Податок на бездітність

Пода́ток на безді́тність — податок в колишньому СРСР, який був введений стосовно неодружених, самотніх і малосімейних громадян СРСР.

Історія введення

Податок був введений в листопаді 1941 року на підставі Указів Президії Верховної Ради СРСР від 21 листопада 1941 року «Про податок на неодружених, самотніх і бездітних громадян СРСР» та від 8 липня 1944 року (розділ IV «Про податок на неодружених, самотніх і малосімейних громадян СРСР») з подальшими доповненнями та змінами.

Зміст оподаткування

Бездітні чоловіки віком від 20 до 50 років та бездітні заміжні жінки від 20 до 45 років повинні були відраховувати 6% своєї зарплати державі. Нижча ставка передбачалася для тих, хто отримував менше 91 рублів на місяць. Із заробітку менше 70 рублів — податок не збирався. Звільнялися від податку особи, що не мали можливості завести дитини за станом здоров'я. Від сплати податку звільнялися особи, в яких діти загинули, померли або зникли безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни. Також існували пільги для студентів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів (до 25 років), для Героїв Радянського Союзу, для нагороджених трьома ступенями Ордену Слави, для деяких окремих категорій військовослужбовців, наприклад строкової служби і членів їхніх сімей. В той же час, офіцери Радянської Армії та їх дружини, які перебували в законному шлюбі, але не мали дітей, оподатковувалися повністю на рівні з іншими громадянами СРСР.

1946 року, згідно Постанови Ради Міністрів СРСР № 2584 від 3 грудня 1946 року, від податку на бездітність були звільнені ченці православних монастирів та монастирів інших віросповідань, які були зобов'язані дотримуватися цнотливості (безшлюбності).

Поміж чоловічого населення колишнього СРСР існувала влучна назва даного виду податку, яка була пов'язана з анатомією будови парних статевих залоз чоловічої репродуктивної системи.

Зазначений податок припиняли стягувати у зв'язку з народженням або усиновленням дитини і знов продовжували стягувати в разі загибелі єдиної дитини.

З кінця 80-х років минулого століття пільги з податку отримали молодята протягом одного року з моменту реєстрації шлюбу. До цього молоді дружини сміялися з необхідності народити негайно після весілля.

Скасування податку

З липня 1990 року ставку податку було зменшено тим, чий заробіток становив менше 150 рублів.

З 1 січня 1992 року планувалося скасування стягнення податку з чоловіків, які перебувають у шлюбі і не мали дітей. Однак, насправді, з 1 січня 1992 року податок на бездітність було скасовано взагалі у зв’язку з розпадом СРСР.

В сучасній Україні

В сучасній Україні питання оподаткування неодружених, самотніх і малосімейних громадян декілька разів ініціювалося окремими урядовцями та законодавцями, однак їх пропозиції не знайшли підтримання, як у суспільства, так і в законодавчому органі державної влади України.

Так, на початку 2010 року, прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, своїм розпорядженням від 06.01.2010 року зобов’язала Міністерство сім’ї, молоді та спорту та Міністерство соціальної політики підготувати проєкт закону, який би встановлював податок на бездітність у розмірі 10% від офіційної заробітної плати. «Протягнути» одіозний документ, за інформацією ІА «Глобаліст», планували в пакеті з іншими законами соціального спрямування, зокрема, про підвищення виплат по догляду за дитиною.

Вдруге, а саме 23 лютого 2012 року, за президентства Януковича, у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт № 10112 про податок на доходи для бездітних, запропонований розмір якого становив до 17%.

Окремі поодинокі ініціативи та відповідні дії щодо впровадження в Україні податку на бездітність здійснювалися і в наступні роки, включаючи також період війни.

Див. також

• Бездітність