| dbo:abstract
|
- L'Isokaze (japonès: 磯風 Vent costaner) va ser el 12è destructor de la . Va servir a la Marina Imperial Japonesa durant la Segona Guerra Mundial. (ca)
- Isokaze (磯風) byl dvanáctý torpédoborec japonského císařského námořnictva třídy Kageró. Byl dokončen v listopadu 1940 jako desátý z devatenácti torpédoborců třídy Kageró. Zúčastnil se druhé světové války v Tichomoří, během které se věnoval převážně eskortním a transportním povinnostem. V prosinci 1941 doprovázel Nagumův svaz při útoku na Pearl Harbor. Nadále se pak věnoval doprovodu Nagumových letadlových lodí a zúčastnil se tak , náletu na Darwin, , výpadu do Indického oceánu a bitvy u Midway. Od srpna do října 1942 se zapojil do bojů o Guadalcanal a během bitvy u Santa Cruz byl součástí Abeho předsunutého svazu. Po údržbě v Japonsku se v prosinci 1942 opět vrátil do jihozápadního Pacifiku. Dne 10. ledna 1943 se podílel na potopení ponorky a v únoru se zapojil do . Poté se věnoval doprovodu konvojů a těžkých jednotek loďstva. V srpnu se zúčastnil bitvy u Horaniu a po ní se věnoval „krysím transportům“. V říjnu se zúčastnil bitvy u Vella Lavella. Při doprovodu konvoje najel 4. listopadu na minu, ale již v lednu 1944 se vrátil zpět do služby a věnoval se doprovodu těžkých jednotek loďstva a konvojů. V červnu se zúčastnil bitvy ve Filipínském moři a v říjnu se v rámci Kuritova svazu zúčastnil série bitev u Leyte. Poté se opět vrátil k doprovodu těžkých jednotek – naposledy v rámci operace Ten-gó doprovázel ve dnech 6. a 7. dubna 1945 bitevní loď Jamato na její sebevražedné cestě k Okinawě. Během následujících útoků amerických palubních letounů byl těžce poškozen a nakonec potopen torpédoborcem Jukikaze. (cs)
- Die Isokaze (jap. 磯風, dt. „Küstenwind“) war ein Zerstörer der Kagerō-Klasse der Kaiserlich Japanischen Marine, der für den Einsatz im Pazifikkrieg gebaut wurde. (de)
- El Isokaze (磯風 viento costero?) fue el decimosegundo destructor de la Clase Kagerō. Sirvió en la Armada Imperial Japonesa durante la Segunda Guerra Mundial. (es)
- Isokaze (磯風, "Wind on the Beach") was one of 19 Kagerō-class destroyers built for the Imperial Japanese Navy during the 1930s. (en)
- Isokaze (磯風, "Angin di Pantai") adalah kapal ke-12 dari 19 dibangun untuk Angkatan Laut Kekaisaran Jepang pada 1930-an. (in)
- L'Isokaze était un destroyer japonais de la classe Kagerō. (fr)
- L'Isokaze (磯風? lett. "Vento sulla spiaggia") è stato un cacciatorpediniere della Marina imperiale giapponese, nona unità della classe Kagero. Fu varato nel giugno 1939 dal cantiere navale di Sasebo. Appartenente alla 17ª Divisione, fu presente alle operazioni anfibie nelle Filippine meridionali, nelle Indie orientali olandesi e al bombardamento di Darwin; scortò le portaerei nipponiche durante la battaglia delle Midway (4-6 giugno 1942) e le battaglie aeronavali collegate alla campagna di Guadalcanal, durante la quale completò comunque missioni del Tokyo Express; ebbe anche parte attiva nello sgombero finale, durante il quale fu danneggiato. Ritornò in prima linea nelle Salomone nel luglio 1943, spesso coinvolto in missioni trasporto truppe, evacuazione o difesa di viaggi del Tokyo Express; combatté così nelle battaglie di Horaniu (17-18 agosto) e di Vella Lavella. Danneggiato piuttosto gravemente da una mina a novembre, tornò in servizio nel gennaio 1944 prevalentemente con compiti di difesa del traffico marittimo e di scorta al naviglio pesante da una base all'altra. Fu presente alla battaglia del Mare delle Filippine (19-20 giugno) ed ebbe un ruolo più attivo nella battaglia del Golfo di Leyte (23-25 ottobre); sopravvisse indenne e rientrò in Giappone a fine anno. Nell'aprile 1945 fu coinvolto nell'operazione Ten-Go e, durante i pesanti attacchi aerei del 7 aprile contro la squadra nipponica di cui faceva parte, fu immobilizzato da una bomba quasi giunta a segno. Lo Yukikaze dovette accogliere a bordo l'equipaggio e affondare il cacciatorpediniere non recuperabile. (it)
- 磯風（いそかぜ）は大日本帝国海軍の駆逐艦。陽炎型駆逐艦の12番艦。 第十七駆逐隊に所属して、真珠湾攻撃、セイロン沖海戦、ミッドウェー海戦、第二次ソロモン海戦、南太平洋海戦、ガダルカナル島撤退作戦、ニュージョージア島の戦い、マリアナ沖海戦、レイテ沖海戦など太平洋戦争中の数々の作戦や大規模海戦に参加。1945年（昭和20年）4月7日、坊ノ岬沖海戦にて被弾して航行不能となり、戦闘終了後、駆逐艦「雪風」によって処分された。 磯風の艦名は磯風型駆逐艦「磯風」に続いて2代目。 (ja)
- Isokaze (jap. 磯風 , いそかぜ , イソカゼ pol. "bryza") – niszczyciel japońskiej Cesarskiej Marynarki Wojennej typu Kagerō z okresu II wojny światowej. Brał udział w działaniach od początku wojny na Pacyfiku, samozatopiony 7 kwietnia 1945 po uszkodzeniu przez samoloty amerykańskie podczas rajdu z pancernikiem „Yamato” w kierunku Okinawy (operacja Ten-Go). (pl)
- Исокадзэ (яп. 磯風 прибрежный бриз) — японский эсминец типа «Кагэро». В военно-исторической литературе распространено название Исокадзе. Двенадцатый по счёту из 19 эсминцев типа «Кагэро», построенных в 1937—1941 годах на японских верфях для Императорского флота Японии в рамках «Третьей программы расширения военно-морских вооружений» (мару сан кэйкаку). (ru)
- O Isokaze (磯風 Isokaze?) foi um navio contratorpedeiro operado pela Marinha Imperial Japonesa e a décima segunda embarcação da Classe Kagerō. Sua construção começou em novembro de 1938 no Arsenal Naval de Sasebo e foi lançado ao mar em junho de 1939, sendo comissionado na frota japonesa em novembro do ano seguinte. Era armado com uma bateria principal de seis canhões de 127 milímetros e oito tubos de torpedo de 610 milímetros, tinha um deslocamento de 2,5 mil toneladas e conseguia alcançar uma velocidade de 35 nós (65 quilômetros por hora). O Isokaze teve uma carreira ativa na Segunda Guerra Mundial. Ele escoltou os porta-aviões do Ataque a Pearl Harbor no final de 1941, enquanto no ano seguinte participou de operações no Oceano Pacífico e Oceano Índico, na Batalha de Midway e na Campanha de Guadalcanal. Durante 1943 e 1944 ocupou-se principalmente da escolta de comboios de suprimentos, tropas e militares. Ele participou das batalhas do Mar das Filipinas em junho de 1944 e Golfo de Leyte em outubro, sendo deliberadamente afundado em abril de 1945 depois de ser danificado na Operação Ten-Go. (pt)
- 磯風（いそかぜ）為大日本帝國海軍的驅逐艦。 根據大日本帝國海軍發布的軍艦命名準則，驅逐艦是以天氣現象命名。磯風意即「吹向海灘的風」，後期的磯風驅逐艦名稱則是繼承了原本四艘"天津風型驅逐艦"之一的"磯風"號驅逐艦之名 ，是阳炎级的驅逐艦。阳炎级和夕云级並稱二次大戰中帝國海軍最優秀的量產驅逐艦。1942年6月4日，中途島海戰時，磯風擔任蒼龍號航空母艦的護衛，被命中近失彈一枚。1945年4月7日，磯風參加了大和特攻，最後因重傷無法航行，由同行艦雪風實行魚雷處分擊沉。 (zh)
- Ісокадзе (Isokaze, яп. 磯風) — ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні. Корабель, який став дванадцятим (за датою закладання) серед есмінців типу «Кагеро», спорудили у 1940 році на верфі ВМФ у Сасебо. На момент вступу Японії до Другої світової війни Ісокадзе належав до 17-ї дивізії ескадрених міноносців, яка в межах підготовки до нападу на Перл-Гарбор перейшла 18 — 22 листопада з Саєкі (острів Кюсю) до острова Еторофу (Ітуруп) в Курильському архіпелазі. Звідси кораблі дивізії вирушили у складі охорони ударного авіаносного з'єднання адмірала Нагумо, яке 7 грудня нанесло удар по головній базі Тихоокеанського флоту США. 24 грудня Ісокадзе прибув до Куре. 8 — 14 січня 1942-го Ісокадзе та ще 8 есмінців і легкий крейсер здійснили перехід разом зі з'єднанням із 4 авіаносців до атолу Трук в центральній частині Каролінських островів (ще до війни тут створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадили операції у цілому ряді архіпелагів). Метою походу була підтримка вторгнення до архіпелагу Бісмарка, в межах якої 17 січня з'єднання полишило Трук та попрямувало на південь, завдавши 20 січня авіаудар по Рабаулу на острові Нова Британія (після швидкого захоплення японським десантом тут створять головну передову базу, з якої наступні два роки провадитимуться операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї). 27 січня Ісокадзе повернувся на Трук. 1 лютого 1942-го Ісокадзе вийшов у складі охорони трьох авіаносців (один напередодні відбув у Японію за новими літаками), які безуспішно спробували наздогнати американську авіаносну групу, що того дня нанесла удар по Маршалловим островам, а потім попрямували на Палау (важлива база на заході Каролінських островів). 15 лютого 1942-го Ісокадзе, ще 7 есмінців та легкий крейсер вийшли з Палау для супроводу ударного з'єднання (3 авіаносця, 2 важкі крейсери), що 19 лютого нанесло удар по австралійському Порт-Дарвін. 21 лютого загін прибув до затоки Старінг-Бей (північно-східний півострів острова Целебес). 25 лютого 1942-го Ісокадзе разом з 11 іншими есмінцями та легким крейсером вирушили зі Старінг-Бей у складі охорони з'єднання, яке включало 4 авіаносця, 4 лінкора та 5 важких крейсерів. Завданням цих сил була підтримка вторгнення на Яву та перехоплення ворожих кораблів, що спробують полишити острів. 7 березня Ісокадзе разом зі ще 3 есмінцями прикривали 2 лінкора, які провели бомбардування острова Різдва (за три сотні кілометрів на південь від Яви). 11 березня Ісокадзе повернувся до Старінг-Бей. 27 березня 1942-го Ісокадзе, ще 10 есмінців та легкий крейсер попрямували зі Старінг-Бей для охорони ударного з'єднання, що вийшло у великий рейд до Індійського океану та включало 5 авіаносців, 4 лінкора та 2 важкі крейсери. 9 квітня японські авіаносці провели останній великий бій цієї операції і невдовзі з'єднання попрямувало до Японії для відновлювального ремонту ряду основних кораблів. 27 квітня Ісокадзе досягнув Куре, де став на нетривалий доковий ремонт. 27 травня 1942-го Ісокадзе та ще 10 есмінців і легкий крейсер вийшли у море в межах мідвейської операції, виконуючи завдання по ескортуванню ударного авіаносного з'єднання — «Кідо Бутай». 4 червня «Кідо Бутай» зазнало нищівної поразки у битві при Мідвеї, при цьому Ісокадзе разом з есмінцем «Хамакадзе» надавав допомогу пошкодженому авіаносцю «Сорю» та знімав з нього екіпаж, а потім добив цей корабель торпедами. У підсумку вцілілі кораблі з'єднання повернулись до Куре. 7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. Як наслідок, вже 8 серпня Ісокадзе та інші есмінці його дивізії вийшли з Куре та попрямували до Океанії, при цьому більішсть загону прибула на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ), тоді як Ісокадзе попрямував до Рабаула — головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. Тут есмінець на кілька діб залучили для охорони важкого крейсеру «Тьокай» (флагман Восьмого флоту, штаб якого знаходився саме у Рабаулі) і 22 — 23 серпня Ісокадзе супроводив цей крейсер до якірної стоянки Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів). 24 серпня 1942-го Ісокадзе разом зі ще трьома есмінцями вийшов з Шортленду на схід. В ніч на 25 серпня цей загін разом з есмінцем «Кагеро» (останній патрулював біля Гуадалканала) провів обстріл аеродрому Гендерсон-Філд, після чого всі 5 есмінців рушили на північ для зустрічі конвою, який прямував з Труку і саме 25 серпня відновив свій рух — напередодні транспортний загін перечікував, чим завершиться зіткнення авіаносних з'єднань, відоме як битва біля східних Соломонових островів. Хоча, у відповідності до японських очікувань, авіаносна авіація не атакувала конвой, проте удари літаків з Гуадалканалу та Еспіриту-Санто призвели до загибелі та пошкодження кількох кораблів і змусили залишки конвою узяти курс на Шортленд. При цьому Ісокадзе та ще два есмінці відокремились і в ніч з 26 на 27 серпня висадили 350 бійців на Гуадалканалі, після чого вже попрямували на Шортленд. 27 серпня 1942-го Ісокадзе вийшов у транспортний рейс до Гуадалканалу, проте він був скасований. Наступної доби есмінець повторив спробу, але і на цей раз місію скасували. 4 — 6 вересня Ісокадзе разом з двома іншими есмінцями ескортував конвой з Шортленда до Рабаула. 10 вересня 1942-го Ісокадзе разом зі ще двома есмінцями вийшов із Рабаула для евакуації кількох сотень японських бійців, що 24 серпня після потоплення їх баржі авіацією опинились на острові Гуденаф (сотня кілометрів на північ від південно-східного завершення Нової Гвінеї, де японці провели невдалу десантну операцію у Мілн-Бей). 11 вересня у Соломоновому морі біля острова Вакута, за сто тридцять кілометрів від Гуденафу, загін був атакований авіацією. Ісокадзе отримав незначні пошкодження від близьких розривів, а от інший есмінець «Яйой» загинув. 13 — 14 вересня 1942-го Ісокадзе разом зі ще щонайменше одним есмінцем здійснив транспортний рейс до Гізо (остров у центральній частині Соломонових островів, за три сотні кілометрів на північний схід від Гуадалканалу), звідки повернувся до Рабаула 17 вересня. 22 вересня Ісокадзе разом з есмінцем «Мотідзукі» зустрів біля центральної частини південного узбережжя Нової Британії човен з кількома моряками «Яйой», які повідомили, що багато членів екіпажу останнього попливли до узбережжя острова Норманбі (півсотні кілометрів від входу до Мілн-Бей). Есмінці попрямували сюди та в ніч проти 23 вересня протягом 1,5 години намагались знайти моряків з «Яйой», подаючи сигнали прожекторами та сиренами. Втім, ці пошуки завершились безрезультатно і кораблі були вимушені повернутись до Рабаула. За кілька діб японський літак помітив на узбережжі Норманбі групу з десятка осіб, яка могла бути тими самими моряками. В ніч проти 26 вересня вони були евакуйовані Ісокадзе та «Мотідзукі», що 27 вересня прибули у Рабаул. Через кілька діб Ісокадзе прослідував на Трук. 11 жовтня 1942-го з Труку вийшло кілька з'єднань японського флота, які розпочали патрулювання північніше від Соломонових островів в межах підтримки операцій на Гуадалканалі (обстріл аеродорому Гендерсон-Філд, проведення 1-го штурмового конвою до Тассафаронга). Ісокадзе та ще 6 есмінців і легкий крейсер охороняли при цьому загін адмірала Абе, який мав 2 лінкора та 3 важкі крейсера. В останній декаді жовтня відбулась битва біля островів Санта-Круз, під час якої все вирішила дуель авіаносців, а надводні сили так і не вступили у бій. 30 жовтня загін Абе повернувся на Трук. 2 — 7 листопада 1942-го Ісокадзе та ше 2 есмінця супроводили легкий авіаносець «Дзуйхо» та важкий крейсер «Кумано» з Труку до Японії, після чого Ісокадзе пройшов короткочасний ремонт. 30 листопада — 10 грудня Ісокадзе разом зі ще одним есмінцем ескортували важкі крейсери «Мьоко» та «Хагуро», які доправили з Йокосуки до Рабаула бійців морської піхоти, а після розвантаження прибули на Трук. 16 — 20 грудня 1943-го Ісокадзе та ще один есмінець і легкий крейсер здійснили вихід з Труку до моря Бісмарка для охорони авіаносця «Дзюнйо». Це було складовою частиною операції по підсиленню японської присутності на північному узбережжі Нової Гвінеї, яка включала проведення конвоїв до Веваку та Мадангу і зайняття Порт-Холландія. 25 — 28 грудня 1942-го Ісокадзе перейшов з Труку до Рабаула, а з 5 до 10 січня 1943-го його разом зі ще чотирма есмінцями задіяли для проведення конвою постачання з Рабаулу на Нову Гвінею до Лае (у глибині затоки Хуон), при цьому під час операції були втрачені 2 із 5 транспортів. 10 січня у морі Бісмарка при поверненні конвою до Рабаулу американський підводний човен «Аргонот» дав невдалий торпедний залп по есмінцям, після чого Ісокадзе та «Майкадзе» контратакували глибинними бомбами та потопили ворожу субмарину. 13 січня 1943-го Ісокадзе повернувся на Шортленд та 15 січня здійснив транспортний рейс до Гуадалканалу. 23 та 25 січня Ісокадзе здійснив два транспортні рейси до центральної частини Соломонових островів — у перший раз до затоки Реката на північному узбережжі острова Санта-Ісабель (тут знаходилась база японської гідроавіації), а потім до острова Коломбангара (частина архіпелагу Нью-Джорджія). Тим часом японське командування вже прийняло рішення про евакуацію військ з Гудалканалу і 1, 4 та 7 лютого Ісокадзе здійснив рейси для вивозу гарнізону з цього острова (всього у цій операції задіяли 20 есмінців). Під час повернення з останнього із цих походів Ісокадзе отримав пошкодження від двох близьких розривів, загинуло 10 членів екіпажу. 8 — 9 лютого есмінець прослідував до Рабаула для аварійного ремонту, а 27 лютого — 2 березня перейшов на Трук для продовження відновлення. 22 — 29 березня Ісокадзе ескортував до Куре авіатранспорт «Кейо-Мару», після чого більше трьох місяців проходив завершальний ремонт. 10 — 15 липня 1943-го Ісокадзе разом зі ще 5 есмінцями та 2 легкими крейсерами здійснювали ескортування великого угруповання (3 авіаносці, 1 ескортний авіаносець, 1 гідроавіаносець, 3 важкі крейсери) з Японії на Трук. На той час союзники вже висадились на островах Нью-Джорджія (центральна частина Соломонових островів) і в регіоні знову розгорілись важкі бої. 19 — 21 липня Ісокадзе виконав перехід до Рабаулу у складі загону, що доправляв війська (до нього включили гідроавіаносець, всі крейсери та 5 із 6 есмінців, які нещодавно прибули з Японії). У Рабаулі Ісокадзе та ще два есмінці прийняли на борт по 250 бійців, після чого того ж 21 липня рушили разом з гідроавіаносцем «Ніссін» до Шортленду. 22 липня вже на підході до пункту призначення загін атакувала ворожа авіація, якій вдалось уразити «Ніссін». Гідроавіаносець затонув, причому в умовах бою та унаслідок швидкого розвитку катастрофи есмінцям вдалось врятувати лише дві сотні осіб, загинуло більш ніж тисяча членів екіпажу та бійців японської армії. 24 — 26 липня 1943-го Ісокадзе та ще два есмінці супроводили на Трук ті самі 3 важкі та 2 легкі крейсери, які за кілька діб до того прибули до Рабаула, а 6 — 8 серпня Ісокадзе разом зі ще двома есмінцями ескортував до Рабаулу два інші важкі крейсери, що виконували завдання по транспортуванню військ. Після цього крейсери попрямували назад, тоді як Ісокадзе залишився у архіпелазі Бісмарка. 17 — 18 серпня 1943-го Ісокадзе разом з трьома іншими есмінцями здійснив вихід до острова Велья-Лавелья (найзахідніший в архіпелазі Нью-Джорджія) з метою прикриття загону барж. Це призвело до нічного бою при Хораніу з кількома американськими есмінцями, під час якого Ісокадзе отримав незначні пошкодження від попадання 127-мм снаряду, який не здетонував. 22 та 26 серпня 1943-го Ісокадзе разом зі ще щонайменше двома есмінцями здійснив евакуаційні виходи до Рекати, при цьому перший довелось скасувати через присутність ворожих сил. А на початку вересня есмінець провів два транспортні рейси — 1 числа до Тулуву на мисі Глочестер, що утворює західне завершення острова Нова Британія, а 4 вересня до Буки (порт на однойменному острові біля північного завершення значно більшого острова Бугенвіль). 28 вересня та 2 жовтня 1943-го Ісокадзе у складі значної групи есмінців виходив до Коломбангари (центральна частина архіпелагу Нью-Джорджія) в межах операції по евакуації гарнізону острова. 6 — 7 жовтня 1943-го Ісокадзе та ще 8 есмінців провели евакуацію гарнізону з Велья-Лавелья, при цьому японський загін був вимушений вступити у бій із ворожими есмінцями, в якому зазнав поразки (втім, саме Ісокадзе при цьому не постраждав). На початку жовтня 1943-го американське авіаносне з'єднання здійснило рейд проти розташованого на північному сході Мікронезії острова Вейк. В таких умовах 8 — 10 жовтня Ісокадзе ескортував важкий крейсер «Судзуя», який перейшов з Рабаула на Трук для підсилення розміщених там сил флоту. За тиждень японці на основі радіоперехоплення вирішили, що готується нова атака на Вейк, і 17 жовтня вислали з Труку до Еніветоку (крайній північний захід Маршаллових островів) головні сили, у складі охорони яких був і Ісокадзе. Кілька діб з'єднання безрезультатно очікувало ворога, після чого 26 жовтня повернулось на Трук. 1 листопада 1943-го Ісокадзе приєднався до охорони конвою «Тей № 4 Го» (частина операції «Тей Го», метою якої була доставка з Азії значних військових контингентів для підсилення ряду гарнізонів Океанії). Загін попрямував на південь да архіпелагу Бісмарка, при цьому 3 листопада за сотню кілометрів на північ від Кавієнга (друга за значенням японська база в архіпелазі Бісмарка на північному завершенні острова Нова Ірландія) став ціллю для ворожої авіації. Транспорт «Кійосумі-Мару», який перевозив біля тисячі військовослужбовців втратив хід, тому більша частина ескорту — два легкі крейсери та Ісокадзе — розпочали операцію по проведенню його на буксирі до Кавієнгу, куди загін прибув під вечір 4 листопада. Одразу після того кілька кораблів вийшли у напрямку Рабаула та за півтора десятка кілометрів від Кавієнгу потрапили на мінне поле, виставлене підводним човном USS Silversides. Ісокадзе отримав пошкодження, які зменшили його максимальну швидкість до 16 вузлів (також був пошкоджений легкий крейсер «Ісудзу», а гідрографічне судно «Цукусі» і транспорт «Рюосан-Мару» загинули). 6 листопада Ісокадзе прибув на Трук для аварійного ремонту, а 12 — 18 листопада прослідував для повноцінного відновлення до Куре в загоні із важкими крейсерами «Мьоко» і «Хагуро» та есмінцем «Сірацую» (всі вони були пошкоджені в ніч на 2 листопада біля Бугенвілю. Під час битви в затоці Імператриці Августи). Під час ремонту з Ісокадзе демонтували одну з гармат головного калібру та встановили замість неї дві строєні установки 25-мм зенітних автоматів. З 6 по 26 січня 1944-го Ісокадзе разом зі ще одним есмінцем ескортував транспорт «Асака-Мару» з Йокосуки до Маршаллових островів (на атоли Кваджелейн та Еніветок), а потім на Трук. Станом на початок лютого 1944-го японське командування вже розуміло, що подальше перебування великих сил флоту на Труці наражає їх на невиправдану небезпеку і розпочало вивід. 1 — 4 лютого Ісокадзе разом зі ще 4 есмінцями прослідував у охороні 2 лінкорів та 3 важких крейсерів на Палау. 8 лютого Ісокадзе повернувся на Трук і 10 — 13 лютого разом з 3 іншими есмінцям супроводив на Палау новий загін, який включав 4 важкі крейсери (а вже 17 лютого база на Труці була розгромлена під час рейду американського авіаносного з'єднання). 16 — 21 лютого 1944-го Ісокадзе прослідував в район Сінгапуру до якірної стоянки Лінгга, куди японське командування вирішило перемістити з Японії головні сили флоту (через дії підводних човнів на комунікаціях підвоз пального до метрополії був дуже ускладнений, тому вирішили базувати кораблі поближче до районів нафтовидобутку). З 11 березня по 9 квітня 1944-го Ісокадзе займався ескортуванням конвоїв по маршруту Лінгга — Палау — Давао — Лінгга, а 12 — 15 травня есмінець супроводжував сили флоту, які прослідували з Лінгга до Таві-Таві (на однойменному острові у філіппінському архіпелазі Сулу поблизу центрів нафтової промисловості Борнео) в межах підготовки до відбиття неминучої атаки на основний оборонний периметр Імперії (Маріанські острова — Палау — західне завершення Нової Гвінеї). 12 червня 1944-го американці розпочали операцію по оволодінню Маріанськими островами і невдовзі головні сили японського флоту вийшли для контратаки, а 19 — 20 червня зазнали важкої поразки в битві у Філіппінському морі. Під час цих подій Ісокадзе разом з 6 іншими есмінцями та легким крейсером забезпечував охорону загону «А», при цьому ескорт не зміг захистити головні кораблі від підводних човнів, які 19 червня потопили 2 із 3 авіаносців. Ісокадзе допомагав торпедованому авіаносцю «Тайхо», а потім прийняв участь у порятунку моряків з нього. За кілька діб головні сили японського флоту прибули до Японії. 8 — 20 липня 1944-го Ісокадзе супроводжував лінкори «Конго» та «Нагато» і важкий крейсер «Могамі» з Куре до Лінгга. 12 — 19 вересня Ісокадзе перейшов назад до Куре, а 22 вересня — 4 жовтня разом зі ще 3 есмінцями супроводив звідси до Лінгга лінкори «Фусо» та «Ямасіро». 18 жовтня 1944-го головні сили японського флоту полишили Лінгга для підготовки до протидії неминучій ворожій атаці на Філіппіни. Вони прослідували через Бруней, після чого розділились на два з'єднання. Ісокадзе увійшов до ескорту головних сил адмірала Куріти, які 24 жовтня під потужними ударами американської авіації прослідували через море Сібуян (внутрішня частина Філіппінського архіпелагу на південь від острова Лусон). Потім вони вийшли до Тихого океану і 25 жовтня 1944-го провели бій біля острова Самар з групою ескортних авіаносців, під час якого Ісокадзе прийняв участь у потопленні есмінця USS Johnston. 26 жовтня 1944-го під час відступу через внутрішні моря Філіппін японські кораблі знову потрапили під атаки авіації, при цьому під час всього походу Ісокадзе не отримав якихось пошкоджень. Наприкінці жовтня есмінець прибув до Брунею разом із залишками флоту. 9 — 12 листопада 1944-го Ісокадзе виходив з Брунею до моря Сулу для підтримки операції із доставки підкріплень на острів Лейте (де й висадився перший десант союзників на Філіппінах). 16 листопада 1944-го Ісокадзе разом зі ще 3 есмінцями та легким крейсером розпочав ескортування 3 лінкорів, які японське командування вирішило перевести з Брунею до метрополії. Біля островів до охорони приєднались 2 ескортні есмінці, проте вони супроводжували загін лише до Мако (база ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). Вже після виходу до Східнокитайського моря кораблі були атаковані підводним човном, який потопив лінкор «Конго» та есмінець. Інші лінкори попрямували уперед під охороною одного есмінця та легкого крейсера, тоді як Ісокадзе та есмінець «Хамакадзе» провели порятунок вцілілих з «Конго» (есмінець «Уракадзе» після торпедування вибухнув і з нього не врятувався жоден член екіпажу). Після цього вони відновили свій рух на північ, а 24 — 25 жовтня супроводили лінкор «Нагато» із Внутрішнього Японського моря до Йокосуки. 28 — 29 листопада 1944-го Ісокадзе разом з двома іншими есмінцями супроводжували авіаносець «Сінано», який прямував з Йокосуки для добудови у Внутрішньому Японському морі. На цьому переході «Сінано» був торпедований та підводним човном. 31 грудня 1944-го Ісокадзе разом зі ще 3 есмінцями та легким авіаносцем «Рюхо» почали супроводження до конвою HI-87, який за кілька діб досягнув Формози. 8 січня 1945-го есмінець «Хамкадзе» отримав пошкодження унаслідок зіткнення з транспортом, після чого Ісокадзе супроводив його до Мако. 12 — 18 січня Ісокадзе ескортував «Рюхо» з Кіруна (наразі Цзілун на півночі Тайваню) до Куре. 6 квітня 1945-го Ісокадзе разом зі ще 7 есмінцями та легким крейсером вийшов для ескорту лінкора «Ямато», що вирушив у самогубну місію проти союзного флоту, який розпочав операцію на Окінаві. 7 квітня більшість загону разом з «Ямато» загинула від потужних атак авіації. Ісокадзе унаслідок близьких розривів втратив здатність до кермування, загинуло 20 членів екіпажу. Есмінець «Юкікадзе» зняв з Ісокадзе 285 моряків, після чого добив його артилерією. (uk)
|
