Аласанія Зурабі Григорович
| Зураб Аласанія | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 січня 1965 (59 років) Сухумі, Грузинська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | Грузин[джерело?] |
| Діяльність | Журналіст, медіаменеджер |
| Alma mater | Харківський національний університет будівництва та архітектури |
| Знання мов | українська |
| Заклад | Суспільне |
| Посада | Голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України |
| Термін | З 10 квітня 2017 |
| У шлюбі з | Віола |
| Діти | Син та дочка |
| Нагороди |  |
| |
Зура́бі Григо́рович Аласа́нія (нар. 3 січня 1965, Сухумі, Абхазька АРСР, Грузинська РСР) — український журналіст і медіаменеджер грузинського походження. З 25 березня 2014 року по 1 листопада 2016 — генеральний директор Національної телекомпанії України.[1][2]
10 квітня 2017 року обраний на посаду Голови правління Національної суспільної телерадіокомпанії України.[3][4]
Зурабі Григорович Аласанія народився 3 січня 1965 року у місті Сухумі (на той час Абхазька АРСР Грузинської РСР). Закінчивши місцеву середню школу № 4, він у 1982 році вступив на факультет «промислово-цивільне будівництво» до Харківського інженерно-будівельного інституту. По закінченні першого курсу Аласанія був призваний до лав Радянської Армії. Службу проходив у ракетних військах Червонопрапорного Закавказького військового округу. У 1985 році, демобілізувавшись у званні сержанта, відновився на другий курс інституту. Зураб Григорович закінчив інститут у 1989 році, працював у Харківському метрополітені робітником, потім майстром дільниці.
Перевівся на роботу за фахом у НДІ «Гіпрозаводтранс» на посаду інженера. У 1991 році Аласанія звільнився з роботи. Протягом декількох років працював у домашній студії, низка графічних і живописних робіт зараз знаходяться в галереях та приватних колекціях Заходу. В 1993 році виїхав до Греції, протягом року жив і працював на острові Крит. Після повернення до Харкова працював менеджером на великому торговому підприємстві. 1996 року знову виїхав за кордон — за контрактом із Французьким іноземним легіоном, однак контракт не уклав.
Повернувшись до Харкова, Зураб опублікував низку публіцистичних статей про Легіон. З 1996 року почав регулярну співпрацю із засобами масової інформації. У 1997 році був прийнятий на роботу до студії «Телемак», випускав авторську програму «Телебачення сьогодні», працював кореспондентом інформаційної програми «День за днем», ведучим політичного ток-шоу «Поле брані». У 1999 році пішов у телерадіокомпанію «Симон» журналістом програми «Одного разу»; того ж року почав випуск авторської публіцистичної програми «Об'єктив-но». У 2000 році Зураб Аласанія став співзасновником і директором Медіа-групи «Об'єктив», яка випускає ряд інформаційних та авторських програм на телебаченні й радіо, а також видає тижневик «Об'єктив-но». У квітні 2006 року через розбіжності з одним зі співзасновників медіа-групи Олександром Давтяном колектив припинив випускати свої продукти на каналі «Simon». В результаті медіа-група була перереєстрована.
У 2006 році Аласанія став засновником агентства «МедіаПорт» (інформаційні випуски виходили на телеканалі «S-TET» до листопада 2009 року) і тижневика «MediaPost» (виходив з 29 червня 2006 до 4 жовтня 2007 року). 5 липня 2005 року був призначений директором Харківської обласної державної ТРК й пропрацював там майже п'ять років до 4 червня 2010 року.
У 2013 році став одним із журналістів Громадського телебачення.
25 березня 2014 року призначений генеральним директором Національної телекомпанії України.[1][2]
1 листопада 2016 року подав у відставку із займаної посади, за його словами, «у зв'язку із катастрофічною ситуацією з фінансуванням телерадіомовлення»[5]. 2 листопада Кабінет Міністрів України схвалив звільнення Державним комітетом телебачення і радіомовлення генерального директора Національної телекомпанії України (НТКУ), заступника голови організаційного комітету міжнародного конкурсу естрадної пісні «Євробачення-2017» Зураба Аласанії[6].
10 квітня 2017 року обраний Наглядовою радою ПАТ «НСТУ» на посаду Голови правління Національної суспільної телерадіокомпанії України.[3][7]
31 січня 2019 року Зураба Аласанія з порушенням процедур у непередбачений контрактом спосіб таємним голосуванням Наглядової ради було достроково відсторонено з посади голови телеканалу Перший. Після збурення громадськості та журналістського середовища окремі члени Наглядової ради почали відкликати власні голоси «За звільнення»[8][9]. На підтримку Аласанія висловилися Мустафа Наєм, ВО «Батьківщина»[10], Павло Клімкін[11] тощо.
Одружений, має сина і дочку. Дружина — Віола Аласанія, лікар-невролог.
Нагороджений почесним знаком Харківського міського голови «За старанність», лауреат муніципальної творчої премії.
Заслужений журналіст України (2005)[12].
- ↑ а б Уряд призначив Зураба Аласанію генеральним директором НТКУ. Вебпортал органів виконавчої влади України. 25-03-2014. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
- ↑ а б Зураб Аласания возглавил Национальную телекомпанию Украины. mediaport.ua (рос.). 25-03-2014. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 25 березня 2014.
- ↑ а б Головою суспільного мовлення обрано Зураба Аласанію /Укрінформ, 10.04.2017/. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
- ↑ Зураб Аласанія — голова правління Суспільного мовлення. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
- ↑ Гендиректор НТКУ Аласанія подав у відставку (документ). ukranews.com. Українські новини. 1 листопада 2016. Архів оригіналу за 6 листопада 2016.
- ↑ Кабмін схвалив звільнення гендиректора НТКУ Аласанії. ukranews.com. Українські новини. 2 листопада 2016. Архів оригіналу за 6 листопада 2016.
- ↑ Наглядова рада НОТУ обрала головою правління Аласанію. ukranews.com. Українські новини. 10 квітня 2017. Архів оригіналу за 16 квітня 2017.
- ↑ Член Наглядової ради пропонує скасувати рішення про відставку Аласанії. Депутат Найєм стверджує, що голоси відкликають [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.], the Бабель, 1 лютого 2019
- ↑ Аласанію відсторонили від управління «Суспільним» рішенням наглядової ради [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.], ТСН, 31 січня 2019
- ↑ Контроль над НСТУ потрібен владі для фальсифікацій, заявляють у «Батьківщині». Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Клімкін про звільнення Аласанії: за 2 місяці до виборів — це на голову не налазить. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
- Аласанія Зураб Григорович [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] // sq.com.ua (рос.)
- Зураб Аласанія: «Треба, щоб харків'яни поїздили у львівському метро» // Zbruch, 07.11.2013 [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Брехня чи правда — що ефективніше? // Zbruch, 31.03.2015 [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
| Попередник: | 2-й генеральний директор НТКУ З 25 березня 2014 |
Наступник: |
| Пантелеймонов Олександр Євгенович (т.в.о.) | Посаду скасовано, Бичок Ганна Іванівна як т.в.о. Голови правління НСТУ |
| Попередник: | 1-й голова правління НСТУ З 13 травня 2017 |
Наступник: |
| Бичок Ганна Іванівна (т.в.о.) | нині на посаді |
- Народились 3 січня
- Народились 1965
- Уродженці Сухумі
- Випускники Харківського національного університету будівництва й архітектури
- Заслужені журналісти України
- Керівники підприємств Харкова
- Українські журналісти
- Hromadske.tv
- Зарубіжні діячі, що опанували українську мову
- Керівні посадовці Національної суспільної телерадіокомпанії України
- Грузини України