| dbo:abstract
|
- Ate (en grec antic Ἄτη: "error", "insensatesa", "engany"), va ser, segons la mitologia grega, una filla de Zeus. La filla gran, diu la Ilíada, sense que es mencioni qui va ser la mare. Era la personificació de l'error. Els seus peus es posaven lleugerament sobre el cap dels mortals sense que se n'adonessin. Zeus va fer un jurament, pel qual es va comprometre a donar la superioritat sobre els altres "al primer descendent de Perseu que nasqués". Així va sotmetre Hèracles a Euristeu, el qual li va poder ordenar que realitzés els dotze treballs. Ate va ser la que va fer equivocar Zeus. El déu va venjar-se'n llençant-la des de dalt de l'Olimp. Ate va caure damunt de Frígia, en un turó que es va dir des d'aquell moment "Turó de l'Error". Allà Ilos va construir la ciutadella d'Ílion (Troia). Quan Zeus va precipitar Ate des del cel, li va prohibir per sempre més que tornés a l'Olimp. Per això l'Error és el company de la humanitat. A les Dionisíaques de Nonnos, Hera incita a Ate que persuadeixi Àmpel, un jove a qui Dionís estimava apassionadament, perquè impressionés el déu cavalcant un brau. Àmpel va caure de dalt del toro i es va trencar el coll. Dionís, el va transformar en cep. (ca)
- آتي أو إيتي (بالإنجليزية: Atë, Até or Aite) هو اسم إلهة إغريقية ارتبط اسمها بالأذى والخداع والخراب. تشير المصادر الإغريقية إلى أن آتي هي ابنة زيوس أو أنها ابنة إيريس. ووفق الأسطورة فإن آتي دفعت زيوس لاتخاذ مواقف متهورة وحمقاء. فما كان من زيوس إلَّا أن طردها من جبل أوليمبس إلى الأرض، وهناك اتخذت آتي من البشر هدفاً لنزعتها الشريرة. ويستخدم اسم آتي من قبل البعض للإشارة إلى أفعال يرتكبها بطلٌ ما بدافع من العجرفة فتنتهي بسقوطه أو هلاكه. (ar)
- Até (latinsky Ate) je v řecké mytologii bohyně zaslepené a nezkrotné vášně. Je dcerou nejvyššího boha Dia, dcerou bohyně sváru Eris. Přebývala kdysi na Olympu jako mocná bohyně, ale když svá kouzla použila na samotného Dia, byla svržena na zem. To se stalo, když se měl narodit hrdina Héraklés. Vymohla na Diovi lstivě přísahu, že první novorozenec toho dne bude vládnout všem mužům. To zaslechla Héra a způsobila, že se toho dne předčasně narodil Eurystheus, kterému musel potom sloužit sám Héraklés. Proto se na Áté znovu rozlítil Zeus a svrhl ji na zem, kde přináší lidem jen neštěstí a bědy. Mezi lidmi se pohybuje nenápadně a tiše, pokaždé svým příchodem způsobuje velké neštěstí. Na pomoc proti ní si lidé mohou přivolat bohyně Litai, které však jsou chromé a přicházejí proto vždycky pozdě. Přesto se jim jako Diovým dcerám leckdy podaří něco ještě napravit. Pokud je ale člověk nepřivolá, propadá Áté úplně a je ztracen. (cs)
- Η Άτη ήταν θεότητα της ελληνικής μυθολογίας, ενσάρκωση της βλάβης. Στα αρχαία ελληνικά η λέξη ἀτη σήμαινε τη «σύγχυσιν φρενών», την απερισκεψία που οφειλόταν σε πλάνη που απέστελναν οι θεοί. Η Άτη ήταν η προσωποποίηση της βλάβης του μυαλού και των απερίσκεπτων πράξεων, καθώς και των αποτελεσμάτων αυτών των πράξεων. Οδηγούσε τόσο τους ανθρώπους, όσο και τους θεούς, στην παρεκτροπή και σε ανεύθυνες πράξεις. Η Άτη ήταν συμφορά που χτυπούσε κατακέφαλα, τυφλώνοντας το νου και επιφέροντας την καταστροφή. Μετά από ό,τι κακό και δυστύχημα είχε αποστείλει η Άτη, προσέρχονταν οι Λιταί για να τα θεραπεύσουν. (el)
- In Greek mythology, Atë, Até or Aite (/ˈeɪtiː/; Ancient Greek: Ἄτη) was the goddess of mischief, delusion, ruin, and blind folly, rash action and reckless impulse who led men down the path of ruin. She also led both gods and men to rash and inconsiderate actions and to suffering. Até also refers to an action performed by a hero that leads to their death or downfall. (en)
- Ate (helene Ἄτη, latine Ate) estis en la helena mitologio diino de blindigita kaj nekvietigebla pasio. Ŝi estis filino de la plej alta dio Zeŭso, kaj de diino de konflikto Eriso. Ŝi iam loĝis sur Olimpo, kiel potenca diino, sed kiam ŝi uzis siajn sorĉojn je Zeŭso mem, estis ĵetita teren. Tio okazis kiam estis naskiĝonta heroo Heraklo. Ŝi ruze eldevigis de Zeŭso ĵuron, ke la unua novnaskito en tiu tago regos ĉiujn virojn. Tion ekaŭdis Hero kaj okazigis, ke antaŭtempe naskiĝis Eŭristeo, al kiu poste devis servi Heraklo mem. Pro tio Zeŭso denove koleriĝis kontraŭ Ate kaj ĵetis ŝin teren, kie ŝi portis al homoj nur malfeliĉon kaj veadon. Inter la homoj ŝi moviĝis diskrete kaj silente, ĉiuokaze per sia veno kaŭzis grandan katastrofon. Por helpo kontraŭ ŝi la homoj povis venigi diinojn Litaio, kiuj tamen estis lamaj kaj venadis ĉiam malfrue. Malgraŭ tio ili kiel Zeŭsaj filinoj iam sukcesis ion ankoraŭ rebonigi. Sed se ilin iu ne venigis, fordonis sin tute al Ate kaj estis perdita. (eo)
- Ate (altgriechisch Ἄτη Átē, deutsch ‚Verblendung‘) verkörpert in der griechischen Mythologie die Verblendung. Nach Hesiod sind Ate und deren Schwester Dysnomia (deutsch: Ungesetzlichkeit) Töchter der Eris, Göttin der Zwietracht, und Enkelinnen der Nyx, Göttin der Nacht. Bei Homer ist Ate die Tochter des Zeus. Sie stürzt Menschen und Götter ins Verderben; indem sie die Opfer betört und verblendet, werden diese zu unüberlegten, leidenschaftlichen Handlungen verleitet. Ate ähnelt in ihrer tragischen Rolle (z. B. bei Aeschylos) der Nemesis. Agamemnon beklagt, dass er sich habe verleiten lassen, Achilleus zu beleidigen. Es sei aber Ate gewesen, die ihn so habe handeln lassen. Das aber sei nicht unehrenhaft, da selbst Zeus einmal zum Opfer der Ate geworden sei, als er vor der Gattin Hera mit dem zukünftigen Schicksal des Herakles prahlte, der an jenem Tag von der Geliebten Alkmene, Enkelin des einstigen mykenischen Herrschers Perseus, geboren werden sollte: das Kind solle einst (als Urenkel Perseus’) Herrscher Mykenes werden, so beschwor er, von Ate verleitet, mit einem mächtigen Eid. Rachsüchtig verzögerte die eifersüchtige Hera Herakles’ Geburt, wodurch er nach Eurystheus, dem Vetter der Alkmene und Enkel Perseus’, geboren und somit dessen Untertan wurde. Voller Zorn und Gram über den nicht erfüllten Eid und das Schicksal des Sohnes, verbannte Zeus Ate für immer aus dem Olymp. An anderer Stelle der Ilias wird Ate den gegenübergestellt. Die Litai, Töchter des Zeus, verkörpern die Abbitte und die Gebete des reuigen Sünders. Zwar kann fromme Buße den Sinn der Götter ändern, jedoch folgen die Litai nur langsam und zögernd den Spuren der Sünde, während Ate leichtfüßig über die Köpfe der Menschen voranspringt. (de)
- Dans la mythologie grecque, Até (en grec ancien Ἄτη / Átê), est la déesse incarnant la Faute, l'Égarement ainsi que la Folie. (fr)
- En la mitología griega, Ate (en griego antiguo, Ἄτη: ‘ruina’, ‘insensatez’, ‘engaño’) era la diosa de la fatalidad, personificación de las acciones irreflexivas y sus consecuencias. Típicamente se hacía referencia a los errores cometidos tanto por mortales como por dioses, normalmente debido a su hibris o exceso de orgullo, que los llevaban a la perdición o la muerte. (es)
- Ate (in greco antico: Ἄτη, «rovina, inganno, dissennatezza») è una figura minore della mitologia greca. (it)
- 아테(Ate)는 그리스 신화에 등장하는 망상과 어리석음의 여신이다. 제우스와 에리스 사이에서 난 딸이다. (ko)
- アーテー（古希: Ἄτη, Ātē）は、ギリシア神話の女神である。元は破滅、愚行、妄想を表すギリシア語で、道徳的判断を失わせ盲目的に行動させる狂気の神格化である。 ホメーロスではエリスの娘、ヘーシオドスではゼウスの娘である。 ゼウスが、ペルセウスの最初の子孫に支配権を与えると誓うことで、ヘーラクレースに権利を与えようとしたところ、エウリュステウスが先に生まれてしまったため、誓言を勧めたアーテーは責任を取らされ、地上の、のちのイーリオンに落とされ、帰ることを禁じられた。こうしてアーテーが人間の間で暮らすことになったために、人間は愚行を繰り返す様になったという。 (ja)
- Ate (gr. Ἄτη Átē, łac. Nefas, Error) – w mitologii greckiej córka Zeusa albo (w innych mitach) córka bogini niezgody Eris. Jest uosobieniem zaślepienia prowadzącego do zbrodni, jak i kary za złe czyny. W teatrze antycznym jeden z elementów koncepcji tragizmu: „pycha”, „zaślepienie”. Według mitu została wygnana z Olimpu i krążyła stale nad głowami śmiertelników. Za Ate podążały Litai („błagania”), chrome córki Zeusa, które usiłowały naprawić wyrządzone przez nią zło. (pl)
- Ate (em grego: Ἄτη, transl.: Átē, lit. "ruína", "insensatez", "engano"), na mitologia grega, é a deusa da fatalidade, personificação das ações irreflexivas e suas consequências. Tipicamente, faz referência aos erros cometidos tanto pelos mortais como pelos deuses, normalmente devido a sua companheira Hybris, o excesso de orgulho, que lhes levam à perdição ou à morte. Ate vive nos montes, é uma deusa alada. Pousa na cabeça dos mortais sem que eles percebam, alertando-os de sua desatenção, sendo assim uma divindade considerada sábia. (pt)
- Ate var skuldens och dårskapens gudinna i grekisk mytologi. Enligt Hesiodos var hon dotter till Eris och syster till Anomia. Enligt Homeros Iliaden var hon äldsta dotter till Zeus, med okänd moder. Shakespeare nämner Ate i Julius Caesar, med raderna: "Och Caesars vålnad, glupsk i hämndbegär -Med Ate vid sin sida, eldröd kommenIfrån Tartaren – nalkas dessa länderOch med en hövdings stämma ropa: ”Mord!”Och släppa krigets galna hundar lösa, …" (sv)
- 阿忒（希腊语：ἄτη，拉丁语：Até）是希腊神话中的一位古老的女神，是邪恶和谬误的化身。她是天父宙斯和不和女神厄里斯的女儿。能使人和神在短时间内精神错乱、失去理智而把事情办坏。 荷马史诗《伊利亚特》第19卷中描述，有一次在天后赫拉的唆使下，阿忒让宙斯精神错乱使他在无意中承诺，让珀耳修斯的后代成为人间最伟大、最强有力的英雄，未来将会统治整个迈锡尼。结果却导致他的儿子赫拉克勒斯去为懦弱无能的服役。后来宙斯发现上了当，一气之下就把阿忒从奥林匹斯山上推了下去，掉落在佛律癸亚的厄洛耳山上。从此再也不让阿忒回到奥林匹斯山，她也永远失去了控制神的权力。但是她仍然还保有控制凡人的权力，使人做出一些愚蠢的判断。这也就是人间一直存在有邪恶和谬误的原因。 以她的名字命名的是第111颗被人类发现的小行星—苟神星（Ate）。 (zh)
- А́та, также А́тэ, Ате (др.-греч. Ἄτη, «преступление», «беда, несчастье, ослепление»; лат. Ate), в древнегреческой мифологии, — богиня бедствий: ослепляя и запутывая разум и сердце людей, она толкает их на преступления, заставляет совершать безрассудные поступки, следствием которых становятся различные бедствия; злой дух раздора и проклятия, единственным занятием которого является нанесение вреда. Персонификация заблуждения, помрачения ума, обмана и глупости. По Гомеру, «Обида [Ата] могуча, ногами быстра… // Мчится далёко вперёд и… // Смертных язвит». (ru)
- А́та, Ате (дав.-гр. ἄτη — зніяковілість, замішання, плутанина, нещастя, нестяма, безрозсудна пристрасть) — у давньогрецькому епосі — дочка Зевса; втілення раптового безглуздя, що находить на людей і богів. Її неодноразово згадує Есхіл. Гомер в «Іліаді» називає її старшою дочкою Зевса — миттєвою, могутньою, злою. Гесіод у «Теогонії» вказує матір'ю Ати богиню розбрату Еріду, але про батька не згадується нічого; вона постійна супутниця (сестра) , богині беззаконня. Ата затуманила розум самого Зевса на одному зі святкувань — через образу на поганий прийом або ж із намовлянь Гери. Зевс чекав на народження свого сина Геракла, тому сказав, що до настання темряви в роду Персея народиться той, хто стане верховним царем; Гера ж випросила у нього клятву і прискорила народження хворобливого Еврістея, у служіння якого таким чином потрапив Геракл. Розгніваний Зевс скинув Ату з Олімпу на землю, так що тільки її золоте волосся майнуло над його головою. Згідно з Аполлодором, скинута з небес Ата упала на вершину гори у Фригії, яку пізніше назвали її іменем, а разом з нею упав Палладій. На цій горі пізніше було засновано там Іліон — Трою. Ата поневіряється різними місцевостями, швидко ходячи по головах людей і штовхаючи їх на нерозсудливі вчинки, які приносять пустку і руїну і які належить спокутувати. Слідом за Атою йдуть (або ж вона їх тягне) дочки Зевса (Літи) — богині прохань, покутних благань, Молитва і Скруха. Вони кульгають, і приходять пізно, допомагають тим, хто віддає їм шану, виправляючи вчинене Атою, і мстяться тим, хто ними погорджує, звучи її знову. Давньогрецькі трагіки зображували Ату не призвідницею лиха, а месницею, яка вганяє уже грішну людину у ще більші нещастя, доводячи до погибелі, тому вона наділена рисами Немезіди й Адрастеї. Доньки-бо є у Зевса великого — Літи-Благання, — В зморшках обличчя, кульгаві, з очима, що зиркають скоса,Аті-Нестямі услід вони заклопотано ходять.Ата ж є дужа й на ноги проворна, то їх набагатоВипереджає і, цілу кругом оббігаючи землю,Шкодить людям, а Літи стають їм тоді в допомозі.Той же, хто, Зевсових дочок зустрінувши, їх пошанує,Матиме поміч од них, вони молитви його вчують,А як одкине од себе, зневажливим словом одмовить,З ревним благанням до Зевса Кроніона Літи підступлять, Ату щоб слідом послав одплатити зухвальцю бідою. Гомер. Іліада IX 502-512 Зевсова донька поважна, Ата зловредна, що розум Всім засліпляє, легкі в неї ноги, і навіть не ходитьНими вона по землі, по головах людських прямуєЙ розум затемнює в них […].Навіть і Зевса вона засліпила, хоча найсильніший,Кажуть, він серед богів і людей. […]Ату Кротон вхопив за голову в косах блискучих,Гнівом палаючи люто, й великою клятвою клявся,Що відтепер на Олімп вже ніколи й на зоряне небоБільш не повернеться Ата, що розум усім засліпляє.Мовивши так, розмахнувсь і з високостей зоряних неба Зевс її скинув, і вмить на людські вона впала роботи. Гомер. Іліада XIX 91 Іменем богині названо астероїд (111) Ата, відкритий в 1870 році. Серед інших грецьких богів Ата є персонажем і сучасної літератури. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- آتي أو إيتي (بالإنجليزية: Atë, Até or Aite) هو اسم إلهة إغريقية ارتبط اسمها بالأذى والخداع والخراب. تشير المصادر الإغريقية إلى أن آتي هي ابنة زيوس أو أنها ابنة إيريس. ووفق الأسطورة فإن آتي دفعت زيوس لاتخاذ مواقف متهورة وحمقاء. فما كان من زيوس إلَّا أن طردها من جبل أوليمبس إلى الأرض، وهناك اتخذت آتي من البشر هدفاً لنزعتها الشريرة. ويستخدم اسم آتي من قبل البعض للإشارة إلى أفعال يرتكبها بطلٌ ما بدافع من العجرفة فتنتهي بسقوطه أو هلاكه. (ar)
- Η Άτη ήταν θεότητα της ελληνικής μυθολογίας, ενσάρκωση της βλάβης. Στα αρχαία ελληνικά η λέξη ἀτη σήμαινε τη «σύγχυσιν φρενών», την απερισκεψία που οφειλόταν σε πλάνη που απέστελναν οι θεοί. Η Άτη ήταν η προσωποποίηση της βλάβης του μυαλού και των απερίσκεπτων πράξεων, καθώς και των αποτελεσμάτων αυτών των πράξεων. Οδηγούσε τόσο τους ανθρώπους, όσο και τους θεούς, στην παρεκτροπή και σε ανεύθυνες πράξεις. Η Άτη ήταν συμφορά που χτυπούσε κατακέφαλα, τυφλώνοντας το νου και επιφέροντας την καταστροφή. Μετά από ό,τι κακό και δυστύχημα είχε αποστείλει η Άτη, προσέρχονταν οι Λιταί για να τα θεραπεύσουν. (el)
- In Greek mythology, Atë, Até or Aite (/ˈeɪtiː/; Ancient Greek: Ἄτη) was the goddess of mischief, delusion, ruin, and blind folly, rash action and reckless impulse who led men down the path of ruin. She also led both gods and men to rash and inconsiderate actions and to suffering. Até also refers to an action performed by a hero that leads to their death or downfall. (en)
- Dans la mythologie grecque, Até (en grec ancien Ἄτη / Átê), est la déesse incarnant la Faute, l'Égarement ainsi que la Folie. (fr)
- En la mitología griega, Ate (en griego antiguo, Ἄτη: ‘ruina’, ‘insensatez’, ‘engaño’) era la diosa de la fatalidad, personificación de las acciones irreflexivas y sus consecuencias. Típicamente se hacía referencia a los errores cometidos tanto por mortales como por dioses, normalmente debido a su hibris o exceso de orgullo, que los llevaban a la perdición o la muerte. (es)
- Ate (in greco antico: Ἄτη, «rovina, inganno, dissennatezza») è una figura minore della mitologia greca. (it)
- 아테(Ate)는 그리스 신화에 등장하는 망상과 어리석음의 여신이다. 제우스와 에리스 사이에서 난 딸이다. (ko)
- アーテー（古希: Ἄτη, Ātē）は、ギリシア神話の女神である。元は破滅、愚行、妄想を表すギリシア語で、道徳的判断を失わせ盲目的に行動させる狂気の神格化である。 ホメーロスではエリスの娘、ヘーシオドスではゼウスの娘である。 ゼウスが、ペルセウスの最初の子孫に支配権を与えると誓うことで、ヘーラクレースに権利を与えようとしたところ、エウリュステウスが先に生まれてしまったため、誓言を勧めたアーテーは責任を取らされ、地上の、のちのイーリオンに落とされ、帰ることを禁じられた。こうしてアーテーが人間の間で暮らすことになったために、人間は愚行を繰り返す様になったという。 (ja)
- Ate (gr. Ἄτη Átē, łac. Nefas, Error) – w mitologii greckiej córka Zeusa albo (w innych mitach) córka bogini niezgody Eris. Jest uosobieniem zaślepienia prowadzącego do zbrodni, jak i kary za złe czyny. W teatrze antycznym jeden z elementów koncepcji tragizmu: „pycha”, „zaślepienie”. Według mitu została wygnana z Olimpu i krążyła stale nad głowami śmiertelników. Za Ate podążały Litai („błagania”), chrome córki Zeusa, które usiłowały naprawić wyrządzone przez nią zło. (pl)
- Ate (em grego: Ἄτη, transl.: Átē, lit. "ruína", "insensatez", "engano"), na mitologia grega, é a deusa da fatalidade, personificação das ações irreflexivas e suas consequências. Tipicamente, faz referência aos erros cometidos tanto pelos mortais como pelos deuses, normalmente devido a sua companheira Hybris, o excesso de orgulho, que lhes levam à perdição ou à morte. Ate vive nos montes, é uma deusa alada. Pousa na cabeça dos mortais sem que eles percebam, alertando-os de sua desatenção, sendo assim uma divindade considerada sábia. (pt)
- Ate var skuldens och dårskapens gudinna i grekisk mytologi. Enligt Hesiodos var hon dotter till Eris och syster till Anomia. Enligt Homeros Iliaden var hon äldsta dotter till Zeus, med okänd moder. Shakespeare nämner Ate i Julius Caesar, med raderna: "Och Caesars vålnad, glupsk i hämndbegär -Med Ate vid sin sida, eldröd kommenIfrån Tartaren – nalkas dessa länderOch med en hövdings stämma ropa: ”Mord!”Och släppa krigets galna hundar lösa, …" (sv)
- 阿忒（希腊语：ἄτη，拉丁语：Até）是希腊神话中的一位古老的女神，是邪恶和谬误的化身。她是天父宙斯和不和女神厄里斯的女儿。能使人和神在短时间内精神错乱、失去理智而把事情办坏。 荷马史诗《伊利亚特》第19卷中描述，有一次在天后赫拉的唆使下，阿忒让宙斯精神错乱使他在无意中承诺，让珀耳修斯的后代成为人间最伟大、最强有力的英雄，未来将会统治整个迈锡尼。结果却导致他的儿子赫拉克勒斯去为懦弱无能的服役。后来宙斯发现上了当，一气之下就把阿忒从奥林匹斯山上推了下去，掉落在佛律癸亚的厄洛耳山上。从此再也不让阿忒回到奥林匹斯山，她也永远失去了控制神的权力。但是她仍然还保有控制凡人的权力，使人做出一些愚蠢的判断。这也就是人间一直存在有邪恶和谬误的原因。 以她的名字命名的是第111颗被人类发现的小行星—苟神星（Ate）。 (zh)
- А́та, также А́тэ, Ате (др.-греч. Ἄτη, «преступление», «беда, несчастье, ослепление»; лат. Ate), в древнегреческой мифологии, — богиня бедствий: ослепляя и запутывая разум и сердце людей, она толкает их на преступления, заставляет совершать безрассудные поступки, следствием которых становятся различные бедствия; злой дух раздора и проклятия, единственным занятием которого является нанесение вреда. Персонификация заблуждения, помрачения ума, обмана и глупости. По Гомеру, «Обида [Ата] могуча, ногами быстра… // Мчится далёко вперёд и… // Смертных язвит». (ru)
- Ate (en grec antic Ἄτη: "error", "insensatesa", "engany"), va ser, segons la mitologia grega, una filla de Zeus. La filla gran, diu la Ilíada, sense que es mencioni qui va ser la mare. Era la personificació de l'error. Els seus peus es posaven lleugerament sobre el cap dels mortals sense que se n'adonessin. Quan Zeus va precipitar Ate des del cel, li va prohibir per sempre més que tornés a l'Olimp. Per això l'Error és el company de la humanitat. (ca)
- Até (latinsky Ate) je v řecké mytologii bohyně zaslepené a nezkrotné vášně. Je dcerou nejvyššího boha Dia, dcerou bohyně sváru Eris. Přebývala kdysi na Olympu jako mocná bohyně, ale když svá kouzla použila na samotného Dia, byla svržena na zem. To se stalo, když se měl narodit hrdina Héraklés. Vymohla na Diovi lstivě přísahu, že první novorozenec toho dne bude vládnout všem mužům. To zaslechla Héra a způsobila, že se toho dne předčasně narodil Eurystheus, kterému musel potom sloužit sám Héraklés. Proto se na Áté znovu rozlítil Zeus a svrhl ji na zem, kde přináší lidem jen neštěstí a bědy. (cs)
- Ate (helene Ἄτη, latine Ate) estis en la helena mitologio diino de blindigita kaj nekvietigebla pasio. Ŝi estis filino de la plej alta dio Zeŭso, kaj de diino de konflikto Eriso. Ŝi iam loĝis sur Olimpo, kiel potenca diino, sed kiam ŝi uzis siajn sorĉojn je Zeŭso mem, estis ĵetita teren. Tio okazis kiam estis naskiĝonta heroo Heraklo. Ŝi ruze eldevigis de Zeŭso ĵuron, ke la unua novnaskito en tiu tago regos ĉiujn virojn. Tion ekaŭdis Hero kaj okazigis, ke antaŭtempe naskiĝis Eŭristeo, al kiu poste devis servi Heraklo mem. Pro tio Zeŭso denove koleriĝis kontraŭ Ate kaj ĵetis ŝin teren, kie ŝi portis al homoj nur malfeliĉon kaj veadon. (eo)
- Ate (altgriechisch Ἄτη Átē, deutsch ‚Verblendung‘) verkörpert in der griechischen Mythologie die Verblendung. Nach Hesiod sind Ate und deren Schwester Dysnomia (deutsch: Ungesetzlichkeit) Töchter der Eris, Göttin der Zwietracht, und Enkelinnen der Nyx, Göttin der Nacht. Bei Homer ist Ate die Tochter des Zeus. Sie stürzt Menschen und Götter ins Verderben; indem sie die Opfer betört und verblendet, werden diese zu unüberlegten, leidenschaftlichen Handlungen verleitet. Ate ähnelt in ihrer tragischen Rolle (z. B. bei Aeschylos) der Nemesis. (de)
- А́та, Ате (дав.-гр. ἄτη — зніяковілість, замішання, плутанина, нещастя, нестяма, безрозсудна пристрасть) — у давньогрецькому епосі — дочка Зевса; втілення раптового безглуздя, що находить на людей і богів. Її неодноразово згадує Есхіл. Гомер в «Іліаді» називає її старшою дочкою Зевса — миттєвою, могутньою, злою. Гесіод у «Теогонії» вказує матір'ю Ати богиню розбрату Еріду, але про батька не згадується нічого; вона постійна супутниця (сестра) , богині беззаконня. Доньки-бо є у Зевса великого — Літи-Благання, — Ату щоб слідом послав одплатити зухвальцю бідою. Гомер. Іліада IX 502-512 (uk)
|
