Марксизм
Марксизм — політично-соціальна філософія, яку розробили Карл Маркс і Фрідріх Енгельс.
Цитати
[ред.]Важливо пам’ятати, що протягом десятиліть ми перебуваємо підо впливом марксизму. І для марксистів, і для ліберальних, і для лівих рухів «націоналізм» — це брудне слово. І то не залежить, який саме націоналізм, бо вони їх не розрізняють. Тут не будемо зачіпати самого Маркса, бо він, наприклад, симпатизував польському націоналізмові й не любив російського, проте сучасний марксизм не сприймає націоналізму. Сьогоднішні марксисти хочуть бачити людство без ідентичности — сексуальної (її можна обирати пізніше), національної, релігійної тощо[1]. |
|||||
— Ева Томпсон |
— Кароль Іжиковський |
Для сучасних марксистів націоналізм — це погано, бо він ділить людей. А було б добре, згідно з марксистами, не звертати уваги ані на стать, ані на національність, ані на релігію. Звичайно, офіційно ми не маємо цього враховувати, але суто персонально ми на це зважаємо. Не зважати неможливо. Людство природно поділене на національні групи. Але для марксистів навіть поняття «патріотизм» — це про націоналізм[1]. |
|||||
— Ева Томпсон |
Не може бути класової істини, але може бути класова брехня.[2] |
|||||
— Микола Бердяєв |
Марксистський соціалізм завжди повинен залишатися застереженням для істориків громадської думки — як така нелогічна й нудна доктрина могла отримати настільки потужний і тривалий вплив на людей, а через них — на хід історії.[2] |
|||||
Marxian socialism must always remain a portent to the historians of opinion - how a doctrine so illogical and so dull can have exercised so powerful and enduring an influence over the minds of men and, through them, the events of history. | |||||
— Джон Мейнард Кейнс, стаття «Кінець laissez-faire» (The end of laissez-faire, 1926) |
«Маркс і Спенсер» перемогли Маркса і Енгельса.[2] |
|||||
— Маргарет Тетчер |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]