| dbo:abstract
|
- كان التقويم السلوقي أو أنو غريكوروم (والتي تعني حرفياً «سنة الإغريق» أو «العام الأغريقي»)، والتي قد تدل أحيانا على "AG"، هو نظام تقويم أستخدم من قبل الإمبراطورية السلوقية ودول أخرى من الحضارات الهلنستية القديمة. يشار إليه أحياناً باسم «سيادة السلوقيون»، أو عام الإسكندر. يعود تاريخ التقويم إلى سلوقس الأول نيكاتور وإعادة فتح بابل في 312/11 ق.م بعد نفيه في مصر البطلمية، أخذ بهذا التقويم من قبل سلوقس ومحكمته بمناسبة تأسيس الإمبراطورية السلوقية. وفقا للتقاليد اليهودية، كان ذلك خلال السنة السادسة من حكم الإسكندر الأكبر (ربما ابن الإسكندر الأكبر الرضيع، الإسكندر الرابع المقدوني) حيث بدأوا في الاستفادة من هذا التقويم. وتم ذكر ذكرى العصر الجديد في واحدة من السجلات البابلية، وقائع ملوك طوائف الأسكندر. (ar)
- Seleukovská éra byl systém číslování let používaný v Seleukovské říši a dalších zemích patřících k starověkým helénským civilizacím. Éra je datována od návratu Seleuka I. Níkátora do Babylónu ze svého exilu v Ptolemaiovském Egyptě roku 311 př. n. l., považovaném Seleukem a jeho dvorem za základnu Seleukovské říše. Zavedení nové éry je zmíněno v jedné z , kronice Diadochi. Seleukovská éra v sobě mísila řecké a babylonské prvky, kde podkladem byl jak sluneční, tak i měsíční cyklus. Jeden rok měl 12 měsíců, přestupný pak měsíců 13, přičemž během 19 let se vkládalo 7 přestupných roků. Seleukovský kalendář byl vytvořen pro dvě různé skupiny uživatelů: 1.
* Místní lidé říše používali , ve kterém nový rok spadal na 1 Nisan (3. duben 311 př. n. l.), takže v tomto systému rok 1 Seleukovské éry zhruba korespondoval s obdobím od dubna 311 př. n. l. do března 310 př. n. l. 2.
* Makedonský dvůr převzal babylonský kalendář (nahrazený názvy makedonských měsíců), který ale počítal se zahájením roku na podzim (přesné datum je neznámé). V tomto systému rok 1 Seleukovské éry odpovídá intervalu od podzimu roku 312 př. n. l. do léta roku 311 př. n. l. Tyto rozdíly v začátku datování samozřejmě mohou způsobit, že se jednotlivá data mohou lišit. Bickerman udává tento příklad: například obnovení Jeruzalémského chrámu Judou Makabejským, provedené přibližně 15. prosince 164 př. n. l., připadá na rok 148 Seleukovské éry podle židovského (a babylonského) počítání, ale na rok 149 podle dvora. Seleukovská éra byla používána až do šestého století n. l., např. v Sýrii má datum 24 , 823 (24. září, 512 n. l.). (cs)
- Die Seleukidische Ära (abgekürzt SE für englisch Seleucid Era, im Lateinischen AG für Anno Graecorum, im Deutschen auch SÄ) ist eine Jahreszählung oder Epoche, die ab dem 4. Jahrhundert v. Chr. vor allem bei den Seleukiden und Parthern, aber auch bei anderen Völkern im Orient, bis teilweise in die islamische Zeit hinein benutzt wurde. Unter anderem war sie auch in Judäa in Gebrauch, was entsprechende Angaben in 1. Makkabäer bzw. im Neuen Testament belegen. Aufgrund der weiten Verbreitung wurde sie auch als griechische Ära oder Jahreszählung der Griechen schlechthin bezeichnet. Die Ära bezog sich ursprünglich auf die Regierungsjahre von Seleukos I., einem Diadochen (Nachfolger) Alexanders des Großen, der im Nahen Osten die Dynastie der Seleukiden begründete und der im Jahr 312 v. Chr. Babylon einnahm, was als einschneidendes Ereignis empfunden wurde. Nach seinem Tod wurde aber von seinen Nachfolgern keine jeweils neue Zählung nach Regierungsjahren begonnen, sondern die Zählung ab der Einnahme von Babylon 312 v. Chr. beibehalten. Obwohl so gebräuchlich, sind auf der Seleukidischen Ära basierende Jahresangaben mit einer grundsätzlichen Unklarheit behaftet, wenn es darum geht, die Daten in moderne Kalenderdaten umzurechnen. Das Kalenderjahr in Syrien beginnt im Oktober, dementsprechend ist das Jahr 1 SE in Syrien Oktober 312 v. Chr. bis September 311 v. Chr. In Babylon beginnt das Kalenderjahr im April, dementsprechend ist Jahr 1 SE in Babylon April 311 v. Chr. bis März 310 v. Chr. Datumsangaben, die nur mit einer Jahreszahl überliefert sind, beziehen sich deshalb immer auf zwei Jahre des gregorianischen Kalenders. Der makedonisch-seleukidische Kalender beginnt ebenso wie der syrische Kalender im Oktober 312 v. Chr. Der seleukidische Kalender mischte griechische mit babylonischen Elementen, wobei der Sonnen- als auch der Mondzyklus zugrunde lagen. Ein Jahr hatte zwölf Monate, ein Schaltjahr 13 Monate, dabei gab es innerhalb von 19 Jahren jeweils sieben Schaltjahre. Im Judentum war der Gebrauch der seleukidischen Ära weit verbreitet, u. a. auf Ketubbot (Eheverschreibungen) und Scheidebriefen. Die jemenitischen Juden (Temanim) benutzten die Ära noch im 20. Jahrhundert. (de)
- La era seléucida o Annus Graecorum (literalmente «año de los griegos» o «año griego»), a veces referida por las siglas «AG» o «ES», era un sistema calendárico usado por el Imperio seléucida y otros países entre las antiguas civilizaciones helenísticas. A veces se le conoce como «el dominio de los seléucidas», o el año de Alejandro. La época data de la reconquista de Seleuco I Nicátor de Babilonia en 312/11 a. C. después de su exilio en el Egipto ptolemaico, considerado por Seleuco y su corte para marcar la fundación del Imperio seléucida. Según la tradición judía, fue durante el sexto año del reinado de Alejandro Magno (lege: posiblemente el hijo pequeño de Alejandro Magno, Alejandro IV de Macedonia) que comenzaron a hacer uso de este recuento. La introducción de la nueva era se menciona en una de las Crónicas de Babilonia, la Crónica de los diádocos. (es)
- L'ère séleucide, aussi appelée ère des Grecs ou anno Graecorum (« année des Grecs » en latin), est une (en) utilisée dans l'Empire séleucide et d'autres entités territoriales parmi les anciennes civilisations hellénistiques. Si on parle parfois de l'« Année d'Alexandre », l'ère date en fait de la reconquête du pouvoir par Séleucos Ier en 312-311 av. J.-C. après son exil en Égypte ptolémaïque L'ère séleucide est une étape fondamentale dans l'histoire des calendriers, et le précurseur direct des systèmes hébraïque, hégirien, zoroastrien et de l’ère chrétienne ou ère commune. (fr)
- The Seleucid era ("SE") or Anno Graecorum (literally "year of the Greeks" or "Greek year"), sometimes denoted "AG," was a system of numbering years in use by the Seleucid Empire and other countries among the ancient Hellenistic civilizations. It is sometimes referred to as "the dominion of the Seleucidæ," or the Year of Alexander. The era dates from Seleucus I Nicator's re-conquest of Babylon in 312/11 BC after his exile in Ptolemaic Egypt, considered by Seleucus and his court to mark the founding of the Seleucid Empire. According to Jewish tradition, it was during the sixth year of Alexander the Great's reign (lege: possibly Alexander the Great's infant son, Alexander IV of Macedon) that they began to make use of this counting. The introduction of the new era is mentioned in one of the Babylonian Chronicles, the Chronicle of the Diadochi. Two different variations of the Seleucid years existed, one where the year started in spring and another where it starts in autumn: 1.
* The natives of the empire used the Babylonian calendar, in which the new year falls on 1 Nisanu (3 April in 311 BC), so in this system year 1 of the Seleucid era corresponds roughly to April 311 BC to March 310 BC. This included the inhabitants of Coele-Syria, notably the Jews who call it the Era of Contracts (Hebrew: מניין שטרות, minyan shtarot). 2.
* The Macedonian court adopted the Babylonian calendar (substituting the Macedonian month names) but reckoned the new year to be in the autumn (the exact date is unknown). In this system year 1 of the Seleucid era corresponds to the period from autumn 312 BC to summer 311 BC. By the 7th century AD / 10th AG, the west Syrian Christians settled on 1 October-to-30 September. Jews, however, reckon the start of each new Seleucid year with the lunar month Tishri. These differences in the beginning of the year means that dates differ by one if they fall between spring and autumn. Notably, the Jewish historical book 1 Maccabees generally uses the Babylonian and Judean year count (1 Maccabees 6:20, 1 Maccabees 7:1, 9:3, 10:1, etc.). However, the book 2 Maccabees exclusively uses the Macedonian version of the calendar, likely because it was written in either Cyprus or Egypt. (Both books are regarded as either canonical or deuterocanonical by certain Christian denominations.) Elias Bickerman gives this example: For instance, the restoration of the temple of Jerusalem by Judas Maccabaeus, approximately 15 December 164 BC, fell in the year 148 of the Seleucid Era according to Jewish (and Babylonian) calculation, but in the year 149 for the court. The Seleucid era was used as late as the 6th century AD, for instance in the in Syria, dated the 24th of Gorpiaios, 823 (24 September, 512 AD), and in the writings of John of Ephesus. Syriac chroniclers continued to use it up to Michael the Syrian in the 12th century AD / 15th century AG. It has been found on Central Asian tombstones of Christians belonging to the Church of the East well into the 14th century AD. The Seleucid era counting, or "era of contracts" (minyan sheṭarot), was used by Yemenite Jews in their legal deeds and contracts until modern times, a practice derived from an ancient Jewish teaching in the Talmud, requiring all Diaspora Jews to uphold its practice. For this reason, the Seleucid era counting is mentioned in the Book of Maccabees (I Macc. i. 11) and in the writings of the historian, Josephus. The Seleucid era counting fell into disuse among most Jewish communities, following Rabbi David ben Zimra's cancellation of the practice when he served as Chief Rabbi of Egypt. (en)
- L'Era seleucide o 'Anno Graecorum' (= anno dei greci), talvolta indicata con "AG", è un sistema di numerazione degli anni utilizzato nell'Impero seleucide e in altre nazioni dell'antica civiltà ellenistica. Le date di questa era sono calcolate a partire dal ritorno di Seleuco I Nicatore a Babilonia dopo il suo esilio nell'Egitto tolemaico (agosto del 311 a.C.). Questo ritorno segnò la data di fondazione dell'impero seleucide ed è citato come inizio di una nuova era anche in una delle Cronache babilonesi, la Cronaca dei Diadochi. (it)
- De Seleucidische jaartelling, ook wel Seleucidische era of SE (Engels: Seleucid era (SE); Duits: Seleukidische Ära (SÄ); Latijn: Anno Graecorum (AG), lett. "jaar van de Grieken") was een tijdrekening die van de 4e eeuw v.Chr. tot ongeveer de 6e eeuw n.Chr. werd gebruikt in een groot deel van het Nabije Oosten en in Macedonië. Vooral de Seleuciden en de Parthen maakten er gebruik van, maar ook in Judea was het de gangbare jaartelling. Het was de eerste continue en onomkeerbare jaartelling ter wereld. In feite waren er twee Seleucidische jaartellingen met eigen kalenders die een half jaar verschilden:
* De "Babylonische" telling, gebruikt in de Seleucidische en Parthische rijken, begint in april 311 v.Chr. Dit was het moment waarop de diadoch (opvolger van Alexander de Grote) Seleucus I Nicator de satrapie Babylonië heroverde op zijn rivaal Antigonos I Monophthalmos (die hem er in 316 v.Chr. had verdreven). Daarmee stichtte Seleucus zijn eigen rijk en dynastie, als grootste erfgenaam van het Macedonische Rijk, dat toen in feite al niet meer bestond.
* De "Macedonische" telling begint in oktober 312 v.Chr. met als beginpunt de Slag bij Gaza, waarbij Seleucus I als generaal van de Egyptische diadoch Ptolemaeus I Soter de zoon van zijn rivaal Antigonos -Demetrios Poliorketes- versloeg. Deze kalender werd aan het Macedonische hof en in Syrië gehanteerd. Voorbeeld: Volgens de Seleucidische jaartelling, zowel de Babylonische als Macedonische, valt de periode april-september 2012 n.Chr. in het jaar 2324 SE. De periode oktober-maart 2013 n.Chr. valt volgens de Babylonische telling ook het jaar 2324 SE, maar volgens de Macedonische kalender behoort die tot het jaar 2325 SE. Dit verschil leidt vaak tot verwarring bij historisch onderzoek. De Seleucidische jaartelling komt onder meer voor in I Makkabeeën, een deuterocanoniek boek van het Oude Testament, in bijvoorbeeld de passages 6:20, 7:1, 9:3, 10:1 enz.; een van de vele aanwijzingen dat de joods/Hebreeuws/Israëlitische cultuur destijds sterk gehelleniseerd was. In Macedonië raakte de Seleucidische jaartelling in onbruik toen het onderdeel werd van het Romeinse Rijk, waar men de regeerjaren van consuls en later keizers gebruikte, en incidenteel de jaartelling Ab urbe condita, sinds 525 n.Chr. geleidelijk verdrongen door de christelijke jaartelling. In het Nabije Oosten werd de Seleucidische tijdrekening vanaf de 7e eeuw verdrongen door de islamitische jaartelling, maar nog beperkt gebruikt tot ongeveer 1200 n.Chr. door onder meer de Syrisch-orthodoxe patriarch Michaël I de Grote, en onder Jemenitische joden zelfs nog tot in de 20e eeuw n.Chr. (nl)
- Era Seleucydów – system liczenia lat stosowany w hellenistycznym imperium Seleucydów i w państwach pozostających pod jego wpływem. Początkiem ery był 1 października 312 roku p.n.e. Era wzięła nazwę od imienia wodza Aleksandra Wielkiego Seleukosa, najpierw oficera armii macedońskiej, a potem założyciela dynastii. Bywa też nazywana „erą syryjsko-macedońską”, jako że powstała w Syrii pod rządami dynastii macedońskiej, albo „chaldejską”, od Babilonii (Chaldei). Za początek rachuby lat przyjmowano datę równonocy jesiennej, lub wiosennej, roku bitwy pod Gazą (312 p.n.e.), w której Seleukos zwyciężył konkurenta Demetriosa Poliorketesa. W późniejszych czasach za początek ery przyjęto 1 października 312 roku. Istniały też oboczności lokalne: Babilończycy liczyli ją od roku 311 p.n.e., Grecy syryjscy od września, Seleucja od 1 lipca, Efez od 24 września, Gaza od 27 października, Tyr od 18 listopada, niektóre plemiona arabskie od 1 września lub od 1 października. Erą Seleucydów przez długi czas, aż do wprowadzenia „ery żydowskiej” w XI wieku, posługiwali się też Żydzi, wewnątrz roku podając daty według księżycowego kalendarza żydowskiego. Rabini żydowscy nazywali ją „erą kontraktów” (hebr. minjaz szetaroth), jako że zmuszeni byli nią się posługiwać w aktach publicznych. Według tej ery liczą też lata autorzy obydwu Ksiąg Machabejskich zwąc ją „latami panowania Greków”. W obliczaniu lat obydwie księgi różnią się między sobą o rok. 1 Księga Machabejska (6, 16) datuje śmierć Antiocha IV Epifanesa na rok 149 ery Seleucydów, podczas gdy 2 Księga Machabejska (11, 21) na rok 148; początek panowania Demetriusza I – 1 Machabejska (7, 1) na rok 151, 2 Machabejska (14, 4) na 150. (pl)
- Ера Селевкідів, чи Anno Graecorum (лат. "Грецький рік", іноді скорочується як AG), — система літочислення, що використовувалася Імперією Селевкідів і ще декількома державами стародавньої Елліністичної цивілізації. Початок епохи датується возз'єднанням Вавилона Селевком I Нікатором у 312/11 до н. е., після його вигнання в Птолемєєвському Єгипті. Таким чином, в 12-й рік правління Александра IV, сина Александра Великого, Селевк почав лічити час за роками свого намісництва. У цьому він наслідував приклад Антигона і інших намісників Вавилонії. Він продовжував це робити навіть після того як став царем. Існувало два різних вида літочислення ери Селевкідів: 1.
* Тубільці імперії використовували Вавилонський календар, в якому новий рік припадає на 1 нішану (3 квітня у 311 до н.е.), тому в цій системі 1-й рік ери Селевкідів припадав приблизно між квітнем 311 до н.е. та березнем 310 до н.е. До складу цих тубільців входили євреї, що називали цю еру Епохою контрактів (מניין שטרות). Вона використовується в Першій книзі Макавеїв, єврейській історичній книзі, що нині стала «девтероканонічною», у 6:20, 7:1, 9:3, 10:1 тощо. 2.
* Македонський суд ухвалив Вавилонський календар (замінивши назви місяців ), але вважав почтаком нового року восени (точна дата невідома). У цій системі 1-й рік ери Селевкідів відповідає періоду з осені 312 до н.е. до літа 311 до н.е. До VII сторіччя нашої ери / XX ст. AG, західні сирійські християни відлічували роки від 1 жовтня—30 вересня. Однак євреї вважали початком кожного нового Селевкідського року місячним місяцем Тішрі. Ці відмінності в численні зрештою викликають розбіжності у визначенні дат. надає такий приклад: Наприклад, відновлення храму Єрусалиму Юдою Макавеєм, приблизно 15 грудня 164 до н.е., припадає на 148 рік Селевкідської ери за єврейськими (і вавилонськими) розрахунками, але на 149 рік за македонським судом. Числення за ерою Селевкідів вживалося в деяких районах Близького Сходу аж до теперішнього часу. Його наслідували деякі східні династії: Аршакіди в Парфії (незважаючи на те, що в грецьких містах Парфянського царства числення ери починалося з осені 248 до н. е., вони також використовували і «старий стиль» — еру Селевкідів), Дедалсіди в Віфінії, Мітрідатіди в Понті, нащадки Мітрідата VI, і династія Рескупорідів в Боспорському царстві. Єменські євреї використовували підрахунок Селевкідської ери або «епохи контрактів» в своїх законних справах і контрактах. У сирійських текстах датування за «благословенними грекам» (l-yawnāyē brīḵē), тобто за Селевкідською ерею, використовувалася аж до XX сторіччя. З цієї причини дане літочислення згадується в Книзі Макавеїв (I Macc. I. 11) і в працях історика Йосипа Флавія. Числення епохи Селевкідів стало непридатним для більшості єврейських громад, після його скасування раббі , коли він служив головним рабином Єгипту. Числення за роками ери Селевкідів використовувалося пізніше арабськими астрономами. Араби називали її «ерою Александра», хоча аль-Біруні розумів, що це помилка. (uk)
- Эра Селевкидов (лат. Anno Graecorum, или AG) началась 1 октября 312 до н. э. Завоевав вновь Вавилон в августе 312 до н. э., Селевк I Никатор в 12-й год правления Александра IV начал счислять время по годам своего наместничества. В этом он следовал примеру Антигона и других наместников Вавилонии. Согласно вавилонскому календарю, 12-й год правления Александра IV начался 2 апреля 312 до н. э. Македоняне, однако, счисляли годы правления Александра IV от смерти Филиппа III Арридея осенью 317 до н. э. Таким образом, для них 2-й год правления наместника Селевка начался осенью 311 года до н. э., в то время как для вавилонян этот же год начался 22 апреля 310 до н. э. Став царём, Селевк продолжал считать и годы своего наместничества. Для двора год селевкидской эры начинался между 1-м числом месяца лоос и 1-м числом месяца диос, то есть поздним летом или же ранней осенью. Счисление по эре Селевкидов употреблялось в некоторых районах Ближнего Востока вплоть до настоящего времени. Ему подражали некоторые восточные династии: Аршакиды в Парфии (несмотря на то, что в греческих городах Парфянского царства счисление эры начиналось с осени 248 до н. э., они также использовали и «старый стиль» — эру Селевкидов), Дедалсиды в Вифинии, Митридатиды в Понте, потомки Митридата VI и династия Рескупоридов в Боспорском царстве. Счисление по годам эры Селевкидов использовалось позднее арабскими астрономами. Арабы называли её «эрой Александра», хотя аль-Бируни понимал, что это ошибка. В сирийских текстах датировка по «благословенным грекам» (l-yawnāyē brīḵē), то есть по Селевкидской эре, использовалась вплоть до XX века. (ru)
- 塞琉古紀年，亦名希臘紀年、希臘人紀年或亞歷山大紀年，是一套塞琉古帝國以及之後受希臘化文明影響的古代國家所採用的紀年方式。這種紀年方式以塞琉古一世前往埃及避難後，於前311年回到巴比倫作為塞琉古紀年的元年開始，這一年被塞琉古和之後的塞琉古王室認為建立塞琉古帝國的標誌。而這種紀年法在巴比倫編年史中的繼業者編年史提起。 關於塞琉古紀年有兩種不同的計算方式： 1.
* 在塞琉古帝國的當地住民多使用巴比倫曆，並以尼散奴（Nisānu）為巴比倫曆的一月（時間約等同今日的四月），故此系統的塞琉古紀年的元年等於公元前311年四月到公元前310年三月。 2.
* 而塞琉古帝國的宮廷雖然採用巴比倫曆（但換上馬其頓的月份名），一月卻是在秋季，故此系統的塞琉古紀年的元年等於公元前311年秋季到公元前310年夏季。 這兩種計算方式造成同一事件卻有兩種不同的年份。歷史學者Elias J. Bickerman曾舉下一個例子: 以猶大·馬加比修復耶路撒冷第二神殿為例，這日期大約在前164年的12月15日，在猶太人的塞琉古紀年為148年，但在塞琉古帝國宮廷記為塞琉古紀年的149年。 塞琉古紀年在西亞持續使用到六世紀，如敘利亞的Zebed銘文中，記上塞琉古紀年的823年Gorpiaios月24日，等同於公元512年9月24日。在葉門猶太人的社群中持續使用塞琉古紀年。另外在中國唐朝時所立的大秦景教流行中國碑敘利亞文中，提到希臘紀年1092年，即是採用塞琉古紀年。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- كان التقويم السلوقي أو أنو غريكوروم (والتي تعني حرفياً «سنة الإغريق» أو «العام الأغريقي»)، والتي قد تدل أحيانا على "AG"، هو نظام تقويم أستخدم من قبل الإمبراطورية السلوقية ودول أخرى من الحضارات الهلنستية القديمة. يشار إليه أحياناً باسم «سيادة السلوقيون»، أو عام الإسكندر. يعود تاريخ التقويم إلى سلوقس الأول نيكاتور وإعادة فتح بابل في 312/11 ق.م بعد نفيه في مصر البطلمية، أخذ بهذا التقويم من قبل سلوقس ومحكمته بمناسبة تأسيس الإمبراطورية السلوقية. وفقا للتقاليد اليهودية، كان ذلك خلال السنة السادسة من حكم الإسكندر الأكبر (ربما ابن الإسكندر الأكبر الرضيع، الإسكندر الرابع المقدوني) حيث بدأوا في الاستفادة من هذا التقويم. وتم ذكر ذكرى العصر الجديد في واحدة من السجلات البابلية، وقائع ملوك طوائف الأسكندر. (ar)
- L'ère séleucide, aussi appelée ère des Grecs ou anno Graecorum (« année des Grecs » en latin), est une (en) utilisée dans l'Empire séleucide et d'autres entités territoriales parmi les anciennes civilisations hellénistiques. Si on parle parfois de l'« Année d'Alexandre », l'ère date en fait de la reconquête du pouvoir par Séleucos Ier en 312-311 av. J.-C. après son exil en Égypte ptolémaïque L'ère séleucide est une étape fondamentale dans l'histoire des calendriers, et le précurseur direct des systèmes hébraïque, hégirien, zoroastrien et de l’ère chrétienne ou ère commune. (fr)
- L'Era seleucide o 'Anno Graecorum' (= anno dei greci), talvolta indicata con "AG", è un sistema di numerazione degli anni utilizzato nell'Impero seleucide e in altre nazioni dell'antica civiltà ellenistica. Le date di questa era sono calcolate a partire dal ritorno di Seleuco I Nicatore a Babilonia dopo il suo esilio nell'Egitto tolemaico (agosto del 311 a.C.). Questo ritorno segnò la data di fondazione dell'impero seleucide ed è citato come inizio di una nuova era anche in una delle Cronache babilonesi, la Cronaca dei Diadochi. (it)
- Seleukovská éra byl systém číslování let používaný v Seleukovské říši a dalších zemích patřících k starověkým helénským civilizacím. Éra je datována od návratu Seleuka I. Níkátora do Babylónu ze svého exilu v Ptolemaiovském Egyptě roku 311 př. n. l., považovaném Seleukem a jeho dvorem za základnu Seleukovské říše. Zavedení nové éry je zmíněno v jedné z , kronice Diadochi. Seleukovská éra v sobě mísila řecké a babylonské prvky, kde podkladem byl jak sluneční, tak i měsíční cyklus. Jeden rok měl 12 měsíců, přestupný pak měsíců 13, přičemž během 19 let se vkládalo 7 přestupných roků. (cs)
- Die Seleukidische Ära (abgekürzt SE für englisch Seleucid Era, im Lateinischen AG für Anno Graecorum, im Deutschen auch SÄ) ist eine Jahreszählung oder Epoche, die ab dem 4. Jahrhundert v. Chr. vor allem bei den Seleukiden und Parthern, aber auch bei anderen Völkern im Orient, bis teilweise in die islamische Zeit hinein benutzt wurde. Unter anderem war sie auch in Judäa in Gebrauch, was entsprechende Angaben in 1. Makkabäer bzw. im Neuen Testament belegen. Aufgrund der weiten Verbreitung wurde sie auch als griechische Ära oder Jahreszählung der Griechen schlechthin bezeichnet. (de)
- La era seléucida o Annus Graecorum (literalmente «año de los griegos» o «año griego»), a veces referida por las siglas «AG» o «ES», era un sistema calendárico usado por el Imperio seléucida y otros países entre las antiguas civilizaciones helenísticas. A veces se le conoce como «el dominio de los seléucidas», o el año de Alejandro. La época data de la reconquista de Seleuco I Nicátor de Babilonia en 312/11 a. C. después de su exilio en el Egipto ptolemaico, considerado por Seleuco y su corte para marcar la fundación del Imperio seléucida. Según la tradición judía, fue durante el sexto año del reinado de Alejandro Magno (lege: posiblemente el hijo pequeño de Alejandro Magno, Alejandro IV de Macedonia) que comenzaron a hacer uso de este recuento. La introducción de la nueva era se menciona (es)
- The Seleucid era ("SE") or Anno Graecorum (literally "year of the Greeks" or "Greek year"), sometimes denoted "AG," was a system of numbering years in use by the Seleucid Empire and other countries among the ancient Hellenistic civilizations. It is sometimes referred to as "the dominion of the Seleucidæ," or the Year of Alexander. The era dates from Seleucus I Nicator's re-conquest of Babylon in 312/11 BC after his exile in Ptolemaic Egypt, considered by Seleucus and his court to mark the founding of the Seleucid Empire. According to Jewish tradition, it was during the sixth year of Alexander the Great's reign (lege: possibly Alexander the Great's infant son, Alexander IV of Macedon) that they began to make use of this counting. The introduction of the new era is mentioned in one of the Ba (en)
- Era Seleucydów – system liczenia lat stosowany w hellenistycznym imperium Seleucydów i w państwach pozostających pod jego wpływem. Początkiem ery był 1 października 312 roku p.n.e. Era wzięła nazwę od imienia wodza Aleksandra Wielkiego Seleukosa, najpierw oficera armii macedońskiej, a potem założyciela dynastii. Bywa też nazywana „erą syryjsko-macedońską”, jako że powstała w Syrii pod rządami dynastii macedońskiej, albo „chaldejską”, od Babilonii (Chaldei). Za początek rachuby lat przyjmowano datę równonocy jesiennej, lub wiosennej, roku bitwy pod Gazą (312 p.n.e.), w której Seleukos zwyciężył konkurenta Demetriosa Poliorketesa. W późniejszych czasach za początek ery przyjęto 1 października 312 roku. (pl)
- De Seleucidische jaartelling, ook wel Seleucidische era of SE (Engels: Seleucid era (SE); Duits: Seleukidische Ära (SÄ); Latijn: Anno Graecorum (AG), lett. "jaar van de Grieken") was een tijdrekening die van de 4e eeuw v.Chr. tot ongeveer de 6e eeuw n.Chr. werd gebruikt in een groot deel van het Nabije Oosten en in Macedonië. Vooral de Seleuciden en de Parthen maakten er gebruik van, maar ook in Judea was het de gangbare jaartelling. Het was de eerste continue en onomkeerbare jaartelling ter wereld. (nl)
- Ера Селевкідів, чи Anno Graecorum (лат. "Грецький рік", іноді скорочується як AG), — система літочислення, що використовувалася Імперією Селевкідів і ще декількома державами стародавньої Елліністичної цивілізації. Початок епохи датується возз'єднанням Вавилона Селевком I Нікатором у 312/11 до н. е., після його вигнання в Птолемєєвському Єгипті. Таким чином, в 12-й рік правління Александра IV, сина Александра Великого, Селевк почав лічити час за роками свого намісництва. У цьому він наслідував приклад Антигона і інших намісників Вавилонії. Він продовжував це робити навіть після того як став царем. (uk)
- Эра Селевкидов (лат. Anno Graecorum, или AG) началась 1 октября 312 до н. э. Завоевав вновь Вавилон в августе 312 до н. э., Селевк I Никатор в 12-й год правления Александра IV начал счислять время по годам своего наместничества. В этом он следовал примеру Антигона и других наместников Вавилонии. Счисление по годам эры Селевкидов использовалось позднее арабскими астрономами. Арабы называли её «эрой Александра», хотя аль-Бируни понимал, что это ошибка. В сирийских текстах датировка по «благословенным грекам» (l-yawnāyē brīḵē), то есть по Селевкидской эре, использовалась вплоть до XX века. (ru)
- 塞琉古紀年，亦名希臘紀年、希臘人紀年或亞歷山大紀年，是一套塞琉古帝國以及之後受希臘化文明影響的古代國家所採用的紀年方式。這種紀年方式以塞琉古一世前往埃及避難後，於前311年回到巴比倫作為塞琉古紀年的元年開始，這一年被塞琉古和之後的塞琉古王室認為建立塞琉古帝國的標誌。而這種紀年法在巴比倫編年史中的繼業者編年史提起。 關於塞琉古紀年有兩種不同的計算方式： 1.
* 在塞琉古帝國的當地住民多使用巴比倫曆，並以尼散奴（Nisānu）為巴比倫曆的一月（時間約等同今日的四月），故此系統的塞琉古紀年的元年等於公元前311年四月到公元前310年三月。 2.
* 而塞琉古帝國的宮廷雖然採用巴比倫曆（但換上馬其頓的月份名），一月卻是在秋季，故此系統的塞琉古紀年的元年等於公元前311年秋季到公元前310年夏季。 這兩種計算方式造成同一事件卻有兩種不同的年份。歷史學者Elias J. Bickerman曾舉下一個例子: 以猶大·馬加比修復耶路撒冷第二神殿為例，這日期大約在前164年的12月15日，在猶太人的塞琉古紀年為148年，但在塞琉古帝國宮廷記為塞琉古紀年的149年。 (zh)
|
.jpg){kind=link}