Яловець високий
| Яловець високий | |
|---|---|
| |
| Juniperus excelsa subsp. polycarpos | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Кипарисові (Cupressaceae) |
| Рід: | Яловець (Juniperus) |
| Вид: | J. excelsa
|
| Біноміальна назва | |
| Juniperus excelsa M.Bieb., 1800
| |
| |
Яловець високий[1] (Juniperus excelsa) — вид вічнозелених хвойних дерев родини кипарисових (Cupressaceae). Поширений у субтропіках Північної Євразії. Реліктовий вид, занесений до Червоної книги України[2]. Ряд рідкісних угруповань яловцю високого занесені до Зеленої книги України[3].
Вічнозелене дерево до 15 м заввишки. Стовбур збіжистий, скривлений, у старому віці дуплистий. Кора сіра, відшаровується тонкими смужками. Хвоя завдовжки 1 мм, лускоподібна, тупа. Шишкоягоди близько 1 см в діаметрі, фіолетово-чорні, вкриті дерев'янистими лусками.
Ареал виду охоплює Балканські країни, Крим, Малу Азію, Кавказ, Центральну Азію.
У Криму поширений від мису Айя до Кара-Дагу, а також у Байдарській долині.
Запилюється в березні-квітні. Розмножується насінням. Шишкоягоди дозрівають через рік, восени.
Тривалість життя близько 600 років[4]. У Криму були знайдені дерева, вік яких був від 1000 до 2000 років. Найстаріший екземпляр ялівцю високого було виявлено фахівцями Київського еколого-культурного центру в районі мису Сарич на висоті Гугерджін. Його вік — дві тисячі років, обіймище стовбура 4,9 м, висота 15 м. Цей екземпляр фахівці вважають найстарішим деревом в Україні та Європі[5]. Неподалік, в урочищі Батилиман було знайдено шістнадцять дерев цього виду віком понад 1000 років. Одне дерево має вік 1400 років, два — по 1300 років, одне — 1200 років, одне — 1100 років, інші дерева по 1000 років. Обіймище стовбурів від 2,50 м до 3,45 м, висота 8-12 м. Таким чином, було виявлено, що в урочище Батилиман на площі близько 4 га росте відразу 16 дерев, що мають вік 1000–1400 років.[6]
Ксерофіт. У Криму яловець високий найчастіше зростає на приморських крутих, переважно південних схилах, які сильно прогріваються, з щебенисто-кам'янистими ґрунтами, на вапняках, сланцях, виходах вулканічних порід. Зустрічається до висоти 400 м над рівнем моря. Формує рідколісся субсередземноморського, геміксерофільного типу. Трапляється у сухих фісташкових і пухнастодубових лісах.
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[7]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Так, яловець високий занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий вид)[2].
Внаслідок зведення гірських лісів та погіршення стану середовища існування окремі угруповання ялівцю високого стали рідкісними і тому занесені до Зеленої книги України[3], зокрема 25 рослинних асоціацій, які належать до формації високояловцевих рідколісь (Junipereta excelsae):
- високояловцеві рідколісся бородачеві;
- високояловцеві рідколісся вузлуватопирійні;
- високояловцеві рідколісся гайовосамосилові;
- високояловцеві рідколісся гіпнові;
- високояловцеві рідколісся емероїднов'язелево-стоколосовидночиєві;
- високояловцеві рідколісся жасминово-безпліднотонконогові;
- високояловцеві рідколісся жасминово-бородачеві;
- високояловцеві рідколісся жасминово-гайовосамосилові;
- високояловцеві рідколісся жасминово-гіпнові;
- високояловцеві рідколісся жасминово-стоколосовидночиєві;
- високояловцеві рідколісся звіробоєлистотаволгово-безпліднотонконогові;
- високояловцеві рідколісся звіробоєлистотаволгово-гайовосамосилові;
- високояловцеві рідколісся звіробоєлистотаволгово-гіпнові;
- високояловцеві рідколісся кальєчебрецеві;
- високояловцеві рідколісся каппадокійськостоколосові;
- високояловцеві рідколісся лишайникові;
- високояловцеві рідколісся скельнокуцоніжкові;
- високояловцеві рідколісся скумпієво-вузлуватопирійні;
- високояловцеві рідколісся стевеносонцецвітові;
- високояловцеві рідколісся стоколосовидночиєві;
- високояловцеві рідколісся червоноялівцево-безпліднотонконогові;
- високояловцеві рідколісся червоноялівцево-вузлуватопирійні;
- високояловцеві рідколісся червоноялівцево-кальєчебрецеві;
- високояловцеві рідколісся червоноялівцево-каппадокійськостоколосові;
- високояловцеві рідколісся червоноялівцево-стоколосовидночиєві.
Категорія охорони раритетних угруповань 1 (рідкісний тип асоційованоності домінантів різних ярусів, де домінант деревостану — яловець високий — є реліктовим видом, занесеним до Червоної книги України; рідкісні угруповання, що мають диз'юнктивне поширення у горах субсередземномор'я і знаходяться на північній межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).
Угруповання охороняються в Ялтинському гірсько-лісовому і Карадазькому природних заповідниках, природному заповіднику «Мис Мартьян», ботанічному заказнику «Канака» та ландшафтному заказнику «Фіолент» (АР Крим)[3].
Високояловцеве рідколісся має велике протиерозійне та водоохоронне значення. Декоративна рослина, широко використовується в парковому будівництві.[8]
Деревина смолиста, червонувата, дуже тверда і добре опирається гниттю. Деревину використовували раніше для столярних робіт і поділок. Іноді використовували як будівельний матеріал та паливо[8].
- Ялівець
- Ялівець звичайний (Juniperus communis L.)
- Ялівець віргінський (Juniperus virginiana L.)
- Ялівець козацький (Juniperus sabina L.)
- Ялівець (пряність)
- Список дикорослих корисних рослин України
- ↑ Juniperus excelsa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Яловець високий у Червоній книзі України
- ↑ а б в Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 44—45)
- ↑ Червона книга України[недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ В районі миса Сарич виявлено гігантське дерево ялівцю високого, якому дві тисячі років[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Аналітична записка Київського еколого-культурного центру. Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 12 грудня 2010.
- ↑ Яловець високий у Червоному списку МСОП
- ↑ а б Дикорастущие полезные растения СССР / Отв. ред. Т. А. Работнов. — М. : Мысль, 1976. — 360 с. (с. 46)
- Дикорастущие полезные растения СССР / Отв. ред. Т. А. Работнов. — М. : Мысль, 1976. — 360 с. (с. 46)
- Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 44—45). — ISBN 978-966-542-2
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Яловець високий в Червоній книзі України [Архівовано 24 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Farjon A. (2013) Juniperus excelsa: інформація на сайті МСОП (англ.) 01.11.2018
- Gymnosperm Database: Juniperus excelsa [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.]
