| dbo:abstract
|
- Logògraf (Logographi) fou el nom aplicat pels grecs als primitius historiadors grecs anteriors a Heròdot, com Ferècides d'Atenes, Hecateu i el qui és considerat el primer logògraf, Cadme de Milet. L'obra d'aquestes persones va suposar un punt d'inflexió en el registre d'esdeveniments passats, fins llavors bàsicament reduït a la mitologia i a la poesia; això no obstant, al començament encara hi havia qui barrejava ambdues formes de veure les coses, i manllevava elements de mitòlegs o de poetes, com fou el cas de Teopomp de Quios i Èfor de Cumes. (ca)
- Logografové byli řečtí historiografové a kronikáři před Hérodotem považovaným za zakladatele historie. Sám Hérodotos nazýval své předchůdce λογοποιοί (logopoioí). Thúkydidés používal toto označení na všechny předchůdce včetně Hérodota. S jednou výjimkou pocházeli z oblasti Iónie a jejích ostrovů, kde se setkávali obchodníci a cestovatelé, kteří přinášeli informace o vzdálených zemích na východě a na západě. Logografové se pokoušeli racionalizovat tradice a legendy spojené se zakládáním měst, genealogií vládnoucích rodů a popisovali způsoby a zvyky jednotlivých národů. Vědecká kritika se v jejich dílech neobjevuje. Prvním známým logografem je , který popsal historii Milétu. Prvním významným logografem v dějinách geografie byl Hekataios z Milétu. (cs)
- Στην αρχαία Ιωνία περί τον 6ο με 5ο αιώνα π.Χ. άρχισε ν΄ αναπτύσσεται η αρχαία ελληνική ιστοριογραφία με την ονομασία Ιωνική λογογραφία. Οι Ίωνες της εποχής εκείνης άρχισαν να εγκαταλείπουν το μέχρι τότε κατεστημένο παράδειγμα του Έπους και να δοκιμάζουν να γράφουν στον πεζό λόγο, εγκαταλείποντας παράλληλα τον μύθο και να καταπιάνονται με εγγραφές γενεαλογιών, ή με θέματα που αφορούσαν εθνογραφία, γεωγραφία, κ.ά. φθάνοντας έτσι σιγά - σιγά σ΄ αυτό που σήμερα λέγεται ιστορία. Πολλοί θεωρούν ότι η παρακίνηση αυτή της πεζής λογογραφίας - ιστοριογραφίας ήλθε από τις ανατολικές περιοχές όπου συγγράφονταν "χρονικά", όπως εκείνα των Αιγυπτίων, Ασσυρίων, Βαβυλωνίων, Ινδών, κ.ά. που περιελάμβαναν πληροφορίες γεωγραφικές, εθνογραφικές καθώς και ιστορικές. Αναμφίβολα όμως βασικότερος λόγος ήταν η τότε παράλληλη ανάπτυξη του εμπορίου και της ναυτιλίας, όπου υπό τις συνεχείς επαφές και μακροχρόνιες μετακινήσεις εμπόρων, ερευνητών, περιηγητών κ.ά. άρχισε γενικά η σκέψη να στρέφεται πέραν των διαφόρων μύθων στον αντικειμενικό χώρο των εμπειρικών πλέον γνώσεων. Αυτή δε η στροφή ήλθε ακριβώς την εποχή (6ος αι.) που στον ευρύτερο ελλαδικό χώρο άκμαζε το ιστορικό έπος. Πρώτα συγγράμματα μεταστροφής ήταν η "Αρχαιολογία των Σαμίων" (= αρχαία ιστορία των Σαμίων), του Σιμωνίδη του Αμοργινού, η "Κολοφώνος κτήσις" του Ξενοφάνη, τα "Ιωνικά" του Πανύασση και τα "Περσικά" του Χοιρίλου, που αποτελούν και τα πρώτα έργα όπου παραμερίζεται η ποίηση Στην Ιωνία όμως η μεταστροφή αυτή υπήρξε ιδιαίτερα έντονη. Τα πρώτα πεζά συγγράμματα των Ιώνων λογογράφων αποτελούσαν βασικά «Γενεηλογίαι» (= γενεαλογίες), «Περίοδοι Γης» (= περιηγήσεις), «Χρονικά πόλεων» γραμμένα όμως όλα σε Ιωνική διάλεκτο. Σ΄ αυτά, το "μυθικό στοιχείο" εγκαταλείπεται, αφού στόχος των συγγραμμάτων είναι η μετάδοση και παράδοση στη μνήμη των ανθρώπων γνώσεις σύγχρονες των δημιουργών τους. Ακόμα και οι θρησκευτικές, ή μεταφυσικές ιδέες και ιδεολογίες εγκαταλείπονται, ή τουλάχιστον περιορίζονται, εμπρός στο εμπειρικό και ορθολογιστικό τελείως νέο στοιχείο που περιέχουν ακριβώς τα θέματα των συγγραμμάτων όπου κυριαρχεί στα πάντα η έννοια της "αυτοψίας" του συγγραφέα. Σύμφωνα με την παράδοση σημαντικότεροι βασικοί εκπρόσωποι της Ιωνικής λογογραφίας, είναι οι: Κάδμος ο Μιλήσιος, Διονύσιος ο Μιλήσιος, Ευγέων ο Σάμιος, Δηίοχος ο Προκοννήσιος, Εύδημος ο Πάριος, Δημοκλής ο Φυγελεύς, Εκαταίος ο Μιλήσιος, Ευθυμένης ο Μασσαλιώτης, Χάρων ο Λαμψακηνός, Ξάνθος ο Λυδός, Μελησαγόρας ο Χαλκηδόνιος, Ακουσίλαος ο Αργείος και ο Φερεκύδης ο Αθηναίος.
* Σημειώνεται ότι στους Ίωνες λογογράφους περιλαμβάνονται αυτοί που έγραψαν σε Ιωνική διάλεκτο και όχι μόνο οι καταγόμενοι από την Ιωνία. Όλοι οι παραπάνω αναφερόμενοι προηγήθηκαν του Ηροδότου και ήταν αυτοί στην ουσία που άνοιξαν το δρόμο της ιστοριογραφίας με το ορθολογιστικό και εμπειρικό στοιχείο της γνώσης, το οποίο ακολούθησε στο μεγάλο του έργο ο Ηρόδοτος. (el)
- Der Begriff Logograph (altgriechisch λογογράφος logográphos) wurde von dem antiken griechischen Geschichtsschreiber Thukydides gebraucht (Thukydides 1, 21), der damit in abwertender Absicht seine Vorgänger bezeichnete. Von dem Altphilologen Friedrich Creuzer wurde diese Bezeichnung Mitte des 19. Jahrhunderts in die Wissenschaft eingeführt und bezeichnete in der Geschichtswissenschaft lange Zeit die frühesten griechischen Geschichtsschreiber vor Herodot, der als „Vater der Geschichtsschreibung“ gilt. In der modernen Forschung wird auf die Problematik des Begriffs Logograph(en) hingewiesen, der aus mehreren Gründen für die frühen griechischen Geschichtsschreiber besser nicht verwendet werden sollte. Denn Thukydides benutzte den Terminus an der genannten Stelle allgemein für Prosaschreiber und schließt Herodot keineswegs aus dieser Gruppe aus, sondern übt dort scharfe Kritik. Des Weiteren wird darauf hingewiesen, dass eine weitere oft herangezogene Charakterisierung, die sich bei Dionysios von Halikarnassos findet, unpassend ist. Dionysios führt einen Katalog von historischen Schriftstellern vor Thukydides auf (siehe unten), nennt diese jedoch eben nicht Logographen. Vor allem aber stellen diese Autoren keine geschlossene Gruppe dar, sondern verfassten ganz unterschiedliche Werke, etwa über mythische, historische oder landeskundliche Themen. (de)
- Los logógrafos (del griego antiguo λογογράφος, logográphos, compuesto de λόγος, lógos, que aquí significa «historia» «prosa», y γράφος gráphos, de γράφω grápho, «escribir») eran los historiadores y cronistas griegos anteriores a Heródoto. Este los llamaba «λογοποιόι» (logopoiói, de ποιέω, poiéo, hacer). Tucídides aplicó el término logógrafo a todos los que le precedieron, incluido el propio Heródoto (I,21). El mismo título de logógraphos se aplicaba en la Antigua Grecia, y en particular en la Antigua Atenas, a los autores de discursos jurídicos. (es)
- Un logographe (du grec ancien λογογράφος / logographos, de λόγος / logos « parole, discours » et γράφω / graphô, « écrire ») est un historien-chroniqueur antérieur à Hérodote, surnommé « le père de l'histoire ». Thucydide critique les logographes puisqu'ils cherchent plus à plaire à leur public qu'à présenter la vérité des faits (I, 21) un logographe professionnel étant également un rédacteur de discours. Selon la tradition, le premier d'entre eux est Cadmos, un citoyen de Milet qui conte l'histoire de sa cité : l'histoire, comme la poésie épique, est venue d'Ionie. Les logographes mettent davantage l'accent sur le charme de l'histoire que sur l'exactitude des faits qu'ils rapportent. Ils mêlent allègrement mythologie et histoire. Pour cette raison, le terme français retenu pour les décrire est « chroniqueurs » et non « historiens ». Les logographes fleurissent du milieu du VIe siècle av. J.-C. jusqu'aux guerres médiques. Hellanicos (Ve siècle av. J.-C.) est le premier à distinguer, dans ses chronologies, le passé mythique d'un passé qu'il considère comme réel. Après Hérodote, le genre décline, avant de regagner un peu de popularité pendant la période hellénistique. Ils se distinguent des poètes épiques du cycle troyen par le fait qu'ils écrivent en prose, dans un style non périodique qu'Aristote (Rhétorique, 1409a 29) appelle λέξις εἰρομένη / lexis eiromenê (de εἴρω / eirô « attacher, lier ensemble »), c'est-à-dire « style fluide, coulant ». (fr)
- The logographers (from the Ancient Greek λογογράφος, logographos, a compound of λόγος, logos, here meaning "story" or "prose", and γράφω, grapho, "write") were the Greek historiographers and chroniclers before Herodotus, "the father of history". Herodotus himself called his predecessors λογοποιοί (logopoioi, from ποιέω, poieo, "to make"). Their representatives with one exception came from Ionia and its islands, and their position were most favourably situated for the acquisition of knowledge concerning the distant countries of East and West. They wrote in the Ionic dialect in what was called the unperiodic style and preserved the poetic character, if not the style, of their epic model. Their criticism amounts to nothing more than a crude attempt to rationalize the current legends and traditions connected with the founding of cities, the genealogies of ruling families, and the manners and customs of individual peoples. Of scientific criticism there is no trace whatever and so they are often called "chroniclers" rather than "historians". The first logographer of note was Cadmus (dated to the 6th century BC), a perhaps mythical resident of Miletus, who wrote on the history of his city. Other logographers flourished from the middle of the 6th century BC until the Greco-Persian Wars; Pherecydes of Athens, who died about 400 BC, is generally considered the last. Hecataeus of Miletus (6th–5th century BC), in his Genealogiai, was the first of them to attempt (not entirely successfully) to separate the mythic past from the true historic past, which marked a crucial step in the development of genuine historiography. He is the only source that Herodotus cites by name. After Herodotus, the genre declined but regained some popularity in the Hellenistic era. The logographers, though they worked within the same mythic tradition, were distinct from the epic poets of the Trojan War cycle because they wrote in prose, in a non-periodic style which Aristotle (Rhetoric, 1409a 29) calls λέξις εἰρομένη (lexis eiromenê, from εἴρω, eiro, "attach, join up"), that is, a "continuous" or "running" style. (en)
- ロゴグラポス（ロゴグラフォス、ギリシャ語：λογογράφος, logographos,複数形：ロゴグラポイ、ログラフォイ, 英語：Logographer）とは、古代ギリシアの職業。歴史と法律の分野で使われるが、意味は異なる。語源は、logos（話、散文）+grapho（書く）。 (ja)
- Logografowie jońscy (stgr. λογογράφοι lp. λογογράφος, od λόγος „opowieść” i γράφω „piszę”) – najstarsi kronikarze greccy z VI i V wieku p.n.e., poprzednicy uznanego za „ojca historii”, Herodota z Halikarnasu. Herodot nazywał ich logopoiami (λογοποιοί, lp. λογοποιὸς od ποιέω „tworzę”). Zwracali się oni ku badaniom przyrodniczym, geograficznym i historycznym, opisując dzieje minione, chociaż nie byli historykami w dzisiejszym rozumieniu. Kadmos z Miletu, Akusilaos z Argos, , Hekatajos z Miletu i wielu innych, których dzieła zaginęły, opierali się niemal wyłącznie na własnych spostrzeżeniach i ustnych przekazach mieszkańców zwiedzanych krain. W swych pracach częstokroć nawiązywali do eposu (jak np. zaginiony historyczny epos Chojrilosa o wojnach perskich pt. Perseis), opowiadali o zakładaniu miast, podawali genealogie panujących rodów arystokratycznych, opisywali obyczaje poznawanych ludów i niezwykłe zjawiska przyrodnicze spotykane w odległych krajach, lecz nie dociekali istoty zjawisk, nie badali prawdziwości przekazywanych im opowieści i nie przekazywali dziejów poznawanych krain. Logografowie tym różnili się od historyków, że nie odróżniali faktów od fikcji. Nie badali źródeł uzyskiwanych informacji, lecz powielali je bez poddania analizie uzyskiwanych informacji. Pierwszym, który tego dokonał, porównując i urealniając informację był Herodot, uznany powszechnie za „ojca historii” i w tym sensie wykraczający poza wąskie ramy „logografii jońskiej”. (pl)
- Per logografia - che deriva dal termine "lògos", parola - indica uno scritto in prosa e non più in versi. (it)
- Een logograaf was in de Klassieke oudheid een soort advocaat die tegen betaling redevoeringen en pleidooien schreef voor andere mensen, bijvoorbeeld beklaagden bij de rechtbank. Tegenwoordig zou men een logograaf een ghostwriter noemen. De logografen waren ook de oudste geschiedschrijvers. Ze maakten Logoi (verhalen in proza). Een bekende logograaf was Hecataeus van Milete. Deze schrijver was een belangrijke bron voor Herodotus. Andere logografen waren:
*
* Isaeus, was actief in de 1ste helft van de 4de eeuw v.C. Hij schijnt vrijwel alleen redevoeringen voor processen over erfeniskwesties te hebben geschreven. Van hem zijn 12 logoi volledig bewaard.
* Isocrates (436-338 v.C.). Hij was naast logograaf ook pedagoog en redenaar en werkte in Athene en op Chios. Er zijn van hem 21 redevoeringen integraal bewaard.
* Lysias, die had voorgesteld een gratis rede te schrijven ten behoeve van Socrates. (nl)
- Logografer (grekiska: λογογράφος, logographos) var Greklands äldsta krönikeskrivare, det vill säga grekiska historiker innan Herodotos (dock kallade Thukydides även Herodotos för logograf). En berömd logograf var bl.a. Hekataios från Miletos, vilken på sätt och vis bildar övergången till egentlig historieskrivning för så vitt som hos honom röjer sig strävandet att skilja mellan saga och verklighet. Logograferna tillhörde i allmänhet sjätte och förra hälften av femte årh. f.Kr. samt var nästan alla av jonisk härkomst. Av deras skrifter har endast ringa fragment bevarats. De skilde sig från epiker genom att de skrev på prosa, men skrev med poetisk stil. De skrev inte periodiskt utan lexis eiromenê, i flödande form. I fjärde århundradet f.Kr. nyttjade man i Aten benämningen logografer även om dem som mot betalning skrev rättegångstal för andras räkning. (sv)
- Логогра́фы (др.-греч. λογογράφος, мн. ч. λογογράφοι logographoi от λόγος, logos — слово, прозаическое произведение и γράφω, grapho — пишу) — в Древней Греции обозначение двух групп людей: историков и составителей речей.Логограф — сочинитель в прозе. Критикуя сочинения своих предшественников и современников, историк Фукидид называет их «логографами». Как указывает В. Г. Борухович, в Аттике IV в. до н. э. логографами чаще называли лиц, избравших своей профессией составление речей для выступающих в качестве истца или ответчика в судебном процессе. Термин «логограф» используется для обозначения группы ранних греческих историков, писавших до Геродота и Фукидида или бывших их современниками. (ru)
- Logógrafo (de λόγος, γράφω, escritores de histórias em prosa), à historiografia moderna, é o termo utilizado para definir os historiadores anteriores a Heródoto. Tucídides, por sua vez, utilizou o termo para qualificar seus antecessores, razão pela qual hoje se distingue entre os novos e velhos logógrafos. Exceto , todos os logógrafos vieram da Jônia e suas ilhas, sendo o mais proeminente deles Hecateu de Mileto. (pt)
- Логографи (грец. λογογράφοι, однина — λογογράφος, від грец. λόγος — слово, прозаїчний твір і грец. γράφω — пишу) — автори перших творів давньогрецької історичної прози у Стародавній Греції. Перші логографи з'явились в Іонії в середині 5 століття до н. е. Розрізняють два покоління логографів:
* старші — 6 – перша половина 5 ст. до н. е. — Кадм Мілетський, Гекатей Мілетський, , Скілак та ін.;
* молодші — друга половина 5 ст. до н. е. — Акусилай, Ксанф, Ферекід Леросський, Гелланік та ін. Спираючись на міфи, логографи намагалися відновити легендарну історію грецьких полісів, «варварських» країн, генеалогію аристократичних родів. Це видно із фрагментів творів Гекатея, Харона, Ксанфа. Деякі твори логографів, базуються на особистих враженнях від подорожей, містять цінні етнографічні та географічні відомості (твори Гекатея, Скілака). Молодші логографи на основі міських хронік, списків посадових осіб намагалися встановити хронологічну послідовність подій ранньогрецької історії. Найбільш відома «Аттіда» Гелланіка — літопис подій історії Афін і давніх грецьких полісів. Логографи вважали, що в основі епічної традиції лежать реальні події, і намагалися виявити їх, йдучи шляхом наївно-раціоналістичного пояснення міфів, видалення з них надприродного елемента. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Logògraf (Logographi) fou el nom aplicat pels grecs als primitius historiadors grecs anteriors a Heròdot, com Ferècides d'Atenes, Hecateu i el qui és considerat el primer logògraf, Cadme de Milet. L'obra d'aquestes persones va suposar un punt d'inflexió en el registre d'esdeveniments passats, fins llavors bàsicament reduït a la mitologia i a la poesia; això no obstant, al començament encara hi havia qui barrejava ambdues formes de veure les coses, i manllevava elements de mitòlegs o de poetes, com fou el cas de Teopomp de Quios i Èfor de Cumes. (ca)
- Los logógrafos (del griego antiguo λογογράφος, logográphos, compuesto de λόγος, lógos, que aquí significa «historia» «prosa», y γράφος gráphos, de γράφω grápho, «escribir») eran los historiadores y cronistas griegos anteriores a Heródoto. Este los llamaba «λογοποιόι» (logopoiói, de ποιέω, poiéo, hacer). Tucídides aplicó el término logógrafo a todos los que le precedieron, incluido el propio Heródoto (I,21). El mismo título de logógraphos se aplicaba en la Antigua Grecia, y en particular en la Antigua Atenas, a los autores de discursos jurídicos. (es)
- ロゴグラポス（ロゴグラフォス、ギリシャ語：λογογράφος, logographos,複数形：ロゴグラポイ、ログラフォイ, 英語：Logographer）とは、古代ギリシアの職業。歴史と法律の分野で使われるが、意味は異なる。語源は、logos（話、散文）+grapho（書く）。 (ja)
- Per logografia - che deriva dal termine "lògos", parola - indica uno scritto in prosa e non più in versi. (it)
- Logógrafo (de λόγος, γράφω, escritores de histórias em prosa), à historiografia moderna, é o termo utilizado para definir os historiadores anteriores a Heródoto. Tucídides, por sua vez, utilizou o termo para qualificar seus antecessores, razão pela qual hoje se distingue entre os novos e velhos logógrafos. Exceto , todos os logógrafos vieram da Jônia e suas ilhas, sendo o mais proeminente deles Hecateu de Mileto. (pt)
- Logografové byli řečtí historiografové a kronikáři před Hérodotem považovaným za zakladatele historie. Sám Hérodotos nazýval své předchůdce λογοποιοί (logopoioí). Thúkydidés používal toto označení na všechny předchůdce včetně Hérodota. (cs)
- Στην αρχαία Ιωνία περί τον 6ο με 5ο αιώνα π.Χ. άρχισε ν΄ αναπτύσσεται η αρχαία ελληνική ιστοριογραφία με την ονομασία Ιωνική λογογραφία. Οι Ίωνες της εποχής εκείνης άρχισαν να εγκαταλείπουν το μέχρι τότε κατεστημένο παράδειγμα του Έπους και να δοκιμάζουν να γράφουν στον πεζό λόγο, εγκαταλείποντας παράλληλα τον μύθο και να καταπιάνονται με εγγραφές γενεαλογιών, ή με θέματα που αφορούσαν εθνογραφία, γεωγραφία, κ.ά. φθάνοντας έτσι σιγά - σιγά σ΄ αυτό που σήμερα λέγεται ιστορία. (el)
- Der Begriff Logograph (altgriechisch λογογράφος logográphos) wurde von dem antiken griechischen Geschichtsschreiber Thukydides gebraucht (Thukydides 1, 21), der damit in abwertender Absicht seine Vorgänger bezeichnete. Von dem Altphilologen Friedrich Creuzer wurde diese Bezeichnung Mitte des 19. Jahrhunderts in die Wissenschaft eingeführt und bezeichnete in der Geschichtswissenschaft lange Zeit die frühesten griechischen Geschichtsschreiber vor Herodot, der als „Vater der Geschichtsschreibung“ gilt. (de)
- The logographers (from the Ancient Greek λογογράφος, logographos, a compound of λόγος, logos, here meaning "story" or "prose", and γράφω, grapho, "write") were the Greek historiographers and chroniclers before Herodotus, "the father of history". Herodotus himself called his predecessors λογοποιοί (logopoioi, from ποιέω, poieo, "to make"). (en)
- Un logographe (du grec ancien λογογράφος / logographos, de λόγος / logos « parole, discours » et γράφω / graphô, « écrire ») est un historien-chroniqueur antérieur à Hérodote, surnommé « le père de l'histoire ». Thucydide critique les logographes puisqu'ils cherchent plus à plaire à leur public qu'à présenter la vérité des faits (I, 21) un logographe professionnel étant également un rédacteur de discours. (fr)
- Een logograaf was in de Klassieke oudheid een soort advocaat die tegen betaling redevoeringen en pleidooien schreef voor andere mensen, bijvoorbeeld beklaagden bij de rechtbank. Tegenwoordig zou men een logograaf een ghostwriter noemen. De logografen waren ook de oudste geschiedschrijvers. Ze maakten Logoi (verhalen in proza). Een bekende logograaf was Hecataeus van Milete. Deze schrijver was een belangrijke bron voor Herodotus. Andere logografen waren: (nl)
- Logografowie jońscy (stgr. λογογράφοι lp. λογογράφος, od λόγος „opowieść” i γράφω „piszę”) – najstarsi kronikarze greccy z VI i V wieku p.n.e., poprzednicy uznanego za „ojca historii”, Herodota z Halikarnasu. Herodot nazywał ich logopoiami (λογοποιοί, lp. λογοποιὸς od ποιέω „tworzę”). Zwracali się oni ku badaniom przyrodniczym, geograficznym i historycznym, opisując dzieje minione, chociaż nie byli historykami w dzisiejszym rozumieniu. (pl)
- Логогра́фы (др.-греч. λογογράφος, мн. ч. λογογράφοι logographoi от λόγος, logos — слово, прозаическое произведение и γράφω, grapho — пишу) — в Древней Греции обозначение двух групп людей: историков и составителей речей.Логограф — сочинитель в прозе. (ru)
- Logografer (grekiska: λογογράφος, logographos) var Greklands äldsta krönikeskrivare, det vill säga grekiska historiker innan Herodotos (dock kallade Thukydides även Herodotos för logograf). En berömd logograf var bl.a. Hekataios från Miletos, vilken på sätt och vis bildar övergången till egentlig historieskrivning för så vitt som hos honom röjer sig strävandet att skilja mellan saga och verklighet. Logograferna tillhörde i allmänhet sjätte och förra hälften av femte årh. f.Kr. samt var nästan alla av jonisk härkomst. Av deras skrifter har endast ringa fragment bevarats. De skilde sig från epiker genom att de skrev på prosa, men skrev med poetisk stil. De skrev inte periodiskt utan lexis eiromenê, i flödande form. (sv)
- Логографи (грец. λογογράφοι, однина — λογογράφος, від грец. λόγος — слово, прозаїчний твір і грец. γράφω — пишу) — автори перших творів давньогрецької історичної прози у Стародавній Греції. Перші логографи з'явились в Іонії в середині 5 століття до н. е. Розрізняють два покоління логографів:
* старші — 6 – перша половина 5 ст. до н. е. — Кадм Мілетський, Гекатей Мілетський, , Скілак та ін.;
* молодші — друга половина 5 ст. до н. е. — Акусилай, Ксанф, Ферекід Леросський, Гелланік та ін. (uk)
|
