Художній стиль мовлення
Художній стиль — це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів. Художній стиль передбачає попередній відбір літературних художніх текстів. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови.
Художній стиль реалізований у формі драми, прози та поезії, які, своєю чергою, розподіляються на відповідні жанри.
Особливістю стилю художніх творів є емоційна виразність. Художня мова - це образно-експресивна мова.
Експресія (виразність) досягається широким використанням епітетів, метафор, алегорій, порівнянь, гіпербол, архаїзмів, тобто вживанням слів, які мають не тільки семантичне (смислове) значення, але й несуть емоційне забарвлення, а також застосуванням особливої ритміки мови (її інтонаційного строю) та інших засобів. У художній мові слова отримують образне значення та естетичне звучання, якого немає в інших видах мови. [1]
Особливе багатство художнього слова – метафори. Метафори — це уособлення тих чи інших явищ природи, образне зближення слів на базі їх переносного значення, буквально означає «перенос». Вони зустрічаються у античних і іспанських поетів XVI століття. Наприклад: «Страшуся – сподіваюся, холону – і палаю, / у пилюзі топчуся – і в небі літаю» (Петрарка) [2] ; «Я лицар слова, честі раб» (Лопе де Вега) [3] .
Витончене поєднання оригінальної думки й поетичного слова бачимо в строках сучасних поетів : “Німа розмова – слів печать / У шепотінні ночі…/ Мовчать уста, уста мовчать, / Коли говорять очі”(О. Кузьменко) [4] ; “Без мене ти станеш ігристим, / Та бездомним вином густим. / А я – сіяючим, чистим / Без тебе бокалом… пустим” (Т. Сальникова) [5].
Метафори дозволяють у не багатьох словах реалізувати філософські думки і естетичні задуми авторів. Наприклад: “Усмішки забуваю хижі / І замість чаю / Сузір'я олівцем качаю / Ковток ковтнувши тиші”; “Душа стражданнями пом'ята / Те не розп'ята”; “Поринув в дощ минулого руїн, / Шукаючи надію в непроглядній млі, / Повзу, не щадячи колін, / По грішній та гіркотній, як полин, Землі. / І крізь урочий шепіт ночі: / “Не вір щасливому кінцю”, / Дивлюсь сміливо долі в очі, / Чоло несу терновому вінцю” (Володимир Тертишник)[ [6]. Пророчі метафоричні рядки часто знаходять притулок у поезії талановитого українського поета, якому судилась нелегка доля і коротке життя, Василя Симоненка: «Уже народ – одна суцільна рана, / Уже від крові хижіє земля, / І кожного катюгу і тирана / Уже чекає зсукана петля»; «Мріють крилами з туману / лебеді рожеві, / Сиплють ночі у лимани / зорі сургучеві» [7].
Мова поетичних творів – особлива складова культури, її озоновий шар, а розвиток духовності народу беззаперечно вимагає дотримання “кіотських протоколів” щодо обмеження викидів на сторінки періодичних видань сірості та вульгарності й збереження та примноження поетичного надбання, піклування про його майбуття. Краса душі вихована і випестувана вишуканою елегантністю та легким поетичним озоном барвінкової мови – врятує і звеличить наш світ. Ніколи не здолати того народу, який закоханий в рідну землю, мелодійність рідної мови, має жагу до свободи та є одним з найбільш духовних.[8]
Художній стиль мовлення можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вводять ті чи інші складники стилів до творів, надаючи їм більшої переконливості та правдивості в зображенні подій.
Цей стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.
Як у всіх зазначених царинах, так і в белетристиці (красному письменстві) цей стиль, окрім інформаційної функції, також виконує естетичну: впливає засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття й волю читачів, формує ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.
|
Основні ознаки:
|
Основні мовні засоби:
|
Щодо родів і жанрів літератури художній стиль поділяють на підстилі, які мають особливості мовного зорганізування тексту:
- епічні (епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис),
- ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма),
- драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль),
- комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).
- ↑ Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. М. Тертишника, Л. Р. Наливайко, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцова. Київ : Алерта, 2023. С. 486-489.
- ↑ Петрарка Франческо. Канцоньере. М., 2002.
- ↑ Лопе де Вега Избранные драматические произведения. М. 1954.
- ↑ Кузьменко О. Інтиме. Крыла. 2001. №6. С. 12.
- ↑ Сальникова Т. Глоток . «Я, Студент» 2000. №1. С. 24.
- ↑ Тертишник В. Хай буде заздрість білою. Крила. 2001. №6. С. 14-15; 2003. №4. С.168-171.
- ↑ Василь Симоненко У твоєму імені живу. Київ: Веселка, 200
- ↑ Тертишник В. Моя мова кольорова – душі шляхетна колискова. Крила. 2005. №4. С. 51-54.
- (укр.) Рецензенти: Тельпуховська Ю. М. Каширіна Т. Г., укладач Попко О. Г. Українська мова. Практичний довідник. — Харків: ФОП Співак Т. К., 2008. ISBN 978-966-8896-85-9
- (укр.) Микола Зубков Сучасне ділове мовлення. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. ISBN 978-966-343-728-6
- (укр.) Радишевська М. Погребник В. Михайлюта В. Корольова Т. Трош Т. Гудзенко О. Українська мова та Українська література. Новий довідник. — Київ: ТОВ «Казка» 2008. ISBN 978-699-8055-08-9
- Тертишник В. Моя мова кольорова – душі шляхетна колискова. Крила. 2005. №4. С. 51-54.
- 565; 566/mode/1up?view=theater Поетичне мовлення; Поетичний стиль; Художній стиль; Художньо-белетристичний стиль // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 236; 565; 566.
- Художній стиль мовлення на сайті «ridnamova.com.ua»
- Художній стиль мовлення на сайті «pravila-uk-mova.at.ua» [Архівовано 6 січня 2012 у Wayback Machine.]
