| dbo:abstract
|
- L'experiment de Meselson i Stahl va ser un experiment dut a terme a Pasadena, Califòrnia, per i que demostraren que la duplicació de l'ADN era semiconservadora tal com predeia el model de doble hèlix de l'ADN publicat cinc anys abans. La duplicació semiconservadora significa que quan la doble hèlix de l'ADN és duplicada, cadascuna de les dues hèlixs dels filaments d'ADN conté un filament íntegrament provinent de l'hèlix original i l'altre de nova síntesi. La troballa fou comunicada per Max Delbrück el 14 de maig de 1958 i publicada el 15 de juliol d'aquell mateix any en forma d' a Proceedings of National Academy of Sciences, publicació depenent de l'. El mateix mes que es publicaren aquests resultats Arthur Kornberg et al. treballant a Saint Louis (Missouri), publicaren la primera descripció de com es realitzava la síntesi de l'ADN descrivint la primera ADN polimerasa, la proteïna que catalitza directament la síntesi de l'ADN precisament en E. coli, l'ADN polimerasa I. Curiosament la comunicació dels resultats de Kornberg és del 10 d'octubre de 1957, mesos abans a la de Meselson i Stahl. (ca)
- Meselsonův-Stahlův experiment je slavná série experimentů, jež v roce 1958 provedli dva američtí výzkumníci, molekulární biolog a genetik . Tento pokus představuje významný milník ve výzkumu struktury a funkce DNA, především její replikace. Na základě tohoto pokusu bylo zjištěno, že bakteriální DNA je replikována tzv. semikonzervativně, což znamená, že každá z obou dvoušroubovic DNA vzniklých při replikaci se skládá z jednoho starého vlákna a z jednoho nově dosyntetizovaného (přičemž jako vzor – matrice - sloužilo právě staré vlákno). Práce se jmenovala: MESELSON, M; STAHL, FW. The replication of DNA in E. coli. Proc. Natl Acad. Sci. USA. 1958, roč. 44, s. 671–682. (cs)
- تجربة مِسلسن وستال (بالإنجليزية: Meselson–Stahl experiment) هي تجربة أجراها في سنة 1958 دعمت نتائجها فرضية واتسن وكريك القائلة بالتضاعف نصف المحافظ للـ DNA. حَسَمَ مسلسن وستال في كون أفضل طريقة لوَسْم الـ DNA الأصل هو بتغيير إحدى ذراتها. وبما أنه يوجد عنصر الآزوت في القواعد الآزوتية من كل نكليوتيد، فقد قررا استعمال نظير للآزوت للتمييز بين الـ DNA الأصل والـ DNA جديد التركيب. النظير المستعمل هو الآزوت-15 (15N)، أي أنه يزيد بنُترون على الآزوت الشائع (14N)، مما يجعله أثقل، وبالتالي إمكانية تتبعه وفق الإجراءات التجريبية التي سيتم تفصيلها في بقية المقالة. (ar)
- Die Biologen Matthew Meselson und Franklin Stahl entwickelten den 1958 publizierten und nach ihnen benannten Meselson-Stahl-Versuch, mit dem sich nachweisen lässt, dass die Replikation der DNA semikonservativ (halb-bewahrend) ist, das Erbgut der Tochterzellen nach der Zellteilung also je zur Hälfte aus der Erbinformation der Mutterzelle besteht und zur Hälfte neu synthetisiert wird. Neben der semikonservativen wurden zuvor auch die Hypothesen von der konservativen und der dispersen Replikation diskutiert:
* Bei der konservativen Replikation bleibt die Mutter-DNA vollständig erhalten und die Kopien ihrer beiden Einzelstränge setzen sich zu einem neuen Doppelstrang zusammen.
* Bei der semikonservativen Replikation bleibt von der Mutter-DNA in jedem Tochter-Molekül ein Einzelstrang erhalten. Der andere Einzelstrang wird neu ergänzt.
* Die disperse Replikation (auch dispersive Replikation) verläuft im Prinzip ähnlich, auch hier bleibt in jeder Tochter-DNA die Hälfte der Mutter-DNA erhalten, die andere Hälfte wird durch neue Nukleotide ersetzt. Allerdings ist der Ersetzungsmechanismus ein völlig anderer – denn die Nukleotide der Mutter-DNA wechseln sich hierbei mit den neu hinzukommenden Nukleotiden ab. Für ihr Experiment züchteten die Forscher zunächst Bakterien auf einem Nährmedium, welches ausschließlich ein Stickstoffisotop mit einer Massenzahl von 15 enthielt. Dieses wurde dann von den Bakterien in ihre DNA integriert. Anschließend wurden Bakterien dieses Stammes auf ein Nährmedium aufgebracht, das Stickstoff mit einer Massenzahl von 14 enthielt.Nach 20 Minuten wurden dann Bakterien der ersten Nachfolgegeneration (F1-Generation) entnommen und ihr Erbgut einer Dichtegradientenzentrifugation unterworfen. Es zeigte sich, dass die Sedimentationsebene der Bakterien-DNA genau zwischen den Referenzebenen von DNA, die ausschließlich 14- bzw. 15-u-Stickstoff enthielt, lag.Dadurch konnte die Hypothese der konservativen Replikation ausgeschlossen werden, da sich sonst zwei Sedimentationsebenen auf Höhe der Referenzebenen hätten bilden müssen. Um entscheiden zu können, welche der beiden übrigen Hypothesen richtig sei, wurde der Vorgang mit Individuen der F2-Generation wiederholt.Dabei ergab sich, dass das Erbgut der Bakterien zur Hälfte in der Ebene der F1-Generation und zur Hälfte in der 14-u-Referenzebene sedimentierte. Dies entspricht genau den Vorhersagen der semikonservativen Hypothese, schließt eine disperse Replikation aber nicht vollkommen aus. Theoretisch könnten die Fragmente bei einer dispersen Replikation konserviert sein und immer neue und alte DNA-Fragmente sich (durch einen Mechanismus bedingt) abwechseln, wodurch sich die Dichte der DNA genauso verhalten würde wie in dem Experiment. Um die disperse Replikation vollkommen auszuschließen, erhitzten Meselson und Stahl die DNA der F1-Generation im Medium der Dichtengradientenzentrifuge für 30 min auf 100 °C, wodurch die doppelsträngige DNA in Einzelstränge aufgespalten wurde (Meselson und Stahl beobachteten, dass sich das Gewicht der Moleküle circa halbierte). In der Dichtegradientenzentrifugation zeigten sich nun zwei Banden, die mit den Banden erhitzter reiner N-15- bzw. N-14-DNA übereinstimmten. Dies ermöglichte den Ausschluss der dispersen Replikation. (de)
- La eksperimento de Meselson kaj Stahl estis publikigita en 1958 de la biologoj kaj . Proveblas tiel, ke la de DNA estas duonkonservema (la genaro de la ĉelo post ĉeldivido konsistas el duono de la genaro de la patrina ĉelo kaj el duono de nova kombinaĵo). Apud la duonkonservema hipotezo oni diskutis ankaŭ la konserveman kaj la disigan:
* Ĉe la konservema duobligo, la patrina DNA estas tute konservita, kaj la kopioj de la du bandoj kreas novan duoblan bandon.
* Ĉe la duonkonservema duobligo la patrina DNA restas kiel duono en ĉiu ida molekulo. La alia duono estas nove kompletigita.
* Ĉe la disiga duobligo la principo estas simila, ankaŭ ĉi tie la ida DNA entenas duonon de la patrina DNA, sed la alia duono konsistas el novaj partoj. (eo)
- El experimento de Meselson - Stahl fue un experimento realizado en 1957 por Matthew Meselson y Franklin Stahl en el que se demostró que la replicación de ADN era . Una replicación semiconservadora es aquella en que la cadena de dos filamentos en hélice del ADN se replica de forma tal que cada una de las dos cadenas de ADN formadas consisten en un filamento proveniente de la hélice original y un filamento nuevo sintetizado. El experimento permitió confirmar las teorías de James Watson y de Francis Crick sobre el método de replicación del ADN. (es)
- The Meselson–Stahl experiment is an experiment by Matthew Meselson and Franklin Stahl in 1958 which supported Watson and Crick's hypothesis that DNA replication was semiconservative. In semiconservative replication, when the double-stranded DNA helix is replicated, each of the two new double-stranded DNA helices consisted of one strand from the original helix and one newly synthesized. It has been called "the most beautiful experiment in biology." Meselson and Stahl decided the best way to trace the parent DNA would be to tag them by changing one of its atoms. Since nitrogen is present in all of the DNA bases, they generated parent DNA containing a heavier isotope of nitrogen than would be present naturally. This altered mass allowed them to determine how much of the parent DNA was present in the DNA after successive cycles of replication. (en)
- Percobaan Meselson-Stahl adalah percobaan yang dilakukan oleh dan yang mendemonstrasikan bahwa replikasi DNA adalah . Replikasi semikonservatif berarti bahwa bila ulir DNA yang beruntai ganda direplikasi, setiap dari kedua ulir DNA yang beruntai ganda tersebut terdiri dari satu untai yang berasal dari ulir awal, dan satu untai lagi berasal dari sintesis baru. Nitrogen adalah konstituen utama DNA.14N adalah isotop terbanyak nitrogen, tetapi DNA dengan isotop 15N juga dapat ditemukan dan stabil. Isotop 15N tidak radioaktif, hanya lebih berat daripada nitrogen biasa. E. coli dibiakkan selama beberapa generasi di medium yang mengandung 15N. Ketika DNA diekstrak dari sel tersebut dan disentrifuga pada gradien kerapatan garam, DNA berpisah pada titik tempat kerapatannya sama dengan larutan garam tersebut. DNA dari sel yang dihasilkan memiliki kerapatan yang lebih tinggi (lebih berat). Setelah itu, sel E. coli dengan hanya 15N dalam DNA-nya ditaruh kembali dalam medium 14N dan dibolehkan untuk membelah diri hanya sekali. DNA kemudian diekstrak dari sebuah sel dan dibandingkan dengan DNA dengan 14N maupun dengan 14N. Hasilnya ditemukan DNA tersebut memiliki kerapatan antara. Karena replikasi konservatif akan menghasilkan banyaknya DNA dengan kerapatan yang tinggi dan rendah dalam jumlah yang sama (namun tidak ada DNA dengan kerapatan antara), percobaan ini menunjukkan replikasi seperti ini tidak terjadi. Namun hasil ini konsisten dengan replikasi semikonservatif dan dispersif. Replikasi semikonservatif akan menghasilkan DNA untai ganda dengan satu untai 15N dan satu untai 14N, sedangkan replikasi dispersif akan menghasilkan DNA untai ganda, dengan kedua untai memiliki campuran DNA 15N dan 14. Kedua hasil ini akan muncul sebagai DNA dengan kerapatan antara. DNA kemudian diekstrak dari sel yang dibiakkan selama beberapa generasi dalam medium 15N, diikuti dengan dua pembelahan diri di dalam medium 14N. DNA dari sel-sel ini ditemukan memiliki jumlah yang sama dua kerapatan berbeda. Satu berhubungan dengan kerapatan antara DNA yang ditumbuhkan hanya selama satu pembelahan diri dalam medium 14, sedangkan sejumlah lain berhubungan dengan sel yang sepenuhnya dibiakkan dalam medium 14N. Hasil ini tidak konsisten dengan replikasi dispersif, yang seharusnya menghasilkan DNA dengan kerapatan tunggal, lebih rendah daripada kerapatan antara sel generasi tunggal, tetapi dengan kerapatan lebih tinggi daripada DNA dari sel yang semata-mata ditumbuhkan dalam medium DNA 14N. Pada replikasi dispersif DNA 15N awal akan terbelah sama banyak di antara semua untaian DNA. Hasil ini konsisten dengan replikasi semikonservatif. Sejumlah sel-sel generasi kedua akan memiliki satu untaian DNA 15N awal bersama-sama dengan salah satu dari DNA 14N, yang menjelaskan munculnya DNA dengan kerapatan antara. Sejumlah sel-sel lain akan memiliki sepenuhnya DNA 14N, untai pertama disintesis pada pembelahan pertama, sedangkan untai lainnya disintesis pada pembelahan kedua. Penemuan ini sangat penting dalam perkembangan biologi dan sangat membantu dalam perawatan penyakit, seperti kanker. (in)
- L'esperimento di Matthew Meselson e Franklin Stahl del 1958 è stato fondamentale per determinare il meccanismo semiconservativo di replicazione del DNA. All'epoca era già noto ed accettato il modello a doppia elica del DNA proposto da James Watson e Francis Crick.Questo modello prevedeva che le due eliche di DNA si appaiassero tra loro a formare una doppia elica mediante interazioni deboli (legami ad idrogeno, repulsione elettrostatica dei gruppi fosfato, interazione idrofobica delle basi azotate). Prevedeva inoltre che le due eliche interagissero a livello delle basi azotate, ed in particolare erano possibili solo gli appaiamenti complementari Adenina -- Timina e Citosina -- Guanina. Watson e Crick proposero (in realtà in modo velato e senza portare alcuna dimostrazione) che, dato che gli appaiamenti possibili erano esclusivamente quelli appena citati, ognuna delle due eliche contenesse l'informazione necessaria a costruire l'elica complementare. Questo suggeriva un sistema semplice ed efficiente per replicare il materiale genetico: nel momento della replicazione le due eliche si sarebbero dovute separare ed ognuna di queste sarebbe servita da stampo per l'elica complementare. In tal senso si parla di replicazione semiconservativa dal momento che nelle nuove doppie eliche uno dei due filamenti era presente nella doppia elica originale, l'altro è di nuova sintesi. All'epoca dell'esperimento che ci si appresta a descrivere, oltre al modello della replicazione semiconservativa erano stati proposti altri due meccanismi: la replicazione conservativa e la replicazione distributiva. La replicazione conservativa prevedeva che a partire da una doppia elica di DNA, in seguito alla replicazione se ne ottenessero due: la prima contenente entrambi i filamenti originari e la seconda contenente due filamenti complementari di nuova sintesi. La replicazione distributiva poteva essere immaginata come una via di mezzo rispetto a quella semiconservativa e a quella conservativa. (it)
- L'expérience de Meselson et Stahl est une expérience réalisée pour la première fois en 1958 par et , qui démontra la réplication semi-conservative de l'Acide désoxyribonucléique. Cela signifie que, lors de la réplication de la double hélice, chacune des deux nouvelles hélices est constituée d'un brin néo-formé et d'un brin issu de la double hélice d'origine. (fr)
- 메셀슨과 스탈의 실험(영어: Meselson-Stahl experiment)은 매튜 메셀슨과 이 1958년에 수행한 실험으로 DNA가 반보존적으로 복제된다는 왓슨과 크릭의 가설을 증명한 실험이다. 반보존적 복제에서 DNA의 두 가닥은 풀려서 각 가닥을 주형으로 해서 상보적인 새로운 가닥이 합성된다. 따라서 복제된 후의 DNA에서 한 가닥은 주형 가닥이고 나머지 한 가닥은 새로 합성된 가닥이다. 메셀슨과 스탈의 실험은 "생물학에서 가장 아름다운 실험"이라고 불려왔다. 메셀슨과 스탈은 주형이 되는 DNA를 표지하는 가장 좋은 방법은 주형이 되는 DNA의 원자 중 하나를 변경하는 것이라고 생각했다. 질소는 각 뉴클레오타이드의 질소 염기에서 발견되기 때문에 질소의 동위 원소를 사용하여 주형 가닥과 새로 합성된 가닥을 구분하기로 하였다. 15N은 14N에 비해 원자핵에 중성자를 하나 더 가지고 있기 때문에 질량이 더 무겁다. (ko)
- メセルソン-スタールの実験（メセルソン-スタールのじっけん）は、マシュー・メセルソンとによる、DNAが半保存的に複製されていることを実証した実験のことである。 (ja)
- Meselson–Stahl-experimentet var ett experiment som utfördes av Matthew Meselson och Franklin Stahl. Det visade att DNA-replikation var semikonservativt. Semikonservativ replikation innebär att när de två strängarna i DNA-helixen replikeras består de två nya helixarna båda av en DNA-sträng från den ursprungliga helixen och en ny sträng. Kväve är den huvudsakliga beståndsdelen i DNA. 14N är den i särklass vanligaste kväveisotopen, men DNA med den tyngre 15N finns också. 15N är inte radioaktiv, bara tyngre än den vanliga kväveatomen. E. coli odlades i flera generationer i ett medium med 15N. När DNA extraheras från dessa celler och centrifugerades på en saltdensitetsgradient, separerades DNA:et ut när dess densitet var lika stor som saltlösningens. DNA:et i de kvarvarande cellerna hade högre densitet och innehöll huvudsakligen 15N. Därefter placerades dessa kvarvarande E. coli-celler i ett 14N-medium och tilläts dela sig endast en gång. Slutligen extraherades DNA från cellerna och jämfördes med DNA från 14N- och 15N-celler. Det visade sig ha nästan exakt mellanliggande densitet. Eftersom konservativ replikation skulle resultera i en lika stor mängd DNA med massa som 15N och 14N (men inget mittemellan) så kunde konservativ replikation uteslutas. Resultatet var förenligt med både semikonservativ och dispersiv replikation. Semikonservativ replikation skulle resultera i dubbel-strängat DNA, med en sträng av 15N och en av 14N, medan dispersiv replikation skulle resultera i dubbel-strängat DNA där 15N och 14N ligger blandade. Både dessa två blir DNA med en mellanliggande densitet. Sedan extraherades DNA från celler som odlats i flera generationer i ett 15N-medium, och sedan delats två gånger i ett 14N-medium. Detta DNA visade sig bestå av lika stor mängd av två olika densiteter, en motsvarande den mellanliggande densiteten av DNA:et från cellerna som bara delats en gång i 14N-medium, den andra motsvarade den hos cellerna som endast varit i 14N-medium. Detta stämde inte med dispersiv replikation, som skulle ha gett endast en densitet, lägre än den mellanliggande densiteten hos engenerations-cellernas DNA, men ändå högre än cellerna odlade endast i 14N-mediets DNA, eftersom det första 15N-DNA:et skulle ha delats up jämnt mellan alla DNA-strängar. Resultatet stämde överens med semikonservativ replikation, på så sätt att hälften av andragenerationscellerna skulle haft en sträng med 15N tillsammans med en av 14N, som väger upp för DNA:et med mellanliggande densitet. Den andra halvan av cellerna skulle bestå endast av 14N DNA, en syntetiserad i den första delningen, och den andra i den andra delningen. Denna upptäckt var väldigt viktig för utvecklingen av biologin och är till stor hjälp för behandlingen av sjukdomar (t.ex. cancer). (sv)
- Экспериме́нт Мезельсо́на и Ста́ля (англ. Meselson–Stahl experiment — эксперимент, проведённый двумя молекулярными биологами — Мэтью Мезельсоном и в 1958 году. Он показал, что репликация ДНК имеет полуконсервативный характер. Это означает, что каждая дочерняя двойная спираль ДНК состоит из одной старой (матричной) цепи и из одной вновь синтезированной цепи. (ru)
- 梅瑟生-史達實驗（Meselson-Stahl experiment）是馬修·梅瑟生（Matthew Meselson）與富蘭克林·史達（Franklin Stahl）在1958年所作的實驗，證明了DNA複製的半保留性質。 氮是DNA的重要组成部分，氮14（14N）则是氮中最常见的同位素，而较重的氮15（15N）在自然界也可以独立存在，并不具有放射性，只是相对比重较大。 實驗首先將大腸桿菌培養在含有氮15的培養基之中數個世代，等這些細菌的DNA只含有氮15N之後，再放入含有氮14的培養基中培养，培养1代后，抽取样本提取DNA，再采用分析。結果發現提取的DNA样本分子密度从0代(重密度)至1代(中等密度)减少，位于氮15和氮14之间，DNA所含氮15及氮14的密度相等。如果複製為全保留，那麼將只有氮15及氮14兩種DNA的存在，因此實驗結果将沃森克里克的半保守复制模型首次获得分子水平的证明。 (zh)
- Експеримент Мезельсона-Сталя — експеримент, поставлений і , щоб довести, що реплікація ДНК є , тобто коли реплікується подвійна спіраль ДНК, кожна з нових спіралей складається із одного ланцюжка оригінальної спіралі та одного нового ланцюжка.Докази напівконсервативності реплікації ДНК Хромосома- це ниткоподібні щільні тільця, видимі у світловий мікроскоп тільки впродовж поділу клітини. Вони утворюються в результаті ущільнення і спіралізації хроматину. Довжина хромосом залежить від кількості ДНК і білків, а також від ступеня скручування хроматину. На різних ділянках однієї і тієї ж хромосоми спіралізація, компактність її основних елементів неоднакові, з цим пов'язана різна інтенсивність забарвлення окремих ділянок хромосоми. Ділянки, що інтенсивно сприймають барвники, одержали назву гетерохроматичних (утворених із гетерохроматину), вони навіть у період між поділом клітин залишаються компактними, видимими у світловий мікроскоп. Ділянки, що слабко забарвлюються, деконденсуються між поділами клітин, одержали назву еухроматичних (утворених із еухроматину). Встановлено, що еухроматин містить у собі активні гени, а гетерохроматин виконує переважно структурну функцію. Він знаходиться в інтенсивно спіралізованому стані. Гетерохроматин займає однакові ділянки в гомологічних хромосомах: утворює ділянки, що прилягають до центромери і такі, що знаходяться на кінцях хромосом. Втрата ділянок гетерохроматину або мутація може не відбиватися на життєдіяльності клітини. Розрізняють також факультативний гетерохроматин. Він виникає при спіралізації та інактивації однієї з двох гомологічних Х-хромосом. Таким чином утворюється тільце Барра (статевий хроматин). Його утворює одна з двох Х-хро- мосом у жіночих особин ссавців і людини.Кожна молекула ДНК, що утворює хромосому, крім кодуючих послідовностей, повинна містити центромеру, два теломери і точки початку реплікації. Теломерні послідовності запобігають укороченню хромосом, що без них відбувалося б при кожному циклі реплікації ДНК. Центромери служать для вибудовування молекул ДНК на мітотичному веретені під час мітозу. Точки початку реплікації потрібні для формування реплікаційних вилок у S-фазі.Структура метафазної хромосоми. Всі хромосоми під час метафази складаються із двох хроматид, що утворені з максимально спіралізованого хроматину (рис. 1.40). Кожна хроматида - це зв'язана з гістонами одинарна двониткова суперспіралі- зована ДНК. Дві дочірні молекули ДНК, що знаходяться у двох хроматидах, утримуються разом у ділянці центромери за допомогою нереплікованого сегмента ДНК. Будова хромосоми на різних ділянках неоднакова. У хромосомах розрізняють первинну перетяжку, що поділяє хромосому на два плеча. Первинна перетяжка (центромера) - найбільш спіралізована частина хромосоми. Центромера являє собою загальну, нерепліковану ділянку ДНК. На ній розташовуються спеціальні білки, що утворюють кінетохори (від грец.χϊνησις, - рух, χώρα - місце), до яких при розподілі генетичного матеріалу прикріплюються нитки веретена. Це сприяє поділу дочірніх хроматид під час анафази. Місце розташування первинної перетяжки в кожній парі хромосом індивідуальне і стале, що зумовлює, головним чином, її форму.Кінці плечей хромосом одержали назву теломерів. Вони містять тисячі повторюваних послідовностей, наприклад, ТТАТТГ. Це генетично неактивні спіралізовані ділянки, що перешкоджають з'єднанню хромосом між собою або з їх фрагментами. Позбавлена теломери хромосома виявляється "липкою" і легко з'єднується з такими ж ділянками інших хромосом. Отже, теломери зберігають хромосому як індивідуальну дискретну одиницю, забезпечують її індивідуальність.Деякі хромосоми мають вторинні перетяжки, що часто відокремлюють ділянки хромосом, названі супутниками. Ці ділянки хромосом містять гени рРНК. Такі хромосоми в ядрах клітин людини можуть наближатися одна до одної, вступають в асоціації, що сприяє формуванню ядерець. Ці ділянки у хромосомах називають ядерцевими організаторами. У людини вторинні перетяжки є на кінцевих ділянках коротких плечей 13-15 і 21-22 пар хромосом, а також на довгому плечі 1-ї пари хромосом.Хромосома на стадії ранньої профази набагато довша і тонша, ніж метафазні хромосоми, тому в них можна розпізнати більше сегментів (рис. 1.41). Показані на рисунку сегменти виявляються шляхом фарбування препаратів барвниками, що зв'язуються переважно з А-Т - насиченими послідовностями ДНК. На рисунку представлено тільки по одній хромосомі з кожної гомологічної пари. Аутосоми та гетерохромосоми. Було відмічено, що практично в будь-якому каріотипі існує одна пара хромосом, що істотно відрізняється від інших. У самок ця пара була однакова, але різна в представників протилежної статі (самців). Хромосома, що була присутня двічі в парі в каріотипі самки й один раз у самця, була названа як Х-хромосома. Друга хромосома в самця була названа У-хромосомою. X- і Y -хромосоми називаються статевими хромосомами, або гетерохромосомами. Інші хромосоми з даного набору, що є однаковими для обох статей, називаються аутосомами.Чоловіки мають X- і Y -хромосоми і 22 пари аутосом. Жінки мають дві Х-хромосоми і 22 пари аутосом. Статеві хромосоми розподіляються при мейозі так само, як і інші хромосоми. Таким чином, кожний сперматозоїд одержує тільки одну статеву хромосому: або X, або Y. Оскільки чоловіча особина продукує два типи гамет, вона називається гетерогаметною. Жіноча особина продукує тільки один тип гамет, що мають тільки Х-хромосому, і називається гомогаметною. Стать майбутньої дитини визначається під час запліднення яйцеклітини. Якщо яйце запліднене сперматозоїдом, що містить Y -хромосому, зигота буде мати X- і Y -хромосоми і дасть початок розвитку чоловічої особини. Якщо яйце запліднене сперматозоїдом, що містить Х-хромосому, то зигота буде мати дві Х-хромосоми, що зумовить розвиток жіночої особини.Значення і функції хромосом. Хромосоми утворюються з хроматину на початку мітозу. Впродовж поділу клітини вони зазнають ряду структурних змін і знову утворюють хроматин в ядрах дочірніх клітин.Біологічне значення утворення хромосом та їх перетворень - рівномірний розподіл спадкового матеріалу в клітини, що утворюються. Потрібно відзначити, що поділ хромосом - це лише спосіб розподілу ДНК на рівні частини і передачі його дочірнім клітинам.В інтерфазній клітині хромосоми виконують такі функції: 1) збереження спадкової інформації у вигляді суворої послідовності нуклеотидів ДНК; 2) контроль метаболізму шляхом регуляції утворення необхідних ферментів; 3) забезпечення росту клітин, підтримка їхньої структури і функцій шляхом керування синтезом структурних білків; 4) контроль клітинного диференціювання під час розвитку; 5) забезпечення умов подвоєння ДНК.У клітинах, що діляться, утворюються візуально помітні хромосоми, що необхідні для таких функцій: 1) компактизація (ущільнення) спадкового матеріалу в тисячі разів, при цьому генетичний матеріал "консервується" і втрачає спроможність до експресії; 2) утворення структур, зручних для маніпуляцій при поділі (метафазна хромосома, що складається з двох хроматид); 3) рівномірний розподіл компактизованого неактивного генетичного матеріалу між дочірніми клітинами у вигляді окремих хроматид; 4) декомпактизація (розпушення) спадкового матеріалу й утворення активного інтерфазного хроматину. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- تجربة مِسلسن وستال (بالإنجليزية: Meselson–Stahl experiment) هي تجربة أجراها في سنة 1958 دعمت نتائجها فرضية واتسن وكريك القائلة بالتضاعف نصف المحافظ للـ DNA. حَسَمَ مسلسن وستال في كون أفضل طريقة لوَسْم الـ DNA الأصل هو بتغيير إحدى ذراتها. وبما أنه يوجد عنصر الآزوت في القواعد الآزوتية من كل نكليوتيد، فقد قررا استعمال نظير للآزوت للتمييز بين الـ DNA الأصل والـ DNA جديد التركيب. النظير المستعمل هو الآزوت-15 (15N)، أي أنه يزيد بنُترون على الآزوت الشائع (14N)، مما يجعله أثقل، وبالتالي إمكانية تتبعه وفق الإجراءات التجريبية التي سيتم تفصيلها في بقية المقالة. (ar)
- El experimento de Meselson - Stahl fue un experimento realizado en 1957 por Matthew Meselson y Franklin Stahl en el que se demostró que la replicación de ADN era . Una replicación semiconservadora es aquella en que la cadena de dos filamentos en hélice del ADN se replica de forma tal que cada una de las dos cadenas de ADN formadas consisten en un filamento proveniente de la hélice original y un filamento nuevo sintetizado. El experimento permitió confirmar las teorías de James Watson y de Francis Crick sobre el método de replicación del ADN. (es)
- L'expérience de Meselson et Stahl est une expérience réalisée pour la première fois en 1958 par et , qui démontra la réplication semi-conservative de l'Acide désoxyribonucléique. Cela signifie que, lors de la réplication de la double hélice, chacune des deux nouvelles hélices est constituée d'un brin néo-formé et d'un brin issu de la double hélice d'origine. (fr)
- 메셀슨과 스탈의 실험(영어: Meselson-Stahl experiment)은 매튜 메셀슨과 이 1958년에 수행한 실험으로 DNA가 반보존적으로 복제된다는 왓슨과 크릭의 가설을 증명한 실험이다. 반보존적 복제에서 DNA의 두 가닥은 풀려서 각 가닥을 주형으로 해서 상보적인 새로운 가닥이 합성된다. 따라서 복제된 후의 DNA에서 한 가닥은 주형 가닥이고 나머지 한 가닥은 새로 합성된 가닥이다. 메셀슨과 스탈의 실험은 "생물학에서 가장 아름다운 실험"이라고 불려왔다. 메셀슨과 스탈은 주형이 되는 DNA를 표지하는 가장 좋은 방법은 주형이 되는 DNA의 원자 중 하나를 변경하는 것이라고 생각했다. 질소는 각 뉴클레오타이드의 질소 염기에서 발견되기 때문에 질소의 동위 원소를 사용하여 주형 가닥과 새로 합성된 가닥을 구분하기로 하였다. 15N은 14N에 비해 원자핵에 중성자를 하나 더 가지고 있기 때문에 질량이 더 무겁다. (ko)
- メセルソン-スタールの実験（メセルソン-スタールのじっけん）は、マシュー・メセルソンとによる、DNAが半保存的に複製されていることを実証した実験のことである。 (ja)
- Экспериме́нт Мезельсо́на и Ста́ля (англ. Meselson–Stahl experiment — эксперимент, проведённый двумя молекулярными биологами — Мэтью Мезельсоном и в 1958 году. Он показал, что репликация ДНК имеет полуконсервативный характер. Это означает, что каждая дочерняя двойная спираль ДНК состоит из одной старой (матричной) цепи и из одной вновь синтезированной цепи. (ru)
- 梅瑟生-史達實驗（Meselson-Stahl experiment）是馬修·梅瑟生（Matthew Meselson）與富蘭克林·史達（Franklin Stahl）在1958年所作的實驗，證明了DNA複製的半保留性質。 氮是DNA的重要组成部分，氮14（14N）则是氮中最常见的同位素，而较重的氮15（15N）在自然界也可以独立存在，并不具有放射性，只是相对比重较大。 實驗首先將大腸桿菌培養在含有氮15的培養基之中數個世代，等這些細菌的DNA只含有氮15N之後，再放入含有氮14的培養基中培养，培养1代后，抽取样本提取DNA，再采用分析。結果發現提取的DNA样本分子密度从0代(重密度)至1代(中等密度)减少，位于氮15和氮14之间，DNA所含氮15及氮14的密度相等。如果複製為全保留，那麼將只有氮15及氮14兩種DNA的存在，因此實驗結果将沃森克里克的半保守复制模型首次获得分子水平的证明。 (zh)
- L'experiment de Meselson i Stahl va ser un experiment dut a terme a Pasadena, Califòrnia, per i que demostraren que la duplicació de l'ADN era semiconservadora tal com predeia el model de doble hèlix de l'ADN publicat cinc anys abans. La duplicació semiconservadora significa que quan la doble hèlix de l'ADN és duplicada, cadascuna de les dues hèlixs dels filaments d'ADN conté un filament íntegrament provinent de l'hèlix original i l'altre de nova síntesi. (ca)
- Meselsonův-Stahlův experiment je slavná série experimentů, jež v roce 1958 provedli dva američtí výzkumníci, molekulární biolog a genetik . Tento pokus představuje významný milník ve výzkumu struktury a funkce DNA, především její replikace. Na základě tohoto pokusu bylo zjištěno, že bakteriální DNA je replikována tzv. semikonzervativně, což znamená, že každá z obou dvoušroubovic DNA vzniklých při replikaci se skládá z jednoho starého vlákna a z jednoho nově dosyntetizovaného (přičemž jako vzor – matrice - sloužilo právě staré vlákno). Práce se jmenovala: (cs)
- La eksperimento de Meselson kaj Stahl estis publikigita en 1958 de la biologoj kaj . Proveblas tiel, ke la de DNA estas duonkonservema (la genaro de la ĉelo post ĉeldivido konsistas el duono de la genaro de la patrina ĉelo kaj el duono de nova kombinaĵo). Apud la duonkonservema hipotezo oni diskutis ankaŭ la konserveman kaj la disigan: (eo)
- Die Biologen Matthew Meselson und Franklin Stahl entwickelten den 1958 publizierten und nach ihnen benannten Meselson-Stahl-Versuch, mit dem sich nachweisen lässt, dass die Replikation der DNA semikonservativ (halb-bewahrend) ist, das Erbgut der Tochterzellen nach der Zellteilung also je zur Hälfte aus der Erbinformation der Mutterzelle besteht und zur Hälfte neu synthetisiert wird. Neben der semikonservativen wurden zuvor auch die Hypothesen von der konservativen und der dispersen Replikation diskutiert: (de)
- The Meselson–Stahl experiment is an experiment by Matthew Meselson and Franklin Stahl in 1958 which supported Watson and Crick's hypothesis that DNA replication was semiconservative. In semiconservative replication, when the double-stranded DNA helix is replicated, each of the two new double-stranded DNA helices consisted of one strand from the original helix and one newly synthesized. It has been called "the most beautiful experiment in biology." Meselson and Stahl decided the best way to trace the parent DNA would be to tag them by changing one of its atoms. Since nitrogen is present in all of the DNA bases, they generated parent DNA containing a heavier isotope of nitrogen than would be present naturally. This altered mass allowed them to determine how much of the parent DNA was present (en)
- Percobaan Meselson-Stahl adalah percobaan yang dilakukan oleh dan yang mendemonstrasikan bahwa replikasi DNA adalah . Replikasi semikonservatif berarti bahwa bila ulir DNA yang beruntai ganda direplikasi, setiap dari kedua ulir DNA yang beruntai ganda tersebut terdiri dari satu untai yang berasal dari ulir awal, dan satu untai lagi berasal dari sintesis baru. Nitrogen adalah konstituen utama DNA.14N adalah isotop terbanyak nitrogen, tetapi DNA dengan isotop 15N juga dapat ditemukan dan stabil. Isotop 15N tidak radioaktif, hanya lebih berat daripada nitrogen biasa. (in)
- L'esperimento di Matthew Meselson e Franklin Stahl del 1958 è stato fondamentale per determinare il meccanismo semiconservativo di replicazione del DNA. All'epoca era già noto ed accettato il modello a doppia elica del DNA proposto da James Watson e Francis Crick.Questo modello prevedeva che le due eliche di DNA si appaiassero tra loro a formare una doppia elica mediante interazioni deboli (legami ad idrogeno, repulsione elettrostatica dei gruppi fosfato, interazione idrofobica delle basi azotate). Prevedeva inoltre che le due eliche interagissero a livello delle basi azotate, ed in particolare erano possibili solo gli appaiamenti complementari Adenina -- Timina e Citosina -- Guanina. (it)
- Meselson–Stahl-experimentet var ett experiment som utfördes av Matthew Meselson och Franklin Stahl. Det visade att DNA-replikation var semikonservativt. Semikonservativ replikation innebär att när de två strängarna i DNA-helixen replikeras består de två nya helixarna båda av en DNA-sträng från den ursprungliga helixen och en ny sträng. Kväve är den huvudsakliga beståndsdelen i DNA. 14N är den i särklass vanligaste kväveisotopen, men DNA med den tyngre 15N finns också. 15N är inte radioaktiv, bara tyngre än den vanliga kväveatomen. (sv)
- Експеримент Мезельсона-Сталя — експеримент, поставлений і , щоб довести, що реплікація ДНК є , тобто коли реплікується подвійна спіраль ДНК, кожна з нових спіралей складається із одного ланцюжка оригінальної спіралі та одного нового ланцюжка.Докази напівконсервативності реплікації ДНК Хромосома- це ниткоподібні щільні тільця, видимі у світловий мікроскоп тільки впродовж поділу клітини. Вони утворюються в результаті ущільнення і спіралізації хроматину. Довжина хромосом залежить від кількості ДНК і білків, а також від ступеня скручування хроматину. На різних ділянках однієї і тієї ж хромосоми спіралізація, компактність її основних елементів неоднакові, з цим пов'язана різна інтенсивність забарвлення окремих ділянок хромосоми. Ділянки, що інтенсивно сприймають барвники, одержали назву гетеро (uk)
|
