Бомба вільного падіння
Некерована бомба, також знана як бомба вільного падіння, гравітаційна бомба або тупа бомба — звичайна бомба, яка доставляється літаком і не має системи наведення[en] і таким чином просто рухається по балістичній траєкторії.
Такими були всі бомби, що були в загальному використанні до другої половини другої світової війни, і в широкому вжитку до кінця 1980-их.
Корпуси бомб зазвичай мають аеродинамічну форму, часто з поверхнями у хвостовій частині, що зменшує опір і підвищує стабільність після викиду, що слугує для підвищення точності і стабільності траєкторії.
Некеровані бомби зазвичай використовують контактний детонатор для вибуху при ударі або через декілька мілісекунд пізніше, якщо необхідний проникливий ефект. Альтернативою є детонатор із альтиметром, що дозволяє здійснити повітряний вибух на бажаній висоті.
Сповільнені бомби використовують механічні методи збільшення аеродинамічного опору за допомогою парашуту, балуту[en], або пелюсток що створюють опір. Ці засоби розгортаються після випуску, сповільнюючи падіння і скорочуючи його початкову траєкторію, і дають додатковий час літаку покинути зону вибуху при бомбардуванні на малих висотах або при ядерному бомбардуванні. Однак, такі бомби є менш точними ніж звичайні бомби вільного падіння.[1]
- ↑ Evaluation of a Ballute Retarder System for the Mk 82 Bomb (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2017. Процитовано 30 червня 2017.