| dbo:abstract
|
- الخَطابة أو ريطوريقا هي إحدى آثار أَرِسْطُوطَالِيس، وتعتبر عند العرب ضمن المجموعة المعروفة بـ «الأورغانون». دخل الكتاب إلى التراث العربي قرابة القرن الثالث الهجري، وقد ذكرها ابن النديم في الفهرست: «الكلام على ريطوريقا ومعناه الخطابة، يُصاب بنقل قديم، وقيل إن إسحاق نقله إلى العربي، ونقله إبراهيم بن عبد الله، وفسره الفارابي أبو نصر، رأيت بخط أحمد بن الطيب هذا الكتاب نحو مائة ورقة بنقل قديم.» وقد تناوله الفلاسفة المسلمون - مثل الفارابي (ت. 339 هـ) وابن سينا (ت. 429 هـ) وابن رشد (ت. 595 هـ) - بالشرح والتلخيص. (ar)
- Ars Rhetorica d'Aristòtil ( grec antic: Ῥητορική, Rhētorikḗ ; llatí: Ars Rhetorica ) és un tractat grec antic sobre l'art de la persuasió, que data del segle iv aC. El títol varia en les diferents traduccions i segons la llengua, per exemple: en anglès Retoric, en castellà Retórica, en català Retòrica. (ca)
- Die Rhetorik (griechisch τέχνη ῥητορική téchnē rhētorikḗ) ist eines der Hauptwerke des Philosophen Aristoteles (384–322 v. Chr.). Sie enthält eine systematische Darstellung der Rhetorik, der Kunst, durch Rede zu überzeugen. (de)
- La Retórica o Ars Rhetorica (título en gr.: τέχνη ῥητορική, téchnē rhētorikē) es un antiguo tratado griego sobre el arte de la persuasión, escrito en el siglo IV a. C. por Aristóteles y al que se atribuye una enorme influencia histórica. Como las demás obras de Aristóteles que han sobrevivido, la Retórica también parece no haber sido pensada para una publicación, constituyendo más bien una colección de apuntes de sus estudiantes. El tratado muestra además el desarrollo del pensamiento aristotélico durante dos períodos en los que estuvo en Atenas, e ilustra su profundización en el estudio de la retórica a través de la crítica platónica de la misma en Gorgias (en torno a 386 a. C.) como inmoral, peligrosa e indigna de un estudio serio. El diálogo final de Platón sobre retórica, Fedro (en torno a 370 a. C.), ofrecía una visión más moderada de la retórica, reconociendo su valor. Dicho diálogo ofreció a Aristóteles un punto de partida más positivo para el tratamiento de la retórica como arte digno de estudio sistemático. La Retórica fue escrita por Aristóteles, como se ha dicho, durante dos estancias en Atenas: la primera, desde 367 a 347 a. C. (cuando fue adscrito a la Academia de Atenas), y la segunda desde 335 a 322 a. C. (cuando empezó a dirigir su propia academia, el Liceo). En la Antigua Grecia el estudio de la retórica era puesto en tela de juicio: por un lado estaban los Sofistas, y por el otro Sócrates, Platón, y Aristóteles, quienes veían a la retórica y a la poesía como instrumentos que eran usados con demasiada frecuencia para manipular las emociones del prójimo y omitir hechos. Acusaban a los sofistas, en particular a Gorgias e Isócrates, de dicha manipulación. Platón, en concreto, encabezó la protesta contra el arresto y la muerte de Sócrates atribuyéndosela a la retórica sofística. En contraste con la emocionalidad de la retórica y la poesía de los sofistas, defendían la existencia de una retórica basada en la filosofía y que persiguiera metas más ilustradas. Una de las contribuciones cruciales de Aristóteles fue identificar retórica con uno de los tres elementos clave -junto a la lógica y a la dialéctica- de la filosofía. De hecho, su Retórica comienza afirmando que "La retórica es el contrapunto (antistrophe) de la dialéctica." Según Aristóteles, la lógica se ocupa del razonamiento para alcanzar certezas científicas, mientras que la dialéctica y la retórica se ocupan de la probabilidad y, por tanto, son las ramas de la filosofía más adecuadas para tratar los asuntos humanos. La dialéctica es un instrumento para el debate filosófico, herramienta para un público selecto con objetivos de aprendizaje mediante pruebas de conocimiento probable. Inversamente la retórica es un instrumento de debate práctico, una herramienta para persuadir a grandes audiencias usando el conocimiento probable para resolver asuntos prácticos. Dialéctica y retórica se alían para crear un sistema de persuasión basado en el conocimiento y no en la manipulación o en la omisión. (es)
- Aristotle's Rhetoric (Ancient Greek: Ῥητορική, romanized: Rhētorikḗ; Latin: Ars Rhetorica) is an ancient Greek treatise on the art of persuasion, dating from the 4th century BCE. The English title varies: typically it is titled Rhetoric, the Art of Rhetoric, On Rhetoric, or a Treatise on Rhetoric. (en)
- La Rhétorique est un ouvrage du philosophe grec Aristote, composé probablement entre -329 et -323, traitant de l’art oratoire (ou rhêtoriké tekhnê), c'est-à-dire de « l'apprentissage de la capacité de discerner dans chaque cas ce qui est potentiellement persuasif ». Il est divisé en trois livres : le premier est consacré à la définition et au fonctionnement de la rhétorique, le second à la psychologie des locuteurs, et le dernier aux effets de style. (fr)
- 『弁論術』（べんろんじゅつ、古代ギリシャ語: Τέχνη Ῥητορική, Technē Rhētorikē、羅: Ars Rhetorica、英: (Art of) Rhetoric）は、アリストテレスによって書かれた弁論術（レートリケー、レトリック）についての著作。 弁論術の歴史を論じる際にまず名前が挙げられる古典の傑作であり、古代ギリシャのみならず、キケロをはじめとして古代ローマ（共和制ローマ、ローマ帝国）や、その後の欧米諸国の政治文化・演説文化に大きな影響を与えた。 (ja)
- La Retorica (Τέχνη ῥητορική o anche Περὶ ῥητορικῆς) è una delle opere acroamatiche di Aristotele, quelle opere cioè composte dal filosofo per essere studiate dai suoi allievi nel Liceo. L'opera, composta durante l'ultima fase della vita dello Stagirita, e successiva alla Poetica (quindi al 330 a.C.), raccoglie le riflessioni relative alla retorica sviluppate da Aristotele nel corso della propria esistenza. Il testo è composto da tre libri, per ciascuno dei quali, seguendo Roland Barthes, è individuabile un argomento preciso: il Libro I è dedicato alla figura dell'oratore; il Libro II tratta del pubblico; il Libro III, più breve, affronta invece il tema del discorso vero e proprio. Inoltre, nel trattato sono distinguibili due fasi di stesura: ad una prima fase, caratterizzata dallo studio degli elementi entechnoi (propri della retorica in quanto techne), corrisponde a quanto scritto nel Libro I (eccetto il cap. 2 e parte del 15), mentre una seconda fase è riconoscibile nei due libri successivi. (it)
- 아리스토텔레스의 《수사학》은 고대 그리스의 수사학 서적이다. 아리스토텔레스는 고대부터 현대에 이르기까지 수사학 이론의 발전에 영향을 준 수사학의 기본을 발전시킨 공로를 인정받고 있다. 고대부터 살아남은 아리스토텔레스의 다른 작품들처럼, 그의 강의에 대한 응답으로 그의 학생들의 노트를 모은 것으로 보인다. 수사학은 아리스토텔레스가 기원전 367년부터 기원전 347년까지 아테네에 있을 때, 그리고 기원전 335년부터 322년까지(아카데미에서 플라톤의 부관으로 임명되었을 때), 그리고 기원전 335년부터 322년까지(자신의 학교인 라이세움을 운영했을 때) 두 기간 동안 발전시켰다. 수사학의 연구는 고대 그리스에서 논쟁의 대상이 되었는데, 한쪽에는 궤변론자들이 있었고, 다른 한쪽에는 소크라테스, 플라톤, 아리스토텔레스가 있었다. 이 세 사람은 수사학과 시를 감정에 호소하고 사실을 생략함으로써 다른 사람들을 조종하는 데 너무 자주 사용되는 도구로 보았다. 그들은 특히 고르기아스와 이소크라테스를 포함한 궤변주의자들을 이러한 조작에 대해 비난했다. 특히 플라톤은 소크라테스의 체포와 죽음에 대한 책임을 정교한 수사학의 발단에 두었다. 소피스트들의 감정적인 수사학과 시와 극명한 대조를 이루는 수사학은 철학과 계몽의 추구에 기반을 둔 수사학이었다. 아리스토텔레스의 접근에서 가장 중요한 기여 중 하나는 수사학을 논리학, 변증법과 함께 철학의 세 가지 핵심 요소 중 하나로 인식했다는 것이다. 아리스토텔레스에 따르면 논리학은 과학적 확실성에 도달하기 위한 추론과 관련이 있는 반면 변증법과 수사학은 확률과 관련이 있으며 따라서 인간 문제에 가장 적합한 철학의 한 분야이다. 변증법은 철학적 토론을 위한 도구이다; 그것은 숙련된 청중들이 배우기 위해 가능한 지식을 시험하는 수단이다. 반대로, 수사학은 실용적인 토론을 위한 도구이다; 그것은 실용적인 문제를 해결하기 위해 가능한 지식을 사용하여 일반 청중을 설득하는 수단이다. 변증법과 수사학은 조작과 누락 대신 지식에 기반한 설득 체계를 위한 파트너십을 만들어낸다. (ko)
- Retorica is een Oud-Griekse verhandeling, in de 4e eeuw v.Chr. geschreven door Aristoteles, over de kunst van het overtuigen. In het Grieks is het getiteld "Ἡ Τέχνη Ῥητορική", de Latijnse vertaling luidt "Ars Rhetorica". Het staat ook bekend onder andere namen, waaronder de Kunst van Retorica of Verhandeling over Retorica. (nl)
- A Retórica (em grego clássico: Τέχνη ῥητορική; romaniz.: Téchnē rhētorikḗ) é um tratado do Século IV a.C. escrito por de Aristóteles sobre a arte da retórica. É amplamente considerada como "a mais importante obra sobre persuasão já escrita". Retórica é uma das obras acromáticas do autor, ou seja, desenvolvida pelo filósofo para ser estudada por seus alunos no Liceu. O texto é composto por três livros, para cada um dos quais pode-se identificar um tema preciso: o Livro I é dedicado à figura do orador; o Livro II trata do público; ao passo que o livro III, que é mais curto, dedica-se a análise da mensagem. (pt)
- "Риторика" Арістотеля – давній грецький трактат, який філософ написав приблизно в IV столітті до н.е. і в якому виклав теорію риторики. Трактат призначався для освітніх цілей. Арістотель читав курс із риторики для широкої громадськості в післяобідній час як розширення Академії Платона, курс було супроводжено практичними вправами з говоріння. У трактаті Арістотель систематизував теорію риторики задля своїх більш просунутих студентів і для того, щоб легітимізувати вивчення риторики у власній школі, у Ліцеї. Трактат складається з трьох книг, які поділені на глави. Поділ на глави в XV столітті вніс у текст Георгій Трапезунд. (uk)
- Риторика — трактат Аристотеля, посвящённый ораторскому искусству. «Риторика» является первым систематическим руководством в данной области. Античные библиографы (Диоген Лаэртский, и другие) первым посвящённым риторике сочинением Аристотеля называют диалог «Грилл», к настоящему времени утраченный. Из их кратких ремарок можно узнать, что в своём раннем диалоге Стагирит не всякую разновидность риторики признавал «искусством» (др.-греч. τέχνη, ). Такой же взгляд выражен в платоновском диалоге «Горгий», что традиционно считается признаком приверженности платонизму у раннего Аристотеля. В первых главах первой книги «Риторики» автор даёт определение риторики как искусства, соответствующего диалектике, и приводит две трёхчастные классификации. Согласно первой, убеждение достигается благодаря личности оратора (его этосу), эмоциональному состоянию слушателя (пафосу), либо силе использованных аргументов. С другой стороны, Аристотель выделяет три типа речей, , и эпидейктические. Первая разновидность обращена в будущее и произносится, например, перед совещательным органом, её предметом является польза или вред. Вторая касается событий прошлого и может быть произнесена в суде и имеет отношение к справедливости. Эпидейктический оратор говорит о текущих проблемах, хваля или порицая что либо, то есть рассматривая проблему преимущественно с эстетической точки зрения. В книге II рассматривается взаимосвязь между оратором и его слушателями. Также подробно обсуждается энтимема в её связи с диалектическими силлогизмами. Книга III посвящена практическим проблемам ораторского искусства, и особенностям использования различных стилей. Данной книге, как правило, уделяют мало внимания. «Риторика» была мало известна на Западе в раннее Средневековье. Даже для Боэция, считавшего себя знатоком Аристотеля, главным авторитетом в области красноречия был Цицерон. Энциклопедисты Исидор Севильский и Кассиодор также не уделили внимания риторическим теориям Стагирита. Впервые трактат стал известен латинским читателям в переводе Германа Алеманна арабских комментариев аль-Фараби (X век). Первый перевод с греческого, известный как translatio vetus, был выполнен, вероятно, около 1250 года анонимным автором, вероятно . Тranslatio vetus сохранился только в трёх рукописях и практически не использовался в схоластическом образовании. Широкую известность «Риторика» приобрела благодаря переводу Вильямом из Мёрбеке (translatio Guillelmi), выполненному по поручению Фомы Аквинского. Первоначально произведение не рассматривалось как практическое руководство, и относилось, наряду с «Этиками» и «Политикой», к области моральной философии. (ru)
- 亞里士多德之《修辭學》（古希臘文：Ῥητορική）是古希臘文學作品，闡釋如何說服人。由亞里士多德於公元前4世紀完成。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- الخَطابة أو ريطوريقا هي إحدى آثار أَرِسْطُوطَالِيس، وتعتبر عند العرب ضمن المجموعة المعروفة بـ «الأورغانون». دخل الكتاب إلى التراث العربي قرابة القرن الثالث الهجري، وقد ذكرها ابن النديم في الفهرست: «الكلام على ريطوريقا ومعناه الخطابة، يُصاب بنقل قديم، وقيل إن إسحاق نقله إلى العربي، ونقله إبراهيم بن عبد الله، وفسره الفارابي أبو نصر، رأيت بخط أحمد بن الطيب هذا الكتاب نحو مائة ورقة بنقل قديم.» وقد تناوله الفلاسفة المسلمون - مثل الفارابي (ت. 339 هـ) وابن سينا (ت. 429 هـ) وابن رشد (ت. 595 هـ) - بالشرح والتلخيص. (ar)
- Ars Rhetorica d'Aristòtil ( grec antic: Ῥητορική, Rhētorikḗ ; llatí: Ars Rhetorica ) és un tractat grec antic sobre l'art de la persuasió, que data del segle iv aC. El títol varia en les diferents traduccions i segons la llengua, per exemple: en anglès Retoric, en castellà Retórica, en català Retòrica. (ca)
- Die Rhetorik (griechisch τέχνη ῥητορική téchnē rhētorikḗ) ist eines der Hauptwerke des Philosophen Aristoteles (384–322 v. Chr.). Sie enthält eine systematische Darstellung der Rhetorik, der Kunst, durch Rede zu überzeugen. (de)
- Aristotle's Rhetoric (Ancient Greek: Ῥητορική, romanized: Rhētorikḗ; Latin: Ars Rhetorica) is an ancient Greek treatise on the art of persuasion, dating from the 4th century BCE. The English title varies: typically it is titled Rhetoric, the Art of Rhetoric, On Rhetoric, or a Treatise on Rhetoric. (en)
- La Rhétorique est un ouvrage du philosophe grec Aristote, composé probablement entre -329 et -323, traitant de l’art oratoire (ou rhêtoriké tekhnê), c'est-à-dire de « l'apprentissage de la capacité de discerner dans chaque cas ce qui est potentiellement persuasif ». Il est divisé en trois livres : le premier est consacré à la définition et au fonctionnement de la rhétorique, le second à la psychologie des locuteurs, et le dernier aux effets de style. (fr)
- 『弁論術』（べんろんじゅつ、古代ギリシャ語: Τέχνη Ῥητορική, Technē Rhētorikē、羅: Ars Rhetorica、英: (Art of) Rhetoric）は、アリストテレスによって書かれた弁論術（レートリケー、レトリック）についての著作。 弁論術の歴史を論じる際にまず名前が挙げられる古典の傑作であり、古代ギリシャのみならず、キケロをはじめとして古代ローマ（共和制ローマ、ローマ帝国）や、その後の欧米諸国の政治文化・演説文化に大きな影響を与えた。 (ja)
- Retorica is een Oud-Griekse verhandeling, in de 4e eeuw v.Chr. geschreven door Aristoteles, over de kunst van het overtuigen. In het Grieks is het getiteld "Ἡ Τέχνη Ῥητορική", de Latijnse vertaling luidt "Ars Rhetorica". Het staat ook bekend onder andere namen, waaronder de Kunst van Retorica of Verhandeling over Retorica. (nl)
- "Риторика" Арістотеля – давній грецький трактат, який філософ написав приблизно в IV столітті до н.е. і в якому виклав теорію риторики. Трактат призначався для освітніх цілей. Арістотель читав курс із риторики для широкої громадськості в післяобідній час як розширення Академії Платона, курс було супроводжено практичними вправами з говоріння. У трактаті Арістотель систематизував теорію риторики задля своїх більш просунутих студентів і для того, щоб легітимізувати вивчення риторики у власній школі, у Ліцеї. Трактат складається з трьох книг, які поділені на глави. Поділ на глави в XV столітті вніс у текст Георгій Трапезунд. (uk)
- 亞里士多德之《修辭學》（古希臘文：Ῥητορική）是古希臘文學作品，闡釋如何說服人。由亞里士多德於公元前4世紀完成。 (zh)
- La Retórica o Ars Rhetorica (título en gr.: τέχνη ῥητορική, téchnē rhētorikē) es un antiguo tratado griego sobre el arte de la persuasión, escrito en el siglo IV a. C. por Aristóteles y al que se atribuye una enorme influencia histórica. Dialéctica y retórica se alían para crear un sistema de persuasión basado en el conocimiento y no en la manipulación o en la omisión. (es)
- 아리스토텔레스의 《수사학》은 고대 그리스의 수사학 서적이다. 아리스토텔레스는 고대부터 현대에 이르기까지 수사학 이론의 발전에 영향을 준 수사학의 기본을 발전시킨 공로를 인정받고 있다. 고대부터 살아남은 아리스토텔레스의 다른 작품들처럼, 그의 강의에 대한 응답으로 그의 학생들의 노트를 모은 것으로 보인다. 수사학은 아리스토텔레스가 기원전 367년부터 기원전 347년까지 아테네에 있을 때, 그리고 기원전 335년부터 322년까지(아카데미에서 플라톤의 부관으로 임명되었을 때), 그리고 기원전 335년부터 322년까지(자신의 학교인 라이세움을 운영했을 때) 두 기간 동안 발전시켰다. (ko)
- La Retorica (Τέχνη ῥητορική o anche Περὶ ῥητορικῆς) è una delle opere acroamatiche di Aristotele, quelle opere cioè composte dal filosofo per essere studiate dai suoi allievi nel Liceo. L'opera, composta durante l'ultima fase della vita dello Stagirita, e successiva alla Poetica (quindi al 330 a.C.), raccoglie le riflessioni relative alla retorica sviluppate da Aristotele nel corso della propria esistenza. (it)
- Риторика — трактат Аристотеля, посвящённый ораторскому искусству. «Риторика» является первым систематическим руководством в данной области. Античные библиографы (Диоген Лаэртский, и другие) первым посвящённым риторике сочинением Аристотеля называют диалог «Грилл», к настоящему времени утраченный. Из их кратких ремарок можно узнать, что в своём раннем диалоге Стагирит не всякую разновидность риторики признавал «искусством» (др.-греч. τέχνη, ). Такой же взгляд выражен в платоновском диалоге «Горгий», что традиционно считается признаком приверженности платонизму у раннего Аристотеля. (ru)
- A Retórica (em grego clássico: Τέχνη ῥητορική; romaniz.: Téchnē rhētorikḗ) é um tratado do Século IV a.C. escrito por de Aristóteles sobre a arte da retórica. É amplamente considerada como "a mais importante obra sobre persuasão já escrita". (pt)
|
