fact determines the actuality of the study. The article reveals the content of the sūtras of Patañjali explaining the qualities of dhyāna: thorough analysis of the place of dhyāna and its hierarchic position, and its relationships with other notions. It has been established that Yoga Sūtras do not only include the definition of dhyāna but also describe its function in relation to consciousness (tolerance to distraction) determining the meaning of dhyāna as a practice of «bringing the consciousness together». As a result of the analysis of the sūtras the two key qualities of dhyāna in relation to consciousness have been revealed: «integrating» and «transcending». It is demonstrated that dhyāna, as an instrument of counteraction to splitting of consciousness, shows its transcending quality contributing to sophistication of consciousness. In the comments on Yoga Sūtras by Vyāsa the first example of «somatization of dhyāna» has been emphasized, thus revealing a semantic transition from a mentally oriented understanding of dhyāna to a body oriented «somatic» concept where the focus of attention in yoga has been displaced from cognition to corporeality.
Keywords: dhyāna, dhāraṇā, samādhi, Yoga Sūtras, Patañjali, yoga.
As a result of the analysis of the sūtras the two key properties of dhyāna in relation to conscio... more As a result of the analysis of the sūtras the two key properties of dhyāna in relation to consciousness have been revealed: “integrating” and “transcending”. Dhyāna helps to gather consciousness which is an integrating quality as a practice of counteraction to distraction of mind. It is demonstrated that dhyāna, as an instrument of counteraction to splitting of consciousness, shows its transcending quality contributing to sophistication of consciousness. In the comments on Yoga Sūtras by Vyāsa the first example of “somatization of dhyāna” has been emphasized, thus revealing a semantic transition from a mentally oriented understanding of dhyāna to a body oriented “somatic” concept where the focus of attention in yoga has been displaced from cognition to corporeality.
![Research paper thumbnail of ЗНАЧЕННЯ ДГ’ЯНИ В «БГАҐАВАДГІТІ» / Definitions of Dhyāna in Bhagavad-Gītā [in Ukrainian]](https://attachments.academia-assets.com/57269364/thumbnails/1.jpg)
The article presents the results of the analysis of the definitions of dhyāna in the text of the ... more The article presents the results of the analysis of the definitions of dhyāna in the text of the Bhagavad-Gītā. As a result, it was revealed that dhyāna as a practice occurs five times in the four chapters of the Bhagavad-Gītā: once in the second chapter, twice in the twelfth chapter, once in the thirteenth chapter, once in the eighteenth chapter. Dhyāna in the Bhagavad-Gītā appears in the form of mental practice, intentional to the object and having epistemological properties. In the twelfth chapter, the cognitive dhyāna is integrated into the cult of bhakti as one of the forms of worshiping Kṛṣṇa. Cognitive transcendence (dhyāna) is higher in status than existing knowledge (jñāna) and exercise (abhyāsa). The Bhagavad-Gītā emphasizes three different methods of cognizing the atman – dhyāna, saṃkhyā-yoga and karma-yoga. Dhyāna allows to know atman directly, reliably, comprehensively. Such fabrication of the object leads to pacification of the subject of cognition.
В статье приводятся результаты анализа значений дхьяны в тексте «Бхагавадгиты». В результате было выявлено, что дхьяна как рекомендуемая практика встречается всего пять раз в четырех главах Бхагавадгиты: один раз во второй главе «Санкхья-йога», два раза в двенадцатой главе «Бхакти-йога», один раз в тринадцатой главе «Йога различения «поля» от «знающего поле»», один раз в восемнадцатой главе «Йога мокши и саньясы». Дхьяна в «Бхагавадгите» выступает в виде ментальной практики, интенционально обращенной к объекту и носящей когнитивный характер. В двенадцатой главе познавательная дхьяна интегрирована в культ бхакти как одна из форм почитания Кришны. Трансценденция (дхьяна) выше статусом, чем уже существующее знание (джняна) и упражнение (абхьяса). «Бхагавадгита» подчеркивает три разных метода познания атмана – дхьяна, санкхья-йога и карма-йога. Дхьяна позволяет познавать атмана непосредственно, достоверно, всеобъемлюще. Такое измышление объекта приводит к умиротворению субъекта познания.
Visnuk of the Lviv University. Series Philos.-Political Studies., 2017
Метою дослідження є аналіз визначення поняття дг’яна (dhyāna) у «Мокшадгармі» давньо- індійського... more Метою дослідження є аналіз визначення поняття дг’яна (dhyāna) у «Мокшадгармі» давньо- індійського епосу «Магабгарата». Розуміння дг’яни в «Мокшадгармі» робить можливим осмислення формування більш пізньої філософії йоґи Патанджалі. Проаналізовані сім розділів «Мокшадгарми»: 181, 188, 189, 203, 294, 321 та 333, які пояснюють дг’яну. Результати представляємо у вигляді шести тез: (1) дг’яна призводить до нірвани; (2) потребує попередньої підготовки розуму: зібрання разом індрій та відмовлення від побутових, звичних форм діяльності; (3) атрибутами дг’яни є: екаграта – однопаралельність мислення, дгарана – утримання уваги, а також свадг’яя, асана та контроль дихан- ня; (4) результат – зібрання манаса в самадгі, плодами якого виникають роздум (vicāra), знання, що розрізняє (viveka) та судження (vitarka); (5) двома довготерміновими цілями дг’яни є брагмакая та проникнення в атман у серці; (6) йоґа та дг’яна – синоніми.
Ключові слова: йоґа, дг’яна, Мокшадгарма, Магабгарата, медитація, Патанджалі.
V I S N Y K OF THE LVIV UNIVERSITY Issue 15 / В І С Н И К ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Філософсько-політологічні студії - Випуск 15
![Research paper thumbnail of СПЕЦИФИКА ДХЬЯНЫ В «МОКШАДХАРМЕ» «МАХАБХАРАТЫ» / Specifics of dhyāna in the Mokṣadharmaparvan of the Mahābhārata [in Russian]](https://attachments.academia-assets.com/55520058/thumbnails/1.jpg)
The research paper aims to analyze the definitions of the concept of dhyāna in the Mokṣadharmapar... more The research paper aims to analyze the definitions of the concept of dhyāna in the Mokṣadharmaparvan of the ancient Indian epic Mahābhārata. Understanding the dhyāna in the Mokṣadharmaparvan makes it possible to comprehend the process of forming the later philosophy of yoga of Patañjali. The seven sections of the Mokṣadharmaparvan are analyzed: 181, 188, 189, 203, 294, 321 and 333, which explain dhyāna. The results are presented in the form of six theses: (1) dhyāna leads to nirvāṇa; (2) requires pre-preparation of the mind: the collection of indriyas and the abandonment of everyday, usual forms of activity; (3) attributes of dhyāna are the following: ekāgratā – unidirectional thinking, dhāraṇā - keeping the attention, as well as svādhyāya, āsana and breath control; (4) the result is the collection of manas in samādhi, whose products are cogitation (vicāra), the distinguishing knowledge (viveka) and the judgment (vitarka); (5) two long-term goals of dhyāna are brahmakāya and penetration into the ātman in the heart; (6) yoga and dhyāna are synonyms.
Целью исследования является анализ определений понятия дхьяна (dhyāna) в « окшадхарме» древнеиндийского эпоса « ахабхараты». онимание дхьяна в « окшадхарме» делает возможным осмысление процесса формирования более поздней философии йоги атанджали. роанализированы семь разделов « окшадхармы»: 181, 188, 189, 203, 294, 321 и 333, объясняющих дхьяну. езультаты представляем в виде шести тезисов: (1) дхьяна приводит к нирване; (2) требует предварительной подготовки ума: сбор вместе индрий и отказ от бытовых, привычных форм деятельности; (3) атрибутами дхьяни является: екаграта — однонаправленность мышления, дхарана – удержание внимания, а также свадхьяя, асана и контроль дыхания; (4) результат — сбор манаса в самадхи, плодами которого предстают размышление (vicāra), знания, что различает (viveka) и суждения (vitarka); (5) двумя долгосрочными целями дхьяни есть брахмакая и проникновения в атман в сердце; (6) йога и дхьяна в выступают синонимами.
![Research paper thumbnail of ДҐ'ЯНА: ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЗУМІННЯ МЕДИТАЦІЇ ВІД «РИҐВЕДИ» ДО «УПАНІШАД» / Dhyāna: transformation of meaning of meditation from Ṛgveda to Upaniṣads [in Ukrainian]](https://attachments.academia-assets.com/53492291/thumbnails/1.jpg)
Мультиверсум. Філософський альманах., 2016
In this article, the analysis of the term dhyāna is conducted. The changes that the concept under... more In this article, the analysis of the term dhyāna is conducted. The changes that the concept underwent during the Ṛgveda and Upaniṣad periods are analyzed. Fifteen excerpts from different texts have been analyzed, where this term is used. The conclusions show its transformation from the outwardly thought that unites a human with the metaphysical world in the Ṛgveda to the concrete practice in the Upaniṣad necessary for intrapsychic transformation and achievement of esoteric understanding.
Key words: dhyāna, Ṛgveda, Upaniṣad, philosophy, meditation, yoga.
В статье исследуется термина дхьяна. Проанализированы изменения, которые претерпевало данное понятие в период Ригведы и упанишад. Проанализированы пятнадцать отрывков из разных текстов, где этот термин употребляется. В выводах изложена разница в понимании этого термина и его трансформация от обращенной во вне мысли, объединяющей человека с метафизическим миром в Ригведе, до конкретной практики в упанишадах, необходимой для внутрипсихической трансформации и достижения эзотерического понимания.
Ключевые слова: дхьяна, Ригведа, упанишады, философия, медитация, йога.
Europe and Asia enriched their practices with a set of body-oriented techniques leading to mystic... more Europe and Asia enriched their practices with a set of body-oriented techniques leading to mystical experience. It should be noted that esoterics had been constantly experimenting with the body earlier, but it was at that period that there came individuals who systematized the accumulated body-oriented knowledge.
Abstracts by Danylov Dmytro
Історія філософії та історії філософій. Тези тринадцятої міжнародної наукової конференції "Філософія. Нове покоління" (Київ, НаУКМА), 2018
Dhyāna is a category and one of the basic elements of yoga philosophy (yogadarśana). This term ha... more Dhyāna is a category and one of the basic elements of yoga philosophy (yogadarśana). This term has ancient roots that are first mentioned in g Veda (RV). Later dhyāna becomes a part of yoga discourse in the Upaniads, and a cornerstone in the framework of Patañjali’s Yogasūtras. It is often used in Moksadharmaparvan and Bhagavadgītā of Mahābhārata, texts which are disclosing yoga and in many details describe dhyāna. In haha-yogic texts, such as Dattātreyayogaśāstra, Gorakaśataka and others, dhyāna is still used as one of the major parts of yoga-practice.
The term dhyāna is generally translated as meditation. The results of my Ph.D. research show that the meaning of the term dhyāna is non- homogeneous. Dhyāna in different texts has had a different meaning, explaining various mental and embodied practices. Analysis has shown that the term meaning was continuously changing, going from poetic, visionary and less specified in its first mentioning in RV (root dhī derivatives in 4.36.2, 8.12.10, 10.11.1.) to mystical practices of seeing ātman in Upaniads (e.g., Śvetāśvatara Up. 1.14.). In Patañjali’s Yogasūtras (2.11. and 3.2.) a clear and unambiguous definition of dhyāna is given, it is there a continuity of cognition on the subject of dhāraā and destroyer of vtti, which are accurately defined in the Yogasūtras. The text of Moksadharmaparvan (12.181, 12.188, 12.203, 12.333.) contain explicit explanations of dhyāna-yoga practice, with its cognitive component and substantial vision of the mind. Bhagavadgītā (12.6.) equates dhyāna and bhakti. The haha yogic texts, mentioned earlier, describe dhyāna as an embodied practice, sometimes followed by a visualization.
![Research paper thumbnail of Когнітивний характер дг’яни
в “Мокшадгармі” / Cognitive component of dhyāna in Mokṣadharmaparvan [in Ukrainian]](https://attachments.academia-assets.com/55168298/thumbnails/1.jpg)
Дг’яна (dhyāna) є одним із ключових понять у філософії йоґи. Незважаючи на постійно зростаючу поп... more Дг’яна (dhyāna) є одним із ключових понять у філософії йоґи. Незважаючи на постійно зростаючу популярність йоґи в усьому світі, її значущість та роль у масовій культурі, філо- софські засади дг’яни вивчені недостатньо. Метою нашого дослідження є аналіз визначень цього поняття та вивчення іс- торії формування його змісту й етапів трансформації, які відо- бражені в індійських текстах різних періодів.
Одним із ключових текстів для філософії йоґи є “Мокшад- гарма” (прибл. I ст. н. е.), частина дванадцятої книги “Шан- тіпарви” давньоіндійського епосу “Магабгарата”. Трактат від- криває нові для свого періоду сенси, значення, цілі та мето- дику використання дг’яни. Розуміння дг’яни в “Мокшадгармі” робить можливим осмислення процесу формування більш пізньої філософії йоґи, викладеної в “Йоґа-сутрах” Патанджа- лі (IV ст. н. е.).
12 XХІ Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей
Нами були проаналізовані сім розділів “Мокшадгарми”: 181, 188, 189, 203, 294, 321 та 333, кожен з яких містить пояс- нення дг’яни. Отримані результати ми пропонуємо розглядати у вигляді семи тез: (1) дг’яна в “Мокшадгармі” приводить до нірвани; (2) потребує попередньої підготовки розуму: зби- рання разом індрій та відмову від побутових, звичних форм діяльності; (3) атрибутами дг’яни є: екаграта – однопаралель- ність мислення, дгарана – утримання уваги, а також свадг’яя, асана і контроль дихання; (4) результат дг’яни – збирання ма- наса в самадгі, плодами якого стають роздум (vicāra), знання, що розрізняє (viveka), та судження (vitarka); (5) двома довго- терміновими альтернативними цілями дг’яни є брагмакая (брагманічне тіло) та проникнення в атман, розташований у серці; (6) дг’яна виконується брагманами і кшатріями; (7) йоґа і дг’яна в “Мокшадгармі” виступають синонімами.
У доповіді будуть наведені текстові свідчення, які розкри- вають та обґрунтовують кожну із семи тез.
During my speech I will illustrate the reformation of four principle esoteric systems: Yoga, Kabb... more During my speech I will illustrate the reformation of four principle esoteric systems: Yoga, Kabbalah, Hesychasm and Sufism - during the 12th and 14th centuries AD. I will explain how distinctly and simultaneously these traditions introduced bodily practices forming the basis for a new way of practitioner’s mystical transformations. I point out three major categories of bodily practices: breathing, postural and concentration techniques. I intend to illustrate the magnitude of esoteric practices development during this period occurred at different sites on territory from India to Spain synchronistic. In my paper I rely on the texts attributed to such authors as Gorakṣa and his Gorakṣaśataka in Yoga, Mevlevi in Sufism, Abulafia in Kabbala and Gregory Palamas in Hesychasm. The significance of this period for esotericism can hardly be overestimated. The innovations they introduced and conceptualization of the mentioned practices have once and for all changed the image with which these esoteric practices are associated today. Body-oriented practices became symbols of identification for mystic communities and served for their consolidation. These patterns have become deeply embedded in mass consciousness, like for example one can hardly imagine modern Yoga without āsanas. This period (12th – 14th century) can be referred to as the “Axial Age” of Somatics in esotericism. Study of the changes that occurred during that period can help us understand the process of development of esoteric teachings.
12th International Conference “Philosophy: the New Generation” Summaries of Reports
National U... more 12th International Conference “Philosophy: the New Generation” Summaries of Reports
National University of «Kyiv-Mohyla academy»
Kyiv, March 23-24, 2017
Тези 12-ї міжнародної наукової конференції «Філософія. Нове покоління»
/ Київ, НаУКМА, 23-24 березня 2017 р.
В период с 12 по 14 века эзотерические системы в разных регионах Европы и Азии обогатили свои мис... more В период с 12 по 14 века эзотерические системы в разных регионах Европы и Азии обогатили свои мистические практики набором телесно-ориентированных техник. Психосо-матизация духовных практик становится "ноу-хау" этого времени. С данного периода углубленная работа с телом становится визитной карточкой эзотерики. Мы уже не можем представить себе йогу без асан, пранаям и бандх. Суфизм мы не можем себе представить без вращений и зикров, а исихазм – без психосоматической "умной молитвы". Интересно то, что этот переход произошел практически одновременно в разных традициях. Так, в йоге в период с 13го по 14й век появляются два текста – Даттатреяйогашастра и Горакшасатака. В них представлены асаны (положеня тела) и различные "замки тела" (банд- хи) и техники управления дыханием (пранаямы и кумбхаки). Примерно в то же время на территории современной Турции, в г. Конья, Руми соз- дает орден Мевлеви, который привносит свое "ноу-хау" в Суфизм – кружения и ритмичное дыхание, с помощью которого дервиш выходит из тела для соединения с богом. Греки в лице Никифора Исихаста (Италия), Григория Паламы и Григория Синаита (Греция, "святая гора Афон") описывают целый перечень психосоматических техник, систематизируют практики исихастов и популяризируют их как метод "отрезвления души". В это время (вторая половина 13го века, Испания) каббалист Авраам Абулафия разрабатывает сложную систему практик, в которой значимую роль играет мистическая физиология – движения тела и контроль дыхания.
The “Axial Age” of Somatics as a Means of Attaining Mystical Experience in Oriental and Western Esoteric Traditions of the 12-14 centuries AD [in Russian]
Uploads
Books by Danylov Dmytro
Монографія, як ґрунтовне комплексне дослідження, спонукає до подальшого вивчення інтелектуальних тенденцій у розвитку йоґи та її взаємодії з іншими філософськими та езотеричними вченнями. Книга адресована науковцям, викладачам, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться історією індійської та західної філософської думки, прак- тикам йоґи.
За останнє сторіччя Йоґа як і пов’язані з нею практики медитації, психотехніки стали невід’ємним атрибутом західної культури. Десятки мільйонів людей практикують асани й пранаями, беруть участь у йоґа-семінарах, навіть, не помічаючи цього, використовують терміни йоґи в повсякденній мові. Однак, будь-яка популяризація має й зворотну сторону — спрощення. На жаль, цей процес повною мірою торкнувся і Йоґи. У свідомості західної людини терміни Йоґи втратили свою початкову глибину, Йозі приписали масу поглядів і концепцій, породжених швидше західною, а не індійською культурою. Сама Йоґа стала сприйматися як канонічне, монолітне вчення, позбавлене відтінків, історії, внутрішньої динаміки. У зв’язку з цим виникла потреба в справжньому науковому осмис- ленні Йоґи, яка й привела в останні два десятиліття до появи Yoga-studies у провідних світових центрах наукового сходознавства. Одним із піонерів цих досліджень у нашій країні став Дмитро Данилов — автор цієї монографії.
Книга написана в дуже сучасному жанрі історії та деконструкції ідей. Об’єктом досліджень став термін «дг’яна», який, як показав автор, покриває безліч досить різнорідних психопрактик, і неодноразово змінював своє значення. Таким чином, і це дуже відрадно, досліджуючи це вчення, Дмитро виходить за рамки сприйняття Йоґи як чисто тілесної практики й звертається до її глибини. Думаю, ця монографія буде цікава не тільки сходознавцям, але й філософам, психологам, а також усім, хто дійсно глибоко цікавиться йоґою. Андрій Сафронов. Президент Української федерації йоґи
Свого часу М. Еліаде відніс йоґу до одного з чотирьох базових і взаємозалежних понять, до однієї з чотирьох «кінетичних ідей», які ведуть в осердя індійської релігійно-філософської думки. Минає понад півсторіччя і в світі з’являється різнопланове зацікавлення йоґою, а індійське явище стає впливовою і помітною світовою тенденцією. Уявити сучасний глобалізований культурний, релігійний
і науковий ландшафт без йоґи вже неможливо.
В останні роки історико-філософські дослідження йоґи не тільки істотно пожвавились, а і стали помітним напрямком в індологічній гуманітаристиці. Активно розвивається і міждисциплінарне (трансдисциплінарне) осмислення феномену йоґи. При цьому підвищене зацікавлення спрямоване не тільки на індуїстську йоґічну думку, а і буддійську, джайнську. Водночас не вся основна йоґічна термінологія, включаючи дг’яну, встигла стати предметом окремих розвідок. Тому запропоноване Дмитром Данило- вим монографічне видання, присвячене окремо узятому поняття, тобто дг’яні, є беззаперечно актуальним та відо- бражає світові тенденції в сучасних студіях з індійської філософії.
Автору вдалось не тільки зосередитись на одному з ключових понять йоґічної думки, а і належно проаналізу- вати його трансформацію, залучивши для цього необхідне коло першоджерел. Саме дослідження побудоване так, що аналіз вживання дг’яни здійснюється у досить широкому часовому діапазоні: від ведійських витоків (наприклад, Ріґведа cамгіта, Каушитака, Шветашватара, Майтрі упа- нішади) й епічних текстів (наприклад, «Мокшадгарма», «Бгаґавадґіта») до йоґа даршяни (наприклад, «Йоґа-сутри» Патаньджалі) і середньовічних гатха-йоґічних текстів (на- приклад, «Гатха-йоґа-прадипіка»). У результаті, вдалося помітити важливі трансформації в розумінні дг’яни, які відбувались у різних площинах: гносеологічній, сотері- ологічній, трансцендентній, тілесній. При цьому аналіз поняття дг’яна здійснюється у контексті, який передбачає звернення до різних даршян, включаючи неортодоксаль- ні. Це дало змогу доречно вказати на ті конкретні впли- ви у змінах значень дг’яни, які мали місце в індійському діалогічному історико-філософському процесі. У разі необхідності, Д. Данилов обстоює свої погляди, дискуту- ючи з провідними дослідниками йоґічної філософської спадщини (не тільки згаданим раніше М. Еліаде, а і Дас Ґуптою, Дж. Маллінсоном, Ф. Маасом та іншими).
З позиції історико-філософської індології в Україні запропонована монографія Д. Данилова зберігає не тільки вищеокреслену актуальність. Вона вирізняється ще і но- ваторством, оскільки є першим завершеним досліджен- ням, присвяченим історико-філософським аспектам йоґи. Завдяки автору до вітчизняної науки і культури вводиться не тільки цікава та значуща проблематика, а і відповідні фрагменти санскритських текстів у перекладі українською мовою.
Будемо сподіватись, що монографія знайде свого заці- кавленого читача і сприятиме відновленню та пожвавлен- ню вітчизняних досліджень, присвячених непересічному феномену йоґи.
Юрій Завгородній, доктор філософських наук
Papers by Danylov Dmytro
(Russian) Дхьяна в текстах «хатха-йоги» приобретает новые оттенки смысла и меняет свою значимость. Четко формулируется возможность практиковать дхьяну вне зависимости от принадлежности к разным религиозно-философским течениям Индии. Дхьяна приобретает и новую направленность, прокладывая путь к познанию "скрытых знаний" о теле. Практик дхьяны приобретает способность достигать «истинного понимания», раскрывая психологические потенции, глубинно заложенные в сознании человека и "скрыто там присутствующие". В «Аманаска йоге» указывается на отказ от стереотипного представления о дхьяне и ее объектах. Одно из новых значений, которое приобретает дхьяна в этот период – «пристальное всматривание» (ДТЙШ). Гносеология дхьяны в этот период заключается в познании физического и метафизического тела, а также в постижении метафизического пространства, в котором оно пребывает. Только когда такой гнозис станет естественным для практикующего, можно считать дхьяну освоенной. Полученное знание, в свою очередь, приводит к освобождению.
(Ukrainian)
Дг’яна в текстах «хатха-йоги» набуває нових відтінків сенсу і змінює свою значимість. У текстах чітко формулюється можливість практикувати дг’яну незалежно від приналежності до різних релігійно-філософських течій Індії. Дг’яна набуває і нову спрямованість, прокладаючи шлях до пізнання "прихованих знань" про тіло. Практик дг’яни набуває здатності досягати «суттєвого розуміння», розкриваючи психологічні потенції, які закладені в свідомості людини і "присутні там приховано". У «Аманаска йоги» вказується на відмову від стереотипного уявлення о дг’яні і її об’єктах. Одне з нових значень, яке набуває дг’яна в цей період - «пильне вдивляння» (ДТЙШ). Гносеологія дг’яни в період «хатха-йоги» полягає в пізнанні фізичного і метафізичного тіла, а також в осягненні метафізичного простору, в якому воно перебуває. Тільки коли такий гнозис стане "природним" для практикуючого, можна вважати дг’яну освоєною. Отримане знання, в свою чергу, призводить до звільнення.
Keywords: dhyāna, dhāraṇā, samādhi, Yoga Sūtras, Patañjali, yoga.
В статье приводятся результаты анализа значений дхьяны в тексте «Бхагавадгиты». В результате было выявлено, что дхьяна как рекомендуемая практика встречается всего пять раз в четырех главах Бхагавадгиты: один раз во второй главе «Санкхья-йога», два раза в двенадцатой главе «Бхакти-йога», один раз в тринадцатой главе «Йога различения «поля» от «знающего поле»», один раз в восемнадцатой главе «Йога мокши и саньясы». Дхьяна в «Бхагавадгите» выступает в виде ментальной практики, интенционально обращенной к объекту и носящей когнитивный характер. В двенадцатой главе познавательная дхьяна интегрирована в культ бхакти как одна из форм почитания Кришны. Трансценденция (дхьяна) выше статусом, чем уже существующее знание (джняна) и упражнение (абхьяса). «Бхагавадгита» подчеркивает три разных метода познания атмана – дхьяна, санкхья-йога и карма-йога. Дхьяна позволяет познавать атмана непосредственно, достоверно, всеобъемлюще. Такое измышление объекта приводит к умиротворению субъекта познания.
Ключові слова: йоґа, дг’яна, Мокшадгарма, Магабгарата, медитація, Патанджалі.
V I S N Y K OF THE LVIV UNIVERSITY Issue 15 / В І С Н И К ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Філософсько-політологічні студії - Випуск 15
Целью исследования является анализ определений понятия дхьяна (dhyāna) в « окшадхарме» древнеиндийского эпоса « ахабхараты». онимание дхьяна в « окшадхарме» делает возможным осмысление процесса формирования более поздней философии йоги атанджали. роанализированы семь разделов « окшадхармы»: 181, 188, 189, 203, 294, 321 и 333, объясняющих дхьяну. езультаты представляем в виде шести тезисов: (1) дхьяна приводит к нирване; (2) требует предварительной подготовки ума: сбор вместе индрий и отказ от бытовых, привычных форм деятельности; (3) атрибутами дхьяни является: екаграта — однонаправленность мышления, дхарана – удержание внимания, а также свадхьяя, асана и контроль дыхания; (4) результат — сбор манаса в самадхи, плодами которого предстают размышление (vicāra), знания, что различает (viveka) и суждения (vitarka); (5) двумя долгосрочными целями дхьяни есть брахмакая и проникновения в атман в сердце; (6) йога и дхьяна в выступают синонимами.
Key words: dhyāna, Ṛgveda, Upaniṣad, philosophy, meditation, yoga.
В статье исследуется термина дхьяна. Проанализированы изменения, которые претерпевало данное понятие в период Ригведы и упанишад. Проанализированы пятнадцать отрывков из разных текстов, где этот термин употребляется. В выводах изложена разница в понимании этого термина и его трансформация от обращенной во вне мысли, объединяющей человека с метафизическим миром в Ригведе, до конкретной практики в упанишадах, необходимой для внутрипсихической трансформации и достижения эзотерического понимания.
Ключевые слова: дхьяна, Ригведа, упанишады, философия, медитация, йога.
Abstracts by Danylov Dmytro
The term dhyāna is generally translated as meditation. The results of my Ph.D. research show that the meaning of the term dhyāna is non- homogeneous. Dhyāna in different texts has had a different meaning, explaining various mental and embodied practices. Analysis has shown that the term meaning was continuously changing, going from poetic, visionary and less specified in its first mentioning in RV (root dhī derivatives in 4.36.2, 8.12.10, 10.11.1.) to mystical practices of seeing ātman in Upaniads (e.g., Śvetāśvatara Up. 1.14.). In Patañjali’s Yogasūtras (2.11. and 3.2.) a clear and unambiguous definition of dhyāna is given, it is there a continuity of cognition on the subject of dhāraā and destroyer of vtti, which are accurately defined in the Yogasūtras. The text of Moksadharmaparvan (12.181, 12.188, 12.203, 12.333.) contain explicit explanations of dhyāna-yoga practice, with its cognitive component and substantial vision of the mind. Bhagavadgītā (12.6.) equates dhyāna and bhakti. The haha yogic texts, mentioned earlier, describe dhyāna as an embodied practice, sometimes followed by a visualization.
Одним із ключових текстів для філософії йоґи є “Мокшад- гарма” (прибл. I ст. н. е.), частина дванадцятої книги “Шан- тіпарви” давньоіндійського епосу “Магабгарата”. Трактат від- криває нові для свого періоду сенси, значення, цілі та мето- дику використання дг’яни. Розуміння дг’яни в “Мокшадгармі” робить можливим осмислення процесу формування більш пізньої філософії йоґи, викладеної в “Йоґа-сутрах” Патанджа- лі (IV ст. н. е.).
12 XХІ Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей
Нами були проаналізовані сім розділів “Мокшадгарми”: 181, 188, 189, 203, 294, 321 та 333, кожен з яких містить пояс- нення дг’яни. Отримані результати ми пропонуємо розглядати у вигляді семи тез: (1) дг’яна в “Мокшадгармі” приводить до нірвани; (2) потребує попередньої підготовки розуму: зби- рання разом індрій та відмову від побутових, звичних форм діяльності; (3) атрибутами дг’яни є: екаграта – однопаралель- ність мислення, дгарана – утримання уваги, а також свадг’яя, асана і контроль дихання; (4) результат дг’яни – збирання ма- наса в самадгі, плодами якого стають роздум (vicāra), знання, що розрізняє (viveka), та судження (vitarka); (5) двома довго- терміновими альтернативними цілями дг’яни є брагмакая (брагманічне тіло) та проникнення в атман, розташований у серці; (6) дг’яна виконується брагманами і кшатріями; (7) йоґа і дг’яна в “Мокшадгармі” виступають синонімами.
У доповіді будуть наведені текстові свідчення, які розкри- вають та обґрунтовують кожну із семи тез.
National University of «Kyiv-Mohyla academy»
Kyiv, March 23-24, 2017
Тези 12-ї міжнародної наукової конференції «Філософія. Нове покоління»
/ Київ, НаУКМА, 23-24 березня 2017 р.
The “Axial Age” of Somatics as a Means of Attaining Mystical Experience in Oriental and Western Esoteric Traditions of the 12-14 centuries AD [in Russian]
Монографія, як ґрунтовне комплексне дослідження, спонукає до подальшого вивчення інтелектуальних тенденцій у розвитку йоґи та її взаємодії з іншими філософськими та езотеричними вченнями. Книга адресована науковцям, викладачам, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться історією індійської та західної філософської думки, прак- тикам йоґи.
За останнє сторіччя Йоґа як і пов’язані з нею практики медитації, психотехніки стали невід’ємним атрибутом західної культури. Десятки мільйонів людей практикують асани й пранаями, беруть участь у йоґа-семінарах, навіть, не помічаючи цього, використовують терміни йоґи в повсякденній мові. Однак, будь-яка популяризація має й зворотну сторону — спрощення. На жаль, цей процес повною мірою торкнувся і Йоґи. У свідомості західної людини терміни Йоґи втратили свою початкову глибину, Йозі приписали масу поглядів і концепцій, породжених швидше західною, а не індійською культурою. Сама Йоґа стала сприйматися як канонічне, монолітне вчення, позбавлене відтінків, історії, внутрішньої динаміки. У зв’язку з цим виникла потреба в справжньому науковому осмис- ленні Йоґи, яка й привела в останні два десятиліття до появи Yoga-studies у провідних світових центрах наукового сходознавства. Одним із піонерів цих досліджень у нашій країні став Дмитро Данилов — автор цієї монографії.
Книга написана в дуже сучасному жанрі історії та деконструкції ідей. Об’єктом досліджень став термін «дг’яна», який, як показав автор, покриває безліч досить різнорідних психопрактик, і неодноразово змінював своє значення. Таким чином, і це дуже відрадно, досліджуючи це вчення, Дмитро виходить за рамки сприйняття Йоґи як чисто тілесної практики й звертається до її глибини. Думаю, ця монографія буде цікава не тільки сходознавцям, але й філософам, психологам, а також усім, хто дійсно глибоко цікавиться йоґою. Андрій Сафронов. Президент Української федерації йоґи
Свого часу М. Еліаде відніс йоґу до одного з чотирьох базових і взаємозалежних понять, до однієї з чотирьох «кінетичних ідей», які ведуть в осердя індійської релігійно-філософської думки. Минає понад півсторіччя і в світі з’являється різнопланове зацікавлення йоґою, а індійське явище стає впливовою і помітною світовою тенденцією. Уявити сучасний глобалізований культурний, релігійний
і науковий ландшафт без йоґи вже неможливо.
В останні роки історико-філософські дослідження йоґи не тільки істотно пожвавились, а і стали помітним напрямком в індологічній гуманітаристиці. Активно розвивається і міждисциплінарне (трансдисциплінарне) осмислення феномену йоґи. При цьому підвищене зацікавлення спрямоване не тільки на індуїстську йоґічну думку, а і буддійську, джайнську. Водночас не вся основна йоґічна термінологія, включаючи дг’яну, встигла стати предметом окремих розвідок. Тому запропоноване Дмитром Данило- вим монографічне видання, присвячене окремо узятому поняття, тобто дг’яні, є беззаперечно актуальним та відо- бражає світові тенденції в сучасних студіях з індійської філософії.
Автору вдалось не тільки зосередитись на одному з ключових понять йоґічної думки, а і належно проаналізу- вати його трансформацію, залучивши для цього необхідне коло першоджерел. Саме дослідження побудоване так, що аналіз вживання дг’яни здійснюється у досить широкому часовому діапазоні: від ведійських витоків (наприклад, Ріґведа cамгіта, Каушитака, Шветашватара, Майтрі упа- нішади) й епічних текстів (наприклад, «Мокшадгарма», «Бгаґавадґіта») до йоґа даршяни (наприклад, «Йоґа-сутри» Патаньджалі) і середньовічних гатха-йоґічних текстів (на- приклад, «Гатха-йоґа-прадипіка»). У результаті, вдалося помітити важливі трансформації в розумінні дг’яни, які відбувались у різних площинах: гносеологічній, сотері- ологічній, трансцендентній, тілесній. При цьому аналіз поняття дг’яна здійснюється у контексті, який передбачає звернення до різних даршян, включаючи неортодоксаль- ні. Це дало змогу доречно вказати на ті конкретні впли- ви у змінах значень дг’яни, які мали місце в індійському діалогічному історико-філософському процесі. У разі необхідності, Д. Данилов обстоює свої погляди, дискуту- ючи з провідними дослідниками йоґічної філософської спадщини (не тільки згаданим раніше М. Еліаде, а і Дас Ґуптою, Дж. Маллінсоном, Ф. Маасом та іншими).
З позиції історико-філософської індології в Україні запропонована монографія Д. Данилова зберігає не тільки вищеокреслену актуальність. Вона вирізняється ще і но- ваторством, оскільки є першим завершеним досліджен- ням, присвяченим історико-філософським аспектам йоґи. Завдяки автору до вітчизняної науки і культури вводиться не тільки цікава та значуща проблематика, а і відповідні фрагменти санскритських текстів у перекладі українською мовою.
Будемо сподіватись, що монографія знайде свого заці- кавленого читача і сприятиме відновленню та пожвавлен- ню вітчизняних досліджень, присвячених непересічному феномену йоґи.
Юрій Завгородній, доктор філософських наук
(Russian) Дхьяна в текстах «хатха-йоги» приобретает новые оттенки смысла и меняет свою значимость. Четко формулируется возможность практиковать дхьяну вне зависимости от принадлежности к разным религиозно-философским течениям Индии. Дхьяна приобретает и новую направленность, прокладывая путь к познанию "скрытых знаний" о теле. Практик дхьяны приобретает способность достигать «истинного понимания», раскрывая психологические потенции, глубинно заложенные в сознании человека и "скрыто там присутствующие". В «Аманаска йоге» указывается на отказ от стереотипного представления о дхьяне и ее объектах. Одно из новых значений, которое приобретает дхьяна в этот период – «пристальное всматривание» (ДТЙШ). Гносеология дхьяны в этот период заключается в познании физического и метафизического тела, а также в постижении метафизического пространства, в котором оно пребывает. Только когда такой гнозис станет естественным для практикующего, можно считать дхьяну освоенной. Полученное знание, в свою очередь, приводит к освобождению.
(Ukrainian)
Дг’яна в текстах «хатха-йоги» набуває нових відтінків сенсу і змінює свою значимість. У текстах чітко формулюється можливість практикувати дг’яну незалежно від приналежності до різних релігійно-філософських течій Індії. Дг’яна набуває і нову спрямованість, прокладаючи шлях до пізнання "прихованих знань" про тіло. Практик дг’яни набуває здатності досягати «суттєвого розуміння», розкриваючи психологічні потенції, які закладені в свідомості людини і "присутні там приховано". У «Аманаска йоги» вказується на відмову від стереотипного уявлення о дг’яні і її об’єктах. Одне з нових значень, яке набуває дг’яна в цей період - «пильне вдивляння» (ДТЙШ). Гносеологія дг’яни в період «хатха-йоги» полягає в пізнанні фізичного і метафізичного тіла, а також в осягненні метафізичного простору, в якому воно перебуває. Тільки коли такий гнозис стане "природним" для практикуючого, можна вважати дг’яну освоєною. Отримане знання, в свою чергу, призводить до звільнення.
Keywords: dhyāna, dhāraṇā, samādhi, Yoga Sūtras, Patañjali, yoga.
В статье приводятся результаты анализа значений дхьяны в тексте «Бхагавадгиты». В результате было выявлено, что дхьяна как рекомендуемая практика встречается всего пять раз в четырех главах Бхагавадгиты: один раз во второй главе «Санкхья-йога», два раза в двенадцатой главе «Бхакти-йога», один раз в тринадцатой главе «Йога различения «поля» от «знающего поле»», один раз в восемнадцатой главе «Йога мокши и саньясы». Дхьяна в «Бхагавадгите» выступает в виде ментальной практики, интенционально обращенной к объекту и носящей когнитивный характер. В двенадцатой главе познавательная дхьяна интегрирована в культ бхакти как одна из форм почитания Кришны. Трансценденция (дхьяна) выше статусом, чем уже существующее знание (джняна) и упражнение (абхьяса). «Бхагавадгита» подчеркивает три разных метода познания атмана – дхьяна, санкхья-йога и карма-йога. Дхьяна позволяет познавать атмана непосредственно, достоверно, всеобъемлюще. Такое измышление объекта приводит к умиротворению субъекта познания.
Ключові слова: йоґа, дг’яна, Мокшадгарма, Магабгарата, медитація, Патанджалі.
V I S N Y K OF THE LVIV UNIVERSITY Issue 15 / В І С Н И К ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Філософсько-політологічні студії - Випуск 15
Целью исследования является анализ определений понятия дхьяна (dhyāna) в « окшадхарме» древнеиндийского эпоса « ахабхараты». онимание дхьяна в « окшадхарме» делает возможным осмысление процесса формирования более поздней философии йоги атанджали. роанализированы семь разделов « окшадхармы»: 181, 188, 189, 203, 294, 321 и 333, объясняющих дхьяну. езультаты представляем в виде шести тезисов: (1) дхьяна приводит к нирване; (2) требует предварительной подготовки ума: сбор вместе индрий и отказ от бытовых, привычных форм деятельности; (3) атрибутами дхьяни является: екаграта — однонаправленность мышления, дхарана – удержание внимания, а также свадхьяя, асана и контроль дыхания; (4) результат — сбор манаса в самадхи, плодами которого предстают размышление (vicāra), знания, что различает (viveka) и суждения (vitarka); (5) двумя долгосрочными целями дхьяни есть брахмакая и проникновения в атман в сердце; (6) йога и дхьяна в выступают синонимами.
Key words: dhyāna, Ṛgveda, Upaniṣad, philosophy, meditation, yoga.
В статье исследуется термина дхьяна. Проанализированы изменения, которые претерпевало данное понятие в период Ригведы и упанишад. Проанализированы пятнадцать отрывков из разных текстов, где этот термин употребляется. В выводах изложена разница в понимании этого термина и его трансформация от обращенной во вне мысли, объединяющей человека с метафизическим миром в Ригведе, до конкретной практики в упанишадах, необходимой для внутрипсихической трансформации и достижения эзотерического понимания.
Ключевые слова: дхьяна, Ригведа, упанишады, философия, медитация, йога.
The term dhyāna is generally translated as meditation. The results of my Ph.D. research show that the meaning of the term dhyāna is non- homogeneous. Dhyāna in different texts has had a different meaning, explaining various mental and embodied practices. Analysis has shown that the term meaning was continuously changing, going from poetic, visionary and less specified in its first mentioning in RV (root dhī derivatives in 4.36.2, 8.12.10, 10.11.1.) to mystical practices of seeing ātman in Upaniads (e.g., Śvetāśvatara Up. 1.14.). In Patañjali’s Yogasūtras (2.11. and 3.2.) a clear and unambiguous definition of dhyāna is given, it is there a continuity of cognition on the subject of dhāraā and destroyer of vtti, which are accurately defined in the Yogasūtras. The text of Moksadharmaparvan (12.181, 12.188, 12.203, 12.333.) contain explicit explanations of dhyāna-yoga practice, with its cognitive component and substantial vision of the mind. Bhagavadgītā (12.6.) equates dhyāna and bhakti. The haha yogic texts, mentioned earlier, describe dhyāna as an embodied practice, sometimes followed by a visualization.
Одним із ключових текстів для філософії йоґи є “Мокшад- гарма” (прибл. I ст. н. е.), частина дванадцятої книги “Шан- тіпарви” давньоіндійського епосу “Магабгарата”. Трактат від- криває нові для свого періоду сенси, значення, цілі та мето- дику використання дг’яни. Розуміння дг’яни в “Мокшадгармі” робить можливим осмислення процесу формування більш пізньої філософії йоґи, викладеної в “Йоґа-сутрах” Патанджа- лі (IV ст. н. е.).
12 XХІ Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей
Нами були проаналізовані сім розділів “Мокшадгарми”: 181, 188, 189, 203, 294, 321 та 333, кожен з яких містить пояс- нення дг’яни. Отримані результати ми пропонуємо розглядати у вигляді семи тез: (1) дг’яна в “Мокшадгармі” приводить до нірвани; (2) потребує попередньої підготовки розуму: зби- рання разом індрій та відмову від побутових, звичних форм діяльності; (3) атрибутами дг’яни є: екаграта – однопаралель- ність мислення, дгарана – утримання уваги, а також свадг’яя, асана і контроль дихання; (4) результат дг’яни – збирання ма- наса в самадгі, плодами якого стають роздум (vicāra), знання, що розрізняє (viveka), та судження (vitarka); (5) двома довго- терміновими альтернативними цілями дг’яни є брагмакая (брагманічне тіло) та проникнення в атман, розташований у серці; (6) дг’яна виконується брагманами і кшатріями; (7) йоґа і дг’яна в “Мокшадгармі” виступають синонімами.
У доповіді будуть наведені текстові свідчення, які розкри- вають та обґрунтовують кожну із семи тез.
National University of «Kyiv-Mohyla academy»
Kyiv, March 23-24, 2017
Тези 12-ї міжнародної наукової конференції «Філософія. Нове покоління»
/ Київ, НаУКМА, 23-24 березня 2017 р.
The “Axial Age” of Somatics as a Means of Attaining Mystical Experience in Oriental and Western Esoteric Traditions of the 12-14 centuries AD [in Russian]