| dbo:abstract
|
- أحيقار، كان وزيرا آشوريا ينسب إليه كتاب «حكم أحيقار» المكتوب حوالي 500 ق.م. بالآرامية والذي عثر عليه في إلفنتين في مصر العليا. وبحسب القصة المذكورة في هذا الكتاب كان أحيقار وزيرا لكل من أسرحدون ووالده سنحاريب من قبله وقد قام بتبني ابن أخيه «ناداب/نادان» لكي يخلفه غير أن الأخير يتهمه أمام أسرحدون فيسجن أحيقار في انتظار إعدامه غير أنه يخبر المسؤول عن عملية الإعدام كيف أنه خلصه من الموت سابقا فيقوم هذا بقتل أحد السجناء بدلا منه، وهنا تنقطع القصة لفقدان بقيتها، غير أن نسخا أخرى تذكر هربه إلى مصر ومن ثم عودته منتصرا إلى منصبه بعد إثبات إخلاصه لأسرحدون كما تذكر نسخ أخرى لقائه بابنه بالتبني الذي يلقى حتفه بعد ذلك. يحتوي كتاب «حكم أحيقار» على العديد من الأمثال التي يتردد صداها في حكم سفر يشوع بن سيراخ وفي سفر الأمثال. (ar)
- Achiqar (aramäisch אחיקר) bzw. Aba-Enlil-dana (assyrisch) ist die Hauptfigur einer aramäischen Erzählung. Er bekleidete nach einem in Elephantine gefundenen Papyrus, der einzigen Quelle zu dieser Geschichte, aus dem fünften Jahrhundert v. Chr. unter Sanherib das Amt des königlichen Sieglers. Unter Sanheribs Nachfolger Asarhaddon soll er als königlicher Berater fungiert haben, nachdem er sein Amt an seinen adoptierten Sohn weitergab. Es existieren Übersetzungen und Bearbeitungen des Stoffes in zahlreichen Sprachen des Nahen und Mittleren Ostens. Die Rahmenhandlung der Geschichte des Achiqar entstand frühestens kurz nach Zusammenbruch des assyrischen Reiches und wurde wahrscheinlich im 6. Jahrhundert v. Chr. verfasst. Die Spruchsammlung wurde nachträglich zwischen die beiden Geschichtsteile eingefügt. Reflexe der Achiqar-Gestalt finden sich in den deuterokanonischen Büchern Judit und Tobit. Die Spruch- und Fabelsammlung des Achiqar, die in den Kolumnen 3 bis 16 niedergeschrieben wurde, ist wesentlich älter als die Erzählung selbst und konnte aufgrund des altaramäischen Dialektes auf die Wende vom 8. zum 7. Jahrhundert v. Chr. datiert werden. Die Sprüche der Kolumnen 3, 4, 11, 13 und 14 sind verloren gegangen. Der erhaltene Teil weist unter anderem Parallelen zur akkadischen Weisheitsliteratur auf, obwohl kein akkadischer Wortschatz bemerkbar ist. Die Überlieferung setzt sich aus zahlreichen Einzelsprüchen zusammen. Ein redaktionelles Gesamtkonzept scheint nicht vorgelegen zu haben, da der Redaktor augenscheinlich verschiedenste Spruchsammlungen nutzte. Neben Parallelen zur altägyptischen Literatur liegt eine große Nähe zu israelitisch-jüdischen Weisheitstexten vor. Wesentlich geringer ist der übereinstimmende Anteil bezüglich mesopotamischer Quellen. Die in der Spruchsammlung vorhandenen Gemeinsamkeiten mit der altägyptischen Weisheitslehre nebst einem altägyptischen Lehnwort sowie auffällig starke Einflüsse aus der Region Kanaan verweisen auf eine Herkunft aus dem südsyrisch-libanesischen Raum. (de)
- Ahiqar o Ahikar (aparentemente nacido en el siglo VIII antes de Cristo) era un sabio asirio conocido en el antiguo Oriente Próximo por su sabiduría excepcional. La Historia y enseñanzas de Ahikar, también conocida como Las palabras de Ahikar o El relato de Ahikar, se ha encontrado en papiros arameos del siglo V a. C. entre las ruinas de Elefantina. La narración de la parte inicial de la historia se expande en gran medida por la presencia de un gran número de dichos sabios y proverbios de Ahikar, que se muestran en un contexto de charla con su sobrino. Un gran número de estudiosos sospecha que estos dichos y proverbios eran originalmente un documento separado, ya que en ellos no se menciona a Ahikar. Algunos de los dichos son similares a algunas partes del libro bíblico del Antiguo Testamento de los Proverbios, otros al deuterocanónico "Libro de la Sabiduría de Jesús, hijo de Sirac", y otros también a los proverbios babilónicos y persas. La colección de refranes es, en esencia, una selección de aquellos que son comunes en Oriente Medio en la época. Achiacharus es el nombre que se le da en el Libro de Tobit (1,21-22; 2,10; 11,17-18; 14,10; 14,15), siendo éste un sobrino de Tobit y funcionario de la corte de Asarhaddón en Nínive que intercedía en favor de su tío perseguido; reapareciendo más tarde otro "Aquior" como Jefe de milicias en el Libro de Judit con un Discurso de elogio en favor de Israel enfrentando a Holofermes. El estudioso Jorge Hoffmann señaló en 1880 que este Ahikar, y Achiacharus de Tobías, son idénticos. En Uruk, se ha descubierto un texto cuneiforme babilonio tardío del siglo II a. C. que menciona el nombre arameo Aḫu’aqār de un sabio ummānu llamado Aba-enlil-Dari bajo Asarhaddón en el siglo VII a. C. Achaicarus, un sabio oriental, es también mencionado por Estrabón. Parece, por tanto, que la leyenda era, sin duda, de origen oriental, aunque la relación entre las distintas versiones apenas se puede verificar. Se ha afirmado que hay indicios de la leyenda incluso en el Nuevo Testamento, y hay una sorprendente similitud entre éste y La biografía de Esopo de Maximus Planudes (cap. XXIII-XXXII). La clasicista británica Stephanie West defiende que la historia de Creso en Historias (Heródoto) como asesor de Ciro I es otra manifestación de la historia de Ahiqar. (es)
- Kisah Ahikar, juga dikenal sebagai Firman Ahikar, adalah sebuah cerita yang mula-mula tercantum dalam bahasa Aram dari abad kelima SM yang banyak beredar di Timur Tengah dan Timur Dekat. Ini dikarakterisasikan sebagai 'salah satu “buku internasional” terawal dari kesusastraan dunia. Karakter utama adalah Ahiqar (bahasa Aram: אחיקר, juga ditransliterasikan sebagai Aḥiqar, Hayqar bahasa Arab, Achiacharos bahasa Yunani dan varian pada tema ini seperti Armenia: Խիկար Xikar), yang dikenal sebagai Timur Dekat kuno karena kebijaksanaannya yang luar biasa. (in)
- Ahiqar est un sage assyrien-araméen très connu dans les traditions de l'Antiquité proche-orientale, puisqu'il était mentionné par des textes juifs et grecs antiques. On ne peut cependant pas dire s'il a réellement existé. Il est le héros du Roman d'Ahiqar, une œuvre littéraire originaire de Mésopotamie antique, rédigée en araméen au plus tôt durant le dernier siècle de l'empire assyrien, le VIIe siècle av. J.-C. Cette œuvre témoigne de l'acculturation entre Assyriens et Araméens durant la période dite « néo-assyrienne », et de l'utilisation croissante de la langue araméenne alphabétique en lieu et place de l'akkadien rédigé en signes cunéiformes. Elle relève des traditions littéraires mésopotamiennes et syro-araméenne, se plaçant à la charnière entre les deux. Ce texte se présente comme le récit des mésaventures d'un dignitaire de la cour royale assyrienne, mais aussi comme une compilation de proverbes, donc un texte de « sagesse ». Il est aujourd'hui essentiellement connu grâce à des papyrus retrouvés en 1906 à Éléphantine en Égypte datés du règne du roi perse achéménide Darius II (fin du Ve siècle av. J.-C.). Le récit a pour personnage principal Ahiqar, chancelier du roi assyrien Assarhaddon (680-669 av. J.-C.), qui malgré toutes ses prières n'a jamais obtenu d'enfant. Un message divin lui enjoint finalement d'adopter son neveu Nadin, fils de sa sœur, qu'il prend sous son aile. L'éducation qu'il lui prodigue consiste en des proverbes sages qui sont énumérés dans le récit. Puis il lui transmet sa charge lors qu'il se retire de la cour. Mais le comportement de son neveu est tellement odieux qu'Ahiqar le chasse de sa maison. En guise de vengeance, Nadin persuade le roi que son oncle cherchait à le trahir pour le compte de rois rivaux lui attirant ainsi la disgrâce royale. Mais le bourreau chargé d'exécuter Ahiqar lui permet de s'échapper car il lui doit la vie, et exécute à sa place un autre prisonnier dont il présente le cadavre au roi. Le roi d'Égypte, apprenant la mort du plus avisé des conseillers d'Assarhaddon, envoie à ce dernier un défi qui consiste à résoudre des énigmes complexes, ou sinon il devra payer un lourd tribut. Assarhaddon est désemparé mais apprend par le bourreau qu'Ahiqar est encore en vie. Il le rappelle, et ce dernier réussit à résoudre toutes les énigmes posées par le roi d'Égypte. Ahiqar obtient d'Assarhaddon le droit de châtier lui-même son neveu tout en lui prodiguant des admonestations sous forme de proverbe. (fr)
- The Story of Aḥiqar, also known as the Words of Aḥiqar, is a story first attested in Imperial Aramaic from the 5th century BCE on papyri from Elephantine, Egypt, that circulated widely in the Middle and the Near East. It has been characterised as "one of the earliest 'international books' of world literature". The principal character, Aḥiqar, might have been a chancellor to the Assyrian Kings Sennacherib and Esarhaddon. Only a Late Babylonian cuneiform tablet from Uruk (Warka) mentions an Aramaic name Aḫu’aqār. His name is written in Imperial Aramaic אחיקר and in Syriac ܐܚܝܩܪ and is transliterated as Aḥiqar, Arabic حَيْقَار Ḥayqār, Greek Achiacharos and Slavonic Akyrios and with variants on that theme such as Armenian: Խիկար Xikar), Ottoman Turkish Khikar, a sage known in the ancient Near East for his outstanding wisdom. (en)
- Achikar – półlegendarny wezyr asyryjskich królów Sennacheryba (705–681 p.n.e.) i Asarhaddona (681–669 p.n.e.), bohater asyryjskiej literatury mądrościowej, biblijnej Księgi Tobiasza oraz żydowskich i chrześcijańskich apokryfów. (pl)
- La Storia di Ahikar o Le parole di Ahikar è un apocrifo dell'Antico Testamento scritto originariamente in aramaico. Il nucleo originario è di origine giudaica e risale al V secolo a.C., con successivi ampliamenti cristiani del II secolo d.C. Narra la storia del , gran visir di Assiria durante i regni di Sennacherib ed Esarhaddon (VII secolo a.C.). Privo di figli naturali adotta Nadan figlio di sua sorella come suo successore. L'ingrato Nadab però complotta contro lo zio, ma alla fine prevale la giustizia con la riabilitazione di Ahikar e la condanna di Nadab. La vicenda trovò successivi ampliamenti cristiani del II secolo d.C. Il protagonista è Ahikar uh-hi’kahr (אחיקר), tradotto anche come Aḥiḳar e Ahiqar (arabo Hayqar o Hayḳar, greco antico Ahiacharos e varianti su questa radice, armeno Խիկար [Xikar]), un sapiente celebre nel Vicino Oriente antico per la sua libertà fuori dal comune. Nel Codex Sinaiticus è attestato come Acheicharos o Acheikar, nel Codex Alexandrinus e nel Codex Vaticanus come Achiacharos, nella Vetus Latina come Achicarus. Ci è pervenuto una versione del testo in armeno (una storia di Hikare), in siriaco, in arabo (una storia di al-Hajkare). È noto la versione in slavo "racconto di Akira il saggio", datata XII secolo. (it)
- Ахиакар, Ахиахар или Ахикар (ивр. אחיקר) — легендарный ассирийский мудрец, литература о котором была достаточно широко распространена на Ближнем Востоке в античные времена. Наиболее древний текст, упоминающий об Ахиакаре, папирус на арамейском языке, найденный на острове Элефантина и датируемый V веком до н. э. Мудрец оказывается хранителем печати Синаххериба. Бездетный, он усыновляет своего племянника Навада (Насваса), однако тот пытается посредством клеветы уничтожить дядю. Только благодаря своей исключительной мудрости Ахиакар в конце концов торжествует над неблагодарным родственником. Существуют армянская (Повесть о Хикаре), сирийская, арабская (Повесть об Аль-Хайкаре) версии данного текста. Известна славянская «Повесть об Акире Премудром», датируемая XII веком. Древнегреческий географ Страбон, рассказывая об Иудее и иудаизме, упоминает Ахаикара как пророка боспорцев (XVI, 2, 39 = С 762). Климент Александрийский упоминает не дошедший до нашего времени труд Демокрита о толковании иероглифов на стеле Ахикара (Строматы, I, 69, 4). Диоген Лаэртский среди не дошедших до нашего времени трудов Феофраста упоминает сочинение «Ахикар» (V, 50). (ru)
- Ахікар (Ахіакар, івр. אחיקר; VIII-VII ст. до н. е.) — відоме ім'я в арамейській традиції. За легендами, писар царів Ассирії Сін-аххе-еріба (правив у 705-680 рр. до н. е.) та Асархаддона (680-669 рр. до н. е.), відомий збіркою своїх повчань. Ім'я Ахіакара згадується у Старому Завіті (Книга Товита). Книга Товита 11.19: Книга Товита 14.10: (переклад Івана Хоменка) Збірку мудростей та повчання Ахікара датують VIII сторіччям до н. е. Схожість із мотивами Ахікара мають біблійні притча про царя дерев (Судді 9.7-15) і оповідь про Амасія — царя юдейського та Йоаса — царя ізраїльського (II Царі 14). Найдавніше відоме джерело — арамейський папірус V ст. до н. е., знайдений на острові Елефантина на ріці Ніл. Вважають, що папірус містив 20 колонок, з яких збереглися фрагменти чотирнадцяти. I-II колонки — початок розповіді; III-XVI — збірка висловів; XVII-XIX — решта розповіді та XX — місце для останньої колонки. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- أحيقار، كان وزيرا آشوريا ينسب إليه كتاب «حكم أحيقار» المكتوب حوالي 500 ق.م. بالآرامية والذي عثر عليه في إلفنتين في مصر العليا. وبحسب القصة المذكورة في هذا الكتاب كان أحيقار وزيرا لكل من أسرحدون ووالده سنحاريب من قبله وقد قام بتبني ابن أخيه «ناداب/نادان» لكي يخلفه غير أن الأخير يتهمه أمام أسرحدون فيسجن أحيقار في انتظار إعدامه غير أنه يخبر المسؤول عن عملية الإعدام كيف أنه خلصه من الموت سابقا فيقوم هذا بقتل أحد السجناء بدلا منه، وهنا تنقطع القصة لفقدان بقيتها، غير أن نسخا أخرى تذكر هربه إلى مصر ومن ثم عودته منتصرا إلى منصبه بعد إثبات إخلاصه لأسرحدون كما تذكر نسخ أخرى لقائه بابنه بالتبني الذي يلقى حتفه بعد ذلك. يحتوي كتاب «حكم أحيقار» على العديد من الأمثال التي يتردد صداها في حكم سفر يشوع بن سيراخ وفي سفر الأمثال. (ar)
- Kisah Ahikar, juga dikenal sebagai Firman Ahikar, adalah sebuah cerita yang mula-mula tercantum dalam bahasa Aram dari abad kelima SM yang banyak beredar di Timur Tengah dan Timur Dekat. Ini dikarakterisasikan sebagai 'salah satu “buku internasional” terawal dari kesusastraan dunia. Karakter utama adalah Ahiqar (bahasa Aram: אחיקר, juga ditransliterasikan sebagai Aḥiqar, Hayqar bahasa Arab, Achiacharos bahasa Yunani dan varian pada tema ini seperti Armenia: Խիկար Xikar), yang dikenal sebagai Timur Dekat kuno karena kebijaksanaannya yang luar biasa. (in)
- Achikar – półlegendarny wezyr asyryjskich królów Sennacheryba (705–681 p.n.e.) i Asarhaddona (681–669 p.n.e.), bohater asyryjskiej literatury mądrościowej, biblijnej Księgi Tobiasza oraz żydowskich i chrześcijańskich apokryfów. (pl)
- Achiqar (aramäisch אחיקר) bzw. Aba-Enlil-dana (assyrisch) ist die Hauptfigur einer aramäischen Erzählung. Er bekleidete nach einem in Elephantine gefundenen Papyrus, der einzigen Quelle zu dieser Geschichte, aus dem fünften Jahrhundert v. Chr. unter Sanherib das Amt des königlichen Sieglers. Unter Sanheribs Nachfolger Asarhaddon soll er als königlicher Berater fungiert haben, nachdem er sein Amt an seinen adoptierten Sohn weitergab. Es existieren Übersetzungen und Bearbeitungen des Stoffes in zahlreichen Sprachen des Nahen und Mittleren Ostens. (de)
- Ahiqar o Ahikar (aparentemente nacido en el siglo VIII antes de Cristo) era un sabio asirio conocido en el antiguo Oriente Próximo por su sabiduría excepcional. La Historia y enseñanzas de Ahikar, también conocida como Las palabras de Ahikar o El relato de Ahikar, se ha encontrado en papiros arameos del siglo V a. C. entre las ruinas de Elefantina. La narración de la parte inicial de la historia se expande en gran medida por la presencia de un gran número de dichos sabios y proverbios de Ahikar, que se muestran en un contexto de charla con su sobrino. Un gran número de estudiosos sospecha que estos dichos y proverbios eran originalmente un documento separado, ya que en ellos no se menciona a Ahikar. Algunos de los dichos son similares a algunas partes del libro bíblico del Antiguo Testam (es)
- Ahiqar est un sage assyrien-araméen très connu dans les traditions de l'Antiquité proche-orientale, puisqu'il était mentionné par des textes juifs et grecs antiques. On ne peut cependant pas dire s'il a réellement existé. Il est le héros du Roman d'Ahiqar, une œuvre littéraire originaire de Mésopotamie antique, rédigée en araméen au plus tôt durant le dernier siècle de l'empire assyrien, le VIIe siècle av. J.-C. Cette œuvre témoigne de l'acculturation entre Assyriens et Araméens durant la période dite « néo-assyrienne », et de l'utilisation croissante de la langue araméenne alphabétique en lieu et place de l'akkadien rédigé en signes cunéiformes. Elle relève des traditions littéraires mésopotamiennes et syro-araméenne, se plaçant à la charnière entre les deux. Ce texte se présente comme le (fr)
- The Story of Aḥiqar, also known as the Words of Aḥiqar, is a story first attested in Imperial Aramaic from the 5th century BCE on papyri from Elephantine, Egypt, that circulated widely in the Middle and the Near East. It has been characterised as "one of the earliest 'international books' of world literature". (en)
- La Storia di Ahikar o Le parole di Ahikar è un apocrifo dell'Antico Testamento scritto originariamente in aramaico. Il nucleo originario è di origine giudaica e risale al V secolo a.C., con successivi ampliamenti cristiani del II secolo d.C. Il protagonista è Ahikar uh-hi’kahr (אחיקר), tradotto anche come Aḥiḳar e Ahiqar (arabo Hayqar o Hayḳar, greco antico Ahiacharos e varianti su questa radice, armeno Խիկար [Xikar]), un sapiente celebre nel Vicino Oriente antico per la sua libertà fuori dal comune. (it)
- Ахиакар, Ахиахар или Ахикар (ивр. אחיקר) — легендарный ассирийский мудрец, литература о котором была достаточно широко распространена на Ближнем Востоке в античные времена. Наиболее древний текст, упоминающий об Ахиакаре, папирус на арамейском языке, найденный на острове Элефантина и датируемый V веком до н. э. Мудрец оказывается хранителем печати Синаххериба. Бездетный, он усыновляет своего племянника Навада (Насваса), однако тот пытается посредством клеветы уничтожить дядю. Только благодаря своей исключительной мудрости Ахиакар в конце концов торжествует над неблагодарным родственником. (ru)
- Ахікар (Ахіакар, івр. אחיקר; VIII-VII ст. до н. е.) — відоме ім'я в арамейській традиції. За легендами, писар царів Ассирії Сін-аххе-еріба (правив у 705-680 рр. до н. е.) та Асархаддона (680-669 рр. до н. е.), відомий збіркою своїх повчань. Ім'я Ахіакара згадується у Старому Завіті (Книга Товита). Книга Товита 11.19: Книга Товита 14.10: (переклад Івана Хоменка) Збірку мудростей та повчання Ахікара датують VIII сторіччям до н. е. Схожість із мотивами Ахікара мають біблійні притча про царя дерев (Судді 9.7-15) і оповідь про Амасія — царя юдейського та Йоаса — царя ізраїльського (II Царі 14). (uk)
|
